21.05.2025 м. Дніпро Справа № 904/2966/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач) Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,
розглянувши в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2024 у справі № 904/2966/24 (суддя Золотарьова В.С.), повний текст рішення складено 16.10.2024
за позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Аметпром», м. Новомосковськ, Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості, -
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
05.07.2024 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява АТ «Укргазвидобування» в особі представника позивача - Заболотного Андрія Миколайовича до ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство Аметпром» про стягнення заборгованості у сумі 163849,09 грн, яка складається з: 118335,45 грн - пені, 45513,64 грн - штрафу та витрат на судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки товару від 24.05.2023 № 23Т-120 в частині порушення строків поставки товару.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Аметпром» на користь АТ «Укргазвидобування» 113133,89 грн - пені, 45513,45 грн - штрафу та судовий збір у сумі 2345,49 грн. В решті позову відмовлено.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду позивач оскаржує його в апеляційному порядку та просить: скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні з відповідача 5201,56 грн пені, 0,19 грн штрафу та 7691 грн судового збору; прийняти в цій частині нове рішення про повне задоволення позову; в іншій частині рішення місцевого господарського суду залишити без змін; стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору.
АТ «Укргазвидобування» вважає судове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову, незаконним та необґрунтованим. Зокрема, позивач вказує, що суд неправильно застосував норми ст. 526, 599, 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та ст. 180, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК). В результаті цього суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відмову в позові щодо стягнення пені за період з 01.01.2024 по 08.01.2024, коли дія Договору вже завершилася.
В апеляційній скарзі зазначаються основні доводи, які вказують на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме:
- суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, неправильно застосував норми Цивільного та Господарського кодексів України щодо нарахування пені після закінчення строку дії договору. У рішенні зазначено, що договір між сторонами припиняється 31.12.2023, і, відповідно, обов'язок відповідача щодо поставки товару припинився після цієї дати. Суд дійшов висновку, що нарахування пені повинно припинятися до цієї дати. Однак, згідно з нормами ЦК України, договірні зобов'язання зберігають свою силу і після закінчення строку дії договору, якщо не виконано зобов'язання.
Оскільки прострочення виконання зобов'язання виникло під час дії договору, пеня, на думку апелянта, повинна нараховуватися за весь період, у тому числі після 31.12.2023, до моменту належного виконання обов'язку з поставки товару;
- суд неправильно застосував положення щодо припинення нарахування штрафних санкцій. Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане. Цей строк не обмежується строком дії договору, і суд помилково визнав припинення нарахування пені саме через закінчення строку договору, що є правовою помилкою;
- у рішенні суду зазначено, що кінцевою датою нарахування пені є 08.01.2024, але суд першої інстанції визначив правильну кінцеву дату 31.12.2023, що є суперечливим з положеннями договору, який передбачає нарахування пені до належного виконання зобов'язання. Отже, нарахування пені повинно було здійснюватися до моменту виконання зобов'язання, а не до кінця строку дії договору;
- суд встановив суму штрафу в розмірі 45513,45 грн замість заявленої позивачем суми 45513,64 грн, що є помилкою. Судове рішення повинно відповідати заявленим вимогам і не повинно мати незначних відхилень без достатніх підстав.
Крім того, апелянт вказує на допущені місцевим господарським судом порушення прав позивача на справедливий суд, що забезпечується наявністю обґрунтованого рішення. Відсутність належної оцінки ключових доводів, які мають значення для результату справи, є порушенням прав сторін на справедливе судочинство.
На підставі вищевикладеного, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2024 у частині відмови в стягненні пені та штрафу, оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення несправедливого і незаконного рішення.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ВКП «Аметпром» висловлює категоричну незгоду як із рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2024 по даній справі, так і з доводами апеляційної скарги АТ «Укргазвидобування», оскільки вони є юридично і фактично необґрунтованими.
Основним аргументом є відсутність у договорі обов'язкової вимоги щодо надання банківської гарантії до здійснення передплати: згідно з п. 4.2. договору, така гарантія подається лише після надходження коштів разом з іншими документами, і жодна з умов договору чи його Специфікації не встановлює зворотного. Незважаючи на це, АТ «Укргазвидобування» неправомірно відмовило у здійсненні передплати, чим фактично унеможливило виконання зобов'язань зі сторони постачальника, особливо в умовах воєнного стану та фінансових обмежень.
