21 травня 2025 р. Справа № 520/31092/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 21.02.25 по справі № 520/31092/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просив суд:
1. Визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за віком відповідно до довідок про заробітну плату для обчислення пенсії № 1907/с від 13.08.2021 та № 1889/с від 13.08.2021.
2. Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області та головне управління Пенсійного фонду в Харківській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням довідок про заробітну плату для обчислення пенсії № 1907/с від 13.08.2021 та № 1889/с від 13.08.2021 та виплатити пенсію з урахуванням раніше виплачених сум, починаючі з 19.07.2024.
В обґрунтування позову позивачем вказано, що відповідачем протиправно не враховано довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 1907/с від 13.08.2021 та № 1889/с від 13.08.2021. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №204650012259 від 17.10.2024 року щодо відмови у перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням довідок про заробітну плату для обчислення пенсії № 1907/с від 13.08.2021 та № 1889/с від 13.08.2021 та виплатити пенсію з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 09.10.2024.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 коп.).
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
За результатами розгляду документів доданих до заяви, довідки про заробітну плату від 13.08.2021 № 1889/с, № 1907/с за період роботи з 01.01.1989 по 31.07.1994, яка видана (російською мовою) Адміністрації Надимського районна відділом по справам архівів м. Надим (росія) не враховано, оскільки не надані первинні документи (особові рахунки), та з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. Підтвердження довідок про заробітну плату здійснюється шляхом перевірки відповідності сум заробітної плати, зазначених в довідках, первинними документами.
На момент звернення позивача до Головного управління із заявою щодо призначення пенсії Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення є нечинною.
Отже з огляду на те, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та неможливість отримання інформації щодо призначення пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації, вважає, що в діях Головного управління щодо не призначення пенсії за віком - протиправні дії відсутні.
Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Одеській області прийнято рішення № 204650012259 від 17.10.2024 року про відмову у перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю підтвердження заробітної плати за період роботи з 01.01.1989 по 31.07.1994 первинними документами, та відсутністю акту перевірки первинних документів на підставі яких видано довідки.
Також апелянт заперечує щодо стягнення на користь позивача суми судових витрат, оскільки органи Пенсійного фонду України є органами державної виконавчої влади, які в своїй діяльності керуються Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Положенням про Пенсійний фонд України, постановами правління, наказами Фонду, а також Положеннями про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління. При розгляді справи необхідно врахувати обставини, що незаконне витрачання коштів Пенсійного фонду України тягне за собою дефіцит бюджету Пенсійного фонду, що породжує соціальну напругу у суспільстві і може сприяти невиконанню державою своїх функцій по соціальному забезпеченню громадян.
Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву до Другого апеляційного адміністративного суду на апеляційну скаргу відповідача.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 09.10.2024 року звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсії.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 204650012259 від 17.10.2024 року за результатами розгляду документів доданих до заяви, довідки про заробітну плату від 13.08.2021 № 1889/с, № 1907/с за період роботи з 01.01.1989 по 31.07.1994, яка видана (російською мовою) Адміністрації Надимського районна відділом по справам архівів м. Надим (росія) не враховано, оскільки не надані первинні документи (особові рахунки), та з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. Підтвердження довідок про заробітну плагу здійснюється шляхом перевірки відповідності сум заробітної плати, зазначених в довідках, первинними документами.
Не погоджуючись з діями відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним та достатнім способом захисту прав позивача, виходячи за межі позовних вимог, є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №204650012259 від 17.10.2024 року щодо відмови у перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 , та зобов?язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням довідок про заробітну плату для обчислення пенсії № 1907/с від 13.08.2021 та № 1889/с від 13.08.2021 та виплатити пенсію з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 09.10.2024.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо зобов?язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням довідок про заробітну плату для обчислення пенсії № 1907/с від 13.08.2021 та № 1889/с від 13.08.2021 та виплатити пенсію з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи саме з 19.07.2024, суд першої інстанції виходив з того, що датою звернення позивача до територіальних органів пенсійного фонду є саме 09.10.2024, а не 19.07.2024 року, тому підстави для перерахунку пенсії з 19.07.2024 відсутні.
Також відмовляючи у задоволенні позову щодо зобов?язання Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення про відмову у перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 прийнято саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, то саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області і має прийматись рішення щодо зарахування відповідного спірного стажу роботи, тому підстави для зобов'язання перерахунку пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду в Харківській області відсутні.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг, врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі ст. 1 вищевказаного Закону визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону 1058-IV, Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання, виплат за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та статутом Пенсійного фонду.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).
