Справа № 420/5181/25
21 травня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 18.02.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у здійсненні перерахунку і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» на:
- розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, у період з 29.01.2020 до 31.12.2020,
- розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, у період з 01.01.2021 до 31.12.2021,
- розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, у період з 01.01.2022 до 31.12.2022,
- розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, у період з 01.01.2023 до 15.06.2024;
2. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, - у період з 29.01.2020 до 31.12.2020, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, у період з 01.01.2021 до 31.12.2021, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, у період з 01.01.2022 до 31.12.2022, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, у період з 01.01.2023 до 15.06.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 i 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
3. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2024 роки; компенсації невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2017-2024 роки; компенсації невикористаної щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2024 роки; одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 i 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
4. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2020-2024 роки; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2024 роки; компенсацію невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2017-2024 роки; компенсацію невикористаної щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2024 роки; одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
5. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні щодо виплати грошового забезпечення та інших виплат з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, помноженим на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», у розмірі 369 630,72 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він у період з липня 2014 року до 15.06.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на різних посадах. Починаючи з 2015 року військова частина НОМЕР_2 перебуває на фінансовому (грошовому) забезпеченні при військовій частині НОМЕР_1 . При цьому, у період з 29.01.2020 до 15.06.2024 Відповідач усупереч вимогам законодавства нараховував та виплачував Позивачу посадовий оклад та оклад за військовим званням у меншому розмірі, а саме, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, помноженим на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», що привело до виплати Позивачу у неповному обсязі:
грошового забезпечення у період 29.01.2020 до 15.06.2024;
грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2024 роки;
матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2024 роки; компенсації невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2017-2024 роки;
компенсації невикористаної щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2024 роки;
одноразової грошової допомоги при звільненні.
З метою захисту своїх прав Позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з заявою, в якій просив, зокрема, здійснити перерахунок вказаних вище виплат з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, помноженим на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум. Листом від 18.12.2024 № 3087 Відповідач відмовив у задоволені вказаної заяви.
Позивач вважаючи такі дії Військової частини НОМЕР_1 неправомірними, звернувся до суду з відповідним позовом.
20.02.2025 ухвалою судді позовну заяву залишено без руху з встановлення 10-денного строку для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності пропуску цього строку або надати докази того, що строк звернення до суду не пропущено.
05.03.2025 судом постановлено заяву позивача про поновлення пропущеного строку на звернення до суду від 27.02.2025 (вх. №18148/25) - задовольнити; поновити позивачу пропущений строк на звернення до суду; прийняти до розгляду позовну заяву та відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
19.03.2025 від представника відповідача військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив (вх. №ЕС/25340/25), в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
У вказаному відзиві зазначив, що відповідно до вказівки помічника командувача з фінансово-економічної роботи ВМС ЗСУ від 02.01.15 №154/24/2-4, з 01.01.2015 військову частину НОМЕР_2 ВМС ЗСУ ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) було зараховано на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 . Позивач проходив військову службу у Командуванні ВМС ЗСУ, у списках особового складу військової частини НОМЕР_1 не перебував, а тому командир військової частини НОМЕР_1 , в розумінні статті 117 КЗпП не був по відношенню до Позивача власником або уповноваженим органом (роботодавцем). Перебування ж ІНФОРМАЦІЯ_1 на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 не дає жодних підстав вважати останню по відношенню до особового складу Командування ВМС ЗСУ - роботодавцем в розумінні КЗпП. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704. Враховуючи вищевикладене, військова частина НОМЕР_1 вважає, що необхідно застосувати п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Відтак, щомісячні основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 15.06.2024 нараховувалось та виплачувалось з дотриманням вимог цієї постанови. Також, відсутня заборгованість з виплат грошової допомоги для оздоровлення за 2020 - 2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020 - 2024 року.
06.05.2025 ухвалою суду постановлено про витребування від військової частини НОМЕР_3 картку особового рахунку ОСОБА_1 щодо нарахованих та виплачених сум грошового забезпечення за 2015-2024 роки.
16.05.2025 від військової частини НОМЕР_1 на виконання ухвали суду від 06.05.2025 надійшла заява (вх. №ЕС/48451/25) про приєднання довідки №2/245 від 15.05.2025.
Інших заяв по суті станом на момент розгляду справи до суду не надходило.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , у період з липня 2014 року по 15.06.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та починаючи з 2015 року військова частина НОМЕР_2 перебуває на фінансовому (грошовому) забезпечення при військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про проходження служби від 20.06.2024 №747/3/3052. /а.с. 17/
Як стверджує позивач, у період з 29.01.2020 до 15.06.2024 Відповідач усупереч вимогам законодавства нараховував та виплачував Позивачу посадовий оклад та оклад за військовим званням у меншому розмірі, а саме, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, помноженим на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», що привело до виплати грошового забезпечення у неповному обсязі.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №167 від 15.06.2024 ОСОБА_1 з 15 червня 2024 року виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , знято з усіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з 16 червня 2024 року.
Вислуга років у Збройних Сил України становить: календарна 25 років 09 місяців, пільгова 30 років 02 місяці.
Виплатити надбавку за особливості проходження служби за період з 01 по 13 червня 2024 року у розмірі 65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
Виплатити премію за період з 01 по 13 червня 2024 року у розмірі 390% від посадового окладу.
Виплатити надбавку у розмірі 15% від посадового окладу за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, за період з 01 по 13 червня 2024 року.
Щорічна основна відпустка за 2017 рік частково використана 23 доби.
Щорічна основна відпустка за 2018 рік частково використана 18 діб.
Щорічна основна відпустка за 2020 рік не використана.
Щорічна основна відпустка за 2021 рік частково використана 29 діб.
Щорічна основна відпустка за 2022 рік не використана.
Щорічна основна відпустка за 2023 рік частково використана 30 діб.
Щорічна основна відпустка за 2024 рік не використана.
Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», розділу ХХХІ пункту 3 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, виплатити грошову компенсацію за 17 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2017 рік, виплатити грошову компенсацію за 27 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2018 рік, виплатити грошову компенсацію за 45 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2020 рік, виплатити грошову компенсацію за 16 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 202) рік, виплатити грошову компенсацію за 45 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошову компенсацію за 15 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, грошову компенсацію за 45 доби невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік.
Відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» та пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», розділу. ХХХІ пункту 3 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, виплатити грошову компенсацію за 140 (сто сорок) діб невикористаної додаткової відпустки учасникам бойових дій за 2015-2024 роки.
Грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, отримав.
Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення. військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам. затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, не отримував.
Виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у запас у розмірі 50% місячного грошового забезпечення пропорційно прослуженого часу в Збройних Силах за 25 календарних років.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 «Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, грошової компенсації вартості за не отримане речове майно» належна грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, складає 145 022 (сто сорок п'ять тисяч двадцять дві) гривні 90 копійок.
07.12.2024 позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою з проханням здійснити перерахунок розміру грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 15.06.2024, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня календарного року.
18.12.2024 військова частина НОМЕР_1 надала відповідь у формі листа №3087, в якому повідомили, що підстав застосовувати при визначенні складових грошового забезпечення п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 відповідно до якого розміри окладів за військовим званням військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року відсутні.
Згідно з довідкою від 05.02.2025 №2/187 щодо розміру грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за виконання важливих завдань, надбавка військовослужбовцям, які працюють в умовах режимних обмежень, премія, щомісячна додаткова винагорода) за період з 01.12.2015 - 15.06.2024, за якою вбачається нарахування, зокрема:
грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2020-2024 роки відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15.06.2024 №167 - виплачену у червні 2024 року у розмірі - 338827,30 грн;
грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2020-2024 роки відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15.06.2024 №167 - виплачену у червні 2024 року у розмірі - 287490,00 грн;
грошова допомога у разі звільнення з військової служби відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15.06.2024 №167 - виплачено у червня 2024 року у розмірі - 770062,50 грн.
З розрахунку середньоденного грошового забезпечення за квітень 2024 року:
ОВЗ = 1480,00 грн
ПО =8880,00 грн
50%HBP-5180,00 грн
65%НОПС=10101,00 грн
15% Таємність-1332,00 грн
390% Премія = 34632,00 грн
Всього: 61605,00 грн.
Грошове забезпечення за травень 2024 року:
ОВЗ = 1480,00 грн
ПО =8880,00 грн
50%HBP-5180,00 грн
65%НОПС=10101,00 грн
15% Таємність-1332,00 грн
390% Премія = 34632,00 грн
Всього: 61605,00 грн.
Середньоденний заробіток складає:
(61605,00+61605,00)/61д. = 2019,84 грн.
Середньомісячний заробіток за квітень-травень 2024 року складає: (61605,00 +61605,00)/2 = 61605,00 грн.
Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу» гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей» та іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
У силу приписів ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до п. 10 Постанови №704, ця постанова набирає чинності з 01.03.2018 р.
Так, 30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704, якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, а також схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції чинній до 24.02.2018) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103).
Однак, Постановою № 103 (набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» були внесені зміни.
Відповідно до приписів статті 265 КАС України з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині.
Відповідно до положень статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, треба розуміти так, що дія акта починається з моменту набрання ним чинності і припиняється з втратою актом чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
30 вересня 2010 року Конституційний Суд України ухвалив рішення №20-рп/2010 у справі щодо конституційності Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року №2222-ІV, яким визначено юридичні наслідки визнання нормативно-правового акта нечинним, часові межі чинності такого акту, а також і відповідні межі дії відновлених норм з початкової редакції Основного Закону.
Тобто, за загальним правилом, моментом припинення календарної дії приписів закону в цих випадках є момент набрання законної сили відповідним судовим рішенням, і відповідний акт визнається нечинним на майбутнє.
Таким чином, оскільки зміни, внесені Постановою №103, зокрема, до пункту 4 Постанови №704 були визнані судом протиправними та скасовані, то з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 (29 січня 2020 року) діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін, та яка передбачала використання розрахункової величини, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
Разом з тим, варто також зауважити, що з 1 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 06.12.2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», пунктом 3 розділу ІІ якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
При цьому, під час розв'язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VІІІ та пункту 4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою №103, перевагу належить віддати положенням закону, як акту права вищої юридичної сили.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що згідно з Постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, а не станом на 01.01.2018, оскільки положення пункту 4 Постанови № 704, в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 щодо часового визначення прожиткового мінімуму для працездатних осіб як « 01 січня 2018 р.», скасоване 29.01.2020 вищезазначеною постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18.
Враховуючи вищенаведені висновки щодо відсутності правових підстав для застосування такої розрахункової величини, як мінімальна заробітна плата та приймаючи до уваги відновлення дії положень Постанови №704, які діяли до внесення змін Постановою №103, суд дійшов висновку, що з 29 січня 2020 року, тобто з дня, набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18, виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
При цьому, суд звертає увагу відповідача на правові висновки Верховного суду в постанові від 22.09.2022 у справі №500/3840/21 щодо прожиткового мінімуму для працездатних осіб як розрахункової величини для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням.
Закон України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.
Так, під «умовами» слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.
Під «порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій.
Відтак, зазначення у пункті 4 Постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ. Разом з цим, колегія суддів наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Згідно постанови Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №380/10075/21 висновки ВС, викладені, зокрема, у постановах від 11.02.2021 у справах №№200/3757/20-а, 200/3774/20-а, 240/11952/19, від 14.04.2021 у справі №240/12309/20, до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.
Також, суд враховує, що згідно постанови Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №420/6572/22, позиція Верховного Суду у наведених вище справах щодо застосування приписів пункту 4 Постанови №704 в контексті спору щодо перерахунку пенсії у зв'язку зі збільшенням розмірів складових грошового забезпечення військовослужбовців, а саме збільшення розмірів посадових окладів пов'язувалося із зростанням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, є орієнтиром для застосування положень Постанови №704 в контексті вирішення спору про перерахунок грошового забезпечення, адже, вирішення цього спору теж пов'язане з (правильним) застосуванням розрахункової величини для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу.
У наведених справах правовий висновок Верховного Суду про те, що з 1 січня 2020 року розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, побудований головним чином на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в період з 29 січня 2020 року по 15.06.2024 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня, є протиправними.
На підставі викладеного, суд приходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Щодо вимоги здійснити перерахунок та виплати сум грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2024 роки, суд зазначає таке.
Відповідно до Наказу від 07.06.2018 №260 Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року №745/32197 розділ ХХІІІ частини 3 військовослужбовцям, які прибули для подальшого проходження військової служби і зараховані до Збройних Сил України з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, а також інших державних органів, грошова допомога для оздоровлення виплачується за умови ненадання цієї допомоги за попереднім місцем служби за рік, у якому вони прибули.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України встановлений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 746/32197 (далі - Порядок № 260).
Відповідно до Порядку № 260 додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців нараховуються та виплачуються з врахуванням розміру посадового окладу та (або) окладу за військовим званням за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про їх надання, зокрема:
- щомісячні основні види грошового забезпечення, у тому числі, надбавка за вислугу років (розділу IV Порядку № 260);
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу (розділ V Порядку № 260), надбавка за особливості проходження служби (розділ VІ), надбавка за кваліфікацію (розділ VІІІ), надбавка за кваліфікаційну категорію військовослужбовцям медичного і фармацевтичного складу (розділ ІХ), надбавка за виконання функцій державного експерта з питань таємниць і фахівців, які залучаються до підготовки рішень і висновків державних експертів з питань таємниць (розділ Х), надбавка військовослужбовцям, які працюють в умовах режимних обмежень (розділ ХІ), надбавка за безперервний стаж на шифрувальній роботі (розділ ХІІ), надбавка за почесні звання (розділ ХІІІ), надбавка за спортивні звання (розділ ХІV), доплата за науковий ступінь та за вчене звання (розділ ХV), премія (розділ ХVI), морська винагорода (розділ ХVІІ) тощо);
- одноразові додаткові види грошового забезпечення, у тому числі, грошова допомога для оздоровлення (розділ ХХІІІ Порядку № 260), виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (розділ ХХIV Порядку № 260).
Відповідно до розділу ХХІІІ Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги. Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.
Як встановлено судом, витягу із наказу №167 від 15.06.2024 командира військової частини НОМЕР_2 , яким ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення абз. 16 вказано, що грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік отримав.
Абзац 17 вказано, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових витань за 2024 рік, не отримував.
При цьому, відомості про нарахування та отримання грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2021 роки відсутні.
За таких обставин, позовні вимоги щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2021 роки, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, задоволенню не підлягають.
Щодо позовної вимоги про перерахунок та виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2017 та 2024 роки, суд зазначає таке.
Так, як було встановлено з витягу із наказу №167 від 15.06.2024 щорічна основна відпустка за 2017 рік частково використана 23 доби.
Щорічна основна відпустка за 2018 рік частково використана 18 діб.
Щорічна основна відпустка за 2020 рік не використана.
Щорічна основна відпустка за 2021 рік частково використана 29 діб.
Щорічна основна відпустка за 2022 рік не використана.
Щорічна основна відпустка за 2023 рік частково використана 30 діб.
Щорічна основна відпустка за 2024 рік не використана.
Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», розділу ХХХІ пункту 3 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, виплатити грошову компенсацію за 17 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2017 рік, виплатити грошову компенсацію за 27 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2018 рік, виплатити грошову компенсацію за 45 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2020 рік, виплатити грошову компенсацію за 16 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 202) рік, виплатити грошову компенсацію за 45 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошову компенсацію за 15 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, грошову компенсацію за 45 доби невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік.
З вказаного витягу із наказу від 15.06.2024 №167 вбачається, що ОСОБА_1 був звільнений за станом здоров'я.
Відповідно до розділу ХХХІ Порядку №260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
При цьому з надано до суду довідки про розмір грошового забезпечення, судом встановлено здійснення виплату компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2020-2024 роки у червні 2024 року у розмірі 338827,50 грн та 287490,00 грн.
При цьому, відомості про нарахування та отримання компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2017 по 2020 роки відсутні, а тому вимоги щодо здійснення перерахунку за вказаний період, з урахуванням прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб станом на 01 січня календарного року.