Окрім цього, дії скаржника вказують на свідоме створення перешкод для виконання договору та недобросовісну поведінку, зокрема, безпідставні вимоги щодо гарантії, відсутність обґрунтованих зауважень до рахунку і вимоги надати розписки про постачання без забезпечення оплати.
Також, на думку відповідача, укладений договір є істотно незбалансованим, оскільки передбачає право покупця на односторонню відмову від договору без аналогічного права у постачальника, значну кількість санкцій проти постачальника при мінімальній відповідальності покупця, а також неправомірну можливість останнього самостійно трактувати форс-мажорні обставини. Такий дисбаланс суперечить принципу рівності сторін у договірних правовідносинах, а відповідно до позиції Верховного Суду, може свідчити про нікчемність договору.
Поведінка АТ «Укргазвидобування» також має ознаки зловживання процесуальними правами з метою уникнення виконання договірних зобов'язань і створення підстав для необґрунтованого збагачення за рахунок іншої сторони.
У зв'язку з наведеним, ТОВ «ВКП «Аметпром» просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення - про повну відмову в задоволенні позову АТ «Укргазвидобування», а також покласти судові витрати на скаржника.
4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
24.05.2023 за результатами проведеної процедури відкритих торгів з особливостями ШГВ23Т-120 42670000-3 Частини та приладдя до верстатів (Частини та приладдя до верстатів в асортименті) між Акціонерним товариством «Укргазвидобування» (далі - Покупець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКП «АМЕТПРОМ» (далі - Постачальник, Відповідач) укладений Договір поставки № 23Т-120 (далі - Договір) на поставку товару загальною вартістю 650 194,76 грн з ПДВ.
Відповідно до п. 1.1. Договору «Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві 42670000-3 Частини та приладдя до верстатів (Частини та приладдя до верстатів в асортименті) (далі - Товар), зазначений в специфікації, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною, а Покупець - прийняти і оплатити такий Товар. Під поставкою Сторони розуміють передачу Товару Постачальником для прийняття Покупцем».
Пунктом 1.2. Договору визначено, «найменування/асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю Товару та загальна вартість Товару вказується у специфікації (далі - Специфікація), яка є Додатком № 1 до Договору та є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 4.1. Договору розрахунки проводяться шляхом: попередньої оплати Покупцем 70% загальної вартості Товару, яка здійснюється на підставі рахунку, наданого Постачальником в сумі 455 136,35 грн, у тому числі ПДВ.
Решта 30% загальної вартості Товару в сумі 195 058,44 грн у тому числі ПДВ сплачується Покупцем по факту прийняття з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної на відповідний обсяг Товару та пред'явлення Постачальником рахунку (інвойсу) на оплату Товару, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника, на умовах, зазначених у Специфікації.
Згідно з п. 5.1. Договору строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації/ях до цього Договору.
Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що обсяг поставки Товару (кожної партії Товару) визначається в рознарядках позивача. Відвантаження Товару проводиться тільки після отримання відповідачем рознарядки. Відвантаження Товару без рознарядки забороняється. Рознарядка відповідачу може направлятися позивачем в електронному вигляді на електронну адресу відповідача, вказану в Розділі XIV цього договору.
Згідно з п. 5.3. договору, датою поставки Товару є дата підписання уповноваженими представниками Сторін акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної. Право власності на Товар переходить від відповідача до позивача з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної вважається дата підписання Покупцем).
Згідно п.п. 6.3.1. п. 6.3. Договору Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку Товару у строки, встановлені цим Договором.
Відповідно до п. 7.9. договору у разі прострочення відповідачем виконання зобов'язань з поставки Товару, останній сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання Постачальником порушеного зобов'язання.
Згідно з п. 9.2. Договору у разі недосягнення Сторонами згоди шляхом переговорів усі спори (розбіжності) вирішуються в судовому порядку в судах України відповідно до чинного законодавства України.
Згідно з п. 10.1. Договору, договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками Сторін (за наявності), і діє до 31.12.2023 (включно).
