Справа № 740/1978/23
Провадження № 1-кс/740/429/25
21 травня 2025 року місто Ніжин
Слідчий суддя Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області
ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу захисника ОСОБА_3 , яка діє в інтересах скаржника ОСОБА_4 , на бездіяльність посадових осіб СВ Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області у кримінальному провадженні, внесеному 25.11.2022 року до ЄРДР за №42022272180000099 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України,
встановила:
12.05.2025 захисник ОСОБА_3 , яка діє в інтересах скаржника ОСОБА_4 , подала через систему «Електронний суд» скаргу на бездіяльність посадових осіб СВ Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області у кримінальному провадження № 42022272180000099 від 25.11.2022 року, просила зобов'язати слідчого СВ Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області провести додаткові слідчі дії.
Скаргу мотивовано тим, що у провадженні СВ Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області перебуває кримінальне провадження №42022272180000099 від 25.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України. 21.04.2025 ОСОБА_4 було повідомлено про підозру. Зауважила, що на підставі ст.221 КПК України сторона захисту має право ознайомлюватися з матеріалами кримінального провадження на будь-якій стадії досудового розслідування, у зв'язку з чим 05.05.2025 вона звернулася з клопотанням про познайомлення та зняття фото копій усіх наявних в матеріалах у рамках кримінального провадження, однак 06.05.2025 отримала постанову слідчого ОСОБА_5 про відмову у задоволенні вказаного клопотання. 07 травня 2025 року на її електронну пошту надійшло повідомлення про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів відповідно до ст.290 КПК України. 09 травня 2025 року представник скаржника звернулася до слідчого з клопотанням про проведення додаткового допиту ОСОБА_4 та одночасного допиту ОСОБА_4 з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , проте 12.05.2025 отримала відмову у задоволені вказаного клопотання.
Посилаючись на неповноту та однобічність розслідування, що прямо суперечить принципам змагальності та рівності сторін, просила зобов'язати слідчого провести повторний допит підозрюваного, лікаря-реаніматолога ОСОБА_9 та одночасний допит ОСОБА_4 з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
Представник скаржника - адвокат ОСОБА_3 подала до суду клопотання про розгляд скарги за їх з ОСОБА_4 відсутності; підтримала скаргу, просила задовольнити.
Слідчий у кримінальному провадженні ОСОБА_5 подала до суду заяву про розгляд скарги за її відсутності, просила відмовити в задоволенні скарги, долучила матеріали кримінального провадження у 2-х томах.
Прокурор Ніжинської окружної прокуратури ОСОБА_10 подав заперечення на заяву захисника, просив прийняти до уваги, що досудове розслідування вже завершене, сторонам надано доступ до матеріалів досудового розслідування. Зауважив, що підозрюваному ОСОБА_4 пропонувалося надати показання, однак він, використовуючи своє право, надане ст.63 Конституції України, відмовився від надання показань. Станом на 02.05.2025 ОСОБА_4 у порядку ч.1 ст.221 КПК України уже був частково ознайомлений із матеріалами досудового розслідування, за виключенням тих матеріалів ознайомлення з якими на тій стадії кримінального провадження могло зашкодити досудовому розслідуванню. Вважав, що процесуальна поведінка сторони захисту дає обґрунтовані підстави вважати, що ними здійснюється затягування кримінального провадження та з указаною метою відбувається зловживання процесуальними правами. Зауважив, що 07.05.2025 стороні захисту повідомлено про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів кримінального провадження, однак ні підозрюваний ОСОБА_4 , ні його захисник - адвокат ОСОБА_3 , до цього часу не звернулися до слідчого та не розпочали ознайомлення з відповідними матеріалами. Просив розглядати скаргу без його участі.
Технічні засоби фіксування кримінального провадження під час розгляду клопотання не застосовувались відповідно до ч.4 ст.107 КПК України.
Повно та всебічно дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Статтею 26 КПК України встановлено, що с торони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом (ч.1,3 названої статті).
За правилами ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.2 ст.9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; повага до людської гідності; доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Разом з цим у ч.5 цієї статті вказано, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, у п.42 рішення Європейського суду з прав людини від 13 січня 2011 року у справі «Михалкова та інші проти України» вказано, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана «гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
За змістом ст.93 КПК України метою проведення слідчих дій є виключно збирання доказів, а ст.91 КПК України передбачає виключний перелік обставин, які підлягають доказуванню.
Згідно з п.1 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
За загальним правилом, визначеним у ч.1 ст.92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, покладається на дізнавача, слідчого, прокурора.
Відповідно до ч.2 ст.91 КПК України доказуванню підлягає збирання, перевірка та оцінка доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Згідно зі ст.93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів. Ініціювання стороною захисту, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього Кодексу. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді.
Статтею 84 КПК України встановлено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до ч.3 ст.93 КПК України ініціювання стороною захисту, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього Кодексу.
Згідно зі ст.220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Інститут оскарження рішень дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Відповідно до ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Главою 26 КПК України регламентовано порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування.
Як встановлено з матеріалів скарги, та не заперечувалося особою, рішення якої оскаржується в судовому засіданні, - адвокатом ОСОБА_3 , якою в інтересах ОСОБА_4 було подано клопотання про проведення в рамках кримінального провадження слідчої дії, а саме повторного допиту ОСОБА_4 , одночасного допиту підозрюваного ОСОБА_4 з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
З аналізу положень норм ст.9, 223 КПК України вбачається, що необхідність проведення слідчих дій визначається саме прокурором або слідчим. Натомість, з огляду на принцип змагальності сторін, положення кримінально-процесуального закону надають сторонам право ініціювати певні слідчі дії з метою сприяння повному та всебічному встановленню обставин під час досудового розслідування по кримінальному провадженню. Проте, потреба у проведенні слідчих дій за ініціативою сторони захисту чи потерпілого визначається в кожному конкретному випадку з огляду на можливість досягнення мети задля якої проводиться зазначена слідча дія (ч.2 ст.223 КПК України). Зазначене свідчить про право прокурора або слідчого з огляду на результативність слідчої дії визначати необхідність її проведення в той чи інший час досудового розслідування, щоб запобігти марному витрачанню часу на проведення дій, які не мають значення для кримінального провадження взагалі або матимуть значення, але за умови їх проведення після встановлення інших обставин кримінального провадження.
Відповідно до ч.3 ст.110 КПК України рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.
Слідчим у кримінальному провадженні - слідчим СВ Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_5 відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, оскільки на підставі доручення прокурора Ніжинської окружної прокуратури, в порядку ст.290 КПК України, матеріали досудового розслідування відкриті іншій стороні, а після відкриття слідчі (розшукові) дії не проводяться, що не забороняє допитати вказаних осіб під час судового розслідування.
Разом з тим, слідчим суддею встановлено, що у кримінальному провадженні №42022272180000099 від 25.11.2022 досудове розслідування, станом на дату звернення адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 зі скаргою на рішення слідчого, завершилося, виконуються вимоги ст.290 КПК України, триває ознайомлення сторін з відкритими матеріалами кримінального провадження, що унеможливлює проведення будь-яких слідчих дій, в тому числі одночасного допиту.
У гл. 24 КПК України розкриваються відповідні форми закінчення досудового розслідування, що надає можливість визначити наслідки закінчення досудового розслідування: унеможливлюється подальше проведення слідчих (розшукових) дій (в тому числі негласних) та збирання доказів; припиняються повноваження щодо постановлення процесуальних рішень і вчинення процесуальних дій суб'єктами досудового розслідування; закінчується функція судового контролю за дотриманням прав та інтересів осіб під час досудового розслідування.
Окрім того, закон містить поняття «завершення» як проміжний етап досудового розслідування, але не розкриває його сутність і процесуальні наслідки. У зв'язку з цим існують проблемні питання щодо реалізації учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав заявляти клопотання, отримувати та подавати докази, а також у вчиненні процесуальних дій та прийнятті процесуальних рішень суб'єктами досудового розслідування після завершення, але до закінчення досудового розслідування.
Поняття «завершення досудового розслідування» має нормативну і практичну об'єктивізацію, насамперед, через ст. 290 КПК України. Визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Як убачається з цієї норми, момент завершення досудового розслідування залежить від рішення прокурора, коли на його думку, наявні достатні докази для складання обвинувального акта або клопотання про застосування примусових заходів. Водночас ч. 4 ст. 110 КПК України закріплює, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. У разі закриття кримінального провадження або звернення з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності не постає питання про завершення досудового розслідування.
Згідно з ч.2 ст.283 КПК України формою закінчення досудового розслідування є: закриття кримінального провадження; звернення до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Відповідно до ч.3 ст.283 КПК України відомості щодо закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного Реєстру досудових розслідувань.
Згідно з ч.1 ст.290 КПК України визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
З огляду на викладене, досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022272180000099 від 25.11.2022 завершено, відкрито матеріали кримінального провадження для ознайомлення, що унеможливлює проведення будь-яких слідчих дій та прийняття процесуальних рішень суб'єктами досудового розслідування.
Відповідно до ч.2 ст.307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність, може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Враховуючи вищевикладене, у відповідності до ч.2 ст.307 КПК України, суддя не вбачає підстав для задоволення скарги.
Керуючись ст. ст. 303-307 КПК України, слідчий суддя
ухвалив:
У задоволенні скарги захисника ОСОБА_3 , яка діє в інтересах скаржника ОСОБА_4 , на бездіяльність посадових осіб СВ Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області у кримінальному провадженні, внесеному 25.11.2022 року до ЄРДР за №42022272180000099 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1