19 травня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/13561/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги (з урахуванням уточненого позову від 03.02.2025 /а.с. 60-65/):
скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову в проведенні перерахунку пенсії від 09.04.2024 ПС №164550005975;
визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області в незарахуванні трудового стажу у період з 01.04.1983 року по 01.03.1991 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 період з 01.04.1983 по 01.03.1991 (7 років 11 місяців). Зробити перерахунок пенсії, у зв'язку з неврахуванням трудового стажу у період з 01.04.1983 по 01.03.1991;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повернути недоотримані кошти ОСОБА_1 у зв'язку з неврахуванням трудового стажу у період з 01.04.1983 року по 01.03.1991 року (7 років 11 місяців) з дати виникнення права на пенсію - з 14.01.2024.
Під час розгляду справи суд
ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі також відповідач-1, ГУ ПФУ в Закарпатській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі також відповідач-2, ГУ ПФУ в Полтавській області), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою від 14.11.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 30.12.2024 продовжено строк на усунення недоліків.
Ухвалою від 07.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Аргументи учасників справи
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зі заявою та трудовою книжкою для допризначення пенсії. На думку ОСОБА_1 , стаж роботи у Херсонській філії інституту "Укрземпроект" у період з 01.04.1983 по 01.03.1991 підлягав зарахуванню до страхового стажу. Позивач зауважила, що Херсонська філія інституту "Укрземпроект" наразі знаходиться на окупованій території та не передавала документи з особового складу та заробітної плати до архіву на зберігання, що підтверджується відповіддю ГУ ПФУ в Херсонській області на заяву ОСОБА_1 .
Пояснювала, що зарахування цих, майже 8 років трудового стажу, збільшить розмір пенсії ОСОБА_1 приблизно на 400 грн, що для пенсіонера, який отримує пенсію 3322,45 грн, є дуже значною сумою.
Відповідач-1 позов не визнав, у поданому 08.04.2025 відзиві зазначав, що за принципом екстериторіальності вказана заява позивача від 02.04.2024 розглядалася структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області. В результаті аналізу наданих документів встановлено, що до заяви на перерахунок пенсії від 02.04.2024 надано трудову книжку серії НОМЕР_1 . Згідно цієї трудової книжки при призначенні пенсії не враховано період 01.04.1983 по 01.03.1991. Як вбачається, в записі №8 в даті звільнення 01.03.1991 є виправлення , а саме наказ записаний іншою ручкою. Для можливості зарахування спірного періоду трудової діяльності з 01.04.1983 по 01.03.1991 до стажу роботи позивачці необхідно надати довідку про підтвердження стажу. Звертав увагу суду, що ніяких уточнюючих довідок позивачем до структурних підрозділів Пенсійного фонду України не було надано.
У зв'язку з вищевикладеним, Головним управлінням Пенсійного фонду в Закарпатській області прийнято рішення №164550005975 від 09.04.2024 про відмову у перерахунку "допризначення у зв'язку з наданими додатковими документами".
Відповідач-2, ГУ ПФ України в Полтавській області, відзив на позов не надав, копію ухвали від 07.02.2025 з пропозицією подання відзиву отримав 10.02.2025 шляхом доставки в електронний кабінет, зареєстрований в системі Електронний суд.
05.03.2025 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Однак ця заява по суті справи до уваги судом не береться, адже згідно частини третьої статті 263 КАС України, заявами по суті у цій категорії справ є лише позов та відзив.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджено копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 /а.с. 69-70/.
02.04.2024 ОСОБА_1 звернулася до відповідача-1 зі заявою про допризначення пенсії.
З урахуванням принципу екстериторіальності заяву та документи ОСОБА_1 було передано на розгляд ГУПФУ в Закарпатській області.
Рішенням ГУПФ України в Закарпатській області від 09.04.2024 №164550005975 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку (допризначенні) пенсії /а.с. 75/.
Головне управління Пенсійного фонду в Закарпатській області в рішенні від 09.04.2024 №164550005975 зазначило, що не зараховано до страхового стажу період роботи 01.04.1983 по 01.03.1991, оскільки в записі №8 в даті звільнення 01.03.1991 є виправлення, а саме наказ записаний іншою ручкою.
Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач оскаржила його до суду.
Норми права, які підлягають застосуванню
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно частини першої статті 26 Закон №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція № 58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до пункту 2.4. Інструкція № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
На виконання статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України Постановою від 12.08.1993 №637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" затвердив Порядок № 637.
Згідно пункту 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637).
В пункті 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
У пункті 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Висновки щодо правозастосування
У даному адміністративному спорі відповідач-1 піддав сумніву трудову книжку ОСОБА_1 в частині змісту щодо періоду роботи позивача з 01.04.1983 по 01.03.1991, обґрунтовуючи свій сумнів тим, що наказ про звільнення дописаний іншою ручкою (запис №8).
Суд наголошує, що необхідною підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ГУПФУ в Закарпатській області не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не формальна правильність записів у трудовій книжці.
Тож право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов'язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №307/541/17 року, який виклав у постанові від 19.12.2019.
Дослідивши матеріали справи, обставини спірних правовідносин, доводи сторін, надавши оцінку наданих доказів, суд дійшов висновку, що недолік оформлення трудової книжки у записі №8, а саме номер та дата наказу про звільнення позивача записані іншим чорнилом - не є таким, з якого неможливо встановити факт роботи ОСОБА_1 на відповідних посадах у відповідний спірний період часу.
Так, у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , виданої 20.05.1982 на ім'я ОСОБА_1 , вказано "Пр.28к от 1.03.91". При цьому, у вказаний запис здійснено візуально іншим чорнилом. Запис №8 завірено підписом уповноваженої особи та печаткою інституту "Укрземпроект" Херсонській філії /а.с. 73/.
Суд звертає увагу, що приписи пункту 3 Порядку №637 застосовуються тільки у разі відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Наявність запису іншим чорнилом у наказі про звільнення позивача не може бути розцінена відповідачем як відсутність записів в трудовій книжці чи відсутність трудової книжки в цілому.
Відповідно до положень Порядку ведення трудових книжок колгоспників врегульовано Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310, а також Порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначався Інструкцією, затвердженого постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року №162 та Інструкції “Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 вбачається, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником. Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки вперше, в тому числі і внесення до неї записів на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, є підприємство - роботодавець, а відтак відсутня вина позивача в тому, що в трудовій книжці роботодавцем заповнено із порушенням відомості про особу в трудовій книжці.
Суд звертає увагу, що позивач не може нести відповідальність за правильність заповнення та ведення трудової книжки, а отже не може бути обмежений в праві неврахування до трудового стажу періоду роботи на підприємстві внаслідок порушення відділом кадрів правил оформлення записів у трудовій книжці.
Ураховуючи наведене, суд вважає, що це не може бути підставою для відмови позивачу для визначення загального трудового стажу на підставі трудової книжки, оскільки внесення записів до трудової книжки не здійснювалось позивачем.
За приписами частини третьої статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Суд звертає увагу, що саме відповідачу 2 Законом надано право щодо отримання відповідних документів від підприємств, організацій і окремих осіб (у тому числі позивача, але не виключно), видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевірка обґрунтованості їх видачі, достовірності поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню тощо.
За правилами пункту 4.7 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Дослідивши матеріали справи, обставини спірних правовідносин, доводи сторін, надавши оцінку наданих доказів, суд дійшов висновку, що записами трудової книжки в повній мірі підтверджується трудовий стаж позивача у період з 01.04.1983 по 01.03.1991, натомість відповідачем-1 не надано доказів та не заявлено доводів щодо вжиття ним будь-яких заходів для витребування у відповідних підприємств чи архівних установ документів на підтвердження стажу роботи позивача в період з 01.04.1983 по 01.03.1991.
Cуд зазначає, що доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача з 01.04.1983 по 01.03.1991, відповідачами суду не надано, а тому, на думку суду, їх безпідставно не взято до уваги відповідачем-1 при обрахуванні стажу роботи та не вжито всіх заходів для його перевірки.
Враховуючи фактичні обставини даної справи, суд вважає, що зарахування періоду роботи з 01.04.1983 по 01.03.1991, зазначеного у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , виданої 20.05.1982 на ім'я ОСОБА_1 , до страхового стажу є варіантом правомірної поведінки, від якого відповідач-1 безпідставно ухилився, тому це питання не може бути віднесено до дискреційних повноважень органу пенсійного фонду з огляду на приписи чинного пенсійного законодавства.
Права позивача порушені саме рішенням від 09.04.2024 №164550005975 про відмову в проведенні перерахунку пенсії.
За таких обставин суд, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає належним та необхідним способом захисту порушеного права позивача визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії від 09.04.2024 №164550005975 Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Оскільки суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії за віком з підстав незарахування періоду роботи з 01.04.1983 по 01.03.1991, враховуючи те, що оскаржувана відмова у призначенні пенсії не містить інших підстав відмови ніж та, що зазначалась вище та приймаючи до уваги, що судом встановлено, що період роботи ОСОБА_1 з 01.04.1983 по 01.03.1991 підлягає зарахуванню до страхового стажу, - належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача-1 здійснити перерахунок пенсії з 02.04.2024 (з дати звернення за перерахунком).
Водночас, відповідач-2 заяву позивача не розглядав та не приймав жодного рішення стосовно перерахунку/відмови у перерахунку пенсії позивачу.
Отже, позовна вимога, звернута саме до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, задоволенню не підлягає.
Поновити порушене права позивача має той відповідач, який безпідставно право порушив.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи статті 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача-1, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 02.04.2024, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 01.04.1983 по 01.03.1991, зазначений у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .
Щодо позовних вимог про зобов'язання ГУ ПФУ в Полтавській області повернути недоотримані кошти з дати виникнення права на пенсію - 14.01.2024 суд зазначає таке.
Позивачем не оскаржено рішення про призначення пенсії, в частині незарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.04.1983 по 01.03.1991. Натомість позивач звернулася зі заявою від 02.04.2024 про перерахунок пенсії, рішення за наслідками якої і оскаржила. Тому, предмет даного спору не охоплював період з 14.01.2024, оскільки спірні правовідносини між ОСОБА_1 та ГУ ПФУ в Закарпатській області виникли з 02.04.2024.
Після набрання законної сили рішенням суду у даній справі та після зарахування спірного стажу, проведення перерахунку пенсії відповідачем-1, у відповідача-2, на обліку в якого перебуває ОСОБА_1 , виникне обов'язок виплатити перераховану пенсію з 02.04.2024.
Таким чином позов підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Оскільки за результатами розгляду справи позовні вимоги до відповідача задоволено, суд вважає за необхідне присудити до стягнення судовий збір у розмірі 1211,20 грн з відповідача-1 у справі.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову у проведенні перерахунку пенсії від 09.04.2024 №164550005975.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 02.04.2024, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 01.04.1983 по 01.03.1991, зазначений у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.С. Шевяков