В п. 4 Специфікації (Додаток № 1 до Договору № 23Т-120 від 24.05.2023) визначені умови та строк оплати: 70% попередня оплата протягом 30 календарних днів з дати рахунку, 30% по факту поставки протягом 30 календарних днів.
Відповідно до Додатку № 6 до Договору Банківська гарантія повернення авансового платежу/Стендбай акредитив надається учасником, з яким укладається Договір про закупівлю, до здійснення авансового платежу та є документом платежу.
Відповідно до п. 3 Додатку № 1 до Договору № 23Т-120 від 24.05.2023 «Специфікація № 1» строк поставки Товару: «протягом 45 календарних днів з дати укладання договору про закупівлю».
Судом першої інстанції встановлено, що з метою недопущення зриву строків виконання умов договору, філія ГПУ «Шебелинкагазвидобування» АТ «Укргазвидобування» 09.06.2023 направила на електронну адресу ТОВ «ВКП «Аметпром» лист № ШГВ3694/003.1.1-05 із проханням до 11:00 15.06.2023 надати банківську гарантію повернення авансового платежу або стендбай акредитив, а також рахунок для здійснення попередньої оплати (а. с. 28).
Як зазначено в листі, надання цих документів є, на думку Покупця, необхідною умовою для проведення передоплати відповідно до умов договору. Проте ТОВ «ВКП «Аметпром» не надало відповіді на лист, не надало банківської гарантії або стендбай акредитиву, а також не виставило рахунок.
Згодом, 20.06.2023, філія ГПУ «Шебелинкагазвидобування» надіслала Постачальнику рознарядку № 1 (лист № ШГВ3887/003.1.1-05) з проханням відвантажити товар до 08.07.2023 згідно з визначеним переліком. Директор ТОВ «ВКП «Аметпром» Гольман В'ячеслав Сергійович підтвердив отримання рознарядки 21.06.2023, про що свідчить розписка (копія долучена до матеріалів справи, а. с. 29-30).
У межах ділового листування між сторонами ТОВ «ВКП «Аметпром» листом № 63 від 30.06.2023 (вх. № ШГВ7/2337/003.1.1-05 від 03.07.2023) звернулось до філії ГПУ «Шебелинкагазвидобування» АТ «Укргазвидобування» з ініціативною пропозицією щодо часткової зміни предмету поставки. Зокрема, Постачальник запропонував замінити передбачені договором універсальні ділильні головки УДГ-320 (7036-0054П), базова комплектація, у кількості 2 одиниці - на універсальні ділильні головки УДГ Н-160. Також було запропоновано додатково поставити наступні позиції зі складського зберігання 2022 року: токарний патрон 4-х кулачковий, діаметром 250 мм; фрікціони КА-280 - 2 шт.; люнети нерухомі до верстата 16К20 у відновленому стані, відповідно до паспортних даних (а. с. 31). Вказане свідчить про готовність ТОВ «ВКП «Аметппром» до альтернативного виконання договірних зобов'язань у межах господарських потреб Покупця.
Після отримання листа ТОВ «ВКП «Аметпром» № 63 від 30.06.2023 з пропозицією змінити номенклатуру товару, філія ГПУ «Шебелинкагазвидобування» АТ «Укргазвидобування» 03.07.2023 направила відповідь листом № ШГВ4538/003.1.1-05 (а. с. 32). У цьому листі Покупець чітко відмовився від запропонованої заміни та зажадав постачання товару виключно відповідно до умов Договору № 23Т-120 від 24.05.2023.
У зв'язку з невиконанням зобов'язань зі сторони ТОВ «ВКП «Аметпром», 26.09.2023 АТ «Укргазвидобування» направило на адресу Постачальника претензію № ШГВ6873/003.1.1-05 від 19.09.2023 про стягнення штрафних санкцій за порушення строків постачання (а. с. 35-36). Відправлення здійснено Укрпоштою цінним листом з описом вкладення за адресою, зазначеною в розділі XIV договору. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення, ТОВ «ВКП «Аметпром» отримало цю претензію 13.10.2023.
Оскільки поставка товару в строки, визначені договором, здійснена не була, АТ «Укргазвидобування» нарахувало штрафні санкції: пеню в розмірі 118335,45 грн та штраф на суму 45513,64 грн на вартість непоставленого товару, яка становила 650194,79 грн.
