65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"19" травня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/200/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвій Г.В. розглянувши №916/200/24
За позовом: Заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6) в інтересах держави
до відповідачів: 1. Одеської міської рада (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691); 2. Фізичної особи - підприємця Шевчук Олександра Юхимовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
про усунення перешкод, шляхом визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними договору та зобов'язання повернути майно
Представники сторін:
Від прокуратури: Місюрко Г.А. посвідчення;
Від відповідачів: 1. Явченко Д.В. самопредставництво;
2. Павленко А.Л. ордер;
Господарським судом Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. розглядається справа №916/200/24 за позовом Заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави до Одеської міської рада та до Фізичної особи - підприємця Шевчук Олександра Юхимовича про усунення перешкод, шляхом визнання незаконним та скасування номеру 35 пункту 1 рішення Одеської міської ради №2487-V від 05.04.2008 «Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеса, що підлягають приватизації та відчуженню у 2008році та внесення змін до рішень Одеської міської ради» в частині внесення до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації підвальне приміщення, площею 91,2 кв.м, по вул. Князівська, 33 для викупу орендарем за грошові кошти;
- усунення перешкод, шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу №208 від 29.12.2008р. на нежитлові підвальні приміщення, які в цілому складаються з нежилих приміщень підвалу, загальною площею 91,2 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Князівська (колишня вулиця Базарна), 33 укладеного між Територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради та Фізичною особою - підприємцем Шевчуком Олександром Юхимовичем;
- зобов'язання фізичну особу-підприємця Шевчука Олександра Юхимовича усунути перешкоди у користування територіальною громадою м. Одеси приміщення протирадіаційного укриття №57101 площею 91,2 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Князівська, 33 шляхом повернення його територіальній громаді міста Одеси.
Позовні вимоги, із посиланнями, зокрема, на положення ст. ст. 1, 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", обґрунтовані порушенням інтересів держави в частині збереження та використання захисних споруд цивільного захисту населення. За твердженням прокурора, спірне нежитлове підвальне приміщення є захисною спорудою цивільного захисту - протирадіаційним укриттям №57101 і вибуло з володіння держави всупереч вимогам закону, оскільки положенням чинного законодавства не передбачено можливості приватизації захисних споруд цивільного захисту (далі - ЗСЦЗ). Крім того, прокурором зазначено що ним подано негаторний позов, так як майно незаконно вибуло з фактичного володіння громади міста Одеси.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.02.2025р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.
Поряд з цим, під час підготовки до судового розгляду, здійснивши опрацювання відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, суд встановив, що ухвалою Верховного Суду від 26.02.2025 передано справу №918/938/23 за позовом заступника керівника Здолбунівської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Здолбунівської міської ради Рівненської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Здолбунівсервіс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу комунального майна в частині та повернення протирадіаційного укриття у комунальну власність на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у зв'язку з тим, що зроблений апеляційним судом висновок у вказаній справі про те, що заявлена прокурором вимога є вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), а тому на неї поширюється загальна позовна давність тривалістю 3 роки повністю відповідає правовій позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.06.2024 у цій справі, а також у постанові від 11.09.2024 у справі №906/1052/22.
Водночас у низці інших постанов, а саме: від 08.11.2023 у справі №918/1141/22, від 12.06.2024 у справі №918/744/23, від 27.11.2024 у справі №922/221/24, від 11.12.2024 у справі №927/1089/23, від 16.01.2025 у справі №922/660/24 та від 29.01.2025 у справі №927/1128/23 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про те, що вимога про повернення у державну чи комунальну власність протирадіаційних укриттів, які в процесі приватизації (корпоратизації) були зареєстровані за особами приватного права за наявності чіткої заборони щодо відчуження таких об'єктів є негаторною вимогою, виходячи з того, що у випадках, коли на певний об'єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об'єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади у подібних правовідносинах слід розглядати як таке, що не пов'язане з позбавленням власника володіння. Касаційний господарський суд також виснував, що приписи про застосування позовної давності на спірні правовідносини не поширюються, адже негаторний позов може бути пред'явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення. Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема, і шляхом усунення перешкод у користуванні цим майном.
З огляду на це, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 26.02.2025 у справі №918/938/23 виснував, що наразі у Касаційному господарському суді існує неоднозначний підхід до застосування статей 256, 256, 387, 388, 391 Цивільного кодексу України у спорах, пов'язаних із поверненням протирадіаційних укриттів з приватної у державну чи комунальну власність, що не відповідає вимогам єдності судової практики.
Таким чином, суд касаційної інстанції при розгляді справи №918/938/23 не погоджується із висновком, викладеним у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №918/938/23 та від 11.09.2024 у справі №906/1052/22 (застосування статей 387, 391 Цивільного кодексу України щодо правової кваліфікації заявленого прокурором позову як віндикаційного) та з метою формування єдиної правозастосовчої практики вважає необхідним відступити від них, підтримавши інші наявні висновки, що викладені у постановах від 08.11.2023 у справі №918/1141/22, від 12.06.2024 у справі №918/744/23, від 27.11.2024 у справі №922/221/24, від 11.12.2024 у справі №927/1089/23, від 16.01.2025 у справі №922/660/24 та від 29.01.2025 у справі №927/1128/23.
Суд враховує, що оскільки протирадіаційне укриття є одним із різновидів захисної споруди цивільного захисту, питання застосування норм чинного законодавства у відповідних правовідносинах має істотне значення для забезпечення правильного вирішення спору.
Пунктом 4 ч. 4 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.
Згідно зі ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Правило ч.4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Положеннями п. 11 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що провадження у справі зупиняється, зокрема, у випадку передбаченому п. 7 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, Об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
За змістом названої норми, вирішення питання про зупинення провадження у справі обумовлено необхідністю досягнення правової визначеності у правозастосуванні відносно конкретної категорії справ.
Так, судом встановлено, що правовідносини у справах №916/200/24 та №918/938/23 за сферою правового регулювання є подібними. Відтак, правовий висновок судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №918/938/23 (зокрема, щодо застосування статей 256, 256, 387, 388, 391 Цивільного кодексу України в контексті визначення правової природи вимоги про повернення у державну/комунальну власність протирадіаційного укриття, яке в процесі приватизації (корпоратизації) було зареєстровано за особами приватного права за наявності чіткої заборони щодо відчуження такого об'єкта, а саме: чи є вона негаторною вимогою, на яку не поширюється позовна давність, або є віндикаційною вимогою, на яку поширюється загальна позовна давність тривалістю 3 роки) може мати суттєве значення для правильного вирішення спірного питання у справі №916/200/24.
Ураховуючи викладене, з метою дотримання єдності судової практики та зважаючи на те, що результат розгляду справи №916/200/24 пов'язаний із результатом касаційного перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №918/938/23 судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, суд з власної ініціативи дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі №916/200/24 до закінчення перегляду у касаційному порядку судового рішення у справі №918/938/23.
Даний висновок суду щодо необхідності зупинення провадження по справі до отримання правового висновку судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування статей 256, 256, 387, 388, 391 Цивільного кодексу України в контексті визначення правової природи вимоги про повернення у державну/комунальну власність протирадіаційного укриття, яке в процесі приватизації (корпоратизації) було зареєстровано за особами приватного права за наявності чіткої заборони щодо відчуження такого об'єкта, повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у низці ухвал останнього про зупинення касаційного провадження, зокрема, від 10.03.2025 у справі №922/2484/24 та від 13.03.2025 у справі №927/412/24 в межах яких вирішуються спори між прокурором та АТ "Укртелеком" щодо повернення у державну власність споруд цивільного захисту (протирадіаційних укриттів).
Відповідно до ч. 3 ст. 195 ГПК України, провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
Водночас, ГПК України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, господарський суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 грудня 2021 року у справі № 910/7103/21, зроблено висновок, що: “відповідно до практики Верховного Суду, яку колегія суддів враховує на підставі частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зроблено висновок, що: “при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
У пункті 30 постанови Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі № 902/271/18 сформульовано такий правовий висновок: "Також Верховний Суд звертається до власної практики, зокрема, постанови від 02.10.2019р. у справі № 916/2421/18, у якій Верховний Суд погодився з судами першої та апеляційної інстанцій у питанні можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття у випадку, якщо судом встановлено замовчування відповідачем важливого питання, яке мало б бути вирішено саме на стадії підготовчого провадження. На думку Верховного Суду, стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя».
Також, близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №204/6085/20 від 05.10.2022.
Отже, враховуючи необхідність зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи № 918/938/23, суд вважає за необхідне повернутися до стадії підготовчого провадження.
Керуючись ст.ст. 182-183, п.п. 7 ч.1 ст.228, ст.234 Господарського процесуального кодексу
1.Повернутися на стадію підготовчого провадження у справі №916/200/24
2. Зупинити провадження у справі № 916/200/24 до закінчення перегляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи № 918/938/23 та оприлюднення його результатів.
3. Зобов'язати учасників справи повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).
Повний текст ухвали буде складено 21.05.2025р.
Суддя К.Ф. Погребна