Справа № 308/5054/25
20 травня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі
головуючого судді - Шумило Н.Б.
за участю секретарів судового засідання - Дуб В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Смик Дарина Павлівна, звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області, в якому просить скасувати постанову інспектора 1 взводу 2 роти УПП батальйону Управління Патрульної поліції в Закарпатській області Фревлика Юрія Юрійовича серії ЕНА № 4377738 від 29.03.2025 року.
В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на те, що 29.03.2025 року постановою серії ЕНА № 4377738 від 29.03.2025 інспектора 1 взводу 2 роти УПП бат. Управління Патрульної поліції в Закарпатській області було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень 00 коп. за ч. 5 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (з подвоєнням у разі добровільної несплати). Дану постанову вважає безпідставною та необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, а відтак незаконною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.
Позивач вказує, що 29.03.2025 року близько 01 год. 30 хв. позивач вийшов з транспортного засобу на вулиці Підградській, 40 в м. Ужгород, поруч з магазином «Zina» і в той час до нього підійшли працівники патрульної поліції. Ними було зроблено зауваження, що нібито ним залишено застібнутий за сидіння ремінь безпеки. При цьому, жодних зауважень, що позивач їхав на транспортному засобі без використання ременю безпеки, не пристебнутий від них не надходило. Вважає, що жодних матеріалів та доказів які б підтверджували його вину в інкримінованому матеріали даної адміністративної справи за результатами якої винесена оскаржувана постанова - не містять. Фактично, оскаржувану постанову було складено на пішохода.
Не зважаючи на це, матеріали справи за фактом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, не тільки не містять жодного доказу на підтвердження обставин та фактів вчиненого правопорушення, але і оскаржувана постанова не містить навіть посилання на докази, на основі яких було винесено відповідне рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Таким чином, при винесенні спірної постанови уповноваженою особою не було дотримано всіх вимог процесуального законодавства та не забезпечено реалізацію принципу обґрунтованості та вмотивованості рішення суб'єкта владних повноважень, зокрема, шляхом посилання на докази, на основі яких прийнято рішення та які суд мав би можливість дослідити під час розгляду даного адміністративного позову. Порушення вимоги обґрунтованості рішення призводить до його незаконності в цілому та необхідності скасування.
Окрім того, вищенаведені фактичні обставини справи підтверджуються копією відеозапису наявним у позивача та в матеріалах адміністративної справи № 308/4677/25 щодо складання протоколу за ч. 5 ст. 121 без відомостей та відповідної фіксації з доказами порушення ОСОБА_1 встановлених даною нормою приписів закону. На вказаному відеозаписі працівники патрульної поліції фактично погоджуються з тим, що дане порушення було зафіксовано після того як позивач вийшов з машини, в час коли він не керував транспортним засобом, не перебував за кермом та взагалі стояв на вулиці.
Процесуальні дії по справі:
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.04.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
15.04.2025 року представником позивача подано клопотання про доручення доказів відеозапису з бодікамер. патрульних - відеозапис з технічних засобів № 470639, №470068.
24.04.2025 від представника відповідача Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить в повному обсязі відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 .
У відзиві на позов представник відповідача зазначає, що 29.03.2025 року екіпаж патрульної поліції під час несення служби в м. Ужгороді по вул. Підградська, 40, помітив транспортний засіб-«RENAULT» номерний знак НОМЕР_1 , водій якого порушив п. 2.3, «в» ПДР України, а саме: керував транспортним засобом обладнаним засобами, пасивної безпеки та не був пристебнутий паском безпеки, чим скоїв адміністративне правопорушення за ч. 5. ст. 121 КУпАП.
Відповідно до положень ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» вищевказаний автомобіль було зупинено. Водієм зазначеного автомобіля виявився ОСОБА_1 . Інспектор належним чином-представився, пояснив суть правопорушення, причину та підставу зупинки та перевірки документів, попросив пред'явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України на підставі ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 ПДР України. Під час спроби перевірки документів інспектор встановив що водій керував автомобілем, при цьому в останнього наявні ознаки наркотичного сп'яніння. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 2.3 «в» ПДР України, відповідальність, за яке передбачена ч. 5 ст. 121 КУпАП було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо Позивача. Після чого водію було роз'яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського та підписом в п. 8 постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4377738 від 29.03.2025). Всі усні доводи позивача були взяті до уваги при розгляді справи про адміністративне правопорушення, письмових пояснень позивач не надав.
Сторона відповідача вважає, що позивач, подавши позов, обґрунтував свою позицію, проте не надав жодного доказу на її підтвердження, обставини викладені у позовній заяві являються суб'єктивною думкою позивача та не спростовують факт вчинення позивачем правопорушення.
Щодо відсутності у позивача будь яких доказів та необґрунтованості його вимог, сторона відповідача вказує, що поліцейськими під час патрулювання було виявлено порушення ПДР, а саме водій транспортного засобу «RENAULT» з номерним знаком НОМЕР_1 керував транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки та не був пристебнутий паском безпеки. Поліцейськими було прийнято рішення щодо зупинки зазначеного автомобіля. На відеозаписі з відеореєстратора службового транспортного засобу та міських камер відео спостереження зафіксовано рух та зупинку транспортного засобу «RENAULT» з номерним знаком НОМЕР_1 . Враховуючи вищевикладене, твердження позивача, що поліцейські його не зупиняли, а підійшли до нього вже після того, як він вийшов з транспортного засобу та вже не перебував за кермом не відповідають дійсності.
Щодо не зазначення в постанові про адміністративне правопорушення доказів, сторона відповідача вказує, що окремі недоліки оформлення постанови про адміністративне правопорушення не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа, порівняно з його зовнішньою формою.
Крім того, сторона позивача посилається, на те що є неналежним відповідачем у даній справі.
01.05.2025 року представник позивача подала заперечення на відзив, згідно якого вказує що, матеріали справи не містять, а відповідачем не встановлено та не наведено, що при винесенні оскаржуваної постанови працівником поліції було дотримано всіх вимог порядку провадження у справі про адміністративне правопорушення, зокрема, здійснено представлення, роз'яснено права та обов'язки позивача, оголошено суть інкримінованого адміністративного правопорушення, вирішено заявлені клопотання, досліджено докази, що стосуються обставин та фактів інкримінованого правопорушення, заслухано доводи позивача, надано відповіді на його пояснення та аргументи. Матеріали справи жодних належних допустимих доказів, щодо факту вчинення порушення гр. ОСОБА_1 передбаченого ч. 5 ст.121 КУпАП не містять, так як відсутній зафіксований факт порушення правил користування ременями безпеки. Тобто, наявні матеріали виключно спростовують провину особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Позивач та представник відповідача у судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. При цьому, 05.05.2025 року представник позивача подала заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позов підтримують в повному обсязі.
Уповноважений представник відповідача у судове засідання 20.05.2025 року не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
При цьому, в силу вимог ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до положень ч.4 ст.229 КАС України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступного висновку.
Фактичні обставини, встановлені судом
Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4377738 від 29.03.2025 винесеною інспектором 1 взводу 2 роти УПП батальйону Управління Патрульної поліції в Закарпатській області Фревликом Юрієм Юрійовичем на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 (п'ятсот десять ) грн. за ч. 5 ст.121 КУпАП.
Зі змісту вказаної постанови слідує, що 29.03.2025 01:18:18 в м. Ужгород, по вул. Підградській, 40 водій керував ТЗ обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3 «в» ПДР України - порушення користування ременями безпеки, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 5 ст.121 КУпАП.
Також до матеріалів справи додано відеозапис, на якому зафіксовані події 29.03.2025.
Застосовані норми права, позиція суду та оцінка доводів
Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон №80-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Відповідно до п. п. 1.3, 1.9 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 2.3 «в» ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів
У відповідності до ч. 5 ст. 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 31 Закону №580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Як роз'яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст.283,284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, в адміністративному процесі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
На доданому до матеріалів справи відеозаписі зафіксовано події 29.03.2025 року починаючи з 01:28:06 год., при цьому згідно постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №4377738 від 29.03.2025 водій позивач ОСОБА_1 керував ТЗ обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки 29.03.2025 о 01:18:18 год. Інших доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки, відповідачем не надано.
Матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.
При цьому оскаржувана постанова не містить жодного посилання на докази, що додаються до неї, на підтвердження вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення (пункт 7 постанови).
Суд звертає увагу, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а лише тільки вказує на нього. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Разом з тим, складення постанови з дотриманням вимог ст. 283 КУпАП не є достатнім доказом підтвердження вчиненого особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Наведений висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.
Візуальне спостереження за дотриманням Правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Отже, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.
Відповідачем до відзиву на позов не додано жодних доказів, які б підтверджували вчинення правопорушення позивачем, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов'язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд приходить до переконання, що матеріалами справи не підтверджено факту вчинення позивачем адміністративного правопорушень, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, а також не доведено дотримання при винесені оскаржуваної постанови вимог ст. ст. 248, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин та вирішення її в точній відповідності з законом.
За змістом ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Щодо посилань сторони відповідача на те, що вони не є належним відповідачем у розгляді даної справи, то суд не бере такі до уваги, з огляду на те що, позивачем в позовній заяву вказано відповідача Департамент патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області, направлено копію позовної заяви з додатками Департаменту патрульної поліції, крім того відзив на позовну заяву подано представником Ісак Діаною Іванівною, яка діє на підставі довіреності №18062/41/3/01-2024 від 13 грудня 2024 року виданим начальником Департаменту патрульної поліції, а отже діє від імені останнього.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, враховуючи викладене та беручи до уваги наведені норми, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4377738 від 29.03.2025 винесену інспектором 1 взводу 2 роти УПП батальйону Управління Патрульної поліції в Закарпатській області Фревликом Юрієм Юрійовичем, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходиться з приписів ст. 139 КАС України, відповідно до яких при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позову в розмірі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 76, 77, 90, 241-246, 255, 262, 271, 272, 286 КАС України, суд,
Позовну заяву задовольнити повністю.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4377738 від 29.03.2025 винесену інспектором 1 взводу 2 роти УПП батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області Фревликом Юрієм Юрійовичем, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір за подання позову в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: м. Ужгород, вул. Максима Польового, 2.
Повне рішення суду складено 20 травня 2025 року.
Суддя Ужгородського міськрайонного
суду Закарпатської області Н.Б. Шумило