За приписами пунктів 4.1 та 4.3 Порядку №22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до ст. 41 Закону № 1058-IV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, 09.10.2024 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою щодо перерахунку пенсії за віком з врахуванням заробітної плати відповідно до довідок про заробітну плату для обчислення пенсії № 1907/с від 13.08.2021 та № 1889/с від 13.08.2021.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 та регулює питання подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058.
Відповідно до абз. 2 підп. 3 п. 2.1 Порядку № 22-1 за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Пунктом 2.10 Порядку № 22-1 передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Отже, встановлення заробітку для обчислення пенсії не допускається лише на підставі показань свідків, а також не можуть бути документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії - виписки зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань.
Додатком 1 до Порядку № 22-1 затверджена форма довідки про заробітну плату для обчислення пенсії. У такому додатку, зокрема, зазначено орган, що видав довідку, особа, якій довідка видана, суми заробітної плати та період, за який вона нарахована, а також підставу видачі довідки, інформацію про страхові внески.
У свою чергу підтвердження достовірності даних довідки здійснюється шляхом проведення органом Пенсійного фонду перевірки за місцем зберігання первинної документації.
Дослідивши спірні архівні довідки Відділу у справах архіву Адміністрації Надимського району № 1907/с від 13.08.2021 та № 1889/с від 13.08.2021, слід вказати, що вказані довідки містять посилання на розрахункові відомості та первинні документи, на підставі яких довідка видана.
Також, зазначені довідки завірені печаткою товариства, підписами заступника керівника, та містять відомості про фактичну суму заробітної плати позивача за період його роботи з 01.01.1989 по 31.07.1994.
Отже, на переконання колегії суддів зазначені довідки відображають суми заробітної плати позивача, отриманої у відповідний період, інформацію про роботодавця (податкового агента), отримані доходи. Будь-яких належних доказів невідповідності змісту довідки, доказів її недостовірності відповідачем не зазначено.
Крім того, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при перерахунку позивачу пенсії.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.02.2020 у справі № 291/99/17, від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17, від 03 червня 2021 року у справі № 127/8001/17.
Колегія суддів наголошує, що заробіток позивача, отриманий на території рф, який він просить врахувати при обчисленні розміру пенсії був отриманий ним до введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
В свою чергу, жодних сумнівів щодо достовірності відомостей, зазначених у спірних довідках відповідачем не наведено, а сам по собі вихід рф з участі в Угоді від 13.03.1992 не може слугувати підставою для відмови у зарахуванні отриманого на території рф заробітку при визначенні розміру пенсії.
Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено належним чином правомірності своїх дій у спірних відносинах, з огляду на що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 204650012259 від 17.10.2024 підлягає скасуванню.
Посилання відповідача на вихід України з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», колегія суддів вважає необгрунтованими з наступних підстав.
Так, з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
Довідки про заробітну плату № 1907/с від 13.08.2021 та № 1889/с від 13.08.2021 не були враховані пенсійним органом при перерахунку пенсії позивача, що зумовило звернення до суду із даним позовом.
13.03.1992 державами-учасницями СНД підписано Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення, в якій закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (ст. 1).
Угоду було підписано з метою взаємного визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Згідно із статтею 3 вказаної Угоди, усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Відповідно до статті 5 вказаної Угоди така розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.
Згідно з частинами 2-3 статті 6 цієї Угоди для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Колегія суддів зазначає, що вказаного Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, і відповідно, заробіток за такий період також підлягає включенню при обчисленні пенсії.
Згідно з положеннями статті 7 вказаної Угоди, розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави - учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених пунктом 3 статті 6 цієї Угоди.
Відповідно до статті 11 вказаної Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Згідно із частиною 2 статті 13 вказаної Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
З огляду на наведені вище положення, колегія суддів зазначає, що вихід РФ, та в подальшому, України, з вказаної угоди жодним чином не повинен тягнути за собою негативних наслідків для громадян України, у тому числі і для позивача, оскільки пенсійні права останніх виникли ще задовго до виходу держави-учасниці із Угоди, а відтак, заробітна плата, отримана позивачем на території РФ, не може бути неврахованою під час перерахунку пенсії з таких підстав.
Щодо обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача, колегія суддів враховує, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об'єднаного королівства» (заява №22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»).
За цим, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №204650012259 від 17.10.2024 року щодо відмови у перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням довідок про заробітну плату для обчислення пенсії № 1907/с від 13.08.2021 та № 1889/с від 13.08.2021 та виплатити пенсію з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 09.10.2024.
Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судового збору, слід вказати таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в сумі 1211 гривень 20 копійок (а.с. 24).
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, то витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь позивача на загальну суму 1211 гривень 20 копійок.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 по справі № 520/31092/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич