ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 м.Рівне, вул.Яворницького, 59
14 травня 2025 року Справа № 906/1130/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Коломис В.В.
секретар судового засідання Петрук О.В.,
представники учасників справи не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» на рішення господарського суду Житомирської області від 06.03.2025, повний текст якого складено 12.03.2025, у справі №906/1130/24 (суддя Вельмакіна Т.М.)
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція
оборонних закупівель»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирська торгова компанія
про стягнення 3 688 999,76 грн штрафних санкцій
В листопаді 2024 року Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (надалі в тексті - Підприємство) звернулося до Господарського суду Жито-мирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомир-ська торгова компанія» (надалі в тексті - Товариство) 1 301 999,92 грн пені та 1 084 999,83 грн штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання згідно укладеного договору.(арк.справи 1-5).
Рішенням господарського суду Житомирської області від 06.03.2025 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства на користь Підприємства 1 301 999,92 грн пені, 542 499,97 грн штрафу та 44 268,00 грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.(арк.справи 155-159).
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що уже під час розгляду справи, хоч і з порушенням визначеного Договором строку поставки товару, відповідач поставив позивачу 100 од. товару на суму 15 499 999,00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі товару №1 від 31.01.2025. Однак, оскільки товар було поставлено з порушенням строків, суд дійшов висновку, що Позивач правомірно нарахував Відповідачу пеню та 7% штрафу за період з 16.08.2024 по 30.01.2025. Водночас, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності; враховуючи інтереси обох сторін, зокрема зважаючи на обставини, на які посилається відповідач, водночас взявши до уваги критичне значення своєчасності поставки відповідачем товару в умовах воєнного стану в Україні та вплив пов'язаних з воєнним станом обставин на господарські відносини; з огляду на встановлені судом обставини щодо причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, враховуючи поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним заходів до виконання зобов'язання, та факт виконання зобов'язання станом на момент розгляду справи у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість зменшення пені на 50% з 2 603 999,83 грн до 1 301 999,92 грн та штрафу з 1 084 999,93 грн до 542499,97 грн.
Не погоджуючись із рішенням, Позивач подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 06.03.2025 у справі №906/1130/24 в частині відмови в стягненні 1 301 999,91 грн пені та 542 499, 96 штрафу та ухвалити в цій частині нове рішення про повне задоволення позовних вимог, а в решті оскаржуване рішення залишити без змін.(арк.справи 163-168).
Обґрунтовуючи скаргу Апелянт зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з'ясував всі обставини справи, не дослідивши всі подані докази, ухваливши рішення з порушен-ням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права. На думку Скаржника, суд першої інстанції необґрунтовано застосував свої дискреційні повноваження та зменшив розмір пені і штрафу на 50%.
Скаржник вважає, що фінансові показники Товариства свідчать про достатні фінансові можливості для повної сплати штрафних санкцій.
На думку Позивача, у суду першої інстанції були відсутні підстави для зменшення штрафних санкцій за порушення строків виконання договірних зобов'язань, оскільки Контракт укладений не з комерційним інтересом, а для використання товару безпосередньо Збройними Силами України по захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості України під час дії особли-вого періоду та в умовах правового режиму воєнного стану. Апелянт зауважує, що зменшивши у спірних правовідносинах розмір неустойки, суд першої інстанції не просто зменшив пеню, а звільнив відповідача від її сплати, що порушує баланс інтересів сторін, не відповідає правовим нормам, судовій практиці та суті відповідальності, яку сторони передбачили при укладенні Контракту.
Ухвалою від 08.04.2025 відкрито апеляційне провадження, справу призначено до розгляду на 14.05.2025.(арк.справи 197).
Ухвалою суду від 28.04.2025 повернуто апеляційну скаргу ТОВ «Житомирська торгова компанія» на рішення господарського суду Житомирської області від 06.03.2025 у даній справі. (арк. справи 199-207, 217).
Ухвалою від 29.04.2025 задоволено клопотання Підприємства про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.(арк.справи 220, 225).
13.05.2025 через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності учасника справи.(арк.справи 227-228).
Представники учасників справи не забезпечили явку своїх уповноважених представників у судове засіданні апеляційної інстанції 14.05.2025, проте така неявка не перешкоджає розгляду справи, позаяк присутність представників сторін не визнавалась обов'язковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду скарги по суті.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуаль-ного права, Північно-західний апеляційний господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, 31.07.2024 ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель»- замовник та ТОВ «Житомирська торгова компанія»-виконавець уклали державний контракт на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони №22/2-418-VDK-24 (надалі в тексті - Контракт), відповідно до п.1.1. якого виконавець зобов'язується поставити замовнику з дотри-манням вимог законодавства України, умов і вимог цього контракту товари для потреб безпеки і оборони, найменування, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому контракті та в специфікації товарів (додаток 1 до контракту), для подальшого використання Збройними силами України, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар в строки та на умовах, визначених цим контрактом. Комплектність товару наведено в додатку 2 до Контракту (арк.справи 16).
Так, у специфікації товарів (додатку 1 до Контракту) сторони погодили поставку товару - Безпілотний авіаційний комплекс DJI MAVIC 3 Thermal у кількості 100 од. загальною вартістю 15 499 999,00 грн та строк поставки товару до 15.08.2024 (арк.справи 15-зворот).
Згідно з п.2.2 Контракту, загальна вартість (ціна) товару за Контрактом становить 15 499 999, 00 грн.
Сторони визнають та підтверджують, що згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України операції з постачання товару за цим контрактом звільняються від оподаткування податком на додану вартість.
Обсяг фінансування та бюджетні зобов'язання визначаються шляхом укладання додаткової угоди до цього контракту у встановленому законодавством порядку.
Згідно з п.2.6 Контракту, оплата замовником поставленого товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця по факту поставки товару впродовж 15 банківських днів шляхом подання платіжної інструкції до ДКСУ, а у разі відсутності відповідного бюджетного фінансування - протягом 5 банківських днів з дати його надходження.
Оплата здійснюється на підставі належним чином оформленого виконавцем рахунку на оплату, до якого додаються підписаний сторонами акт приймання-передачі товару за контрактом, видаткова накладна, сертифікат якості (відповідності) товару (партії товару) з обов'язковим зазна-ченням дати виготовлення товару та сертифікат (декларація) походження товару (за умови наяв-ності (надходження) бюджетних асигнувань (коштів) на рахунок замовника).
Відповідно до п.3.2 Контракту, товар поставляється виконавцем відповідно до умов DDP Україна, місцезнаходження отримувача, визначеного державним замовленням, згідно з міжнарод-ними правилами тлумачення комерційних термінів «Інкотермс» у редакції 2020 року. Точне місце поставки буде повідомлено замовником виконавцю не менше ніж за 3 (три) робочих дні до планової дати поставки.
Сторони погодили, що товар може поставлятися партіями. Розмір кожної партії виконавець погоджує завчасно із замовником до початку відвантаження.
Пунктом 3.4 Контракту визначено, що датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки товару є дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару за контрактом.
Відповідно до п.4.1 Контракту, виконавець зобов'язаний поставити товар згідно з умовами цього контракту не пізніше строку, визначеному в специфікації.
Так, за умовами п.4.2 Контракту, в обґрунтованих випадках сторони мають право коригувати строк поставки і приймання товару не пізніше ніж за 5 календарних днів до закінчення строку дії контракту шляхом внесення змін до цього контракту на підставі письмового звернення виконавця, яке виконавець повинен надати не пізніше ніж за 15 календарних днів до дати поставки товару, зазначеної в специфікації, з обґрунтуванням та наданням документального підтвердження настання такого випадку відповідно до вимог розділу 7 цього Контракту.
Разом з цим, відповідно до п.7.8, 7.9, 7.10 Контракту, сторони звільняються від відповідаль-ності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Контрактом, якщо це невиконання або неналежне виконання сталося внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов'язків контрагентом боржника, відсут-ність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо.
У разі виникнення та у максимально короткий час (не пізніше 5 календарних днів) після виникнення причин, що призвели до форс-мажорних обставин, постраждала сторона повинна у письмовому вигляді з детальним описом ситуації проінформувати іншу сторону про такі обста-вини або причини, якщо в силу дії таких причин постраждала сторона частково або повністю неспроможна виконувати свої обов'язки і зобов'язання за контрактом.
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України.
У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) вона позбавляється права посилатися на ці обставини та не звільняється від відповідальності, передбаченої розділом 7 цього контракту, навіть при наявності відповідного сертифікату, який видається Торгово-промисловою палатою України.
Відповідно до п.7.12 Контракту, продовження строку (терміну) виконання зобов'язань постачання товару можливе у випадку настання істотної зміни обставин, які впливають на можли-вість виконання своїх обов'язків за Контрактом у разі, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б Контракт, або уклали б його на інших умовах. У разі зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні Контракту він може бути змінений або розірваний за згодою сторін.
Доказом виникнення істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за Контрактом є документ (висновок) про істотну зміну обставин, що видається Торгово-промисловою палатою України.
У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про настання істотної зміни обставин вона позбавляється права посилатися на ці обставини, навіть при наявності відповідного висновку про істотну зміну обставин, що видається Торгово-промисловою палатою України.
Згідно з п.11.1 Контракт набирає чинності з дати підписання додаткової угоди про взяття бюджетних зобов'язань та діє до 31.12.2024, а в частині виконання гарантійних зобов'язань - до повного виконання.(арк.справи 7-15).
Матеріалами справи стверджено, що 06.08.2024 сторони уклали додаткову угоду №1 до Контракту, якою пункт 2.2 контракту викладено у новій редакції:
2.2 Загальна вартість (ціна) товару за цим контрактом становить 15 499 999,00 грн.
Сторони визнають та підтверджують, що згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України операції з постачання товару за цим контрактом звільняються від оподаткування податком на додану вартість.
Обсяг фінансування та бюджетні зобов'язання за загальним фондом (КПКВК 2101150/11) у 2024 році становить 15 499 999,00 грн.(арк.справи 17).
Таким чином, за умовами п.11.1 Контракту, останній набрав чинності з дати підписання вказаної додаткової угоди про взяття бюджетних зобов'язань - з 06.08.2024.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно зі специфікацією товарів (додаток 1 до контракту) строком поставки товару було визначено до 15.08.2024. Разом з тим, матеріалами справи підтверджено та не заперечується жодною із сторін, що відповідач у встановлений договором строк, товар позивачу не поставив.
Матеріали справи також містять лист-звернення (№27 від 24.06.2024) Товариства до Підпри-ємства, у якому відповідач повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин/істотною зміною обставин, що призвело до зміщення запланованих строків постачання, у зв'язку з чим строк поставки предмета закупівлі, а саме безпілотних авіаційних комплексів типу DJI MAVIC 3 Thermal відповідач може здійснити до 25.07.2024.(арк.справи 77-78).
Матеріалами справи підтверджується те, що 04.09.2024 позивач звертався до відповідача з претензією №11/2-10978, у якій вимагав протягом п'яти робочих днів з моменту отримання пре-тензії сплатити пеню на підставі п.7.2 Контракту у розмірі 0,1% вартості непоставленого товару за період з 16.08.2024 по 03.09.2024 в сумі 294 499,98 грн.(арк.справи 18-20).
Разом з тим, суд першої інстанції встановив, що під час розгляду справи, хоча і з порушен-ням визначеного строку поставки товару, відповідач поставив позивачу 100 од.товару, обумовле-ного Контрактом, на суму 15 499 999,00 грн, що стверджено актом приймання-передачі товару №1 від 31.01.2025 (арк.справи 110-зворот).
Вважаючи, що несплатою в добровільному порядку пені та штрафу Відповідач порушує права Позивача, останній звернувся з позовом до господарського суду.
Як зазначалось вище, рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.03.2025 позов задоволено частково. (арк.справи 155-159).
Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Позивача на рішення суду першої інстанції безпідставна та не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:
Переглядаючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів приймає до уваги, що у відповідності до ч.1 ст.269 ГПК України - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до абз.2 ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (надалі в тексті - ЦК України), з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодек-сом України (надалі в тексті - ГК України).
З положень ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'-єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборо-ту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.(ст.627, 629 ЦК України).
Як стверджено матеріалами справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі Державного контракту на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони №22/2-418-VDK-24 від 31.07.2024, укладеного між ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» та ТОВ «Жито-мирська торгова компанія».
Водночас, жодна із сторін не заперечує, що під час розгляду справи, з порушенням в 168 днів, відповідач поставив позивачу 100 од. товару, обумовленого договором, на суму 15 499 999,00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі товару №1 від 31.01.2025.
Поруч з цим, підставою перегляду рішення суду першої інстанції Позивач визначив безпідставність зменшення пені та штрафу на 50%.
Переглядаючи оскаржуване рішення, колегія суддів виходить з того, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19) заз-начено, що главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право поруш-ників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цвіль-ного законодавства є застосовними у питаннях щодо застосування господарсько-правової відпові-дальності.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері госпо-дарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1, 2 статті 217 ГК України).
Штрафними санкціями, згідно ч.1 ст.230 ГК України, є господарські санкції у вигляді грошо-вої суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.(ч.2 ст.549 ЦК України).
Натомість, п.7.1, пп.1 п.7.2 Контракту визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим контрактом сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства та цього контракту. У разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Згідно зі ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.(ч.3 ст.551 ЦК України).
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягнен-ню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'-язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, суди повинні виходити з фактичних обставин, уста-новлених в кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами ст.86 ГПК України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.
Отже, Верховний Суд в постанові від 23.02.2023 у справі №905/1677/16 констатував, що застосоване у ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустой-ки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.
Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обста-вини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Приймаючи рішення про зменшення розміру пені та штрафу суд взяв до уваги наступні обставини: вплив пов'язаних з воєнним станом обставин на господарські відносини; з огляду на встановлені судом обставини щодо причин несвоєчасного виконання Відповідачем зобов'язання та ступінь виконання зобов'язання станом на момент розгляду справи у повному обсязі.
Водночас, з матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що з травня 2024р. по липень 2024р. Позивачем та Відповідачем було укладено ряд однакових контрактів на поста-чання товарів для потреб безпеки і оборони, що стверджує тривалі відносини між Підприємством та Товариством. При цьому, Позивач не заперечує, що усі ці контракти виконувалися Відповідачем з порушенням договірних зобов'язань, а саме строків поставки. Однак, попри такі обставини, Позивач продовжував укладати нові договори.
Також, враховано правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулю-вання боржника до виконання основного грошового зобов'язання; при цьому неустойка не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом збагачення для кредитора.
З огляду на викладені обставини в сукупності, колегія суддів вважає правомірним зменшен-ня судом першої інстанції розміру пені на 50% - з 2 603 999,83 грн до 1 301 999, 92 грн, а також зменшення штрафу на 50% - з 1 084 999,93 грн до 542 499,97 грн.
Всі доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Скаржника не встановлено.
Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо можливості зменшення штрафних санкцій на 50%, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини щодо п.1 ст.6 Конвенції, яка зобов'язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов'язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов'язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення від 09.12.1994 у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), п.29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п.26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява №22750/02, п.42-47; від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява №63566/00, п.25; від 07.10.2010 у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява №5231/04, п.18, 19).
Статтею 74 ГПК України передбачено обов'язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).
Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарсь-кого суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Разом з тим, колегія суддів бере до уваги, що в силу приписів ч.9 ст.129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони - суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи, що саме внаслідок дій Відповідача було порушено строки постачання товару за Контрактом, що змусило Позивача звертатися до суду за захистом порушених прав - колегія суддів вважає, що судові витрати понесені ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» у зв'язку зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 33 201,00 грн належить покласти на ТОВ «Житомирська торгова компанія» з підстав ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.34,86,129,233,240,269,270,275,276,282,284,287 Господарського процесуаль-ного кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» на рішення господарського суду Житомирської області від 06.03.2025 у справі №906/1130/24 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирська торгова компанія» (10029, Житомирська область, м.Житомир, вул.Бандери Степана, буд.7, офіс 316, код ЄДРПОУ 43672760) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборон-них закупівель» (04074, м.Київ, вул.Автозаводська, буд.2, код ЄДРПОУ 44725823) 33 201,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.
4. Матеріали справи №906/1130/24 повернути господарському суду Житомирської області.
Головуючий суддя Грязнов В.В.
Суддя Розізнана І.В.
Суддя Коломис В.В.