21.05.2025 м. Дніпро Справа № 908/1297/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач) Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,
розглянувши в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскус» на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.09.2024 у справі № 908/1297/24 (суддя Мірошниченко М.В.), повний текст рішення складено 04.10.2024
за позовом Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскус», м. Запоріжжя
про стягнення 126208,22 грн, -
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
29.04.2024 до Господарського суду Запорізької області звернувся Концерн «Міські теплові мережі» (далі - Концерн «МТМ») з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскус» (далі - ТОВ «Діскус») заборгованості у сумі 126308,22 грн за послуги з теплопостачання, які надавалися відповідачу в період з 01.11.2021 по 29.02.2024 на підставі типового індивідуального договору № 72200391 про надання послуги з постачання теплової енергії, укладеного сторонами 01.11.2021.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.09.2024 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «Діскус» на користь Концерну «МТМ» 126308,22 грн заборгованості та 2422,40 грн витрат на сплату судового збору.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду відповідач оскаржує його в апеляційному порядку та просить: скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити Концерну «МТМ» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі; судові витрати покласти на позивача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення Господарського суду Запорізької області від 24.09.2024 у справі № 908/1297/24 є незаконним, необґрунтованим і ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема внаслідок неповного дослідження доказів, ігнорування обставин, що спростовують обґрунтованість нарахувань, недотримання вимог законодавства щодо комерційного обліку теплової енергії та відсутності підтвердження чинності застосованих тарифів.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- судом не враховано, що житловий будинок по вул. Незалежної України, 3 у м. Запоріжжя, де розташовані приміщення відповідача, обладнаний двома приладами комерційного обліку теплової енергії (SHARKY-775 № 55432616 і № 55432609). Водночас аналіз показань проведено лише за одним із приладів, а акти прийняття та введення в експлуатацію обох приладів судом не досліджені. Один із таких актів взагалі не був наданий позивачем.
Крім того, акти зняття показань теплової енергії, надані позивачем, були складені без участі споживача або його уповноваженого представника, що суперечить вимогам частин 1 та 3 ст. 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», що унеможливлює визнання таких актів належними доказами. До того ж, акти за частину періодів, за які пред'явлено заборгованість, взагалі відсутні;
- суд також не врахував, що приміщення № 17 і № 18, які перебувають у власності відповідача, обладнані розподільним вузлом MULTICAL COMPACT. Показання цього вузла не були враховані позивачем при формуванні нарахувань. Натомість позивач використав дані загальнобудинкового приладу обліку, що суперечить положенням Методики № 315. Відповідно до Методики, споживання теплової енергії у приміщеннях з розподільним обліком має визначатися саме за показами розподільного приладу;
- у рахунках, наданих позивачем, площа приміщення № 17 зазначена як 116 мІ, хоча згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно площа цього приміщення становить 40,7 мІ. Також показання розподільного вузла MULTICAL 401 з/н 2064387/2001 протягом періоду з листопада 2021 року по лютий 2024 року залишаються незмінними - 503.49, що свідчить про відсутність споживання теплової енергії і, відповідно, відсутність підстав для нарахування заборгованості;
- позивач не надав первинних облікових документів, які б підтверджували обсяг поставленої саме відповідачу теплової енергії у спірний період, зокрема, актів зняття показань та актів наданих послуг. Це унеможливлює визначення обсягу фактично спожитої відповідачем теплової енергії;
- при формуванні нарахувань, позивачем не було дотримано положень Методики № 315 та Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». У матеріалах справи відсутні відомості про те, за якою саме формулою здійснено розрахунок, не враховано вимоги щодо мінімальної частки питомого споживання, а також не доведено правильність визначення умовно-постійної частини тарифу;
- позивач не надав належних доказів затвердження двоставкових тарифів на теплову енергію на опалювальний період 2023- 2024 років, що робить здійснені нарахування необґрунтованими у правовому сенсі.
З огляду на вищенаведене, апелянт вважає рішення Господарського суду Запорізької області від 24.09.2024 передчасно ухваленим, без належної оцінки усіх істотних обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.
Концерн «МТМ» не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
02.10.2021 Концерн «МТМ» оприлюднив на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та на власному офіційному веб-сайті індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання.
Пунктом 4 даного договору встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
ТОВ «Діскус» (відповідач) на підставі договору оренди нерухомого майна від 22.12.2015 № 1422/13 користується частиною нежитлового приміщення № 155 цокольного поверху (літ. А-5) у складі кімнат №№ 16-24 площею 81,20 м2 та частин місць загального користування №№ 1-3 площею 9,92 м2, загальною площею 91,12 м2 за адресою вул. Незалежної України, буд. 3.
Листом Комунального підприємства «Врежо № 7» від 20.01.2023 за вих. № 97 підтверджено, що станом на січень 2023 року нежитлове приміщення площею 91,12 м2 за адресою вул. Незалежної України, буд. 3 не поверталося.
Відповідно до п. 5 постанови КМУ № 634 від 27.05.2022, договори оренди державного та комунального майна, що закінчуються під час дії воєнного стану, автоматично продовжуються на весь період його дії та ще на чотири місяці після його завершення, якщо балансоутримувач завчасно не повідомив про відмову в продовженні договору.
Відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно підтверджується, що відповідачу належить на праві власності в будинку № 3 по вул. Незалежної України нежитлове приміщення № 17 площею 40,7 м2 (на підставі договору купівлі-продажу від 14.11.2005 № 2133), а також нежитлове приміщення № 18 площею 75,6 м2 (на підставі договору купівлі-продажу від 28.08.2000 № Н-3244).
Відповідно до вищенаведеного, станом 01.11.2021 типовий індивідуальний договір № 72200391 про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - договір) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України буд. 3, між позивачем та відповідачем з 01.11.2021 є укладеним.
Згідно з рішеннями Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.10.2021 № 382 «Про початок опалювального періоду 2021 - 2022 років у м. Запоріжжя» та від 29.03.2022 №126 «Про закінчення опалювального періоду 2021 - 2022 років у м. Запоріжжя» опалювальний сезон 2021 - 2022 років у м. Запоріжжя тривав з 01.11.2021 по 31.03.2022.
Відповідно до рішень Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 31.10.2022 № 410 «Про початок опалювального періоду 2022 - 2023 років у м. Запоріжжя», від 27.03.2023 № 186 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.03.2023 № 184 «Про закінчення опалювального періоду 2022-2023 років у м. Запоріжжя» опалювальний період 2022 - 2023 років у м. Запоріжжя тривав з 25.11.2022 по 31.03.2023.
Згідно з рішеннями Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 09.11.2023 № 665 «Про початок опалювального періоду 2023 - 2024 років у місті Запоріжжя» та від 27.03.2024 № 87 «Про закінчення опалювального періоду 2023 - 2024 років у місті Запоріжжя» опалювальний період 2023 - 2024 у м. Запоріжжя тривав з 25.11.2023 по 15.04.2024.
Відповідно до п. 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика розподілу).
На підставі відомостей про обсяг спожитої в будинку теплової енергії позивач нарахував відповідачу вартість послуги з постачання теплової енергії до приміщень відповідача за період з 01.11.2021 по 29.02.2024 на загальну суму 126308,22 грн та сформував рахунки на оплату.
Оскільки відповідач не оплатив вартість послуг постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 29.02.2024, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 126308,22 грн.
5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Спір у справі виник з підстав невиконання відповідачем обов'язку з оплати наданих послуг з постачання теплової енергії відповідно до умов індивідуального договору № 72200391 від 01.11.2021, вимог статей 526, 530, 610, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, пунктів 32, 34, підпункту 3 п. 41 договору, а також ч. 6 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання».
Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії у період з 01.11.2021 по 29.02.2024 на загальну суму 126308,22 грн, тоді як відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження оплати заборгованості за вказаний період.
Заперечення відповідача були обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки позивач надав належні докази оснащення будинку, в якому розташовані приміщення відповідача, засобами комерційного обліку теплової енергії (зокрема, приладом SHARKY-775), а також акти зняття показань, обстеження вузлів обліку та готовності системи до опалювальних сезонів 2021- 2024 років, включаючи документи щодо приладу MULTICAL COMPACT, встановленого у приміщеннях відповідача, що підтверджують факт обліку та розрахунків на основі показів приладів. Натомість відповідач не надав доказів, які б спростовували ці дані.
На підставі відомостей про обсяг спожитої в будинку теплової енергії позивач нарахував відповідачу вартість послуги з постачання теплової енергії до приміщень відповідача.
У рахунках на оплату спожитої послуги міститься інформація щодо послуги та приладу обліку, за якими відбуваються нарахування, тарифів, опалювальної площі будинку та приміщень відповідача.
Вся інформація окремо по кожному місяцю зазначена в рахунках.
Зокрема, по приміщенню № 155 в будинку по вул. Незалежної України 3, м. Запоріжжя в рахунках враховано загальну площу цього приміщення 91,12 м2, по приміщенню № 17 в будинку по вул. Незалежної України, 3, м. Запоріжжя в рахунках враховано площу 40,70 кв.м., по приміщенню № 18 в будинку по вул. Незалежної України, 3, м. Запоріжжя, враховано площу 75,6 м2. Загальна площа будівлі врахована 7688,34 м2.
Таким чином, відповідач має вичерпну інформацію з приводу кількості наданих послуг, їх структури, вартості та наявної заборгованості, а також діючих на момент проведення розрахунків тарифів на відповідні послуги.
За приписами ч. 3 ст. 13, ч. 3 ст. 74 ГПК України обов'язок подання доказів покладається не тільки на особу, що доводить обставини, а й на сторону, яка їх заперечує.
Отже, незгода відповідача з викладеними в позові обставинами не звільняє його від обов'язку доведення зворотного.
За приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач серед іншого має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.
Відповідно до абз. 6 п. 40 Правил користування тепловою енергією, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, споживач теплової енергії зобов'язаний погоджувати з теплопостачальною організацією нові підключення і відключення та переобладнання системи теплоспоживання, які є причиною збільшення або зменшення обсягу споживання теплової енергії.
Наразі чинним є Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води (далі - Порядок), затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 169 від 26.07.2019.
Відповідно до п. 1 розділу ІІ цього Порядку рішення щодо відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, від ЦО та/або ГВП приймається органом місцевого самоврядування відповідно до законодавства за письмовою заявою власника (співвласників) такої будівлі, в тому числі житлового будинку, з урахуванням рішення Комісії.
Відповідач не довів факт відключення своїх приміщень від централізованого теплопостачання, а тому суд обґрунтовано визнав їх опалювальними, як невід'ємну частину системи теплопостачання багатоквартирного будинку.
Доводи відповідача щодо неврахування показів приладу обліку та площі приміщень судом першої інстанції обґрунтовано відхилено, оскільки відповідач не надав доказів звернення з відповідними вимогами, тоді як позивач підтвердив відсутність доступу до приладу обліку актом від 27.07.2022.
Незгода відповідача з розрахунком позивача не є підставою для відмови позивачу в позові за наявності передбачених законодавством підстав для оплати вартості нарахованих послуг. Відповідач як споживач не позбавлений права звертатися до позивача з приводу нарахувань за послуги та перерахунку вартості наданих послуг.
Враховуючи зазначене, колегія суддів ЦАГС погоджується з висновком місцевого господарського суду, який визнав обґрунтованими та задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу на заявлену суму 126308,22 грн.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними та спростовуються вищевстановленими судом першої інстанції обставинами справи й належними доказами, дослідженими у процесі розгляду. Так, на підтвердження факту надання теплової енергії приміщенням відповідача за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 3, позивач надав акти прийняття приладу комерційного обліку SHARKY-775 на абонентський облік, акти його експлуатаційної готовності за відповідні опалювальні періоди, а також численні акти обстежень теплового вузла та зняття показань.
Відсутність одного з актів введення в експлуатацію або здійснення зняття показань за участі споживача не спростовує достовірність зібраних даних, оскільки сам відповідач без поважних причин не надав допуску до приладу обліку (акт від 27.07.2022, а. с. 136), чим порушив обов'язки, передбачені Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Посилання відповідача на неврахування розподільного приладу MULTICAL COMPACT є необґрунтованим, оскільки сам споживач не забезпечив належну передачу показників, не ініціював перерахунок, не звертався до позивача щодо коригування даних, що є порушенням ст. 526 ЦК України та умов договору. Водночас, як встановлено судом, цей прилад обліку протягом тривалого часу фіксує майже одні й ті самі показники, що свідчить або про його несправність, або про відсутність з боку споживача ініціативи щодо його повірки.
Аргументи щодо невірно врахованої площі не підтверджені належними доказами, оскільки відповідач не надав жодного документу, який би офіційно засвідчував фактичну опалювальну площу приміщення, що використовувалася для розрахунку. Натомість позивач керувався даними технічної документації на об'єкт, яка була в наявності на момент розрахунку.
Судом правомірно встановлено, що приміщення відповідача підключені до централізованої системи теплопостачання, відключення від мережі у встановленому законом порядку не здійснено, доказів протилежного відповідач не подав. Відповідно, нарахування вартості послуг здійснювалось правомірно, відповідно до умов договору та чинного законодавства.
Щодо тверджень про порушення Методики № 315 та відсутність формули розрахунку - апелянт не надав жодного належного доказу невідповідності проведених розрахунків зазначеній Методиці, а суд першої інстанції встановив, що позивач використовував чинні тарифи та порядок обчислення, затверджені уповноваженим органом.
Доводи щодо нібито відсутності затверджених двоставкових тарифів на опалювальний період 2023- 2024 років спростовуються матеріалами справи (а. с. 140-141), оскільки відповідні регуляторні акти були оприлюднені на сайті Концерну «МТМ» за посиланням: http://teploseti.zp.ua/taryfy/.
Таким чином, апеляційна скарга зводиться до переоцінки вже встановлених судом обставин без надання нових, належних і допустимих доказів, які могли б вплинути на висновки суду першої інстанції.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 24.09.2024 є законним, обґрунтованим та не підлягає скасуванню.
6. Висновки за результатами апеляційного перегляду справи.
За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 24.09.2024 ухвалено з дотриманням вимог чинного законодавства, з повним та всебічним дослідженням обставин справи і належною оцінкою доказів, поданих сторонами.
Доводи апелянта щодо розрахунків, неналежного документального підтвердження нарахувань, а також відсутності затверджених тарифів були предметом дослідження суду першої інстанції та ґрунтовно спростовані. Апелянт не надав жодних нових належних і допустимих доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції або свідчили про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Таким чином, оскаржуване судове рішення відповідає вимогам ст. 236 ГПК України, ухвалене з дотриманням принципу верховенства права, а тому підлягає залишенню без змін відповідно до ст. 275, 276 ГПК України.
7. Здійснення апеляційним судом розподілу судових витрат.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскус» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 24.09.2024 у справі № 908/1297/24 - залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги по даній справі покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Діскус».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Судді: Т.А. Верхогляд
О.Г. Іванов