19 травня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/3518/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки,
До Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA401060/2024/000069/2 від 09 жовтня 2024 року та картки відмови №UA401060/2024/000205 від 09 жовтня 2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та NOVINO TRADING LIMITED укладено контракт №NTL20240301. Додатковою угодою № б/н від 16.07.2024 до Контракту між ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» та NOVINO TRADING LIMITED доповнено розділ 3 Контракту. 08 жовтня 2024 року позивачем було подано до Вінницької митниці електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера №24UA401060014707U4 для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно Контракту. Однак, митним органом було відмовлено у митному оформленні вищезазначеної митної декларації та була винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також рішення про коригування митної вартості товару. Керуючись правом, наданим частиною першою статті 5 КАС України, та з метою захисту прав і законних інтересів, позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними, а тому підлягають скасуванню.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано докази.
Від відповідача до суду надійшло клопотання про здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та відповідною ухвалою від 01 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням сторін.
Відповідач позов не визнав та у наданому до суду відзиві просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 70-75/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що обґрунтуванням причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог статей 54, 55, 57-59 МКУ, є: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари. При прийнятті спірного рішення застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби України від 01 липня 2021 року №476. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з тієї ж країни (регіону) і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, не відповідає заявленому. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості містять розбіжності та неточності, не містять всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена, відповідно до пунктів 2, 3 статті 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (статті 59 та 60 МКУ) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні. Визначити митну вартість за другорядними методами (статті 62 та 63 МКУ) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Відповідно до пункту 1 статті 64 МКУ у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). З урахуванням наведеного митна вартість була визначена за резервним методом згідно ст. 64 МКУ. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Таким чином, між митним органом та декларантом проведені консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органу. Товар № 1. Джерелом числового значення митної вартості товару є ЕМД від 09 вересня 2024 року № 24UA807200013365U4, за якою оформлено приблизно однакову кількість товару (вага нетто 12631,5кг) у максимально наближений час за резервним методом ідентичний товар: №1 1.Трикотажне полотно поперечно в'язане, виготовлено з синтетичних волокон 100% поліестер, пофарбована в різні кольори. При виробництві тканини еластомірні і гумові нитки не використовувалися. Пропитки, дублювання та покриття пластмасами, що спостерігаються неозброєним оком, відсутнє. Загальна максимальна і мінімальна ширина 150 (+/-5)см, загальна максимальна і мінімальна ширина (по фону) між пругами 145 (+/-5)см: Fabric art. MFR240607AR-31623,00м.Поверхнева щільність складає 260 (+/-10) г/м2 Fabric art. SALLY'S -458,00м. Поверхнева щільність складає 590 (+/-10) г/м2 Виробник NOVINO TRADING LTD Торговельна марка ArtelTex Країна виробництва CN, та складає 3,97 доларів США за кг. Отже, як вбачається із зазначеного вище, під час винесення даного рішення про коригування митної вартості у митниці були усі законні підстави для виникнення обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості у вищенаведеному випадку. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Правомірність дій посадової особи митниці під час здійснення процедури контролю правильності визначення вартості товару за вищевказаною митною декларацією підтверджується також постановами Верховного Суду України, посилання на які містяться у відзиві на позовну заяву.
У відповіді на відзив на позовну заяву, що надійшла до суду 02 квітня 2025 року /а.с. 128-140/ позивач наполягає на тому, що на виконання пункту 2 частини другої статті 52 МК України та на підтвердження заявленої в митній декларації №24UA401060014707U4 від 08 жовтня 2024 року інформації, зокрема, митної вартості товару, позивачем було подано повний пакет необхідних документів згідно статті 53 МК України. Надані документи підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Витрати на транспортування включені у вартість товару, що підтверджується, зокрема, але не виключно контрактом, інвойсом №NTL/MUL240711/2 від 11 липня 2024 року, у якому визначено умову поставки CPT (доставку сплачує продавець) та іншими, а тому подання документів за цим пунктом від позивача не вимагається. У відношенні товару, відвантаженого по інвойсу №NTL/MUL240711/2 від 11 липня 2024 року ліцензування не передбачено, що підтверджується листом продавця №NTL/MUL240711/2/3 від 11 липня 2024 року та листом ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» №10/07-2 від 07 жовтня 2024 року. Страхування вантажу за інвойсом не здійснювалося. Відповідач у повідомленнях щодо митної декларації запитував у позивача документи, які вже було подано останнім до направлення повідомлень. Суб'єктивне припущення відповідача щодо ненадання декларантом всіх витребуваних додаткових документів не узгоджується з дійсними обставинами справи та свідчить про явну необґрунтованість прийнятих спірних індивідуальних актів. Більш того, надіслання запиту про витребування додаткових документів та ненадання на запит митниці витребуваних додаткових документів саме по собі не має наслідком коригування митної вартості. Доводи митниці про сумніви у достовірності заявленого рівня митної вартості, є безпідставними, оскільки позивачем був поданий пакет документів, яким підтверджено правильність визначення митної вартості, а митний орган не обґрунтував того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Справа розглянута відповідно до статті 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
01 березня 2024 року між ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» (покупець) та NOVINO TRADING LIMITED (постачальник) укладено контракт №NTL20240301 (надалі - Контракт, а.с. 35 зі звороту, 36-37), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товари в асортименті (далі - «Товар»), а покупець зобов'язується оплатити Товар відповідно до умов цього договору (стаття 1 Контракту).
Загальна кількість і асортимент Товару, що поставляється, складається з партій, кількість яких визначається в комерційному рахунку на кожну поставку (стаття 2 Контракту).
Поставка Товару за цим договором здійснюється в повній відповідності до ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсі. Постачальник зобов'язаний завантажити товар на борт судна в порту навантаження в зазначену дату або в узгоджений період (стаття 3 Контракту).
Ціна за одиницю Товару узгоджується і встановлюється в інвойсі на кожну окрему партію Товару до цього договору. Загальна сума договору визначається загальною кількістю поставленого товару за Договором. Валюта контракту і платежів - долар США (стаття 4 Контракту).
Сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд покупця (стаття 5 Контракту).
Додатковою угодою №б/н від 16 липня 2024 року (а.с. 35) до Контракту між ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» та NOVINO TRADING LIMITED доповнено розділ 3 Контракту наступним абзацом: «Вантажовідправниками по даному контракту окрім постачальника можуть бути SHAOXING KEQIAO DAFU TEXTILE CO.LTD (Адреса: NO: 187 QINGWANG KEXI SHAOXING ZHEJIANG CHINA».
На підставі Контракту від 01 березня 2024 року №NTL20240301 та додаткової угоди до нього від 16 липня 2024 року, за рахунком-фактурою/iнвойсом (Commercial invoice) №NTL/MUL240711/2 від 11 липня 2024 року /а.с. 97/ позивач ввіз на митну територію України товар - «Трикотажне полотно поперечно в'язане, виготовлено з синтетичних волокон 100% поліестер, пофарбована в різні кольори. При виробництві тканини еластомірні і гумові нитки не використовувалися. Пропитки, дублювання та покриття пластмасами, що спостерігаються неозброєним оком, відсутнє. Fabric art. 22106-63216,00 м. Загальна максимальна і мінімальна ширина 150 (+/-5) см, загальна максимальна і мінімальна ширина (по фону) між пругами 145 (+/-5) см. Поверхнева щільність складає 200 (+/-10) г/м2. Fabric art. 23213-3593,00 м. Загальна максимальна і мінімальна ширина 180 (+/-5) см, загальна максимальна і мінімальна ширина (по фону) між пругами 175 (+/-5) см. Поверхнева щільність складає 260 (+/-10) г/м2. Fabric art. 23108-10260,00 м. Загальна максимальна і мінімальна ширина 150 (+/-5) см, загальна максимальна і мінімальна ширина (по фону) між пругами 145 (+/-5) см. Поверхнева щільність складає 210 (+/-10) г/м2. Виробник NOVINO TRADING LTD. Торговельна марка немає даних. Країна виробництва CN»; вагою 24040 кг (брутто) / 23561,50 кг (нетто); загальною вартістю 47878,61 дол. США.
08 жовтня 2024 року з метою митного оформлення поставки товару в режимі імпорту декларантом подано до митного органу електронну митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера №24UA401060014707U4 /а.с. 82 зі звороту, 83/.
На підтвердження заявленої в цій митній декларації інформації, зокрема, митної вартості товару, яка становить 47878,61 доларів США, разом із декларацією було подано наступні документи:
1. Пакувальний лист (Packing list) № б/н від 11 липня 2024 року /а.с. 27/;
2. Рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) №NTL/MUL240711/2 від 11 липня 2024 року /а.с. 27 зі звороту/;
3. Коносамент (Bill of lading) №143471808980 від 16 липня 2024 року /а.с. 28/;
4. Автотранспортну накладну (Road consignment note) №9723 від 03 жовтня 2024 року /а.с. 28 зі звороту/;
5. Декларацію (Dispatch note model T1) №24ROCT1900X39045L3 від 04 жовтня 2024 року /а.с. 29, в тому числі зі звороту/;
6. Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у всіх випадках митного огляду, крім передбаченого описом позиції "1701") №UA408050/2024/001079 від 06 жовтня 2024 року /а.с. 30/;
7. Прейскурант (прайс-лист) виробника товару №NTR20240523/02 від 23 жовтня 2024 року з перекладом /а.с. 31, в тому числі зі звороту/;
8. Висновок експерта про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №20-13/10-2024 від 07 жовтня 2024 року /а.с. 32-33/;
9. Розрахунок ціни (калькуляція) №NTL/MUL240711/2 від 11 липня 2024 року з перекладом /34, в тому числі зі звороту/;
10. Доповнення до зовнішньоекономічного договору(контракту) № б/н від 16 липня 2024 року /а.с. 35/;
11. Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № NTL20240301 від 01 березня 2024 року /а.с. 35 зі звороту, 36-37/;
12. Видаткова накладна № NTL/MUL240711/2 від 11 липня 2024 року з перекладом /а.с. 38, в тому числі зі звороту/;
13. Відвантажувальна специфікація №NTL/MUL240711/2 від 11 липня 2024 рокуз перекладом /а.с. 39, в тому числі зі звороту/;
14. Комерційна пропозиція №NTL20240207 від 07 лютого 2023 року з перекладом /а.с. 40, в тому числі зі звороту/;
15. Лист №10/07-1 від 07 жовтня 2024 року з інформацією від ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ», що страховка не здійснювалася /а.с. 41/;
16. Лист №10/07-2 від 07 жовтня 2024 року з інформацією від ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ», що вантаж не підлягає процедурі ліцензування під час імпорту /а.с. 41 зі звороту/;
17. Лист №NTL/MUL240711/2/1 від 11 липня 2024 року з інформацією від продавця, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару з перекладом /а.с. 42, в тому числі зі звороту/;
18. Лист №NTL/MUL240711/2/2 від 11 липня 2024 року з інформацією від продавця, що посередницькі послуги не залучалися з перекладом /а.с. 43, в тому числі зі звороту/;
19. Лист №NTL/MUL240711/2/3 від 11 липня 2024 року з інформацією від продавця, що ліцензування товару не передбачено з перекладом /а.с. 44, в тому числі зі звороту/;
20. Лист №NTL/MUL240711/2/4 від 11 липня 2024 року з інформацією від продавця, що страхування вантажу не здійснювалося з перекладом /а.с. 45, в тому числі зі звороту/;
21. Лист №NTL/MUL240711/2/5 від 11 липня 2024 року з інформацією від продавця, що ніяких платежів від третіх осіб отримано не було з перекладом /а.с. 46, в тому числі зі звороту/);
22. Якісний опис №NTL/MUL240711/2 від 11 липня 2024 року з перекладом /а.с. 47, в тому числі зі звороту/.
08 жовтня 2024 року відповідачем направлено позивачу повідомлення №825270 від 08.10.2024, №825294 від 08 жовтня 2024 року та №825316 від 08 жовтня 2024 року про надання додаткових документів та пояснень.
Відповіді на вказані повідомлення товариством надавалися митному органу листами від 08 жовтня 2024 року №08/10/24-1, №08/10/24-2, №08/10/24-3, №08/10/24-13, №08/10/24-14, №08/10/24-15, №08/10/24-16, №08/10/24-17, №08/10/24-18, №08/10/24-19, №08/10/24-20, №08/10/24-21, №08/10/24-25, №08/10/24-26, №08/10/24-27, №08/10/24-28, №08/10/24-29, №08/10/24-30, №08/10/24-31, №08/10/24-32 та №08/10/24-33 /а.с. 85-95/.
09 жотвня 2024 року Вінницькою митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA401060/2024/000069/2 /а.с. 61 зі звороту, 62/, в якому вказано наступне: «У відповідності до вимог пункту 5 статті 55 Митного кодексу України та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України (далі - МКУ) проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направленим декларанту. Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст.: 54, 55, 57-59 МКУ: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (зокрема: - наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству; - декларантом не надана митна декларація країни відправлення; - наданий до митного оформлення прайс - лист №NTR20240523/02 від 23.05.2024 є по суті для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ" та не відображає “дійсну вартість» у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Так відповідно до ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, під “дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеним законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуги, який адресований невизначеному колу покупців; - відсутній транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносамента №143471809005 від 16.07.2024; - відсутні банківські/платіжні документи, що підтверджують факт оплати морського перевезення згідно коносаменту №143471808980 від 16.07.2024; - в інвойсі №NTL/MUL240711/2 від 11.07.2024 не зазначені умови оплати; - наданий до митного оформлення Висновок експерта №20-13/10-2024 від 07.10.2024 взято митницею до уваги, але він не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів, через невідповідність вимогам ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 №2658-ІІІ зі змінами та пп. 56-60 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затверджений Постановою КМУ від 10.09.2003 №1440 зі змінами; - відсутній договір та заявка про перевезення, з перевізником, що зазначений в CMR від 03.10.2024 №9723; - відсутні транспортні довідки, рахунки; а також в зв'язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п.3 ст.53 МКУ; 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари. При прийнятті даного Рішення застосовані «Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів», які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 №476. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з тієї ж країни (регіону) і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, не відповідає заявленому. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості містять розбіжності та неточності, не містять всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена, відповідно до пп.2, 3 ст. 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні. Визначити митну вартість за другорядними методами (ст.62 та ст.63 МКУ) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Відповідно до п.1 ст. 64 МКУ у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість буде визначена за резервним методом згідно ст. 64 МКУ. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Таким чином, між митним органом та декларантом проведені консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органу. Товар № 1. Джерелом числового значення митної вартості товару є ЕМД від 09.09.2024 №24UA807200013365U4, за якою оформлено приблизно однакову кількість товару (вага нетто 12631,5кг) у максимально наближений час за резервним методом ідентичний товар: №1 1.Трикотажне полотно поперечно в'язане, виготовлено зсинтетичних волокон 100% поліестер, пофарбована в різні кольори. При виробництві тканини еластомірні і гумові нитки не використовувалися. Пропитки, дублювання та покриття пластмасами, що спостерігаються неозброєним оком, відсутнє. Загальна максимальна і мінімальна ширина 150 (+/-5)см, загальна максимальна і мінімальна ширина (по фону) між пругами 145 (+/-5)см: Fabric art. MFR240607AR-31623,00 м. Поверхнева щільність складає 260 (+/-10) г/м2Fabric art. SALLY'S - 458,00 м. Поверхнева щільність складає 590 (+/-10) г/м2 Виробник NOVINO TRADING LTD Торговельна марка ArtelTexКраїна виробництва CN, та складає 3,97 доларів США за кг».
Поряд з цим, митним органом також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401060/2024/000205 від 09 жовтня 2024 року /а.с. 62 зі звороту, 63/.
Через винесення відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401060/2024/000205 від 09 жовтня 2024 року та з метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частини другої статті 263 МК України, 09 жовтня 2024 року декларант з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ 40 ДЕ МД № 24UA401060014784U3, згідно з якою додатково було сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною позивачем, та митною вартістю, визначеною митним органом у розмірі 556 509,75 грн / а.с. 63 зі звороту, 64/.
Не погодившись із зазначеними вище рішенням №UA401060/2024/000069/2 від 09 жовтня 2024 року та карткою відмови №UA401060/2024/000205 від 09 жовтня 2024 року митного органу, позивач оскаржив їх до суду.
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, регулюються положеннями Митного кодексу України /надалі - МК України/.
Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
У відповідності до частини третьої статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною першою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов'язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій із митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію у питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
У спірному випадку при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість, виходячи саме з умов Контракту від 01 березня 2024 року №NTL20240301 та Додаткової угоди до нього від 16.07.2024.
Згідно з частиною першою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною другою статті 53 МК України, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частин першою та другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої- третьої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Разом з тим, відповідно до вимог статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Тобто відповідно до норм МК України митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також згідно з частиною шостою статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував на правовій позиції (постанови від 14 червня 2022 року у справі №809/257/17, від 05 травня 2022 року у справі №2040/6019/18, від 13 серпня 2020 року у справі №815/3451/16), яка полягає у тому, що право митниці витребувати додаткові документи у декларанта з метою вчинення наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів, пов'язане з наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості декларантом. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно пункту 2 частини першої статті 57 МК України другорядними методами є: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частинами другою-четвертою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста статті 57 МК України).
Отже, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.
До таких факторів законодавцем віднесені і параметри, згадані у положеннях статті 60 Митного кодексу України, де, зокрема, указано, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (частина 2 статті 60); для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (частина 3 статті 60); ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (частина 4 статті 60); у разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (частина 5 статті 60).
Між тим, відсутність доведеного поза розумним сумнівом факту подібності товару та умов імпорту не дозволяє використовувати рівні показники митної вартості товару.
Наведене підтверджується змістом Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24 травня 2012 року (далі - Правила №598), позаяк у графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Застосування митницею бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, позаяк самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.
При цьому суд враховує висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 21 грудня 2018 року у справі №815/228/176: наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
У постанові Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі №804/1755/17 міститься висновок, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Верховний Суд, проаналізувавши наведені норми права у постанові від 05 лютого 2019 року у справі №816/1199/15-а, дійшов висновку, що рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним митним органом за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Однак, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Крім того, жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність ввезених товарів в оскаржуваному рішенні також не зазначено та не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалось на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.
Стосовно посилання відповідача щодо наявності рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству, суд зазначає наступне.
Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Доводи митниці про сумніви у достовірності заявленого рівня митної вартості, є безпідставними, оскільки позивачем поданий пакет документів, яким підтверджено правильність визначення митної вартості, а митний орган не обґрунтував того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічний висновок містить постанова Верховного Суду від 05 травня 2022 року у справі №2040/6019/18, а саме: наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Верховний Суд в постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 805/2713/16-а дійшов висновку, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Також спірне рішення містить посилання на те, що декларантом не надана митна декларація країни відправлення.
Суд зазначає, що пунктом 7 частини третьої статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення.
Тобто копія митної декларації країни відправлення не належить до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до частини другої статті 53 МК України, а може лише додатково надаватися відповідачу виключно у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 МК України за її наявності.
З огляду на те, що експортні декларації є додатковими документами у розумінні частини третьої статті 53 МК України, то навіть їх не надання не є підставою для невизнання визначеної декларантом митної вартості, адже частиною другою статті 53 МК України такі документи не віднесені до обов'язкових для подання й, до того ж, не впливають на митну вартість як таку та не містять відомостей, необхідних для перевірки митної декларації (зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2021 року у справі № 804/5143/16).
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі №815/6805/17 (касаційне провадження № К/9901/53456/18): «Крім того, перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України і в ньому відсутній такий документ, як «експортна декларація країни відправлення». Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів. Таким чином Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що твердження відповідача щодо неможливості перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості товар у зв'язку з ненаданням перекладу митної декларації країни відправлення, є такими, що не ґрунтуються на законодавстві та спростовується наданими позивачем документами».
Суд відмічає, що незважаючи на зазначене вище, відповідачу одночасно з митною декларацією надавалася декларація на підтвердження факту експорту товарів №24ROCT1900X39045L3 від 04 жовтня 2024 року, на яку митний орган посилається у спірній картці відмови №UA401060/2024/000205 від 09 жовтня 2024 року.
Тобто твердження Вінницької митниці про ненадання такого документу з його одночасним посиланням на нього у спірній картці відмови вказує на суперечність його дій та необґрунтованість його тверджень.
Про фактичне надання декларантом та наявність у митного органу вищевказаного документа наголошувалося відповідачу й у листах ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» від 08 жовтня 2024 року №08/10/24-20, №08/10/24-32 на повідомлення митного органу, але останнім вказана обставина взагалі не була взята до уваги ані під час ознайомлення з додатками до митної декларації, ані під час ознайомлення з відповідями позивача на повідомлення митниці, ані на момент прийняття протиправних рішення та картки відмови.
У спірному рішенні також вказано, що наданий прайс-лист виробника товару №NTR20240523/02 від 23 травня 2024 року не можна вважати прайс-листом, адже він містить інформацію тільки стосовно позицій, наданих до митного оформлення, що є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» та не відображає «дійсну вартість» у розумінні статті VІІ Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Так відповідно до статті VІІ Генeральної угоди про тарифи й торгівлю, під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеним законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуги, який адресований невизначеному колу покупців.
З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити, що такі документи складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.
Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а, отже, у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації (аналогічні висновки наведено в постанові Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі №810/3667/15).
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачу одночасно з митною декларацією надавався прайс-лист №NTR20240523/02 від 23 травня 2024 року.
Про фактичне надання та наявності у митного органу зазначеного прайс-листа до митної декларації також наголошувалося у листах ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ», але митним органом ця обставина не взята до уваги на момент прийняття протиправних рішення та картки відмови.
Також щодо посилання митниці, що наданий прайс-лист є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» та не відображає «дійсну вартість», суд вважає необґрунтованим, оскільки такі посилання не підтверджені жодним нормативно-правовим документом і відсутні законодавчі вимоги до форми та змісту таких документів, як прайс-лист.
Верховний Суд в постанові від 08 грудня 2022 року у справі №420/2792/19 дійшов висновку, що прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. При цьому, прайс-лист є документом довільної форми й чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд; наявність же чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, лише сама по собі не може свідчити про заниження митної вартості товарів.
Отже, прайс-листи є документами довільної форми та чинне законодавство не встановлює вимог до змісту та форми прайс-листів, а тому посилання митниці на недоліки наданого позивачем прайс-листа на підставі здійснення дослідження відповідачем "загальносвітової практики" не є належним обґрунтуванням коригування митної вартості, жодним нормативним джерелом зі сторони відповідача не підтверджено та ґрунтується виключно на його суб'єктивних припущеннях. Прайс-листи містять цінову інформацію, а посилання відповідача на "загальносвітову практику", яка не підтверджена жодними документами, є необґрунтованим.
В постанові від 02 червня 2022 року у справі №460/2674/20 Верховний Суд дійшов наступних висновків: "Щодо доводів митниці про те, що долучений декларантом документ прейскурант (прайс лист) виробника товарів складений не для широкого осіб та не містить терміну дії, у зв'язку з чим витребував додаткові документи, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив, з огляду на наступне: термін дії прайс листа не є обов'язковим реквізитом такого виду документу, а тому може у ньому не зазначатися; продавець самостійно визначає ціни для своїх контрагентів, що є однією з базових основ забезпечення свободи підприємницької діяльності. Разом з тим, суд касаційної інстанції звертає увагу на постанову від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17 де Верховний Суд вказує, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару".
Тобто прайс-лист є додатковим (не підтверджуючим митну вартість) документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.
За викладених обставин, доводи відповідача про «недоліки» прайс-листа до митної декларації є необґрунтованими та не підтвердженими жодними нормативно-правовими документами чи встановленими чинним законодавством нормами, наданий прайс-лист містить достатню цінову інформацію про товар.
В спірному рішенні про коригування митної вартості товарів вказано: «відсутній транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту; відсутні банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати морського перевезення згідно коносаменту; відсутній договір та заявка про перевезення, з перевізником, що зазначений в CMR; відсутні транспортні довідки, рахунки».
З цього приводу суд зазначає наступне.
Пунктом 6 частини другої статті 53 МК України передбачено, що серед документів на підтвердження митної вартості товару надаються також: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Дане положення містить застереження: транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, на підтвердження митної вартості товару надаються, але виключно в тому випадку, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.
У спірному випадку витрати на транспортування включені у вартість товару, що підтверджується статтею 3 Контракту від 01 березня 2024 року, відповідно до якої поставка товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії товару і вказуються інвойсі.
У Commercial invoice (рахунку-фактурі) №NTL/MUL240711/2 від 11 липня 2024 року визначено умову поставки CPT Kharkiv, Ukraine. Згідно з правилами Інкотермс 2010: CPT означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.
Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, зазначеному в постанові від 17 травня 2022 року у справі № 810/1661/17.
Отже, за умовами поставки CPT витрати на транспортування вже включені у вартість товару (що також підтверджено наданими Контрактом, інвойсом та іншими документами), відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 МК України вимога митного органу до позивача надати перевізні, транспортні документи була би незаконною, а тому ненадання документів, які відповідно до підстав та умов за статтею 53 МК України надаватися не повинні, не може бути та не є підставою для коригування митної вартості товарів.
Як свідчать матеріали справи, до митного органу позивачем надано з митною декларацією калькуляцію собівартості товару, в які включено вантажні перевезення, про що позивачем зазначалося у відповідних поясненнях, наданих митному органу /а.с. 34, в тому числі зі звороту/.
Відтак, позивачем документально підтверджено, що витрати на транспортування/витрати, пов'язані з транспортуванням, включено до ціни товару, що кореспондується як з умовою поставки CPT, так і з наданими позивачем та вже наявними у відповідача документами.
Суд зазначає, що CMR не є тим документом який підтверджує митну вартість товару, тобто умови міжнародного перевезення товарів не стосуються та напряму не впливають на митну вартість товару.
Тож можливі недоліки в оформленні CMR не можуть бути підставою для сумніву щодо правильності визначення митної вартості товару, а тому використовувати такі дані як підставу для коригування митної вартості товарів є протиправним та незаконним.
На підтвердження цієї позиції винесена постанова Верховним Судом у справі №380/1221/20.
Відповідно до правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, поставка товарів на умовах CPT (фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення)) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. Таким чином, відповідно до умов поставки CPT, витрати щодо транспортування товару покладаються на постачальника.
Отже, твердження відповідача про те, що документальне підтвердження щодо витрат на транспортування відсутнє, є необґрунтованим та спростованим наявними у матеріалах справи документами, адже вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи вже включені в ціну товару.
Таким чином, умовами поставки CPT саме на постачальника покладається обов'язок оплатити всі витрати на транспортування товару, а тому додавати такі витрати під час визначення митної вартості не потрібно.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 17 січня 2023 року у справі № 0440/5532/18: "Якщо поставка імпортованих платником товарів... охоплює вартість завантаження та навантаження товару у постачальника і вартість пакування та маркування, то сторони контракту мають право встановити, що вартість упаковки та маркування входить до вартості товару, якщо інше не обумовлено в специфікаціях. Згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту така ціна товару включає вартість пакування, у зв'язку з чим, згідно з положеннями підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 Митного кодексу України, під час визначення митної вартості ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар. "
Отже, позивачем документально підтверджено, що витрати на транспортування включено до ціни товару, що кореспондується як з умовою поставки CPT, так і з наданими позивачем та вже наявними у митного органу документами.
Стосовно посилання відповідача на те, що висновок експерта №20-13/10-2024 від 07 жовтня 2024 року не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 року №2658-ІІІ зі змінами та пунктами 56-60 Національного стандарту №1 «Засади оцінки майна та майнових прав», затверджений Постановою КМУ від 10 вересня 2003 року №1440 зі змінами суд зазначає таке.
Відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортований позивачем товар, встановлюється не у звіті про оцінку майна, а безпосередньо у інвойсі.
Правова позиція щодо незаконності коригування митної вартості на підставі такого додаткового документа, як звіт про оцінку майна, який митну вартість не підтверджує, викладена у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі №820/585/17, від 12 квітня 2023 року у справі №826/7411/15, від 25 серпня 2023 року у справі №810/693/17, від 25 серпня 2023 року у справі №826/3098/16.
Отже, наданий позивачем відповідачу висновок експерта не є документом, що підтверджує митну вартість у розумінні частини другої статті 53 МК України, а є додатковим документом на підтвердження відсутності заниження рівня митної вартості товару, адже ціна, вказана в інвойсі, відповідає ринковій вартості товару.
Таким чином, доводи відповідача щодо не підтвердження декларантом документально відомостей, зазначених в митній декларації, не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
В ході судового розгляду справи митним органом не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товариством товару.
Водночас матеріалами справи підтверджено, що позивачем подано всі наявні документи, які давали підставу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів, а також те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Проте, відповідачем не визначено встановлених під час митного оформлення розбіжностей в наданих позивачем документах на підтвердження митної вартості товару.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі №804/1755/17.
Відповідно застосування митним органом такого другорядного методу, як резервний метод визначення митної вартості, а також розрахунок скоригованої митної вартості суд також визнає необґрунтованим.
Критерії законності рішення (діяння, тобто волевиявлення як такого) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах частини другої статті 2 КАС України і обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта частиною другою статті 77 КАС України.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд відзначає, що зміст та характер обраних владним суб'єктом юридичних та фактичних мотивів прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, а також обсяг наявних у розпорядженні на момент вчинення управлінського волевиявлення доказів, не дозволяє визнати це рішення правильним та обґрунтованим.
Статтею 264 МК України визначено, що відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта (частина 10 статті 264); митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом (частина 11 статті 264); у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу (частина 12 статті 264).
Частиною сьомою статті 54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Таким чином, суд доходить висновку, що надані позивачем як до суду, так і до митного органу документи на підтвердження митної вартості товару, відповідно до частини другої статті 53 МК України, у повній мірі підтверджують митну вартість товару, підлягають обчисленню та містять всі реквізити, які ідентифікують ввезений товар, у зв'язку з чим оскаржуване рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товару №UA401060/2024/000069/2 від 09 жовтня 2024 року є необґрунтованим та підлягає скасуванню в судовому порядку.
Суд зазначає, що недоведеність відповідності закону рішення митниці про коригування митної вартості товару з невідворотною неминучістю призводить до виникнення правових підстав для визнання протиправною картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні товарів.
Оскільки прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то визнання рішення про коригування митної вартості товару протиправним та його скасування є підставою для визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401060/2024/000205 від 09 жовтня 2024 року.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товару №UA401060/2024/000069/2 від 09 жовтня 2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401060/2024/000205 від 09 жовтня 2024 року.
Відтак, позовні вимоги ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» підлягають задоволенню повністю.
Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору, сплачену позивачем при зверненні до суду в розмірі 9100,52 грн.
Стосовно розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому суд зауважує, що при розгляді судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Водночас склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19.
З матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 10 березня 2025 року (далі по тексту - Договір), укладений між ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ», в особі директора Рудік Т.О., та адвокатським бюро "БІДНОЇ ОКСАНИ ІВАНІВНИ", в особі керуючого бюро Бідної Оксани Іванівни (а.с. 20-21).
Відповідно до пункту 3.1 Договору, розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами у додатковій угоді в фіксованому розмірі.
Також представником позивача надано додаткову угоду №2 від 10 березня 2025 року до договору про надання правової допомоги, відповідно до якої розмір гонорару Бюро за надання правової допомоги за цим договором складає фіксовану суму 30000,00 грн.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Cуд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Аналогічна позиція суду викладена у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі №580/3324/19.
Крім того, Верховним Судом у додатковій постанові від 08 березня 2023 року у справі №873/52/22 зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Разом з тим, частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Таким чином, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду даної справи є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. При цьому заходи щодо отримання додаткових доказів адвокатом не вживались, оскільки до позовної заяви додано лише копії документів, наявних у позивача.
Дослідивши подані представником позивача докази, суд зазначає, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката з професійної правничої допомоги позивачу в сумі 30000,00 грн є суттєво завищеним та таким, що не є співмірним із складністю справи з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а сума, яка заявлена до відшкодування позивачу за надання послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги у суді, не є належним чином обґрунтованою на предмет її розміру.
Враховуючи складність справи та наявність усталеної судової практики в аналогічних справах, а також враховуючи, що дана справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін суд, виходячи з критерію пропорційності, співмірності та реальності, вважає, що витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача частково, у сумі 10000,00 грн.
Керуючись статтями 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» (вул. Котляревського, буд. 2а, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 43856496) до Вінницької митниці (вул. Лебединського, буд. 17, м. Вінниця, Вінницька область, 21034. ідентифікаційний код ВП 43997544) про визнання протиправними та скасування рішення та картки задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401060/2024/000069/2 від 09 жовтня 2024 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401060/2024/000205 від 09 жовтня 2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 9100,52 грн (дев'ять тисяч сто гривень п'ятдесят дві копійки) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн (десять тисяч гривень нуль копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.І. Слободянюк