21 травня 2025 р. Справа № 440/6021/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2024, головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 29.11.24 по справі № 440/6021/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області , Аварійно- рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі- позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (далі - відповідач 1, апелянт 1, ГУ ДСНС України у Полтавській області), Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області ( далі-відповідач 2, апелянт 2, АРЗ СП ДСНС України у Полтавській області), в якому просив:
- визнати протиправними дій ГУ ДСНС України у Полтавській області та АРЗ СП ГУ ДСНС України у Полтавській області щодо не нарахування та невиплати йому у повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2019 року у належному розмірі;
- зобов'язати АРЗ СП ГУ ДСНС України у Полтавській області нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно зі встановленням для обчислення індексації місяця підвищення доходів (базового місяця) - січень 2008 року, з урахуванням проведених виплат;
- зобов'язати АРЗ СП ГУ ДСНС України у Полтавській області нарахувати й виплатити йому суму індексації- різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 22 квітня 2019 року включно у фіксованому розмірі відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням проведених виплат;
- зобов'язати ГУ ДСНС України у Полтавській області нарахувати й виплатити йому суму індексації -різниці грошового забезпечення за період з 23 квітня 2019 року по 31 травня 2019 року включно у фіксованому розмірі відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням проведених виплат;
- визнати протиправною бездіяльності ГУ ДСНС України у Полтавській області щодо неврахування йому в одноразову грошову допомогу при звільненні індексації-різниці грошового забезпечення;
- зобов'язати ГУ ДСНС України у Полтавській області нарахувати та виплати йому одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням індексації-різниці грошового забезпечення та провести виплату з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність АРЗ СП ГУ ДСНС України у Полтавській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
Зобов'язано АРЗ СП ГУ ДСНС України у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
Визнано протиправними дії АРЗ СП ГУ ДСНС України у Полтавській області та ГУ ДСНС України у Полтавській області щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 травня 2019 року із застосуванням щомісячної індексації-різниці відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Зобов'язано АРЗ СП ГУ ДСНС України у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 22 квітня 2019 року відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням виплачених сум та висновків суду, наведених в цьому судовому рішенні.
Зобов'язано ГУ ДСНС України у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 23 квітня 2019 року по 31 травня 2019 року відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням виплачених сум та висновків суду, наведених в цьому судовому рішенні.
Визнано протиправними дії ГУ ДСНС України у Полтавській області щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування при її обчисленні індексації грошового забезпечення.
Зобов'язано ГУ ДСНС у Полтавській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору, просив скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Апелянт 1 зазначив, що судом не розглянуто питання пропуску позивачем строку звернення до суду, встановленогоч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України). Зауважив, що з дня отримання грошового забезпечення позивач вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Вказав, що матеріали справи не містять доказів про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду. Вважав, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин, тому суд має підстави для скасування судового рішення .
Відповідач 1 посилався на норми і положення Закону України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII) та зазначив, що індексація грошових доходів громадян здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік.
Наголосив, що індексація не є складовою грошового забезпечення, а є компенсаційною виплатою, що нараховується та виплачується відповідно до Закону №1282-ХІІ та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Зазначив, що індексація грошового забезпечення не є базою для нарахування єдиного внеску, тому не включається до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби.
Позивач правом на подання відзиву не скористався.
Крім того, не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач 2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив скасувати судове рішення в частині задоволених позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що відповідно до статті 5 Закону № 1282-ХІІ з січня 2015 року проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік. В січні 2016 року, а також в січні та жовтні 2017 року ОСОБА_1 було збільшено розмір щомісячної премії відповідно до наказів АРЗ СП, у зв'язку з чим відбулося підвищення грошового забезпечення і, відповідно, базовим місяцем для проведення індексації грошового забезпечення став січень 2016 року, січень 2017 та жовтень 2017 року відповідно. Кошторисом витрат АРЗ СП на 2016-2017 роки видатки на виплату індексації грошових доходів населення не передбачені.
В січні 2018 року ОСОБА_1 було збільшено розмір щомісячної премії відповідно до наказу АРЗ СП, у зв'язку з чим відбулося підвищення грошового забезпечення і, відповідно, базовим місяцем для проведення індексації грошового забезпечення став січень 2018 року. Чергова зміна грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу відбулась з 01.03.2018 у зв'язку з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі-Постанова №704), що стало підставою для визначення базовим місяцем для проведення індексації грошових доходів ОСОБА_1 - березня 2018 року. Приріст індексу споживчих цін для проведення індексації при базовому місяці березень 2018 року відбувся у грудні 2018 року. Кошторисом витрат АРЗ СП на 2019 рік видатки на виплату індексації грошових доходів населення не передбачені.
Зазначив, що АРЗ СП ГУ ДСНС України у Полтавській області не мав законних підстав для виплати індексації позивачу у зазначений ним період, адже АРЗ СП ГУ ДСНС у Полтавській області проводить видатки виключно у межах бюджетних асигнувань, які встановлені кошторисом на поточний бюджетний рік; у нього відсутня можливість здійснити перерахунок грошового забезпечення позивачу за рахунок інших коштів.
Позивач правом на подання відзиву не скористався.
Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідачі посилаються в апеляційних скаргах, прийшла до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.
Відповідно до витягу із наказу ГУ ДСНС України у Полтавській області (по особовому складу) №114 від 31 липня 2015 року, у зв'язку з проведенням організаційно- штатних заходів підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 призначено на посаду начальника навчального пункту АРЗ СП ГУ ДСНС України у Полтавській області, з 01 серпня 2015 року (а.с.141).
Згідно з довідкою ГУ ДСНС України у Полтавській області №01-Г-234/11 від 04 листопада 2019 року ОСОБА_1 у період з 01 серпня 2015 року по 23 квітня 2019 року проходив службу на посаді начальника навчального пункту АРЗ СП ГУ ДСНС у Полтавській області (наказ ГУ ДСНС від 31.07.2015), а в період з 23 квітня 2019 року по 31 травня 2019 року- на посаді заступника начальника відділу персоналу ГУ ДСНС України у Полтавській області (наказ ГУ ДСНС від 23.04.2019 №76ос) (а.с.21).
Як вбачається з витягу із наказу ГУ ДСНС України у Полтавській області №92 від 28.05.2019, підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , заступника начальника відділу персоналу ГУ ДСНС України у Полтавській області, звільнено із служби у запас (з постановкою на військовий облік) (з виключенням з кадрів ДСНС) за пунктом 176 підпунктом 3 (за станом здоров'я) Положення, 31 травня 2019 року. Строк календарної служби для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні складає 25 років 09 місяців 01 день (а.с.140).
Відповідно до довідки ГУ ДСНС України у Полтавській області №01-512/10 від 04.10.2024 ОСОБА_1 в період з 23.04.2019 по 31.05.2019 проходив службу на посаді заступника начальника відділу персоналу ГУ ДСНС України у Полтавській області, де йому здійснювалося нарахування та виплата грошового забезпечення. Кошторисом витрат Головного управління на 2019 рік видатки на виплату індексації грошових доходів населення не передбачені (а.с.138).
Як вбачається з відповіді ГУ ДСНС України у Полтавській області від 12.03.2024 №61-01-02-1716/61-10 на адвокатський запит від 04.03.2024 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення , в період з 23.04.2019 по 31.05.2019 ОСОБА_1 проходив службу на посаді заступника начальника відділу персоналу ГУ ДСНС України у Полтавській області. Кошторисом витрат Головного управління на 2019 рік видатки на виплату індексації грошових доходів населення не передбачені (а.с.20).
Згідно з відповіддю АРЗ СП ГУ ДСНС України у Полтавській області від 19.03.2024 №28/24.6 на звернення адвоката позивача від 11.03.2024 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, в січні 2016 року, а також в січні та жовтні 2017 року ОСОБА_1 було збільшено розмір щомісячної премії відповідно до наказів АРЗ СП, у зв'язку з чим відбулось підвищення грошового забезпечення і, відповідно, базовим місяцем для проведення індексації грошового забезпечення став січень 2016 року , січень 2017 року та жовтень 2017 року. Кошторисом витрат АРЗ СП на 2016-2017 роки видатки на виплату індексації грошових доходів населення не передбачені. В січні 2018 року позивачу було збільшено розмір щомісячної премії згідно з наказом АРЗ СП, у зв'язку з чим відбулося підвищення грошового забезпечення і, відповідно, базовим місяцем для проведення індексації грошового забезпечення став січень 2018 року. Чергова зміна грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу відбулася з 01 березня 2018 року у зв'язку з набранням чинності Постановою №704, що стало підставою для визначення базовим місяцем для проведення індексації грошових доходів позивача - березня 2018 року. Приріст індексу споживчих цін для проведення індексації при базовому місяці березень 2018 року відбувся у грудні 2018 року. Кошторисом витрат АРЗ СП ГУ ДСНС України у Полтавській області на 2019 рік видатки на виплату індексації грошових доходів населення не передбачені. Враховуючи викладене, індексація грошового забезпечення позивачу за період з 01 січня 2016 року по 30 квітня 2019 року не була нарахована та, відповідно, не була виплачена (а.с.22-23).
Як вбачається з відповіді ГУ ДСНС України у Полтавській області від 26.04.2024 №61-01-2930/61-10 на запит адвоката позивача від 04.04.2024 щодо розміру та порядку нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористану відпустку при звільненні ОСОБА_1 , його місячне грошове забезпечення за останньою штатною посадою на день звільнення зі служби, з якого нараховувалася грошова допомога при звільненні та компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки, становить 19777,50 грн, а саме: посадовий оклад 6150,00 грн; оклад за спеціальним званням 1410,00 грн; відсоткова надбавка за вислугу років 3780,00 грн; надбавка за особливості проходження служби 5670,00 грн; премія 2460,00 грн; надбавка за кваліфікацію 307,50 грн. Згідно з наказом ГУ ДСНС України у Полтавській області від 28.05.2019 №92 строк календарної служби для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні позивача складає 25 років 09 місяців 01 день. Розмір одноразової грошової допомоги, яка була йому нарахована та виплачена при звільненні становить 247218,75 грн (19777,50 грн х 50% х 25 = 247218,75 грн). Відповідно до цього наказу про звільнення щорічну відпустку за 2019 рік ОСОБА_1 не використав в кількості 45 календарних днів. Розмір компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, яка була нарахована та виплачена при його звільненні становить 29666,25 грн (19777,50/30х45=29666,25 грн) (а.с.26).
Вважаючи, що відповідачами вчинено протиправні дії (бездіяльність) щодо не нарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення у період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2019 року у належному розмірі, та протиправні дії щодо виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування при її обчисленні індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявні підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача 2 щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та зобов'язання його нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018; визнання протиправними дій відповідачів щодо не нарахування і невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 травня 2019 року із застосуванням щомісячної індексації-різниці відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі-Порядок №1078), та зобов'язання відповідача-1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 22.04. 2019 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням виплачених сум та висновків суду, наведених у цьому судовому рішенні, та зобов'язання відповідача-2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 23.04.2019 по 31.05.2019 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку№1078, з урахуванням виплачених сум та висновків суду, наведених в цьому судовому рішенні.
Суд першої інстанції також зазначив, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, що забезпечує дотримання прав осіб, звільнених зі служби, як складової конституційного права на соціальний захист.
У зв'язку з цим, наявні правові підстави для визнання протиправними дій відповідача-1 щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування при її обчисленні індексації грошового забезпечення та зобов'язання відповідача-1 здійснити позивачу перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Колегія суддів погоджується із цими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі-Закон №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі з приводу державних гарантій військовослужбовцям щодо достатнього матеріального, грошового та інших видів забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, регулюються правовими нормами Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(далі - Закон № 2011-XII), в редакції що були чинні на день виникнення спору.
Положеннями ч. 1-4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-XII від 03.07.1991, індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону № 1282-XII встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статті 3 Закону № 1282-XII індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Згідно із абзацом 3 статті 1 Закону № 1282-XII індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Відповідно до ст. 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до ст. 6 Закону № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України, зокрема Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 ( далі-Порядок №1078)
Відповідно до п. 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 (далі-Порядок № 1078) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до п.п.2 п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Оскільки індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, що також має значення для розрахунку їх пенсії за вислугу років, оскільки забезпечує дотримання прав осіб, які проходили військову службу, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Таким чином, заробітна плата (грошове забезпечення) підлягає обов'язковій індексації як державна соціальна гарантія яка надається для соціальної підтримки населення в умовах зростання цін, а державні соціальні гарантії обов'язкові для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 240/10130/19, від 16.09.2020 у справі № 815/2590/18.
Крім того, відповідно до п. 5 Порядку № 1078 в редакції, що набрала законної сили з 01.12.2015, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20).
Колегія суддів звертає увагу, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення (постанови Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19).
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 206/4411/16-а).
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відповідно, колегія суддів вважає, що обмежене фінансування (відсутність фінансового ресурсу) відповідачів не впливає на право позивача щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення, тому доводи апеляцій відповідачів в цій частині є необґрунтованими .
Оскільки передбачена Законом №1282-ХІІ індексація є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, який на момент проходження військової служби перебував на грошовому забезпеченні у відповідачів, колегія суддів вважає, що останні зобов'язані нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.
Наведене вище також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що була висловлена у постановах від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 23.10.2019 у справі №825/1832/17, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19.
Матеріали даної справи не містять доказів нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 в цій частині.
09.12.2015 Кабінет Міністрів України видав постанову № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).
Цією постановою були внесені зміни до Порядку № 1078.
Порівняльний аналіз положень пунктів 5, 10-1, 10-2 Порядку № 1078 свідчить про те, що внаслідок змін, внесених Постановою №1013, з 01.12.2015 діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.
Внаслідок цих змін Порядок № 1078 у редакції, що застосовується з 01.12.2015, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати.
Для проведення індексації з 01.12.2015 замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.
Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Таке визначення цього поняття висновується із системного тлумачення пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, яка була запроваджена з 01.12.2015.
Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож із 01.12.2015 зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.
У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від терміну «базовий місяць», позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.
Водночас вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.
Отже, з урахуванням наведених нормативних положень, розрахунок індексації грошового забезпечення позивача, як військовослужбовця, з 01.12.2015 не прив'язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на військову службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової.
Із 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
Так, колегією суддів встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 (далі - Постанова № 1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу за військовими (спеціальними) званнями, які визначені Додатком № 24 до Постанови № 1294. Ця постанова діяла до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, яка набрала чинності з 01.03.2018.
Таким чином, у зв'язку із прийняттям вказаної постанови, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів, зокрема, з 01 січня 2008 року по 28.02.2018 , є січень 2008, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.
Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації, тому доводи апелянта 2 про визначення базовими місяцями січня 2016 року, січня 2017 року, жовтня 2017 року, січня 2018 року через збільшення позивачу розміру щомісячної премії, є необґрунтованими.
Стосовно задоволених судом першої інстанції вимог про нарахування та виплату позивачу індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.05.2019 відповідно до абзаців 4,5,6 пункту 5 Порядку №1078 колегія суддів зазначає наступне.
За визначенням, наведеним у постанові Верховного Суду від 28.05.2024 у справі №160/14683/23, Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.
Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).
Як можна зрозуміти з матеріалів справи, у випадку ОСОБА_1 правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації з 01.03.2018 до 31.05.2019 не є спірними.
Щодо «фіксованої» суми індексації, то колегія суддів зазначає, що Закон № 1282-XII і Порядок №1078 такого поняття не містять.
Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Проте постановою Уряду від 09.12.2015 № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 01.12.2015 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 15.03.2018 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає колегії суддів підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, колегія суддів дійшла висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу ОСОБА_1 , за яким необхідно здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дають колегії суддів підстави зробити висновок, що у зв'язку із підвищенням у березні 2018 року доходу ОСОБА_1 відповідачам належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі.
Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 28.05.2024 у справі № 160/14683/23, від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21 із подібними правовідносинами, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню під час апеляційного перегляду справи.
Як вбачається зі встановлених обставин справи, відповідачі не нараховували і не виплачували позивачу цей вид індексації за період з 01.03.2018 до 31.05.2019.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Для вирішення питання наявності чи відсутності у позивача права на отримання індексації-різниці за період з 01.03.2018 по18.12.2019, розрахованої із застосуванням абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, враховуючи висновки суду касаційної інстанції у вищевказаних постановах, необхідно встановити наступні обставини: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 28.05.2024 у справі № 160/14683/23, від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21 із подібними правовідносинами, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню під час апеляційного перегляду справи.
Колегією суддів встановлено, що згідно з довідкою про грошове забезпечення ОСОБА_1 , виданою АРЗ СП ГУ ДСНС України у Полтавській області, розмір грошового забезпечення позивача у березні 2018 року склав 14996,92 грн, а у лютому 2018 року- 14947,21 грн (а.с.170).
Відтак грошовий дохід позивача внаслідок підвищення посадових окладів збільшився на 49,71 грн ( 14996,92 грн - 14947,21 грн = 49,71 грн).
Визначаючи суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) необхідно встановити величину приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року, яка з урахуванням положень Порядку №1078 та додатків до нього, а також даних з офіційного сайту Держстату України про індекс інфляції у 2008-2018 роках (за посиланням https://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm) розраховується наступним шляхом: лютий 2008 року - 102,7% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстата) = 1,027; березень 2008 року - 103,8% = 1,038; квітень 2008 року - 103,1% - 1,031; травень 2008 року - 101,3% = 1,013; вересень 2008 року - 101,3% = 1,013 (розраховано за наростаючим підсумком - 100,8% (червень 2008) х 99,5% (липень 2008) X 99,9% (серпень 2008) х 101,1% (вересень 2008)); жовтень 2008 року - 101,7% = 1,017; листопад 2008 року - 101,5% = 1,015; грудень 2008 року - 102,1% = 1,021; січень 2009 року - 102,9% = 1,029; лютий 2009 року - 101,5% = 1,015; березень 2009 року - 101,4% = 1,014; травень 2009 року - 101,4% = 1,014 ( розраховано за наростаючим підсумком 100,9% (квітень 2009) х 100,5% (травень 2009); червень 2009 року - 101,1% = 1,011; жовтень 2009 року - 101,4% = 1,014 ( розраховано за наростаючим підсумком - 99,9% (липень 2009) х 99,8% (серпень 2009) х 100,8 (вересень 2009) х 100,9% (жовтень 2009); листопад 2009 року - 101.1% = 1,011; січень 2010 - 102,7% = 1,027 (розраховано за наростаючим підсумком = 100,9% (грудень 2009) х 101,8% (січень 2010); лютий 2010 року - 101.9% = 1,019; вересень 2010 - 103,5% = 1,035 ( розраховано за наростаючим підсумком - 100.9% (березень 2010) х 99,7% (квітень 2010) х 99,4% (травень 2010) х 99,6% (червень 2010) х 99,8% (липень 2010) х 101,2% (серпень 2010) х 102,9% (вересень 2010); грудень 2010 року - 101,6% = 1,016 ( 100,5% (жовтень 2010) х 100.3% (листопад 2010) х 100,8% (грудень 2010); березень 2011 року - 103,3%= 1,033 (101,0% (січень 2011) х 100,9% (лютий 2011) х 101,4% (березень 2011); квітень 2011 року - 101,3% = 1,013; червень 2011 року - 101,2% = 1,012 (100,8% (травень 2011) х 100,4% (червень 2011); березень 2014 року - 101,98% = 1,020 (98,7% (липень 2011) х 99,6% (серпень 2011) х 100,1% (вересень 2011) х 100,0% (жовтень 2011) х 100,1% (листопад 2011) х 100.2% (грудень 2011) х 100,2% (січень 2012) х 100,2% (лютий 2012) х 100,3% (березень 2012) х 100,0% (квітень 2012) х 99,7% (травень 2012) х 99,7% ( червень 2012) х 99,8% (липень 2012) х 99,7% (серпень 2012) х 100,1% (вересень 2012) х 100,0% (жовтень 2012) х 99,9% (листопад 2012) х 100.2% (грудень 2012) х 100,2% (січень 2013) х 99.9% (лютий 2013) х 100,0% (березень 2013) х 100,0% (квітень 2013) х 100,1% (травень 2013) х 100,0% (червень 2013) х 99,9% (липень 2013) х 99,3% (серпень 2013) х 100,0% (вересень 2013) х 100,4% (жовтень 2013) х 100,2% (листопад 2013) х 100,5% (грудень 2013) х 100,2% (січень 2014) х 100,6% (лютий 2014) х 102,2% (березень 2014); квітень 2014 року - 103,3% = 1,033; травень 2014 року - 103,8 = 1,038; липень 2014 року - 101,4% = 1,014 (101,0% (червень 2014) х 100.4% (липень 2014); вересень 2014 року - 103,72%= 1,037 (100,8% (серпень 2014) х 102,9% (вересень 2014); жовтень 2014 року 102,4% = 1,024; листопад 2014 року - 101,9% = 1,019; грудень 2014 року - 103,0% = 1,030; січень 2015 року - 103.1% = 1,031; лютий 2015 року - 105,3 %= 1,053; березень 2015 року - 110,8% = 1,108; квітень 2015 року - 1.14% = 1,140; травень 2015 року - 102,2% = 1,022; листопад 2015 року - 101,55% = 1,016 (100,4% (червень 2015) х 99,0% (липень 2015) х 99,2% (серпень 201.5) х 102,3% (вересень 2015) х 98,7% (жовтень 2015) х 102,0% (листопад 2015); квітень 2016 - 105,79% = 1,058 (100,7% (грудень 2015) х 100,9% (січень 2016) х 99,6 (лютий 201.6) х 101,0% (березень 201.6) х 103,5 (квітень 2016); жовтень 2016 року - 104,0% = 1,040 (100,1% (травень 2016) х 99,8% (червень 2016) х 99,9% (липень 2016) х 99,7% (серпень 2016) х 101,8% (вересень 2016) х 102,8% (жовтень 2016); січень 2017 року - 103,85% = 1,038 (101,8% (листопад 2016) х 100,9% (грудень 2016) х 101.1% (січень 2017); квітень 2017 року - 103,74% = 1,037 (101,0% (лютий 201.7) х 101,8% (березень 2017) х 100,9% (квітень 2017); липень 2017 року - 103,1% = 1,031 (101,3% (травень 2017) х 101,6% (червень 2017) х 100,2% (липень 20.17) - 1,031; жовтень 2017 року - 103,12% = 99,9% (серпень 2017) х 102,0% (вересень 2017) х 101,2% (жовтень 2017); січень 2018 року - 103,44% = 1,034 (100,9% (листопад 2017) х 101,0% (грудень 201.7) х. 101,5% (січень 2018).
Шляхом множення вищевказаних показників (1,027 х 1,038 х 1,031 х 1,013 х 1,013 х 1,017 х 1,015 х 1,021 х 1,029 х 1,015 х 1,014 х 1,014 х 1,011 х 1,014 х 1,011 х 1,027 х 1,019 х 1,035 х 1,016 х 1,033 х 1,013 х 1,012 х 1,020 х 1,033 х 1.038 х 1,014 х 1,037 х 1,024 х 1,019 х 1,030 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1,140 х 1,022 х 1,016 х 1,058 х 1,040 х 1,038 х 1,037 х 1,031 х 1,031 х 1,034 = 3,533) отримуємо наростаючий індекс споживчих цін - 353,3%.
Керуючись формулою розрахунку величини приросту індексу споживчих цін, наведеною у додатку 1 до Порядку №1078, розраховуємо величину приросту індексу споживчих цін з січня 2008 року по березень 2018 року: 353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 253,3%.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня.
У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1 762,00 грн.
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величину приросту індексу споживчих цін та поділити на 100.
Керуючись вищенаведеними положеннями отримуємо суму можливої індексації у березні 2018 року: 1 762,00 грн. * 253,30%/ 100 = 4 463,15 грн.
Отже, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума належної позивачу індексації у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (дохід не підвищився) та становить: 4463,15 грн - 49,71 грн = 4 413,44 грн.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачі зобов'язані були з 01 березня 2018 року виплачувати позивачу суму індексації грошового забезпечення, визначену на підставі наведених вище положень Порядку № 1078, аж до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення грошового забезпечення (заробітної плати) перевищить таку суму індексації.
Доказів нарахування та виплати позивачу індексації-різниці за спірний період матеріали справи не містять, відповідачами таких доказів також не надано.
Щодо задоволених судом першої інстанції позовних вимог про визнання протиправними дій ГУ ДСНС України у Полтавській області щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування при її обчисленні індексації грошового забезпечення та зобов'язання відповідача 1 здійснити позивачу перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 12 розділу XXVII Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом МВС України 20.07.2018 №623, особам рядового і начальницького складу, які в разі звільнення зі служби цивільного захисту мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується ця грошова допомога, включаються:
для осіб рядового і начальницького складу, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за спеціальним званням і додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати, премії), що були встановлені наказом органу управління (підрозділу) на день звільнення;
для осіб рядового і начальницького складу, які на день звільнення зі служби перебували в розпорядженні відповідних начальників органів управління (підрозділів),- посадовий оклад за останньою штатною посадою, оклад за спеціальним званням, установлений на день звільнення зі служби, додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати, премії), що були встановлені наказом органу управління (підрозділу) за останніми штатними посадами.
Спірним у даному випадку є питання урахування у складі грошового забезпечення позивача з метою обчислення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні індексації грошового забезпечення.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, яка спрямована на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Разом з цим, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, колегія суддів дійшла висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку про те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення позивача для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, що забезпечує дотримання прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постановах від 29.04.2020 у справі №240/10130/19, від 26.01.2022 у справі №520/8887/2020.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для включення індексації грошового забезпечення до розміру одноразової грошової допомоги при звільненні позивача.
Щодо доводів апеляційної скарги ГУ ДСНС України у Полтавській області про те, що індексація не є складовою грошового забезпечення, а компенсаційною виплатою, що нараховується та виплачується відповідно до Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078, колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку індексація стосується не безпосередньо одноразової допомоги при звільненні, а грошового забезпечення позивача, з якого така допомога розраховується, що і є складовою, зазначеною самим апелянтом.
Тож, доводи ГУ ДСНС України у Полтавській області щодо відсутності правових підстав для включення при розрахунку позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби індексації грошового забезпечення, є помилковими.
Щодо доводів апелянта 1 про пропуск позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3, 5 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Натомість, ч.2 ст.233 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022 року) встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Офіційне тлумачення положення зазначеної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9-рп/2013. Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення ч.2 ст.233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, виснував, що вказані поняття є рівнозначними.
Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині 2 статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Законом №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини 1 і 2 статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Колегія суддів враховує, що з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (рішення від 09.02.1999 №1-рп/99, від 13.05.1997 №1-зп, від 05.04.2001 №3-рп/2001), Верховний Суд у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 дійшов висновку про поширення дії частини 1 статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-IX) тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Так, на момент звільнення позивача зі служби у запас з ГУ ДСНС України у Полтавській області (31.05.2019) частина 2 статті 233 Кодексу законів про працю України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
За таких обставин, колегія суддів вважає помилковими доводи апеляційних скарг відповідачів щодо пропуску позивачем строків звернення до суду.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.09.2024 року у справі №380/6701/24.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що питання порушення позивачем строку звернення до суду з позовом було предметом судового розгляду.
Так, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2024 у справі №440/6021/24 було скасовано ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 у справі №440/6021/24 про повернення ОСОБА_1 позову через не усунення ним недоліків поданої позовної заяви, а саме: не надання суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку з доказами поважності причин пропуску строку.
Цією постановою колегією суддів було встановлено, що судом першої інстанції помилково застосовано редакцію ч.2 ст.233 КЗпП України, чинну на момент постановлення оскаржуваної ухвали. Судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент звільнення позивача з 31.05.2019, ч.2 ст.233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільнення заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг відповідачів, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права, не порушив норми процесуального права.
Наведені в апеляційних скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянтів, оскільки судом були досліджені всі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 242, 311, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційні скарги Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року по справі № 440/6021/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк