20.05.2025 Справа №607/6979/25 Провадження №2/607/2697/2025
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Вийванка О. М.
за участю секретаря судового засідання Романів К. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває цивільна справа Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Представник позивача подала до суду заяву про закриття провадження у справі, у зв'язку із відсутністю предмета спору та просила вирішити питання про повернення сплаченого судового збору.
Представник позивача у судове засідання не з'явилася, однак просила справу слухати за її відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, не повідомивши про причини своєї неявки, будучи повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Клопотань про відкладення розгляду даної справи та розгляду справи без його участі не подав.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, через неявку всіх учасників справи.
Перевіривши, дослідивши обставини справи, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов наступного висновку.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Крім того, у постанові від 20.09.2021, прийнятій у справі № 638/3792/20, Верховний Суд дійшов висновку, що з огляду на підхід, який Велика Палата Верховного Суду застосувала у постанові від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, слід відступити від попередніх висновків та конкретизувати, що закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Так, представником позивача подано до суду заяву про закриття провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
За таких обставин, враховуючи, що предмет спору у даній цивільній справі припинив існування, між сторонами у зв'язку із цим не залишилося неврегульованих питань, принцип диспозитивності та заяву представника позивача про закриття провадження у справі, суд вважає за необхідне заяву представника позивача про закриття провадження у справі задовольнити та закрити провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Щодо стягнення судових витрат, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Як вбачається із матеріалів цивільної справи, позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір.
За вказаних обставин, зважаючи на заяву представника позивача та закриття провадження у справі, суд дійшов висновку, що позивачу слід повернути судовий збір, сплачений при поданні до суду позову.
На підставі наведеного, керуючись ст. 13, 133, 141, 247, 255-256, 260, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суддя,
Задовольнити заяву представника позивача про закриття провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Закрити провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 37977599) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 37356833, місцезнаходження м. Київ вул. Саксаганського, 133-А) 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) судового збору, сплаченого при поданні до суду позову, згідно платіжної інструкції № СЦ00009760 від 02.04.2025, виданої АТ «ПУМБ».
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою http://court.gov.ua/fair/sud.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів, з дня її проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту ухвали суду.
Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Ухвала суду складена та підписана 20 травня 2025 року.
Головуючий суддя О. М. Вийванко