21 травня 2025 року
м. Київ
справа №280/516/24
адміністративне провадження № К/990/36533/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №280/516/24
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство оборони України
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року (головуючий суддя: Юрко І.В., судді: Білак С.В., Чабаненко С.В.).
І. Історія справи
16 січня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство оборони України, в якій позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту б пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, не виключення позивача з військового обліку та не сплати йому грошового забезпечення;
- зобов'язати Командира військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту б пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 видати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) внаслідок отримання військовослужбовцем ОСОБА_1 поранення.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року позов задоволено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження; відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без руху. Вказаною ухвалою надано апелянту десятиденний строк (з дня отримання копії ухвали) для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до Третього апеляційного адміністративного суду: доказів надсилання позивачу листом з описом вкладення копії поданої ним апеляційної скарги з доданими до неї документами; заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку; оформленого належним чином документа про повноваження особи, яка підписала апеляційну скаргу; документа про сплату судового збору.
26 серпня 2024 року, на виконання вимог ухвали суду від 13 серпня 2024 року, від військової частини НОМЕР_1 надійшли: заява про поновлення строку апеляційного оскарження, заява про долучення платіжного документа та заява про усунення недоліків, до якої додано докази надсилання позивачу листом з описом вкладення копії поданої ним апеляційної скарги з доданими до неї документами та належні документи про повноваження особи, яка подала апеляційну скаргу.
На обґрунтування заяви про поновлення строку апеляційного оскарження зазначено, що військова частина НОМЕР_1 у зв'язку із введенням воєнного стану з лютого 2022 року перебуває в зоні активних бойових дій (Донецька область) та приймає участь у заходах із забезпечення національної безпеки та оборони. Місце дислокації відповідача постійно змінюється, поштове листування наразі неможливе, а документи, надіслані на електронну пошту скаржника, опрацьовуються за наявністю електроенергії та безперебійного зв'язку. Посадові особи скаржника приймають активну участь у забезпеченні національної оборони. Вказані обставини зумовили неможливість своєчасно опрацювання та надсилання апеляційної скарги по даній справі. Також скаржник зазначив, що копію рішення в паперовому вигляді, з мокрою печаткою військова частина НОМЕР_1 не отримувала, а дізналася про існування рішення з ЄДРСР.
28 серпня 2024 року Третій апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року з огляду на пункт 4 частини першої статті 299 КАС України.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстації норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і направити справу на новий розгляд.
На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує, що військова частина НОМЕР_1 приймає участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території Донецької області (фактична адреса: АДРЕСА_1 ), що в свою чергу обмежує представників військової частини НОМЕР_1 користуватися відповідним зв'язком та технічними засобами і як наслідок заважає своєчасній обробці відповідної інформації та документів.
Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 25 вересня 2024 року для розгляду касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючої судді: Губської О.А., суддів: Жука А.В., Мартинюк Н.М.
Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
У зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Губської О.А. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 6 грудня 2024 року № 16), що унеможливлює її участь у розгляді касаційних скарг, призначено повторний автоматизований розподіл касаційної скарги у цій справі.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 грудня 2024 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року № 1377/0/78-24, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач): Мартинюк Н.М., судді: Жук А.В., Мельник-Томенко Ж.М.
Позивач свого відзиву на касаційну скаргу не подав, що не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у силу частини четвертої статті 338 КАС України. Ухвала Верховного Суду від 28 жовтня 2024 року про відкриття касаційного провадження у цій справі отримана позивачем 12 листопада 2024 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 0610201510131).
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Надаючи правову оцінку встановленим апеляційним судом обставинам справи щодо подання апеляційної скарги та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.
Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 293 КАС України, а також дотриманні термінів її подачі, обов'язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку на апеляційне оскарження, подання відповідного клопотання про його поновлення.
Статтею 295 КАС України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).
Право на апеляційне оскарження судового рішення кореспондується із обов'язком учасників справи дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Суд апеляційної інстанції залишив апеляційну скаргу без руху, відмовивши військовій частині у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження з огляду на те, що апелянт не надав доказів, які підтверджують поважність причин пропуску строку. Крім того, суд зазначив, що такі доводи спростовані матеріалами справи.
На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху військова частина подала до апеляційного суду заяву із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відмовляючи оскаржуваною ухвалою від 28 серпня 2024 року у задоволенні клопотання військової частини про поновлення строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду, яке прийнято 22 березня 2024 року, отримано відповідачем до його електронного кабінету 25 березня 2024 року, а отже останнім днем подання апеляційної скарги є 25 квітня 2024 року (четвер). Водночас, як зауважив суд апеляційної інстанції, апеляційну скаргу військовою частиною НОМЕР_1 подано через підсистему «Електронний суд» 8 серпня 2024 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
До того ж судом апеляційної інстанції вказано на невстановлення обставин, що перешкоджали відповідачу через запровадження в Україні воєнного стану звернутись до суду із апеляційною скаргою вчасно, а сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо апеляційну скаргу подає суб'єкт владних повноважень і не наводить належного обґрунтування причин, які унеможливили подання апеляційної скарги у більш стислий строк.
У підсумку, суд апеляційної інстанції, оцінивши доводи заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, проаналізувавши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку та відкриття апеляційного провадження.
Оцінюючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
Так, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, і після закінчення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їхнього дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними при вирішенні питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин у справі. При цьому доведення поважності причин пропущення строку звернення до суду покладається на особу, яка звертається із апеляційною скаргою та заявою/клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду необхідно виходити з того, що причина пропущення строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, у випадку пропущення строку на апеляційне оскарження судового рішення, підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин пропущення строку звернення до суду з апеляційною скаргою, якими визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій та підтверджені належними і допустимими доказами.
Таким чином, поновлення встановленого процесуальним законом строку на подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках і лише за наявності обставин об'єктивного та непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, військова частина НОМЕР_1 була обізнана про наявність судового провадження у справі №280/516/24 й суд першої інстанції виконав процесуальний обов'язок щодо надсилання судового рішення учаснику справи (відповідачу).
Так, копію рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у цій справі доставлено до Електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 25 березня 2024 року о 20:15 год, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою секретаря судового засідання Запорізького окружного адміністративного суду про доставку електронного листа.
За правилами частини п'ятої статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Оскільки Вищою радою правосуддя затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи і з 5 жовтня 2021 року почали функціонувати окремі підсистеми ЄСІТС, а копія рішення була доставлена на офіційну електронну адресу скаржника, то відлік строку на оскарження судового рішення розпочався саме з такої дати.
Пункт 2 частини шостої статті 251 КАС України установлює, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (частина шоста статті 251 КАС України).
Отже, тридцятиденний строк апеляційного оскарження, визначений пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України, закінчився 25 квітня 2024 року.
Апеляційну скаргу військовою частиною НОМЕР_1 подано 8 серпня 2024 року.
За таких обставин і правового регулювання, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу з пропуском строку на апеляційне скарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року.
Щодо посилання скаржника на поважність причин пропущення процесуального строку з підстави введення воєнного стану в Україні, Суд зазначає наступне.
Так, Суд зауважує, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася та діє і дотепер.
Водночас Суд уважає за необхідне зазначити, що уведення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Отож Суд зауважує, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.
У цій справі відповідач у клопотанні про поновлення строку вказує, що військова частина НОМЕР_1 у зв'язку із введенням воєнного стану з лютого 2022 року перебуває в зоні активних бойових дій (Донецька область) та приймає участь у заходах із забезпечення національної безпеки та оборони. Місце дислокації відповідача постійно змінюється, поштове листування наразі неможливе, а документи, надіслані на електронну пошту скаржника, опрацьовуються за наявністю електроенергії та безперебійного зв'язку. Посадові особи скаржника приймають активну участь у забезпеченні національної оборони, а тому відповідач уважає, що з об'єктивних причин він не міг вчасно звернутися до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.
Суд не заперечує, що вказані обставини могли утруднити дотримання строку на апеляційне оскарження. Водночас необхідно враховувати, що та обставина, що посадові особи скаржника приймають активну участь у забезпеченні національної оборони і з об'єктивних причин не можуть вчасно звернутися до суду апеляційної інстанції, не може бути поважною підставою для поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою, оскільки військова частина НОМЕР_1 є юридичною особою із певним штатом працівників, зокрема і працівників штабу, які виконують в тому числі і роботу з підготовки і подачі апеляційних скарг та які не входять до складу військовослужбовців, виконуючих бойові завдання, а отже зазначені обставини не є безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою цієї військової частини.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 7 лютого 2025 року у справі №280/7991/23.
Наведені відповідачем аргументи щодо процедури отримання поштової кореспонденції є проблемою внутрішньої організації роботи військової частини та не можуть слугувати свідченням наявності об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали своєчасному оскарженню рішення суду першої інстанції.
Суд нагадує, що неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу (для визнання поважною причини пропуску процесуального строку) має бути реальною.
Також необхідно звернути увагу на тривалість пропущеного строку на апеляційне оскарження, а саме понад три місяці з моменту отримання рішення суду першої інстанції, тобто у відповідача був час реалізувати своє право на апеляційне оскарження.
Приписи статті 44 КАС України передбачають обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (частина друга), зокрема, виконувати процесуальні дії в установлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Наведеними приписами КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок і зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, установлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб та невиконання відповідачем вимог процесуального закону не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а тому не підтверджує наявність поважних підстав для поновлення цього строку (аналогічні висновки зроблено у постанові Верховного суду від 26 вересня 2022 року у справі № 560/403/22, від 8 серпня 2024 року у справі №440/15583/23).
Органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків разом з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб дотримуватися своїх власних внутрішніх правил і процедур, установлених, у тому числі, нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їхнього порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
До того ж, у пункті 49 постанови від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вказав, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
З огляду на зазначене, наведені військовою частиною НОМЕР_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року, не можна розцінювати як обставини, які об'єктивно унеможливили звернення відповідача з апеляційною скаргою аж до 8 серпня 2024року.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив військовій частині НОМЕР_1 у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, оскільки відповідач не навів достатніх обґрунтувань та не надав допустимих і переконливих доказів, які б доводили підстави для поновлення йому строку звернення до суду з апеляційною скаргою.
Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав уважати, що оскаржувана ухвала постановлена судом апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права, що призвело до необґрунтованої відмови у відкритті апеляційного провадження.
Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, то колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року у справі №280/516/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
……………………………
…………………………..
…………………………..
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду