21 травня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/2284/25-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОН 888» про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОН 888» до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії,
До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОН 888» - адвоката Кінзерської Наталії Володимирівни про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії.
Позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 28 квітня 2025 року №1792-рл про анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «НЕОН 888» з реєстраційним номером - 990614202401235 терміном дії з 23 грудня 2024 року по 23 грудня 2029 року за адресою: Чернівецька область, Чернівецький район, м. Чернівці, вул. Південно-Кільцева, буд. 5, кв. (офіс) 140;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Чернівецькій області видалити з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального інформацію щодо анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «НЕОН 888» з реєстраційним номером - 990614202401235 терміном дії з 23 грудня 2024 року по 23 грудня 2029 року за адресою: Чернівецька область, Чернівецький район, м. Чернівці, вул. Південно-Кільцева, буд. 5, кв. (офіс) 140.
Ухвалою суду від 21 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи.
Одночасно з позовною заявою представником Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОН 888» - адвокатом Кінзерською Наталією Володимирівною подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд зупинити дію розпорядження Головного управління ДПС в Чернівецькій області від 28 квітня 2025 року №1792-рл про анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «НЕОН 888» з реєстраційним номером - 990614202401235 терміном дії з 23 грудня 2024 року по 23 грудня 2029 року за адресою: Чернівецька область, Чернівецький район, м. Чернівці, вул. Південно-Кільцева, буд. 5, кв. (офіс) 140, до набрання рішення суду законної сили.
Подану заяву обґрунтовано тим, що 23 грудня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕОН 888» отримало ліцензію на право оптової торгівлі пальним за відсутністю місць оптової торгівлі №990614202401235 для здійснення діяльності з продажу пального. Проте 29 квітня 2025 року заявник дізнався про те, що розпорядженням Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 28 квітня 2025 року №1792-рл було анульовано видану позивачу ліцензію від 23 грудня 2024 року з підстав установлення факту відсутності ліцензіата за місцезнаходженням та/або місцем провадження діяльності. З указаними твердженнями податкового органу заявник не погоджується, вказавши, що розпорядження не містить жодних вмотивованих посилань на встановлення указаного в ньому факту. Разом з цим заявник стверджує, що анулювання ліцензії на підставі вказаного вище розпорядження матиме невідворотні наслідки для господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОН 888», які полягатимуть, зокрема, у неможливості виплати заробітної плати найманим працівникам у кількості 6 штатних одиниць, завдання матеріальних збитків, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль, а також неможливості сплачувати податки і збори за результатами здійснення господарської діяльності для наповнення бюджету та підтримки економічної стійкості держави, у тому числі під час запровадженого воєнного стану в Україні. На думку заявника, оскільки питання правомірності винесеного Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області розпорядження підлягатиме дослідженню під час розгляду судом цього спору по суті, то до моменту набрання законної сили рішення суду у даній справі необхідно вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного розпорядження про анулювання виданої заявнику ліцензії. У протилежному випадку невжиття таких заходів може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, унеможливлення виконання взятих на себе зобов'язань перед контрагентами та здійснення господарської діяльності в цілому.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та перевіривши додані до неї матеріали, суд зазначає таке.
З наявних матеріалів убачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕОН 888» зареєстроване як юридична особа з 01 лютого 2017 року, а згідно витягу з реєстру платників податку на додану вартість №1924124600071 є платником податку на додану вартість з 01 квітня 2019 року. Директором товариства є ОСОБА_1 .
23 грудня 2024 року начальником управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС у Чернівецькій області видано Товариству з обмеженою відповідальністю «НЕОН 888» ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі №990614202401235 за місцезнаходженням суб'єкта господарювання за адресою: Чернівецька область, Чернівецький район, м. Чернівці, вул. Південно-Кільцева, буд. 5, кв. (офіс) 140. Ліцензію видано з терміном дії до 23 грудня 2029 року.
28 квітня 2025 року Головним управління ДПС у Чернівецькій області прийнято рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності №1792-рл, яким на підставі пункту 10 частини 2 статті 46 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18 червня 2024 року №3817-IX припинено дію ліцензії від 23 грудня 2024 року №990614202401235, видану Товариству з обмеженою відповідальністю «НЕОН 888», у зв'язку з виявленням факту відсутності ліцензіата за місцезнаходженням та/або за місцем провадження діяльності, що зазначені в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального.
За таких обставин, не погоджуючись із рішенням Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 28 квітня 2025 року №1792-рл, позивач звернувся до суду з цим позовом та заявою про забезпечення позову.
Так, питання забезпечення позову регулюються главою 10 Розділу І Кодексу адміністративного судочинства України (статті 150-158).
Згідно частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно частини першої та другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Наведеною вище нормою процесуального закону передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову і суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Водночас будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам (роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 24 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, які суд враховує в силу частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім цього згідно правової позиції Верховного Суду у справі №826/14951/18 (постанова від 20 березня 2019 року) до вирішення справи по суті суд може застосувати заходи забезпечення позову. Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Також Верховним Судом (постанови від 28 жовтня 2020 року у справі № 140/2474/20 та від 25 травня 2023 року у справі №520/4563/21) наголошено, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Суд також враховує і те, що відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з Рекомендацією №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер.
Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналіз змісту поданої заяви про забезпечення позову дає підстави для висновку про не наведення заявником обґрунтованих та переконливих доводів й, відповідно, не надання належних доказів, які б у своїй сукупності могли свідчити про те, що невжиття заходів, про які просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити: 1) виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду адміністративної справи; 2) ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; 3) поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Зокрема, стверджуючи про те, що оскаржуваним рішенням, дію якого заявник просить суд зупинити у поданій заяві про забезпечення позову, унеможливлює здійснення господарської діяльності товариства, заявником не наведено жодних доводів (відповідно, не надано доказів) про те, що у чому саме полягає ускладнення чи унеможливлення здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕОН 888» господарської діяльності після припинення дії ліцензії від 23 грудня 2024 року №990614202401235.
Так, посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання взятих на себе зобов'язань перед контрагентами суд вважає безпідставними, адже на їх підтвердження не надано чинних договорів купівлі-продажу (поставки) пального (нафтопродуктів) чи інших господарських договорів, укладених ТОВ «НЕОН 888» з контрагентами після видачі ліцензії від 23 грудня 2024 року №990614202401235, дію якої припинено оскаржуваним рішенням від 28 квітня 2025 року №1792-рл.
В матеріалах заяви про забезпечення позову також відсутні й докази здійснення відповідних господарських операцій на виконання умов укладених з контрагентами договорів (у разі наявності таких).
Доводи заявника про те, що припинення дії ліцензії на підставі рішення Головного управління ДПС в Чернівецькій області від 28 квітня 2025 року №1792-рл спричиняє невідворотні наслідки в частині припинення виплати заробітної плати найманим працівникам ТОВ «НЕОН 888» у кількості 6 штатних одиниць суд оцінює критично, адже на їх підтвердження до матеріалів заяви не надано належних доказів наявності трудових відносин протягом дії ліцензії від 23 грудня 2024 року між Товариством та працівниками, найманих з метою виконання робіт (надання послуг), що пов'язані саме з ліцензією, дію якої зупинено рішенням від 28 квітня 2025 року №1792-рл.
Доданою до матеріалів позову копією штатного розкладу ТОВ «НЕОН 888» підтверджується факт укомплектування штату Товариства в кількості 6 одиниць лише станом на 01 квітня 2024 року, тобто задовго (майже за 9 місяців) до видачі ліцензії від 23 грудня 2024 року, дію якої наразі припинено оскаржуваним рішенням.
Крім цього, суд зауважує, що до матеріалів позову та заяви про його забезпечення було додано лише копію наказу (розпорядження) №2 від 12 червня 2019 року, згідно з яким ОСОБА_1 прийнято на посаду директора ТОВ «НЕОН 888» починаючи з 13 червня 2019 року. Відомості про наявність інших працівників у ТОВ «НЕОН 888» упродовж дії ліцензії від 23 грудня 2024 року №990614202401235 та після прийняття Головним управлінням ДПС в Чернівецькій області рішення про її припинення у матеріалах позову та заяви про його забезпечення відсутні.
Не надано до суду й інших належних та достовірних доказів, які могли б беззаперечно свідчити про наявність причинно-наслідкового зв'язку між фактом прийняття рішення від 28 квітня 2025 року №1792-рл про припинення ліцензії від 23 грудня 2024 року та неможливістю здійснення позивачем господарської діяльності (у тому числі й виконання договірних зобов'язань перед контрагентами та обов'язку з виплати заробітної плати працівникам) через ухвалення рішення про припинення дії ліцензії.
Доводи заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову може мати наслідком заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, ґрунтуються виключно на припущеннях заявника та не свідчать про безумовну та достовірну наявність певних ризиків для суб'єкта господарювання на час розгляду справи судом.
До цього суд зауважує, що рішення чи дії суб'єктів владних повноважень можуть впливати на провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання, які останній може оцінювати негативно. Однак господарська діяльність - це діяльність на власний ризик. За порушення договірних зобов'язань, кредитно-розрахункової і податкової дисципліни, вимог до якості продукції та інших правил здійснення господарської діяльності суб'єкт господарювання самостійно несе відповідальність, передбачену законодавством України.
Таким чином, суб'єкт господарювання покладає на себе як позитивні, так і негативні наслідки здійснення господарської діяльності, а тому повинен усвідомлювати можливість настання негативних наслідків від її провадження у разі, якщо така діяльність може здійснюватися поза межами закону.
З огляду на викладене у своїй сукупності, суд приходить до висновку, що заявником не наведено переконливих підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, та не надано належних та достовірних доказів для забезпечення цього позову.
Суд зауважує, що застосування судом обраних позивачем заходів забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на його доводах про ймовірність зупинення (припинення) здійснення господарської діяльності чи наявності інших перешкод у її здійсненні у зв'язку з припиненням дії ліцензії від 23 грудня 2024 року №990614202401235, якщо факти вчинення таких дій не підтверджені жодними належними (стаття 73 Кодексу адміністративного судочинства України), достовірними (стаття 75 Кодексу адміністративного судочинства України) та достатніми (стаття 76 Кодексу адміністративного судочинства України) доказами.
Твердження заявника про протиправність рішення від 28 квітня 2025 року №1792-рл з тих підстав, що Головним управлінням ДПС в Чернівецькій області не доведено належним чином обставин щодо виявлення факту відсутності ліцензіата за місцезнаходженням та/або за місцем провадження діяльності, що зазначені в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального, наразі є передчасними, адже фактично зводяться до надання правової оцінки обставинам справи до ухвалення рішення по суті.
Натомість наведення в ухвалі суду про забезпечення позову очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення відповідача буде фактично означати вирішення спору по суті до ухвалення рішення в адміністративній справі, що в даному випадку є неприпустимим та порушуватиме такі визначальні принципи адміністративного судочинства як змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі (стаття 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суб'єктивне переконання заявника не може свідчити про явну протиправність оскаржуваного в позові рішення.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність поданої заяви про забезпечення позову, а тому така задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150, 154, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОН 888» про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОН 888» до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційну скаргу на дану ухвалу може бути подано до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя О.П. Лелюк