21 травня 2025 р. Справа № 520/25716/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., м. Харків, повний текст складено 24.02.25 по справі № 520/25716/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати йому грошового забезпечення військовослужбовця за період з 08.06.2023 по 22.11.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік";
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення військовослужбовця за період з 08.06.2023 по 22.11.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік". з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати йому щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 590% від посадового окладу по 22 листопада 2023 року, та надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання по 22 листопада 2023 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 590% від посадового окладу по 22 листопада 2023 року, та надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання по 22 листопада 2023 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати йому грошової компенсації за невикористанні дні щорічної відпустки в розрахунку 15 днів за 2023 рік;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому грошової компенсації за невикористанні дні щорічної відпустки в розрахунку 15 днів за 2023 рік;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 80% місячного грошового забезпечення за 20 повних календарних місяців служби відповідно постанови КМУ від 17 вересня 2014 року № 460;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 80% місячного грошового забезпечення за 20 повних календарних місяців служби відповідно постанови КМУ від 17 вересня 2014 року № 460;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати йому середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 22.11.2023 по 16.12.2023;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 22.11.2023 по 16.12.2023 в сумі 15 290 грн 17 копійок.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 частково задоволено позов.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 08.06.2023 по 22.11.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 за ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 08.06.2023 по 22.11.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористанні дні щорічної відпустки в розрахунку 15 днів за 2023 рік.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористанні дні щорічної відпустки в розрахунку 15 днів за 2023 рік.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 80% місячного грошового забезпечення за 20 повних календарних місяців служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією».
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 80% місячного грошового забезпечення за 20 повних календарних місяців служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією».
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 22.11.2023 по 16.12.2023.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 22.11.2023 по 16.12.2023 в сумі 15 290, грн 17 копійок.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Доводи апелянта обґрунтовані тим, що грошове забезпечення позивача було розраховано у відповідності до норм чинного законодавства, Судом не надано належної оцінки приписам законів про держбюджет на відповідні роки, враховуючи дані правовідносини. Крім того, судом не враховано, що Постановою КМУ від 12.05.2023 № 481 було внесено зміну до п. 4 Постанови КМУ №704 з 20.05.2023 змінений. Зазначає, що відповідачем нараховано та виплачено позивачу грошову компенсацію за невикористанні дні щорічної відпустки за 15 дів та одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби 80% місячного грошового забезпечення за 20 повних календарних місяців служби відповідно, що підтверджується довідкою.
Також, представник відповідача зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що положення ст.ст. 116, 117 КЗпП України щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не розповсюджуються на військовослужбовців. Крім того, не застосовано принцип співмірності.
Відповідачем подано додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких зазначено, що проведений повний розрахунок при звільненні.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, оскільки відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що що 27 червня 2024 року ОСОБА_1 отримав статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 .
З 08.06.2023 позивач проходив службу в військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_3 .
Відповідно до консультативного висновку спеціаліста від 22.07.2022 року позивачу було встановлено діагноз рак гортані. Відповідно до висновку Мультидисциплінарної комісії КНП Обласний центр онкології від 01.08. 2022 року позивачу підтверджено діагноз рак гортані 2 клінічна група. Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого на злоякісне новоутворення № ОХ 21290 від 04. 08.2022 року позивач знаходився на лікуванні в КНП Обласний центр онкології. Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого на злоякісне новоутворення № ОХ 21787 від 26.08.2022 року позивач знаходився на лікуванні в КНП Обласний центр онкології. Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого на злоякісне новоутворення № ОХ 22365 від 16.09.2022 року позивач знаходився на лікуванні в КНП Обласний центр онкології . Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного ( стаціонарного) хворого №530 від 03 січня 2023 року позивач в період з 20.10 2022 по 03.01.2023 року знаходився на лікуванні в КНП Харківської обласної ради Обласний протитуберкульозний диспансер № 1. Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого на злоякісне новоутворення №1285 від 24.02.2023 року позивач в період з 26.01.2023 по 24.02.2023 знаходився на лікуванні в КНП Обласний центр онкології, де йому було встановлено діагноз рак гортані, стан після 3 курсів ПХТ, стан після 1 етапу променевої терапії. Відповідно до консультативного висновку спеціаліста від 13.02.2023 року позивач отримав рекомендації з'явитися на стаціонарне лікування до КНП Обласний центр онкології. Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого на злоякісне новоутворення № 3977 від 05.04.2023 позивач в період з 14.03.2023 по 05.04.2023 перебував на лікуванні в КНП Обласний центр онкології. Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №14240 позивач в період з 18.08.2023 по 08.09. 2023 перебував на лікуванні в військово - медичному клінічному центрі Північного регіону.