Вищевказані обставини і стали підставою для виникнення спору між сторонами.
5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
З урахуванням змісту договору, долученого до матеріалів справи, правовідносини між ТОВ «ВКП «Аметпром» та АТ «Укргазвидобування» мають характер договірних зобов'язань у сфері поставки товару, врегульованих ч. 1 ст. 712 ЦК України, згідно якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним чи домашнім використанням, а покупець - зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 118 335,45 грн - пені та 45 513,64 грн - штрафу, за не поставку товару.
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до Додатку № 6 (форма банківської гарантії повернення авансового платежу) до Договору Банківська гарантія повернення авансового платежу/Стендбай акредитив надається учасником, з яким укладається Договір про закупівлю, до здійснення авансового платежу та є документом платежу.
Позивач зазначає, що попередня оплата Покупцем 70% загальної вартості Товару не була здійснена в зв'язку з невиконанням Постачальником вимог Договору, зокрема не надання рахунку на оплату та банківської гарантії повернення авансового платежу або стендбай акредитив, відповідно до п. 4.1, 4.2, 4.5 договору та Додатку № 6 до Договору.
Матеріали справи не містять банківської гарантії повернення авансового платежу або стендбай акредитив і рахунок для здійснення попередньої оплати та не виконані зобов'язання за договором з поставки Товару.
Таким чином, суд першої інстанції встановив, що ТОВ «ВКП «Аметпром» не виконало свої зобов'язання за договором, зокрема не надало необхідні документи для здійснення попередньої оплати, що стало підставою для стягнення штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу.
Відповідно до п. 3 Додатку № 1 до Договору № 23Т-120 від 24.05.2023 «Специфікація № 1» строк поставки Товару: «протягом 45 календарних днів з дати укладання договору про закупівлю».
Тобто, згідно умов Договору граничний строк поставки - 08.07.2023.
20.06.2024 Постачальнику направлено рознарядку № 1 (лист № ШГВ3887/ 003.1.1-05) з проханням в термін до 08.07.2023 відвантажити товар згідно переліку.
Судом першої інстанції встановлено факт невиконання постачальником зобов'язання щодо поставки товару в строк, визначений договором.
Суд правильно застосував положення ч. 5 ст. 254 ЦК України, що передбачає перенесення останнього дня строку на перший робочий день, якщо останній день припадає на вихідний. З урахуванням цього, враховуючи, що 08.07.2023 був вихідним (субота), відповідач мав виконати зобов'язання не пізніше 10.07.2023 включно.
Відповідно до п. 7.9. договору у разі прострочення відповідачем виконання зобов'язань з поставки Товару, останній сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання Постачальником порушеного зобов'язання.
За невиконання зобов'язань, згідно з п.7.9 Договору відповідачу нараховано штрафні санкції, згідно нижченаведеного розрахунку:
Вартість непоставленого товару, 650 194,79 грн.
Граничний строк постачання Товару згідно Специфікації № 1 Додатку № 1 до Договору - 10.07.2023.
Так, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню у сумі 118 335,45 грн за період з 11.07.2023 по 08.01.2024 (за 182 дні прострочки), а також штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого Товару за прострочення понад 30 днів на суму 45513,45 грн (п. 7.9. Договору). Всього на загальну суму (пеня та штраф) - 163849,09 грн.
Відповідач заперечення та/або контррозрахунок не надав.
Перевіривши розрахунок позивача суд першої інстанції зазначив про те, що він є неправильним, оскільки строк дії договору визначено до 31.12.2023. На думку суду, відповідач мав можливість виконати зобов'язання з поставки товару лише до вказаної дати.
Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставне нарахування позивачем пені після закінчення строку дії договору.
Здійснивши власний перерахунок суми пені, судом першої інстанції було визначено суму пені, яка належить до стягнення у сумі - 113133,89 грн.
Також, перевіривши розрахунок штрафу наданий позивачем, господарський суд дійшов висновку, що він є правильним.
Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про те, що є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 113133, 89 грн - пені та 45513,45 грн - штрафу.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно зі статтями 598, 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 631 ЦК України та ч. 7 ст. 180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що строк дії договору та строк виконання зобов'язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.
З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору для припинення зобов'язання, яке залишилося невиконаним, зокрема, в частині поставки товару, та звільнення від відповідальності за прострочення виконання такого зобов'язання, яке мало місце під час дії договору, суд першої інстанції неправильно констатував про відсутність підстав для нарахування позивачем пені поза межами строку дії Договору (за період після 31.12.2023) за невиконання зобов'язання з поставки товару, яке мало місце під час дії Договору.
Отже, висновки суду першої інстанції щодо неправомірності стягнення пені, нарахованої поза строком дії договору, суперечать приписам ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, і зазначений строк (6 місяців) жодною нормою ЦК та ГК не обмежується строком дії договору.
Вказана правова позиція узгоджується з усталеною правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах: Великої Палати Верховного Суду від 26.06.18 № 910/9072/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.18 у справі № 927/333/17, від 13.06.18 у справі № 910/2153/17, від 13.02.18 у справі № 910/123/17.
Суд також помилково визначив суму штрафу в розмірі 45513,45 грн замість заявленої позивачем суми 45513,64 грн (7% від 650194,79 грн). Це незначне відхилення є порушенням вимог щодо точності розрахунків, а тому підлягає корегуванню відповідно до заявлених позовних вимог.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про повне задоволення позову.
Доводи відповідача, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів відхиляє, оскільки вони містять доводи, які не були предметом дослідження судом першої інстанції і фактично є зустрічними претензіями, що не були заявлені відповідачем у ході судового провадження.
Зокрема, відповідач у своєму відзиві стверджує, що відсутність обов'язку надання банківської гарантії до здійснення передплати є неправомірною відмовою позивача в оплаті. Однак ця вимога більше є спробою висловити претензію до позивача, ніж спростувати доводи апеляційної скарги.
Доводи відповідача, що стосуються свідомого створення позивачем перешкод для виконання договору та дисбалансу умов договору, також не можуть бути предметом відзиву на апеляційну скаргу оскільки вони не стосуються безпосередньо спростування доводів апеляційної скарги, а є новими претензіями до позивача.
Загалом, доводи, наведені у відзиві, переважно не відповідають вимогам класичного відзиву на апеляційну скаргу, оскільки вони зачіпають не тільки спростування доводів позивача, але й висунення власних претензій, які б мали місце в процесі розгляду зустрічного позову, зокрема, щодо виконання договору, визнання договору недійсним або відшкодування збитків через зловживання правами тощо.
Такі претензії відповідача були б доречними в межах розгляду зустрічного позову, проте відповідач з такими вимогами до суду не звертався.
6. Висновки за результатами апеляційного перегляду справи.
Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
У ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, а також зробив помилковий висновок щодо припинення зобов'язань сторін через закінчення строку дії договору, що не відповідає положенням Цивільного та Господарського кодексів України, а також суперечить сталій судовій практиці Верховного Суду.
Колегія суддів апеляційного суду встановила, що невиконане зобов'язання з постачання товару, яке виникло під час дії договору, не припинилось після завершення строку дії договору, а, отже, підстав для припинення нарахування штрафних санкцій не було. Суд першої інстанції неправильно застосував положення ст. 526, 599, 610 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України, що призвело до необґрунтованої відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, штрафу та судового збору.
На підставі наведеного, відповідно до ч. 2 ст. 275 та ч. 1 ст. 277 ГПК України, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Запорізької області від 30.07.2024 - скасуванню в частині відмови в задоволенні позову, та ухваленню нового рішення - про повне задоволення позову в цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
7. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача - ТОВ «ВКП «Аметпром».
Керуючись статтями 129, 269, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» -задовольнити.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 16.10.2024 у справі № 904/2966/24 - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Стягнути з ТОВ «ВКП «Аметпром» на користь АТ «Укргазвидобування»: пеню в сумі 118335,45 грн (Сто вісімнадцять тисяч триста тридцять п'ять гривень 45 копійок); штраф у сумі 45513,64 грн (Сорок п'ять тисяч п'ятсот тринадцять гривень 64 копійки); судовий збір у сумі 2422,40 грн (Дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) за подання позовної заяви, а також судовий збір у сумі 3633,60 грн (Три тисячі шістсот тридцять три гривні 60 копійок) за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Судді: Т.А. Верхогляд
О.Г. Іванов