Постанова від 21.05.2025 по справі 904/2546/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2025 року м.Дніпро Справа № 904/2546/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),

судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Червінської Оксани Олександрівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024 (повний текст рішення складено 29.10.2024, суддя Загинайко Т.В.) у справі № 904/2546/24

за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Електрична, буд. 1; ідентифікаційний код 00130850)

до Фізичної особи-підприємця Червінської Оксани Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про стягнення 102 471 грн. 26 коп.,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2024 Позивач - Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№2425/24 від 12.06.2024) про стягнення з Фізичної особи-підприємця Червінської Оксани Олександрівни 102 471 грн. 26 коп., що складає 91 527 грн. 66 коп. - заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2021 по 31.03.2024 за Типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, 164 грн. 42 коп. - плати за абонентське обслуговування, 3 616 грн. 87 коп. - пені, 2 969 грн. 95 коп. - 3% річних та 4 192 грн. 36 коп. - інфляційних нарахувань. Також просить стягнути з відповідача 3 028 грн. 00 коп. - судового збору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024, в даній справі, позовні вимоги Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Електрична, буд. 1; ідентифікаційний код 00130850) до Фізичної особи-підприємця Червінської Оксани Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про стягнення 102 471 грн. 26 коп. - задоволено частково.

Стягнуто Фізичної особи - підприємця Червінської Оксани Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Електрична, буд. 1; ідентифікаційний код 00130850) 91 527 (дев'яносто одна тисяча п'ятсот двадцять сім) грн. 66 коп. - заборгованості за теплову енергію, 164 (сто шістдесят чотири) грн. 42 коп. - плати за абонентське обслуговування, 1 496 (одна тисяча чотириста дев'яносто шість) грн. 77 коп. - пені, 2 969 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 48 коп. - 3% річних, 4 192 (чотири тисячі сто дев'яносто дві) грн. 36 коп. - інфляційних нарахувань та 2 965 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 34 коп. - витрат на сплату судового збору.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, через систему «Електронний суд», представник Фізичної особи-підприємця Червінської Оксани Олександрівни, звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення суду від 28.10.2024 та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю. Стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 3633,60 грн та інші судові витрати, що будуть понесені ФОП Червінською О.О. при розгляді даної справи в суді апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з'ясуванні обставин справи, що мали значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції в своєму рішенні не з'ясував істотної обставини, а чи існує приміщення № 1 в Будинку № 40 на який нібито позивач надавав свої послуги і чи є відповідач власником такого приміщення і співвласником Будинку № 40, з співвласниками якого нібито позивач уклав Індивідуальний договір від 01.11.2021 р.

Скаржник наголошує, що Червінська Оксана Олександрівна, ні як фізична особа-підприємець, ні як фізична особа, не укладала з позивачем жодного договору, в тому числі і Індивідуального договору від 01.11.2021 р., який за своєю суттю не є господарським договором.

Позивачем до позову не додано жодного з документів, передбачених ч. 5 п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 830, які свідчили не тільки про те, що відповідач приєднався до даного Індивідуального договору, саме як ФОП, а що він взагалі до нього приєднався.

Позивач не надає і доказів того, що Індивідуальний договір взагалі був укладений зі співвласниками Будинку № 40 і що, Будівля № 40/1 є складовою частиною Будинку № 40.

Позивач в позові посилається на те, що текст даного Індивідуального договору нібито було розміщено на офіційному веб-сайті позивача - https://tec.dp.ua 01.10.2021 р. і цього було достатньо для того, щоб вважати, що даний Індивідуальний договір вважався укладеним.

Позивач не надав жодного доказу того, що в період з 01.10.2021 року по 01.11.2021 року ним були розміщені відповідні повідомлення на відповідних загальнодоступних місцях на інформаційних стендах в цьому будинку та/або на рахунках на оплату, що в цей період надавалися відповідачу.

Скаржник наголошує, що залишається незрозумілим навіть за версією позивача, чим підтверджується нібито надання ним своїх комунальних послуг відповідачу за період з 01.11.2021 р. по 31.07.2022 р., з чого складалися дані послуги і яка була їх вартість. А якщо позивач фактично не надавав своїх послуг за даний період часу, то яким чином тоді діяв нібито укладений ще в листопаді 2021 р. Індивідуальний договір.

Жодних дій, щоб свідчили про те, що ФОП Червінська О.О. вчинила дії, щодо укладання даного Індивідуального договору з позивачем, останній суду не надав.

Позивачем до позову нібито наданий детальний розрахунок даної заборгованості, проте ним не надані докази використання складових даного розрахунку.

При ухваленні рішення, суд першої інстанції обґрунтовував його в тому числі посилаючись на Методику, проте не врахував, що Державна регуляторна служба України у своєму листі № 1219/20-24 від 29.03.2024 року на Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України щодо наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року № 315, зазначила, що Методика, яка затверджена даним Наказом від 22.11.2018 року № 315 і яку використовує позивач у розрахунку нібито наявної у відповідача перед ним заборгованості по даній справі порушує ключові принципи державної регуляторної політики, визначені в ст. 4 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а саме адекватності (окремі норми Методики не узгоджуються з нормами актів вищої юридичної сили), ефективності (порядок розрахунку, передбачений Методикою, не забезпечує узгодженої реалізації усіх необхідних вимог чинного законодавства України та призводить до неправомірних витрат споживачів), збалансованості (Методика порушує права споживачів в частині необхідності оплати за неспожиту та неправомірно нараховану теплову енергію).

На думку скаржника, суд першої інстанції застосовуючи дану Методику і приймаючи розрахунок позивача, не врахував, що ним застосовувалася Методика, яка не відповідає нормам діючого законодавства України.

Крім того, щодо правових висновків Верховного Суду, які застосував суд першої інстанції, то вони не є релевантними та не можуть бути застосовані до правовідносин сторін по даній справі.

Як видно з рішення суду першої інстанції, в порушення вимог ч. 2 ст. 86 ГПК України, докази надані позивачем для суду першої інстанції мали вищу силу, адже інші докази, які надавалися відповідачем, або були відхилені судом, або не витребувані і взагалі не описані, а отже і не досліджені в суді першої інстанції, що і призвело до порушення судом першої інстанції свого рішення з грубим порушенням норм процесуального права.

Також скаржник/відповідач зазначає про те, що планує понести судові витрати по розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції в сумі 25 000 грн., з яких 3 633,60 грн. це витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги, які обраховані, як за подачу апеляційної скарги в електронній формі із застосуванням коефіцієнту 0,8 відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. по справі № 916/228/22, та решта суми 21 366,40 грн. це орієнтовний розрахунок судових витрат за оплату послуг з професійної правничої допомоги, які будуть складатися відповідачу і будуть включати складання та подання апеляційної скарги, подачі інших процесуальних документів під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції та представництво інтересів відповідача в суді апеляційної інстанції. Докази понесення даних витрат у відповідності до положень ч. 8 ст. 129 ГПК України, будуть надані суду протягом 5-ти днів з дня ухвалення апеляційним судом постанови по даній справі.

Згідно до протоколу автоматичногорозподілу судової справи між суддямивід 19.11.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2024 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/2546/24. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/2546/24.

29.11.2024 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Червінської Оксани Олександрівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024 у справі № 904/2546/24. Визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач зазначає про те, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024 по справі №904/2546/24 є законним, обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права; заперечує проти тверджень, зазначених в апеляційній скарзі Відповідача та вважає її такою, що не підлягає задоволенню.

Зокрема зазначає про те, що АТ "Криворізька теплоцентраль" є теплопостачальною організацією як суб'єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.

Згідно зі свідоцтвом від 27.12.2002 про право власності на вбудовано-прибудовану будівлю Виконавчий комітет Криворізької міської ради посвідчив, що вбудовано- прибудована до дев'ятиповерхового житлового будинку будівля площею 495,6 кв.м., що розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Крмелівська, 40/1 належить Червінській Оксані Олександрівні на праві приватної власності.

Позивачем, як виконавцем послуг, 01.10.2021 на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Доказів прийняття рішення власників багатоквартирного будинку №40 по вул. Січеславській у м. Кривому Розі про обрання моделі договірних відносин Відповідач до суду не надавав.

Отже, з 01.11.2021 з відповідачем фактично укладено Типовий договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

З урахуванням умов Типового договору від 01.11.2021, який обліковується у позивача за номером 3203/жб, строк оплати за послугу з постачання теплової енергії за вказаним Договором за загальний період з 01.08.2022 по 31.03.2024, а також плати за абонентське обслуговування за загальний період з 01.08.2022 по 31.03.2024 є таким, що настав.

Отже, суд першої інстанції вірно та аргументовано прийшов до висновку про наявність укладеного між АТ «Криворізька теплоцентраль» та ФОП Червинська О.О. типового договору, який обліковується у Позивача за №3203/жб від 01.11.2021.

Позивачем у відповіді на відзив було зазначено, а Господарським судом Дніпропетровської області вірно визначено у своєму рішенні, що у листопаді 2022 року Відповідачу було здійснено донарахування з листопада 2021 року по березень 2022 року та здійснено нарахування за листопад 2022 року відповідно. Вказане донарахування відбулось, враховуючи умови діючого законодавства, а саме укладення між сторонами Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії (01.11.2021) та відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (Розшифровка нарахувань послуги з постачання теплової енергії за листопад 2022 долучалась до позовної заяви.)

Враховуючи викладене, заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії у спірний період з 01.08.2022 по 31.03.2024 складає 91 527 грн. 66 коп., заборгованість за послуги з абонентського обслуговування за період з 01.08.2022 по 31.03.2024 складає 164 грн. 42 коп. (враховуючі здійснені донарахування).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у приміщенні Відповідача відсутні опалювальні прилади, що підтверджується Актом-приписом від 17.04.2003 №256, який Позивач долучав до позовної заяви.

Однак, після укладення Типового індивідуального договору між сторонами, та, враховуючи введення в законну силу Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, у позивача з'явились підстави для початку здійснення нарахувань за постачання теплової енергії як частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається: з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини не передбачено звільнення споживачів від обов'язку з оплати теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, у разі відсутності окремих опалювальних приладів, оскільки система опалення (теплопостачання) складається не лише з приладів опалення, а й трубопроводів та арматури.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанову від 22.12.2020 у справі №311/3489/18 дійшов висновку, що відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від оплати за централізоване опалення місць загального користування будинку.

Таким чином, нарахування теплопостачальною організацією оплати за послуги з відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень співвласникам будинку, які відключені від систем централізованого опалення, законодавчо обґрунтовані та носять обов'язковий характер.

Позивач зауважує, що приміщення Відповідача відповідно до свідоцтва на право власності є вбудовано-прибудованою до дев'ятиповерхового житлового будинку будівлею площею 495,6 кв.м., а не окремо розташованою будівлею, що має окремий вхід, як зазначає Відповідач в апеляційній скарзі.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо обов'язку споживача здійснювати оплату за опалення місць загального користування.

Також, АТ «Криворізька теплоцентраль» вважає за необхідне зазначити, що долучений до апеляційної скарги акт обстеження нежитлової будівлі від 14.11.2024 не може бути належним та допустимим доказом, адже по - перше, власники квартир 44,45 у житловому будинку №40 не мають жодних повноважень встановлювати відноситься чи ні приміщення Відповідача до опалювальної системи будинку №40, по друге, акт складено 14.11.2024 по за періодом за який стягується заборгованість, по -третє, відповідно до ст. 165 ГПК України саме до відзиву на позовну заяву Відповідач подає докази, які підтверджують обставини, на яких грунтуются заперечення відповідача.

Позивач також зазначає про те, що відповідно до свідоцтва про право власності від 27 грудня 2002 та реєстраційного напису на правовстановлюючому документі від 27 грудня 2002, Червінській Оксані Олександрівні належить на праві власності вбудовано-прибудована будівля по вулиці Кремлівській (після перейменування Січеславська) за АДРЕСА_2 . Дані документи долучалися до позовної заяви.

Також, до позовної заяви було долучено акт припис ДП «Криворізька теплоцентраль» №256 від 17 квітня 2003 в якому зазначено, що у приміщенні за адресою по АДРЕСА_2 відсутні у опалювальні прилади.

У зв'язку з зазначеним, АТ «Криворізька теплоцентраль» не здійснювала нарахування Відповідачу за послуги з теплопостачання приміщення, а нараховувала плату за послугу з постачання теплової енергії (на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку) відповідно до вимог Методики №315 та площі приміщення Відповідача 495,6 м.2, яка зазначена у свідоцтві про право власності від 27 грудня 2002.

Відповідач в у відзиві на позовну заяву не заперечувала, що є власником приміщення, за яким нарахована заборгованість, надавала до суду документи, які підтверджують, що вона придбала у власність об'єкт незавершеного будівництва та лише зазначала, що приміщення оснащено системою індивідуального опалення.

Крім того, Господарський суд Дніпропетровської області в оскаржуваному рішенні в розділі "Оцінка аргументів сторін, висновки суду" зазначив: «Згідно зі свідоцтвом від 27.12.2002 про право власності на вбудовано-прибудовану будівлю Виконавчий комітет Криворізької міської ради посвідчив, що вбудовано-прибудована до дев'ятиповерхового житлового будинку будівля площею 495,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності (а.с. 17).»

Отже, приймаючи рішення, суд першої інстанції всебічно дослідивши надані сторонами докази дійшов до вірного висновку, що заборгованість виникла та стягується щодо вбудовано-прибудованої до дев'ятиповерхового житлового будинку будівлі площею 495,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

АТ «Криворізька теплоцентраль» вважає, що Відповідач в апеляційній скарзі зумисно вводить суд в оману та намагається довести, що Відповідач не є власником приміщення за яким господарським судом Дніпропетровської області стягнуто заборгованість.

Відповідач зумисно ігнорує документи, які надавалися Позивачем разом з позовною заявою, а саме: свідоцтво про право власності від 27 грудня 2002, реєстраційний напис на правовстановлюючому документі від 27 грудня 2002, які підтверджують, що ОСОБА_1 на праві власності належить вбудовано-прибудована до дев'ятиповерхового житлового будинку будівля площею 495,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , акт припис ДП «Криворізька теплоцентраль» №256 від 17 квітня 2003, детальний розрахунок обсягу споживання послуги та детальний розрахунок донарахувань обсягу послуги, які підтверджують, що розрахунки здійснювалися на площу 495,60 м.кв.

Крім того, АТ «Криворізька теплоцентраль» вважає, що долучені Позивачем до апеляційної скарги довідки КП «Криворізьке РБТІ ДОР» не є належними та допустимими доказами, адже відповідно до ст. 165 ГПК України саме до відзиву на позовну заяву Відповідач подає докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

У зв'язку з вищезазначеним, АТ «Криворізька теплоцентраль» вважає, що апеляційна скарга ФОП Червінської О.О. на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024 по справі №904/2546/24 є необґрунтованою, немотивованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Просить в задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Червінської Оксани Олександрівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024 по справі №904/2546/24 - відмовити. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024 по справі №904/2546/24 залишити без змін.

У відповіді на відзив відповідач/скаржник зазначає про те, що з відзивом позивача ФОП Червінська О.О. повністю не згодна, вважає його необґрунтованим і таким, що в більшій його частині не стосується саме предмету апеляційної скарги відповідача, а фактично продовженням позовної заяви позивача, а тому таким, що не підлягає врахуванню судом апеляційної інстанції.

Відповідач наполягає, що як видно з Індивідуального договору від 01.11.2021 р., який нібито був укладений, в тому числі, шляхом приєднання до нього, ні ФОП Червінською О.О., ні іншими співвласниками приміщень в Будинку № 40 не було вчинено жодних дій, що свідчили б про згоду на приєднання до даного Індивідуального договору.

ФОП Червінська О.О. не є власником Приміщення № 1 в Будинку № 40, а є власником Будівлі № 40/1, що не є тотожним, а отже Будівля № 40/1, хоча і є прибудованою до Будинку № 40, про те не є його складовою і не є його частиною (Приміщенням), а тому на ФОП Червінську О.О. не може розповсюджуватися дія Індивідуального договору, який якщо і міг бути укладеним, то тільки співвласниками Будинку № 40, а не Будівлі № 40/1.

Як видно з довідки КП «Криворізьке РБТІ ДОР» за вих. № 214243, що право власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Січеславська, будинок 40, приміщення 1, відсутнє, а тому фактично позивач зазначає проте, що він нараховував послуги на неіснуюче в матеріальному світі Приміщення № 1, власником якого не є відповідач.

Додатковими доказами того, що відповідач не приєднувалася до вищезазначеного Індивідуального договору є те, що в матеріалах справи відсутні документи, передбачених ч. 5 п. 13 Правил, які свідчили не тільки про те, що відповідач приєднався до даного Індивідуального договору, саме як ФОП, а що він взагалі до нього приєднався.

Таким чином, позивач не довів належними та допустимими доказами факт існування між позивачем і відповідачем договірних відносин, як щодо неіснуючого Приміщення № 1 в Будинку № 40, так і щодо Будівлі № 40/1.

Позивач не надав доказів наявності в матеріальному світі такого об'єкту нерухомого майна, як Приміщення № 1 Будинку № 40.

У відповідача не має іншого права власності і саме Свідоцтво про право власності від 27.12.2002 р., копія якого була додана позивачем до його позовної заяви, і підтверджує право власності відповідача на Будівлю за № 40/1.

Відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача не в повному обсязі стосується предмету оскарження і не підлягає врахуванню судом апеляційної інстанції в частині розгляду апеляційної скарги відповідача по суті заявлених ним вимог.

Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, між позивачем - Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль", як виконавцем, та відповідачем - Фізичною особою-підприємцем Червінською Оксаною Олександрівною, як споживачем, було укладено Типовий індивідуальний договір від 01.11.2021 про надання послуги з постачання теплової енергії, який обліковується у позивача за №3203/жб (надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Січеславська (колишнє найменування - вул. Кремлівська), буд. 40, прим. 1 (надалі - Договір) (а.с. 18-20).

Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення, приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1 Договору).

Згідно з пунктом 4 Договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг.

Відповідно до пункту 5 Договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний обік теплової енергії та водопостачання" та складається з: - обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; - частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; - обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Пунктом 30 Договору визначено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: - плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (Офіційний вісник України, 2019 №71, ст.2507) - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; - плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року). У разі зміни розміру плати за абонентське обслуговування протягом строку дії цього договору, новий розмір плати за абонентське обслуговування застосовується з моменту його введення виконавцем без внесення сторонами додаткових змін до цього договору.

Відповідно до пункту 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Згідно з пунктом 33 Договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 Договору).

Пунктом 36 Договору визначено, що під час здійснення оплати споживач зобов'язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів). У разі коли споживачем не визначено розрахунковий період або коли за зазначений споживачем період виникла переплата, виконавець має право зарахувати такий платіж (його частину в розмірі переплати) в рахунок заборгованості споживача за минулі розрахункові періоди у разі наявності (за винятком погашення пені та штрафів, нарахованих споживачеві), а у разі відсутності такої заборгованості - в рахунок майбутніх платежів споживача, починаючи з найближчих періодів від дати здійснення платежу.

Відповідно до пункту 37 Договору у разі коли споживач вніс плату виконавцю за розрахунковий період не в повному обсязі або більшому, ніж зазначено в рахунку, обсязі, виконавець здійснює зарахування коштів згідно з призначенням платежу у такому порядку: - в першу чергу - в рахунок плати за послугу; - в другу чергу - в рахунок плати за абонентське обслуговування.

Споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (підпункт 3 пункту 41 Договору).

Згідно з пунктом 47 Договору оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше, ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом 1 року з дати набрання чинності (пункт 51 Договору).

Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (пункт 52 Договору).

Відповідно до Інформації щодо житлового будинку та нежитлового приміщення споживача загальна площа дев'ятиповерхового житлового будинку за адресою: м. Кривий ріг, вул. Січеславська, 40 (раніше - Кремлівська) складає - 4 393,4 кв.м.; загальна площа нежитлового приміщення 1 Фізичної особи-підприємця Червінська О.О. за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Січеславська, буд. 40 складає - 495,6 кв.м.; форма власності приміщення - приватна (відповідно до свідоцтва про право власності) (а.с. 91).

Факт поставки теплової енергії у період з 01.11.2021 по 31.03.2024 підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія на житловий будинок №40 по вул. Січеславська м. Кривого Рогу відповідно до рішень Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 22.09.2021 №490 "Про початок опалювального сезону 2021/2022 років", від 23.03.2022 №158 "Про закінчення опалювального сезону 2021/2022 років", від 28.09.2022 №760 "Про початок опалювального сезону 2022/2023 років", від 22.03.2023 №338 "Про закінчення опалювального сезону 2022/2023 років", від 20.09.2023 №1162 "Про початок опалювального сезону 2023/2024 років" та від 18.03.2024 №339 "Про закінчення опалювального сезону 2023/2024 років", а саме:

- від 26.10.2021, з якого вбачається, що 26.10.2021 було подано теплоносій в будівлю житлового будинку за адресою: вул. Січеславська, 40 м. Кривий Ріг (а.с. 21);

- від 01.04.2022 №722, з якого вбачається, що 01.04.2022 була припинена подача теплоносія на об'єкт архітектури за адресою: вул. Січеславська, 40 м. Кривий Ріг (а.с. 22);

- від 03.11.2022 №579, з якого вбачається, що 03.11.2022 було подано теплоносій в будівлю житлового будинку за адресою: вул. Січеславська, 40 м. Кривий Ріг (а.с. 23);

- від 23.03.2023, з якого вбачається, що 23.03.2023 була припинена подача теплоносія на житловий будинок за адресою: вул. Січеславська, 40 м. Кривий Ріг (а.с. 24);

- від 21.11.2023 №699, з якого вбачається, що 21.11.2023 було подано теплоносій в будівлю житлового будинку за адресою: вул. Січеславська, 40 м. Кривий Ріг (а.с.25);

- від 28.03.2024, з якого вбачається, що 28.03.2023 була припинена подача теплоносія на житловий будинок за адресою: вул. Січеславська, 40 м. Кривий Ріг (а.с. 26);

В матеріалах справи місяться копії рішень Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 22.09.2021 №490 "Про початок опалювального сезону 2021/2022 років", від 23.03.2022 №158 "Про закінчення опалювального сезону 2021/2022 років", від 28.09.2022 №760 "Про початок опалювального сезону 2022/2023 років", від 22.03.2023 №338 "Про закінчення опалювального сезону 2022/2023 років", від 20.09.2023 №1162 "Про початок опалювального сезону 2023/2024 років" та від 18.03.2024 №339 "Про закінчення опалювального сезону 2023/2024 років" (а.с. 27-33).

Як вбачається у будинку №40 по вул. Січеславській у місті Кривому Розі встановлено комерційний прилад обліку теплової енергії, що підтверджується актом від 13.10.2021, відповідно до якого проведено технічний огляд приладів обліку теплової енергії за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Січеславська, 40 (а.с. 34).

Також в матеріалах справи міститься копія свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки №13541168, яке чинне до 11.08.2025 (а.с. 35).

На підтвердження надання у спірний період - з 01.01.2022 по 31.03.2024 включно послуги з постачання теплової енергії за Договором від 01.11.2021 №3203/жб (за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Січеславська, буд. 40), а також послуги з абонентського обслуговування у спірний період позивачем надано акти передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) на загальну суму 91 527 грн. 66 коп., а також акти надання послуг з абонентського обслуговування на загальну суму 164 грн. 42 коп., а саме:

- акт від 31.08.2022 №21692 надання послуг з абонентського обслуговування (за серпень 2022) на суму 8 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 38);

- акт від 30.09.2022 №23324 надання послуг з абонентського обслуговування (за вересень 2022) на суму 8 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 40);

- акт від 31.10.2022 №24568 надання послуг з абонентського обслуговування (за жовтень 2022) на суму 8 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 42);

- акт від 30.11.2022 №28468 передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) на загальну суму 41 907 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ, що включає в себе плату за абонентське обслуговування за листопад 2022 та послугу з постачання теплової енергії для інших споживачів за листопад 2022 (а.с. 46);

- акт від 31.12.2022 №33507 передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) на загальну суму 8 238 грн. 16 коп., з урахуванням ПДВ, що включає в себе плату за абонентське обслуговування за грудень 2022 та послугу з постачання теплової енергії для інших споживачів за грудень 2022 (а.с. 49);

- акт від 31.01.2023 №3147 передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) на загальну суму 8 398 грн. 48 коп., з урахуванням ПДВ, що включає в себе плату за абонентське обслуговування за січень 2023 та послугу з постачання теплової енергії для інших споживачів за січень 2023 (а.с. 52);

- акт від 28.02.2023 №6836 передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) на загальну суму 8 184 грн. 72 коп., з урахуванням ПДВ, що включає в себе плату за абонентське обслуговування за лютий 2023 та послугу з постачання теплової енергії для інших споживачів за лютий 2023 (а.с. 55);

- акт від 31.03.2023 №9380 передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) на загальну суму 3 482 грн. 11 коп., з урахуванням ПДВ, що включає в себе плату за абонентське обслуговування за березень 2023 та послугу з постачання теплової енергії для інших споживачів за березень 2023 (а.с. 57);

- акт від 30.04.2023 №12245 надання послуг з абонентського обслуговування (за квітень 2023) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 60);

- акт від 31.05.2023 №14021 надання послуг з абонентського обслуговування (за травень 2023) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 62);

- акт від 30.06.2023 №15700 надання послуг з абонентського обслуговування (за червень 2023) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 64);

- акт від 31.07.2023 №17438 надання послуг з абонентського обслуговування (за липень 2023) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 66);

- акт від 31.08.2023 №19504 надання послуг з абонентського обслуговування (за серпень 2023) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 68);

- акт від 30.09.2023 №21394 надання послуг з абонентського обслуговування (за вересень 2023) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 70);

- акт від 31.10.2023 №23212 надання послуг з абонентського обслуговування (за жовтень 2023) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 72);

- акт від 30.11.2023 №26632 передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) на загальну суму 2 544 грн. 46 коп., з урахуванням ПДВ, що включає в себе плату за абонентське обслуговування за листопад 2023 та послугу з постачання теплової енергії для інших споживачів за листопад 2023 (а.с.75);

- акт від 31.12.2023 №30327 передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) на загальну суму 7 476 грн. 90 коп., з урахуванням ПДВ, що включає в себе плату за абонентське обслуговування за грудень 2023 та послугу з постачання теплової енергії для інших споживачів за грудень 2023 (а.с. 78);

- акт від 31.01.2024 №3286 передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) на загальну суму 6 401 грн. 70 коп., з урахуванням ПДВ, що включає в себе плату за абонентське обслуговування за січень 2024 та послугу з постачання теплової енергії для інших споживачів за січень 2024 (а.с. 81);

- акт від 29.02.2024 №6854 передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) на загальну суму 3 181 грн. 80 коп., з урахуванням ПДВ, що включає в себе плату за абонентське обслуговування за лютий 2024 та послугу з постачання теплової енергії для інших споживачів за лютий 2024 (а.с. 84);

- акт від 31.03.2024 №1095 передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) на загальну суму 1 794 грн. 37 коп., з урахуванням ПДВ, що включає в себе плату за абонентське обслуговування за березень 2024 та послугу з постачання теплової енергії для інших споживачів за березень 2024 (а.с. 87);

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виставлено відповідні рахунки-фактури на оплату наданих послуг, а саме:

- від 31.08.2022 №21692 на загальну суму 8 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 39);

- від 30.09.2022 №23324 на загальну суму 8 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 41);

- від 31.10.2022 №24568 на загальну суму 8 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 43);

- від 30.11.2022 №28468 на загальну суму 41 907 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 47);

- від 31.12.2022 №33507 на загальну суму 8 238 грн. 16 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 50);

- від 31.01.2023 №3147 на загальну суму 8 398 грн. 48 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 53);

- від 28.02.2023 №6836 на загальну суму 8 184 грн. 72 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 55);

- від 31.03.2023 №9380 на загальну суму 3 482 грн. 11 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 58);

- від 30.04.2023 №12245 на загальну суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 61);

- від 31.05.2023 №14021 на загальну суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 63);

- від 30.06.2023 №15700 на загальну суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 65);

- від 31.07.2023 №17438 на загальну суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 67);

- від 31.08.2023 №19504 на загальну суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 69);

- від 30.09.2023 №21394 на загальну суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 71);

- від 31.10.2023 №23212 на загальну суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 73);

- від 30.11.2023 №26632 на загальну суму 2 544 грн. 46 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 76);

- від 31.12.2023 №30327 на загальну суму 7 476 грн. 90 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 79);

- від 31.01.2024 №3286 на загальну суму 6 401 грн. 70 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 82);

- від 29.02.2024 №6854 на загальну суму 3 181 грн. 80 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 85);

- від 31.03.2024 №10195 на загальну суму 1 794 грн. 37 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 88).

В матеріалах справи містяться копії супровідних листів позивача, згідно з якими позивач направляє відповідачу рахунки-фактури та для підпису у двох примірниках акт передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) за Договорами та просить підписати та повернути з печаткою другий примірник акту, довідок про причини повернення, а також рекомендованих повідомлень про вручення (а.с. 37, 44-45, 48, 51, 54, 56, 59, 74, 77, 80, 83, 86).

Позивач стверджує, що виконав свої зобов'язання за Договором, проте сплата відповідачем за надану послугу з постачання теплової енергії та надані послуги з абонентського обслуговування у спірний період - з 01.01.2022 по 31.03.2024 не проведена, внаслідок чого позивачем здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних нарахувань; відповідач проти цього заперечує, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виснував, що між АТ "Криворізька теплоцентраль" і Фізичною особою-підприємцем Червіньскою Оксаною Олександрівною 01.11.2021 був укладений Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, що свідчить проте, що і відповідач, як фізична особа-підприємець, приєднався до даного індивідуального договору, а отже з даного моменту відповідач відповідно до умов даного Індивідуального договору та Методиці розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року № 315 зобов'язаний був сплачувати послуги позивача наданих комунальних послуг, що надавалися позивачем на Будинок № 40, оскільки відповідач є власником нежитлового приміщення № 1 в даному Будинку № 40.

Також суд першої інстанції, частково відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення пені за період з 02.01.2023 р. по 31.07.2023 р. посилався на те, що позивачем не було враховано обмеження строку нарахування відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, а також положень ч. 5 ст. 254 ЦК України, відповідно до якої останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначено відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший робочий день.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно з пунктом 1 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила) Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії.

Пунктом 3 Правил (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Згідно з пунктом 4 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією.

Пунктом 14 Правил передбачений обов'язок споживача укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Пунктами 23-28 Правил визначено порядок проведення розрахунків за спожиту теплову енергію.

Згідно з пунктом 40 Правил споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

АТ "Криворізька теплоцентраль" є теплопостачальною організацією як суб'єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.

Згідно зі свідоцтвом від 27.12.2002 про право власності на вбудовано-прибудовану будівлю Виконавчий комітет Криворізької міської ради посвідчив, що вбудовано- прибудована до дев'ятиповерхового житлового будинку будівля площею 495,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 належить Червінській Оксані Олександрівні на праві приватної власності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігрів питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі -продажу.

Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу (частина 4 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").

Відповідно до частин 5-6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі; споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно зі статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку.

З наведеного вбачається, що постачання теплової енергії має здійснюватися на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та енергопостачальною організацією.

В свою чергу, оскільки користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, то на споживача покладено обов'язок укласти договір з теплопостачальною організацією.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Позивачем, як виконавцем послуг, 01.10.2021 на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Матеріалами справи встановлено, що доказів прийняття рішення власників багатоквартирного будинку №40 по вул. Січеславській у м. Кривому Розі про обрання моделі договірних відносин Відповідач не надавав.

Отже, з 01.11.2021 з відповідачем фактично укладено Типовий договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

З урахуванням умов Типового договору від 01.11.2021, який обліковується у позивача за номером 3203/жб, строк оплати за послугу з постачання теплової енергії за вказаним Договором за загальний період з 01.08.2022 по 31.03.2024, а також плати за абонентське обслуговування за загальний період з 01.08.2022 по 31.03.2024 є таким, що настав.

Таким чином, суд першої інстанції вірно та аргументовано прийшов до висновку про наявність укладеного між АТ «Криворізька теплоцентраль» та ФОП Червинська О.О. типового договору, який обліковується у Позивача за №3203/жб від 01.11.2021.

Щодо періоду за який стягнуто заборгованість.

Позивачем у відповіді на відзив було зазначено, а Господарським судом Дніпропетровської області вірно встановлено, що у листопаді 2022 року Відповідачу було здійснено донарахування з листопада 2021 року по березень 2022 року та здійснено нарахування за листопад 2022 року відповідно. Вказане донарахування відбулось, враховуючи умови діючого законодавства, а саме укладення між сторонами Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії (01.11.2021) та відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.

Враховуючи викладене, заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії у спірний період з 01.08.2022 по 31.03.2024 складає 91 527 грн. 66 коп., заборгованість за послуги з абонентського обслуговування за період з 01.08.2022 по 31.03.2024 складає 164 грн. 42 коп. (враховуючі здійснені донарахування).

Щодо обов'язку споживача здійснювати оплату за опалення місць загального користування.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у приміщенні Відповідача відсутні опалювальні прилади, що підтверджується Актом-приписом від 17.04.2003 №256, який Позивач долучав до позовної заяви.

Однак, після укладення Типового індивідуального договору між сторонами, та, враховуючи введення в законну силу Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, у позивача з'явились підстави для початку здійснення нарахувань за постачання теплової енергії як частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається: з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини не передбачено звільнення споживачів від обов'язку з оплати теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, у разі відсутності окремих опалювальних приладів, оскільки система опалення (теплопостачання) складається не лише з приладів опалення, а й трубопроводів та арматури.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від. 20.11.2019 у справі №357/4664/15-ц від 20.

Так, пунктом 38 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 встановлено, що споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №311/3489/18 дійшов висновку, що відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від оплати за централізоване опалення місць загального користування будинку. Так, у постанові від 22.12.2020 роз'яснено, що спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід'ємною частиною.

Відповідно до частини другої статті 382 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов'язанні брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

Таким чином, нарахування теплопостачальною організацією оплати за послуги з відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень співвласникам будинку, які відключені від систем централізованого опалення, законодавчо обґрунтовані та носять обов'язковий характер.

Верховний Суд у постанові від 27.03.2023 у справі №920/1343/21 висловив правову позицію, згідно з якою те, що нежитлове приміщення не належить до категорії допоміжних приміщень (не призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців), є ізольованим, а інші мешканці багатоквартирного будинку не є його співвласниками, не виключає наявність у відповідача статусу співвласника багатоквартирного будинку, що породжує виникнення відповідних прав та обов'язків стосовно утримання спільного майна.

Апеляційним судом враховано, що приміщення Відповідача відповідно до свідоцтва на право власності є вбудовано-прибудованою до дев'ятиповерхового житлового будинку будівлею площею 495,6 кв.м., а не окремо розташоваю будівлею, що має окремий вхід, як зазначає Відповідач в апеляційній скарзі.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку щодо обов'язку споживача здійснювати оплату за опалення місць загального користування.

Щодо приміщення Відповідача за яким стягнуто заборгованість.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 27 грудня 2002 та реєстраційного напису на правовстановлюючому документі від 27 грудня 2002, ОСОБА_1 належить на праві власності вбудовано-прибудована будівля по вулиці Кремлівській (після перейменування Січеславська) за № 40/1.

Також, до позовної заяви було долучено акт припис ДП «Криворізька теплоцентраль» №256 від 17 квітня 2003 в якому зазначено, що у приміщенні за адресою по АДРЕСА_2 відсутні у опалювальні прилади.

Матеріалами справи встановлено, що АТ «Криворізька теплоцентраль» не здійснювала нарахування Відповідачу за послуги з теплопостачання приміщення, а нараховувала плату за послугу з постачання теплової енергії (на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку) відповідно до вимог Методики №315 та площі приміщення Відповідача 495,6 м.2, яка зазначена у свідоцтві про право власності від 27 грудня 2002.

Також з матеріалів справи вбачається, що Відповідач не заперечувала, що є власником приміщення, за яким нарахована заборгованість, надавала до суду документи, які підтверджують, що вона придбала у власність об'єкт незавершеного будівництва та лише зазначала, що приміщення оснащено системою індивідуального опалення.

Господарський суд Дніпропетровської області доречно врахував, що згідно зі свідоцтвом від 27.12.2002 про право власності на вбудовано-прибудовану будівлю Виконавчий комітет Криворізької міської ради посвідчив, що вбудовано-прибудована до дев'ятиповерхового житлового будинку будівля площею 495,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Отже, суд першої інстанції всебічно дослідивши надані сторонами докази дійшов до вірного висновку, що заборгованість виникла та стягується щодо вбудовано-прибудованої до дев'ятиповерхового житлового будинку будівлі площею 495,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Щодо нарахування пені.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частини 1, 2 статті 550 Цивільного кодексу України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов'язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положення частини 6 статті 231 Господарського кодексу України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Разом з тим за частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території; за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Пунктом 45 Типового індивідуального договору від 01.11.2021 №3203/жб визначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01% суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано пеню в розмірі 0,01% від суми боргу за прострочення сплати за загальний період з 02.01.2023 по 28.05.2024 включно в розмірі 3 616 грн. 87 коп.

Як доречно враховано судом першої інстанції, розмір нарахованої позивачем пені не перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7 розділу ІХ Прикінцеві положення Господарського кодексу України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг (частина 1 статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Підпунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Так, згідно з укладеним сторонами Договором, позивач є виконавцем послуги, а відповідач - споживачем зазначеної послуги.

Відтак, дія підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 розповсюджується на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи дату відміни карантину на території України та положення підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким визначено, що заборона на нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги діє і протягом 30 днів з дня відміни карантину, суд дійшов висновку, що нарахування позивачем пені за надані послуги у період з 02.01.2023 по 31.07.2023 є необґрунтованим.

До того ж, позивачем не враховано обмеження строку нарахування відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, а також положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Перевіривши здійснене позивачем нарахування, колегія суддів погоджується, що розмір пені за загальний період з 01.08.2023 по 28.05.2024 включно складає 1 496 грн. 77 коп. Відтак, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем нараховано 3% річних у зв'язку із простроченням оплати за загальний період з 02.01.2023 по 28.05.2024 включно в розмірі 2 969 грн. 95 коп., а також здійснено інфляційні нарахування за загальний період з січня 2023 по травень 2024 включно в розмірі 4 192 грн. 36 коп.

Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як доречно зазначив суд першої інстанції, позивачем не враховано положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Перевіривши здійснене позивачем нарахування 3% річних за загальний період з 02.01.2023 по 28.05.2024 включно складає 2 969 грн. 48 коп.

Розрахунок інфляційних втрат (за загальний період з січня 2023 по квітень 2024 включно) складений арифметично правильно, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції погоджується з його стягненням у визначеному розмірі.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги та вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Червінської Оксани Олександрівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024 у справі № 904/2546/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024 у справі № 904/2546/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін