Справа № 493/296/24
Провадження № 2-др/493/7/25
20 травня 2025 року м. Балта Одеської області
Балтський районний суд Одеської області в складі:
головуючої-судді Мясківської І.М.,
при секретарі Пінул І.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балта заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПП «Левчик», за участю третьої особи Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання договору емфітевзису недійсним,
05.05.2025 року Балтським районним судом Одеської області ухвалено рішення у справі № 493/296/24 за позовом ОСОБА_1 до ПП «Левчик» за участю третьої особи Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання договору емфітевзису недійсним, яким позовні вимоги задоволено та стягнено з відповідача на користь позивача судовий збір у загальному розмірі 3028,00 грн.
07.05.2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Осокін С.Ю., про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та докази понесених судових витрат.
Представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати за надану правову допомогу в розмірі 10000,00 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що згідно умов договору про надання правничої допомоги, укладеного між адвокатом Осокіним С.Ю. та позивачем, останній сплатив адвокату за надану правову допомогу гонорар в загальній сумі 10000,00 грн.
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання у їх відсутності, просив заяву про стягнення судових витрат задовольнити.
Представник відповідача - ПП «Левчик» в судове засідання не звявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Від відповідача - ПП «Левчик» до суду надійшло заперечення на заяву представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що справа є нескладною, обсяг досліджених доказів не є надмірним, справа не вимагає участі адвоката, фактично позивач просить стягнути 10000,00 грн. лише за позовну заяву, отже, на думку відповідача, справедливим (співмірним) розміром витрат позивача на професійну правничу допомогу є 1000,00 грн.
Суд, ознайомившись із вимогами представника позивача, запереченнями представника відповідача, оцінивши докази, наявні в матеріалах цивільної справи, дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Як визначено ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги, укладеного 23.01.2024 року між адвокатом Осокіним С.Ю. та ОСОБА_1 , предметом якого є здійснення адвокатом Осокіним С.Ю. захисту інтересів ОСОБА_1 у всіх судових установах України з питань захисту його прав власника земельної ділянки. ОСОБА_1 зобов'язується за виконання роботи за цим дорученням сплатити адвокату Осокіну С.Ю. гонорар, виходячи з попередньої усної домовленості.
09.02.2024 року між адвокатом Осокіним С.Ю. та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду про надання правничої допомоги, яка є невід'ємною частиною укладеного 23.01.2024 року між сторонами договору про надання правничої допомоги, відповідно до якої сторони домовилися про те, що за виконання роботи за договором про надання правничої допомоги від 23.01.2024 року ОСОБА_1 зобов'язується сплати адвокату Осокіну С.Ю. за цим дорученням гонорар в розмірі 10000,00 грн.
Згідно квитанції б/н від 08.02.2024 року адвокатом Осокіним С.Ю. від ОСОБА_1 за надання усних правових консультацій, оформлення договору про надання правової допомоги, оформлення позовної заяви прийнято 7000,00 грн.
Згідно квитанції б/н від 06.05.2025 року адвокатом Осокіним С.Ю. від ОСОБА_1 за надання усних правових консультацій, оформлення договору про надання правової допомоги, оформлення додаткової угоди, позовної заяви, заяви про забезпечення позову, ведення справи в суді прийнято 3000,00 грн.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Як визначено п. 6 ч. 1 ст. 1 цього ж Закону інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
До видів адвокатської діяльності належить, зокрема надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Пунктом 3 ст. 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема у положеннях ч. 5 та ч. 6 ст. 137 ЦПК України відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх не співмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Згідно ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач, заперечуючи проти стягнення судових витрат, посилаВся на неспівмірність таких витрат зі складністю справи, обсягом виконаних робіт (послуг) та як таких, що не відповідають критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи.
Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, які поніс позивач, суд, врахувавши обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), витрачений адвокатом час, значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості, враховуючи, що позови даної категорії не є складними за своєю суттю для підготовки, а також те, що заявлені представником позивача витрати у сумі 10000,00 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на правову допомогу в сумі 3000,00 грн.
Таким чином, вимоги представника позивача про стягнення судових витрат підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 3000 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 137, 141, 270 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПП «Левчик», за участю третьої особи Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання договору емфітевзису недійсним, задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства «Левчик» (код ЄДРПОУ 39248813, місце знаходження: с. Оленівка Подільського району Одеської області) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 20.05.2025 року.