08 вересня 2023 року госпітальна військово-лікарська комісія провела військової частини НОМЕР_4 за розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 провела медичний огляд.
Відповідно до свідоцтва про хворобу №1698 від 11 вересня 2023 року позивача було визнано непридатним до військової служби з переглядом через 6 місяців. Захворювання Позивача ТАК пов'язані з проходженням військової служби.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №689492 позивачу було встановлено другу групі інвалідності, ТАК пов'язану з проходженням військової служби.
Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА №061129 позивачу було встановлено 80 % ступеню втрати професійної працездатності.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( по стройовій частині) № 171 від 22.11.2023 року солдата ОСОБА_1 , робітника підсобного 2 інженерного відділення 4 інженерного взводу 2 інженерної роти військової частини НОМЕР_1 звільнено у запас за підпунктом б пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Про військовий обов'язок та військову службу ( за станом здоров'я - на підставі висновку ВЛК про непридатність до військової служби з переглядом через 6-12 місяців), вважати таким, що справи та посаду здав. З 22 листопада 2023 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( по стройовій частині) №171 від 22.11.2023 частково зазначені виплати, які належать позивачу до виплати, але до теперішнього часу вони, як зазначає позивач, не проведені.
Позивач також зазначив, що неодноразово усно та письмово, із рапортом, звертався до відповідача щодо проведення нарахування та виплати вказаних виплат, однак відповіді на звернення не надано.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не проведення вищевказаних виплат протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 , що його грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 08.06.2023 по 22.11.2023 мало визначатись шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно п.п. 1-4 ст. 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вимог п.п. 1, 8, 14 ст. 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Пунктом 2 статті 15 Закону № 2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Згідно п.п. 3, 6 р. XXXI, п.п. 1, 2, 5 р. XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260, у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.
Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.
Постановою Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова № 704, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено, зокрема: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби та Державної спеціальної служби транспорту згідно з додатком 2.
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Водночас, 06 грудня 2016 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2017 року.
Пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій.
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Тобто, з моменту набрання чинності Законом № 1774-VIII (01 січня 2017 року) на законодавчому рівні існує заборона застосовувати мінімальну заробітну плату, як розрахункову величину для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
На момент набрання чинності Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (1 березня 2018 року) пункт 4 було викладено в редакції пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року № 103 (яка набрала чинності 24 лютого 2018 року, далі Постанова № 103), а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Отже, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01 березня 2018 року) п. 4 Постанови № 704 викладений у редакції згідно з п. 6 Постанови № 103 та визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
Текст примітки, зокрема, додатків 1, 14 до Постанови № 704 - у зв'язку з прийняттям Постанови № 103 - не змінився, відповідно виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями пункту 4 Постанови № 704 в редакції, викладеній згідно з пунктом 6 Постанови № 103.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Кабінет Міністрів України постановою від 28 жовтня 2020 року № 1038 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 року № 1644 і від 30 серпня 2017 року № 704» викладено, зокрема, примітку до Додатку 1 до Постанови № 704 в новій редакції: «1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.».
В аналогічній редакції викладена також і примітка Додатку 14 до Постанови № 704.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704» (набрала чинності 20.05.2023 року):
1. Скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб»;
2. Внесено зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац перший в такій редакції:
« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
3. Установити, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.».
Спірним у даній справі є питання щодо розміру грошового забезпечення позивача за час проходження військової служби у Військової частини НОМЕР_1 з 08.06.2023 по 22.11.2023.
З наявних в матеріалах справи вбачається, що розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням у складі грошового забезпечення позивача з 08.06.2023 по 22.11.2023 розраховувався виходячи з розміру 1762 гривні та визначався шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 відповідно до п. 4 Постанови № 704 (зі змінами згідно Постанови КМУ № 481 від 12.05.2023 року);
Тобто, розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням у складі грошового забезпечення позивача з 08.06.2023 по 22.11.2023 розраховувався виходячи з розміру 1762 гривні та визначався шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 згідно п. 4 Постанови № 704 (зі змінами згідно Постанови № 481 від 12.05.2023 року), а також місячне грошове забезпечення для обрахунку грошової компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, грошової компенсації невикористаної додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні на 22.07.2023 року взято відповідачем станом на липень 2023 року та відповідно розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням у складі грошового забезпечення позивача розраховувався виходячи з розміру 1762 гривні згідно п. 4 Постанови № 704 (зі змінами згідно Постанови № 481 від 12.05.2023 року).
Згідно п. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців у складі грошового забезпечення відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України, що прямо встановлено Законом № 2011-XII.
Постановою КМУ від 12.05.2023 № 481 внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб та викладено абзац перший в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1 762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Постанова КМУ від 12.05.2023 № 481 набрала чинності 20.05.2023.
Колегія суддів звертає увагу на те, що Постанов КМУ № 481 від 12.05.2023 року є чинною та підлягає застосуванню.
Таким чином є помилковими висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 08.06.2023 по 22.11.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 - 2684,00 грн.
Щодо позовних вимог частині визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористанні дні щорічної відпустки в розрахунку 15 днів за 2023 рік, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 14 ст. 10-1 Закону військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Абзацами 1, 2 пункту 3 розділу ХХХІ Порядку №260 передбачено, що у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Отже, у випадку звільнення з військової служби у військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) виникає право, зокрема, на грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.11.2023 р. №171 п. 4.1 солдата ОСОБА_1 , робітника підсобного 2 інженерного відділення 4 інженерного взводу 2 інженерної роти військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від 24 жовтня 2023 року №247-РС у запас за підпунктом б пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Про військовий обов'язок і війську службу (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанові) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців), вважати таким, що справи та посаду здав.
Вірними є висновки суду першої інстанції, що позивач має право на компенсацію за невикористанні дні щорічної відпустки в розрахунку 15 днів за 2023 рік, проте позивачу 16.12.2023 було виплачено компенсацію за невикористанні дні щорічної відпустки в розрахунку 15 днів за 2023 рік у розмірі 10 380, 25 грн (без утримання військового збору).
Таким чином є помилковими висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо компенсації за невикористанні дні щорічної відпустки в розрахунку 15 днів за 2023 рік, оскільки така виплата була здійсненна, відповідач про це зазначав у відзиві, але суд першої інстанції не надав цьому належної оцінки та не перевірив.
Щодо позовних вимог в частині визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 80% місячного грошового забезпечення за 20 повних календарних місяців служби відповідно постанови КМУ від 17 вересня 2014 року № 460, суд зазначає наступне.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.
Допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.
Виплата військовослужбовцям допомоги у разі звільнення з військової служби здійснюється Міноборони, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на їх утримання.
Військовослужбовцям у разі звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з позбавленням військового звання, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, допомога не виплачується.
Із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.11.2023 №171 убачається, що позивачу до виплати належить одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби у розмірі 80% місячного грошового забезпечення за 20 повних календарних місяців служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460 зі змінами.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність бездіяльності відповідача в цій частині та задоволення позовних вимог у вказаній частині, шляхом зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 80% місячного грошового забезпечення за 20 повних календарних місяців служби відповідно постанови КМУ від 17 вересня 2014 року № 460.
Щодо наданих апеляційному суду доказів про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 80% місячного грошового забезпечення за 20 повних календарних місяців, колегія суддів зазначає, що на момент винесення рішення дана виплата не була здійснена.
Як вбачається з матеріалів справи, одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби у розмірі 80% місячного грошового забезпечення за 20 повних календарних місяців виплачена ОСОБА_1 07.03.2025 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2025.
Отже доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Щодо позовних вимог про нарахування та виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 22.11.2023 по 16.12.2023 в сумі 15 290, грн грн 17 копійок, апеляційний зазначає наступне.
Статтею 47 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній на момент звільнення позивача) визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, статтю 117 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».
Відповідно до статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону № 2352-ІХ працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу права позивача на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Суд звертає увагу, що правовідносини, які регулюються статтею 117 Кодексу законів про працю України, пов'язані із недотриманням роботодавцем свого обов'язку провести повний розрахунок з працівником при звільненні. Отже, момент виникнення таких правовідносин пов'язаний із днем звільнення, у який роботодавець не провів виплати всіх належних працівникові сум при звільненні.
У постанові від 01.05.2024 у справі № 140/16184/23 Верховний Суд зазначив, що, незважаючи на визначення приписами статті 117 Кодексу законів про працю України невиплачених працівнику сум як оспорюваних та неоспорюваних, ця обставина не впливає на дату виникнення спірних правовідносин, оскільки вони прямо пов'язані з обов'язком роботодавця розрахуватися з працівником у строк, встановлений приписами статті 116 Кодексу законів про працю України, яким переважно є день звільнення.
Отже, датою виникнення правовідносин, урегульованих статтею 117 Кодексу законів про працю України у цій справі, є 22.11.2023 (дата виключення позивач зі списків частини).
Період стягнення середнього заробітку з 22.11.2023 до дня фактичного розрахунку при звільненні регулюється чинною редакцією статті 117 Кодексу законів про працю України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.
Водночас із прийняттям Закону № 2352-IX законодавець обмежив строк, за який роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові середній заробіток шістьма місяцями, чим фактично на нормативному рівні усунув обставини, які призводили до порушення критеріїв співмірності, недобросовісності.
Крім того, з прийняттям указаного закону усунуто і такий чинник, який зумовлював можливість недобросовісної поведінки працівника, як необмеженість строку звернення до суду з позовом про стягнення невиплаченого заробітку, а саме шляхом внесення змін до статті 233 Кодексу законів про працю України, якою строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, обмежено трьома місяцями.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 06 грудня 2024 року по справі № 440/6856/22.
Так, Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що, у зв'язку з обмеженням законодавцем строку звернення до суду у таких спорах та можливістю отримання середнього заробітку шістьма місяцями, судова палата вважає, що застосовувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.09.2019 у справі № 761/9584/15-ц, на правовідносини, які регулюються статтею 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону № 2352-IX, не є можливим.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Водночас, з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного суду від 06 грудня 2024 року по справі № 440/6856/22, суд зауважує, що у межах цієї справи належить враховувати приписи чинної редакції статті 117 Кодексу законів про працю України щодо періоду з 22.11.2023 (дата виключення позивач зі списків частини), яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.
Згідно зі ст.27 Закону України «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» №100 від 08.02.1995 (далі - Порядок №100).
Відповідно до пункту 2 цього Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Згідно з пунктом 5 Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до виписки по картці/ рахунку позивача від 29.03.2022 за період з 01.02.2022 по 10.09.2024 остання заробітна плата за перебування на військовій службі в військовій частині НОМЕР_1 проведена 16.12.2023, а згідно з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( по стройовій частині) № 171 від 22.11.2023 позивача виключено зі списків особового складу частини 22.11.2023.
Оскільки позивач звільнений 22.11.2023, а остаточний розрахунок при проведено лише 16.12.2023 року, кількість днів затримки розрахунку при звільненні становить 23 дні.
Отже, в даному випадку наявна протиправна бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 22.11.2023 по 16.12.2023.
Середньоденний розмір грошового забезпечення позивача на час звільнення складає 20276,32*2/61=664,79 грн.
Середній заробіток за час затримки розрахунку складає 15 290,17 грн. (664,79* середньоденний розмір грошового забезпечення * 23 кількість днів затримки).
За цих обставин колегія суддів резюмує, що суд першої інстанції діяв правильно, коли для належного і ефективного способу захисту позивача вважав за необхідне визначити конкретну суму для стягнення.
Таким чином, сума, яку постановив стягнути суд першої інстанції, визначена з урахування наведеного вище, тобто як із застосуванням принципу співмірності, так і зі зменшенням періоду виплати до шести місяців.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач вважає, що суд першої інстанції не правильно зробив розрахунок суми середнього заробітку, оскільки не в повній мірі застосував принцип співмірності та пропорційності для розрахунку суми стягнення в межах шести місяців.
Проте, з врахуванням наведеної вище позиції Верховного Суду від 28.06.2023 року у справі № 560/11489/22 до шестимісячного строку, в межах якого стягується середній заробіток (з 19.07.2022 року після набрання чинності Законом № 2352-ІХ), не застосовуються принципи співмірності та пропорційності задля зменшення суми середнього заробітку.
В той же час в апеляційній скарзі відповідач просить суд зменшити розмір суми середнього заробітку, який розраховано судом першої інстанції за 23 дні, з урахуванням принципів співмірності та пропорційності.
Такий підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, на необхідності застосування якого наголошує відповідач в апеляційній скарзі, побудований з урахуванням, зокрема, того, що оплаті середнім заробітком підлягав весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Колегія суддів зазначає, що ст. 117 КЗпП України до 19.07.2022 року підлягає застосуванню в редакції, яка не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні. А вже після набрання чинності нормою редакцією ст. 117 КЗпП України, сума середнього заробітку обмежується виплатою шістьма місяцями без її зменшення.
Отже, доводи апеляційної скарги відповідача щодо необхідності зменшення суми середнього заробітку є такими, що не заслуговують на увагу та відхиляються колегією суддів як такі, що не відповідають висновкам щодо правозастосування, які викладені в постанові Верховного Суду у справах № 560/11489/22 та № 560/9586/22.
Враховуючи наведене, оскаржуване судове рішення підлягає частковому скасуванню в частині визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 08.06.2023 по 22.11.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористанні дні щорічної відпустки в розрахунку 15 днів за 2023 рік, з ухваленням в цій частині постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 по справі № 520/25716/24 - скасувати в частині визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 08.06.2023 по 22.11.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористанні дні щорічної відпустки в розрахунку 15 днів за 2023 рік.
Ухвалити в цій частині постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 по справі №520/25716/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді О.А. Спаскін А.О. Бегунц