Щодо вимоги про здійснення перерахунку та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки - як учаснику бойових дій за 2015-2024 роки, суд зазначає таке.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до витягу із наказу від 15.06.2024 №167 позивачу встановлено виплатити грошову компенсацію за 140 (сто сорок) діб невикористаної додаткової відпустки учасникам бойових дій за 2015-2024 роки.
В матеріалах справи міститься посвідчення серії НОМЕР_4 згідно якого пред'явник посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни. /а.с. 14/
Відповідно до статті 4 Закону України від 05.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон №504/96) установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (ст.6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Згідно ст.16-2 Закону №504/96 учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Статтею 5 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII) передбачено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Учасникам бойових дій надаються такі пільги, зокрема, використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік (стаття 12 Закону №3551-XII).
Згідно п.8 ст.10-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (абз.3 п.14 ст.10-1 Закону №2011-XII).
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів (п.17 ст.10-1 Закону).
В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець (п.18 ст.10-1 Закону №2011-XII).
Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється (п.19 ст.10-1 Закону №2011-XII).
У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв'язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об'єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об'єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів (п.21 ст.10-1 Закону №2011-XII).
Статтею 1 Закону України від 21.10.1993 №3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543) визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що у порівнянні із іншими особами, які набули статус учасника бойових дій і не проходили військову службу, позивач мав таке ж право на грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки.
Системний аналіз вищенаведених положень законодавства свідчить про те, що учасники бойових дій мають право отримати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати за певних умов.
Разом з тим, в особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої п.12 частини першої ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», припиняється.
Відповідно до частини восьмої ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Так, як було вже зазначено, відповідно до ч.14 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Разом з тим, норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 частини першої ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2020-2022 роки.
При цьому, припинення надання відпустки на час особливого періоду не означає позбавлення права на відпустку, яке може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі. Законом не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження військової служби.
Припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Однак обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується п.12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п.8 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статті 16-2 Закону України «Про відпустки».
Грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, в тому числі на минулі роки, здійснюється відповідно до наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197.
Отже, у випадку звільнення військовослужбовця йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні щорічної, а також додаткової відпустки, передбаченої ст.16-2 Закону України «Про відпустки» та п.12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Як наслідок, слід зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015 - 2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 15.06.2024.
Щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, суд зазначає, що Порядком №260 встановлено, що одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються, зокрема: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.
З витягу із наказу №167 від 15.06.2024 встановлено виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у запас у розмірі 50% місячного грошового забезпечення пропорційно прослуженого часу в Збройних Силах за 25 календарних років.
Згідно з довідкою від 05.02.2025 №2/187 щодо розміру грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за виконання важливих завдань, надбавка військовослужбовцям, які працюють в умовах режимних обмежень, премія, щомісячна додаткова винагорода) за період з 01.12.2015 - 15.06.2024, за якою вбачається нарахування, зокрема: грошова допомога у разі звільнення з військової служби відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15.06.2024 №167 - виплачено у червня 2024 року у розмірі - 770062,50 грн.
Відповідачем не заперечувався, факт обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням прожиткового мінімуму, встановлено для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні щодо виплати грошового забезпечення та інших виплат з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, суд відмовляє в їх задоволенні, оскільки вони розцінюються судом як передчасні, грошового забезпечення виходячи з розміру з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року відповідачем ще не обчислене та не виплачене, а тому суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити частково.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у здійсненні перерахунку і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» на: розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, у період з 29.01.2020 до 31.12.2020, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, у період з 01.01.2021 до 31.12.2021, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, у період з 01.01.2022 до 31.12.2022, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, у період з 01.01.2023 до 15.06.2024.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, - у період з 29.01.2020 до 31.12.2020, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, у період з 01.01.2021 до 31.12.2021, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, у період з 01.01.2022 до 31.12.2022, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, у період з 01.01.2023 до 15.06.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 i 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік; компенсації невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2020-2024 роки; компенсації невикористаної щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2024 роки; одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 i 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, компенсацію невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2017-2024 роки; компенсацію невикористаної щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2024 роки; одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 );
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА