ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА вул. Б.Хмельницького, 44-В, м.Київ, 01054, тел. (044) 334 68 95 e-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua, web: ki.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 05379487
м. Київ
30.04.2025Справа № 910/12917/24
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 40, оф. 315, ідентифікаційний номер 38039872)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Євробудінвест" (03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, 2-А, ідентифікаційний номер 32373578)
про банкрутство
Суддя Мандичев Д.В.
Секретар судового засідання Улахли О.М.
Представники учасників:
від заявника - Грищенко О.М.,
від боржника - не з'явилися,
розпорядник майна - Кочин Н.В.,
від ГУ ДПС у м. Києві - Слив'юк С.В.
У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" звернулося до Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Євробудінвест" у зв'язку з наявною непогашеною заборгованістю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 № 910/12917/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 20.11.2024, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Євробудінвест" у строк до 15.11.2024 (включно) надати суду належним чином засвідчені копії правоустановчих документів, зокрема статут підприємства, відзив на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство з додатками, складений відповідно до ст. 36 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 06.12.2024.
06.12.2024 до суду надійшла заява арбітражного керуючого Бандоли О.О. про участь у справі про банкрутство.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.12.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Євробудінвест" (03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, 2-А, ідентифікаційний номер 32373578). Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 40, оф. 315, ідентифікаційний номер 38039872) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Євробудінвест" (03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, 2-А, ідентифікаційний номер 32373578) в розмірі 533 964,03 грн. (484 001,67 грн. - основна заборгованість, 49 962,36 грн. - штрафні санкції). Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Євробудінвест" (03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, 2-А, ідентифікаційний номер 32373578). Здійснено оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Євробудінвест" (03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, 2-А, ідентифікаційний номер 32373578) за номером 74815 від 09.12.2024. Призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Євробудінвест" (03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, 2-А, ідентифікаційний номер 32373578) арбітражного керуючого Кочин Наталію Василівну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 65 від 31.01.2013). Визначено дату проведення попереднього судового засідання на 12.02.2025.
16.12.2024 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" з грошовими вимогами до боржника на суму 217 501,45 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про визнання кредитором боржника на суму 217 501,45 грн., розгляд якої відбудеться попередньому засіданні 12.02.2025.
26.12.2024 до суду надійшло повідомлення по справі від Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації.
24.01.2025 до суду надійшов звіт розпорядника майна арбітражного керуючого Кочин Н.В. про результати розгляду заявлених грошових вимог до боржника.
12.02.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Євробудінвест" про долучення документів до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 визнано кредитором у справі № 910/12917/24 по відношенню до боржника Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" з грошовими вимогами на суму 751 465,48 грн., з яких 29 068,80 грн. - вимоги першої черги, 672 434,32 грн. - вимоги четвертої черги, 49 962,36 грн. - вимоги шостої черги. Встановлено дату проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів: 24.02.2025. Визначено дату проведення підсумкового судового засідання у справі № 910/12917/24 на 19.03.2025.
21.02.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС з грошовими вимогами до боржника на суму 46 333,45 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 прийнято заяву Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання кредитором боржника на суму 46 333,45 грн., розгляд якої відбудеться у судовому засіданні 19.03.2025.
03.03.2025 до суду надійшли заперечення ініціюючого кредитора щодо заяви Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС із грошовими вимогами до боржника.
03.03.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" щодо заяви податкового органу із грошовими вимогами до боржника.
07.03.2025 до суду надійшло клопотання ініціюючого кредитора про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Кочин Н.В.
17.03.2025 до Господарського суду міста Києва надійшов звіт арбітражного керуючого Кочин Н.В. про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування понесених витрат за період виконання повноважень розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Євробудінвест".
18.03.2025 до суду надійшов звіт розпорядника майна арбітражного керуючого Кочин Н.В. про вжиті заходи у процедурі розпорядження майном боржника.
18.03.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло повідомлення розпорядника майна про результати розгляду заявлених Головним управлінням ДПС у м. Києві, як відокремленим підрозділом ДПС грошових вимог до боржника.
19.03.2025 до суду надійшло клопотання розпорядника майна арбітражного керуючого Кочин Н.В. про долучення до матеріалів справи реєстру вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 відкладено розгляд справи у підсумковому засіданні, заяви Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС з грошовими вимогами до боржника на суму 46 333,45 грн. на 30.04.2025.
28.03.2025 до суду надійшла заява арбітражного керуючого Демчука О.М. про участь у справі про банкрутство.
10.04.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС щодо заявлених грошових вимог до боржника.
17.04.2025 до суду надійшло клопотання розпорядника майна арбітражного керуючого Кочин Н.В. про долучення до матеріалів справи аналізу фінансово-господарського стану Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Євробудінвест».
30.04.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява арбітражного керуючого Кочин Н.В. про участь у справі про банкрутство.
У судове засідання, призначене на 30.04.2025, з'явилися представники ініціюючого та заявленого кредиторів, а також розпорядник майна. Боржник у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце його проведення був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
Щодо доводів ініціюючого кредитора стосовно відсутності у головного державного інспектора Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС Слив'юк С.В. повноважень представляти інтереси Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС в судах (у тому числі у справі № 910/12917/24) та підписувати заяву з грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Євробудінвест» суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 11 пункту 16-1 Перехідних положень Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.
Згідно з ч. 4 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.
Частиною 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відтак, законодавством передбачено можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи як в порядку самопредставництва, так і іншими особами, як представниками юридичної особи.
Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до частини 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначено її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження (довіреності).
Таким чином, представництво інтересів Головного управління ДПС у м. Києві у даній справі в порядку самопредставництва може здійснювати його керівник або інші уповноважені особи відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) в порядку самопредставництва з внесенням відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Як вбачається з долученої до заяви Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС з грошовими вимогами до боржника виписки № 450822247272 від 20.12.2023 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393) у розділі «прізвище, ім'я та по батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи» зазначено у тому числі представника Слив'юк Софію Віталіївну (повноваження: вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (дії виключно в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво ДПС, Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС) з правом посвідчення копій документів щодо повноважень, без права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг)).
З огляду на викладене, судом відхиляються доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» щодо відсутності у Слив'юк С.В. повноважень представляти Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС у справі № 910/12917/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Євробудінвест».
Дослідивши заяву Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС із грошовими вимогами до боржника на суму 46 333,45 грн., яка надійшла до суду 21.02.2025, тобто подана із пропуском строку, визначеного ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, судом встановлено наступне.
Як зазначено податковим органом, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Євробудінвест» обліковується заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 46 333,45 грн.
Податковий орган, там само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду заяву із кредиторськими вимогами до боржника щодо його грошових зобов'язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов'язання підтверджують, а господарський суд зобов'язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цим вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов'язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 по справі № 904/1693/19.
Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Євробудінвест» є платником єдиного внеску у розумінні статті 4 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Обов'язки платників єдиного внеску визначені статтю 6 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Заходи впливу та стягнення визначені статтею 25 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а відповідальність за порушення вимог цього Закону передбачена статтю 26.
11 серпня 2013 року набрав чинності Закон України від 04 липня 2013 року №406-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи», яким урегульовано питання щодо передачі функцій з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від Пенсійного фонду України Міністерству доходів і зборів України.
Згідно з абзацами 1-3 пункту 3 Прикінцевих положень вказаного Закону процедури адміністрування, які здійснюють органи доходів і зборів, встановлені цим Законом, поширюються на періоди до набрання чинності цим Законом. Заходи адміністрування органами доходів і зборів здійснюються не раніше дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи". Органи Пенсійного фонду України продовжують адмініструвати єдиний внесок у частині завершення процедур такого адміністрування.
Пунктом 5 Прикінцевих положень зазначеного Закону встановлено, що суми єдиного внеску, які надійшли на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду України, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах для зарахування таких сум, підлягають перерахуванню на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах.
Таким чином, облік страхувальників, забезпечення збору та обліку страхових коштів, контроль за повнотою та своєчасністю їх сплати, ведення Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у тому числі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб до набрання чинності Закону України від 04 липня 2013 року №406-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» здійснювали органи пенсійного фонду, а після набрання чинності цього Закону, функції з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюють органи доходів і зборів, в межах компетенції, визначеної законом.
Статтею 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у редакції, чинній на момент виникнення у боржника заборгованості у 2012 - 2013 роках зі сплати єдиного внеску, визначено, що платник єдиного внеску у тому числі зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Таким чином, обов'язок із нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску покладено саме на платника.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Як вбачається з долучених податковим органом детального розрахунку заборгованості та інтегрованих карток платника за період з 2013 по 2025 роки заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Євробудінвест» зі сплати єдиного внеску складає 46 333,45 грн., з яких 45 195,28 грн. - основний платіж (нарахування платника від 20.12.2012, 21.01.2013, 20.02.2013, 20.03.2013 та 22.04.2013), 918,22 грн. - штрафні санкції (донарахування контролюючим органом 21.02.2013 штрафної санкції за невчасну сплату заборгованості платником) та 219,95 грн. - пеня (пеня за рішенням від 21.02.2013 про застосування штрафних санкції та пені за несплату/неперерахування/несвоєчасну сплату єдиного внеску).
Організація ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено Порядком, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5 (надалі - Порядок).
Пунктом 2 розділу І Порядку визначено, що:
- достовірність показників - відповідність первинного показника, наявного в підсистемах інформаційно-комунікаційної системи ДПС (далі - ІКС ДПС), аналогічному первинному показнику оперативного обліку;
- оперативний облік - це систематизований процес фіксації та відображення в ІКП первинних показників оперативного обліку, утворення / зміни абсолютного значення облікового показника. Оперативний облік ґрунтується на принципах бухгалтерського обліку та методологічних засадах, встановлених Податковим кодексом України (далі - Кодекс) та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;
- інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку за визначеними параметрами, яка містить інформацію щодо облікових даних платника та призначена для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з реквізитів первинних документів, оброблених засобами ІКС ДПС (податкових декларацій, звітності з єдиного внеску, податкових повідомлень-рішень, рішень податкового органу, повідомлень економічних операторів, отриманих з Електронної системи обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, про розраховану (зменшену) суму акцизного податку за сформовані (деактивовані) унікальні ідентифікатори, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу, даних Казначейства про надходження платежів тощо).
Інформація в ІКП ґрунтується на показниках первинних документів, оброблених ІКС ДПС.
Згідно з пунктом 1 підрозділу 2 розділу ІІ Порядку з метою забезпечення контролю за правильністю відкриття/закриття ІКП в ІКС ДПС щодекадно забезпечується автоматичне формування реєстрів контролю: реєстр контролю ІКП, відкритих в ІКС ДПС, які не відповідають Переліку форм ІКП; реєстр контролю наявності відкритої ІКП за платником, стосовно якого в ЄДР внесено запис про припинення; реєстр контролю наявності ІКП без ознаки «Платник відсутній в реєстрі» відкритої платнику, якого не включено / виключено з реєстру платників певного податку.
Відповідно до пунктів 1, 2 підрозділу 1 розділу ІІІ Порядку оперативний облік надходжень забезпечується підрозділом, що здійснює облік платежів: за податками, зборами та платежами на підставі документів, визначених Порядком взаємодії органів Державної казначейської служби України та органів Державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18 липня 2016 року № 621, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 серпня 2016 року за № 1115/29245; за єдиним внеском на підставі документів, визначених Положенням про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12 лютого 2016 року № 54, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 березня 2016 року за № 330/28460. У разі сплати грошових зобов'язань та/або податкового боргу (заборгованості) з податків і зборів, єдиного внеску та інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на податкові органи, з використанням єдиного рахунку оперативний облік надходжень на бюджетні та/або небюджетні рахунки забезпечується підрозділом, що здійснює облік платежів на підставі реєстру платежів з єдиного рахунка в розрізі окремого платника у складі зведеного реєстру платежів з єдиного рахунка, підтвердженого та прийнятого до виконання Казначейством у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 321 «Про затвердження Порядку функціонування єдиного рахунка та виконання норм статті 35-1 Податкового кодексу України центральними органами виконавчої влади».
Згідно з пунктом 1 підрозділу 1 розділу ІV Порядку первинні показники, які відображаються у підсистемі, що забезпечує обробку звітності та платежів, є показниками форм податкової звітності та звітності з єдиного внеску.
Пунктом 2 підрозділу 1 розділу IV Порядку визначено, що структурні підрозділи податкового органу, які за своїми функціональними обов'язками відповідають за розробку форм Документів звітності: визначають первинні показники Документів звітності, що мають відображатись в ІКП (показники, що впливають на стан розрахунків платника із бюджетами); описують алгоритми відображення показників Документів звітності в ІКП (зокрема визначають умови, дати граничного терміну сплати та коди первинного показника оперативного обліку для такого відображення), а також алгоритми арифметичного та логічного контролю Документів звітності; погоджують алгоритми контролю показників Документів звітності зі структурними підрозділами ДПС за відповідними напрямами роботи. На підставі таких алгоритмів за формою, визначеною регламентом комп'ютерної обробки податкової звітності, звітності з єдиного внеску та іншої звітності (далі - Регламент комп'ютерної обробки звітності) в ІКС ДПС органів ДПС здійснюються процедури: приймання та реєстрації Документів звітності; проведення арифметичного та логічного контролю Документів звітності; відображення (рознесення) даних первинних показників Документів звітності в ІКП.
Враховуючи, що інтегрована картка платника формується на підставі поданих таким платником даних звітних документів (первинних показників, що містяться у первинних документах), судом відхиляються доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» та розпорядника майна щодо необгрунтованості заявлених податковим органом грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Євробудінвест».
Наведене правозастосування відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21 жовтня 2019 року у справі № 826/7343/18.
Щодо доводів Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» та розпорядника майна стосовно того, що Головним управлінням ДПС у м. Києві, як відокремленим підрозділом ДПС не надано доказів вжиття податковим органом заходів зі стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Євробудінвест» заявленого податкового боргу (у тому числі у судовому порядку), суд зазначає наступне.
Так, частиною 2 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що до заяви кредитора - контролюючого органу, уповноваженого відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, іншого органу, який відповідно до закону здійснює контроль за справлянням інших обов'язкових платежів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, додаються докази вжиття заходів щодо стягнення (погашення) податкового боргу або іншої заборгованості у встановленому законодавством порядку.
Згідно з ч. 3 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заява кредитора має містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; інформацію про заінтересованість кредитора стосовно боржника; перелік документів, що додаються до заяви. До заяви в обов'язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.
З огляду на викладене, суд звертає увагу ініціюючого кредитора та розпорядника майна на те, що Кодексом України з процедур банкрутства визначено обов'язок податкового органу надати суду докази вжиття заходів щодо стягнення (погашення) податкового боргу або іншої заборгованості у встановленому законодавством порядку виключно у тому випадку, коли податковий орган звертається до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника та є ініціюючим кредитором. Аналогічного обов'язку про долучення податковим органом доказів вжиття заходів щодо стягнення (погашення) заявленої заборгованості до заяви із кредиторськими вимогами до боржника, поданої в порядку статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, названий кодекс не містить.
Щодо заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» позовної давності до кредиторських вимог Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС до боржника суд зазначає наступне.
На переконання ініціюючого кредитора, податковим органом не враховано положень пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України, згідно з яким у разі, якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у п. 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку із відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Відтак, на переконання Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», податковим органом пропущено встановлений законом строк у 1 095 днів для заявлення кредиторських вимог до боржника, які виникли у 2012 - 2013 роках.
Згідно з частиною 16 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Враховуючи, що норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є спеціальними у порівнянні з положеннями Податкового кодексу України, що стосується правовідносин у сфері нарахування, обліку, сплати та у тому числі стягнення сум недоїмки зі сплати єдиного внеску, суд зазначає, що строк давності до заявлення податковим органом грошових вимог до боржника (заборгованість зі сплати єдиного внеску) не застосовується, у зв'язку з чим судом відхиляються протилежні аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» та заявлена товариством позовна давність.
Станом на 30.04.2025 боржником не надано суду доказів погашення заявленої податковим органом заборгованості та не наведено аргументів на її спростування.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні ЄСПЛ від 19.12.1997 у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("Benderskiy v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
З огляду на встановлені судом обставини, Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС підлягає визнанню кредитором боржника з грошовими вимогами на суму 46 333,45 грн., з віднесенням 45 195,28 грн. до вимог другої черги та 1 138,17 грн. - вимог шостої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю визнанню також підлягають судові витрати кредитора зі сплати судового збору у розмірі 6 056,00 грн. - вимоги першої черги.
Крім того, судом досліджено звіт арбітражного керуючого Кочин Н.В. про нарахування та виплату грошової винагороди в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень, здійснення та відшкодування витрат у розмірі 1 130,00 грн. та встановлено наступне.
Згідно з Протоколом від 24.02.2025 комітетом кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Євробудінвест» у тому числі прийнято рішення схвалити звіт розпорядника майна про нарахування та виплату грошової винагороди в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень, а також відшкодування витрат.
Частиною 1 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.
Нормами ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 6 ст. 30 Кодексу України арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.
З огляду на викладене, дослідивши поданий звіт, ознайомившись з Протоколом засідання комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Євробудінвест» від 24.02.2025, суд вважає його таким, що узгоджується з нормами Кодексу України з процедур банкрутства, а отже підлягає затвердженню.
Керуючись ст.ст. 30, 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Визнати кредитором у справі № 910/12917/24 по відношенню до боржника Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС з грошовими вимогами на суму 52 389,45 грн., з яких 6 056,00 грн. - вимоги першої черги, 45 195,28 грн. - вимоги другої черги, 1 138,17 грн. - вимоги шостої черги.
2. Зобов'язати розпорядника майна внести відповідні відомості до реєстру вимог кредиторів.
3. Затвердити звіт арбітражного керуючого Кочин Н.В. про нарахування та виплату грошової винагороди в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень, здійснення та відшкодування витрат у розмірі 1 130,00 грн.
4. Копію ухвали направити учасникам справи та визнаному кредитору.
Ухвала набирає законної сили в порядку ч.ч. 4, 5 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства та може бути оскаржена. Оскарження ухвали не зупиняє провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
Повний текст ухвали складено 19.05.2025
Суддя Д.В. Мандичев