ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
19 травня 2025 року Справа № 903/803/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Приступлюк Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Волинської області від 18.02.2025
(ухвалене о 12:38 год. у м. Луцьку, повний текст складено 28.02.2025)
у справі № 903/803/24 (суддя Шум М.С.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нововолинський завод спеціального технічного обладнання"
до ОСОБА_1
про стягнення 1 165 744 грн 80 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - Олійник М.М.
від відповідача - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нововолинський завод спеціального технічного обладнання" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Осипенко Ганни Вікторівни про стягнення 1 165 744 грн 80 коп., з яких 1 114 344 грн - заборгованість по орендній платі, 15 570 грн 29 коп. - 3 % річних, 35 830 грн 51 коп. - пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачкою умов договору оренди нерухомого майна № 1 від 12.08.2022 в частині повної та вчасної сплати орендних платежів. Також, позивач нарахував та заявив до стягнення суми відсотків річних та пені.
Господарський суд Волинської області рішенням від 18.02.2025 у справі № 903/803/24 позов задовольнив. Стягнув з фізичної особи-підприємця Осипенко Ганни Вікторівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нововолинський завод спеціального технічного обладнання" 1 165 744 грн 80 коп., з них 1 114 344 грн заборгованості по орендній платі, 15 570 грн 29 коп. 3 % річних, 35 830 грн 51 коп. пені та 17 486 грн 17 коп. судового збору .
При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка не виконала взятих на себе зобов'язань згідно договору оренди № 1 від 12.08.2022 (з врахуванням змін внесених Угодою про заміну сторони договірного зобов'язання відвід 01.11.2022) за період з серпня 2023 по липень 2024 року, у зв'язку із чим допустила виникнення заборгованості перед позивачем в розмірі 1 114 344 грн. За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.
Також, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог про стягнення 15 570 грн 29 коп. 3 % річних та 35 830 грн 51 коп. пені, а тому задовольнив позов і в цій частині.
Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 11, 513, 520, 521, 522, 525, 526, 527, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 629, 651, 653, 759, 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 144, 173, 193, 286 Господарського кодексу України.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулася ОСОБА_1 , у якій просить рішення Господарського суду Волинської області від 18.02.2025 у справі № 903/803/24 скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального права, яке полягло в непризначені судом експертизи за відповідних клопотань відповідачки, чим позбавив відповідачку єдиної можливості навести докази того, що ФОП Осипенко Г.В. не укладала (не підписувала) правочини і, відповідно, не має обов'язку оплачувати оренду за Договором.
Місцевий господарський суд невірно оцінив здійснений відповідачкою платіж від 24.01.2023 на суму 92 862 грн згідно з платіжною інструкцією № 111, оскільки такий платіж ні фактично, ні юридично не є підтвердженням укладення відповідачем угоди та додаткової угоди, а здійснений відповідачкою відповідно до ч 1 ст. 528 ЦК України на прохання ТОВ "Модулехаус", як орендаря за договором та дійсного боржника за зобов'язаннями з оплати оренди нерухомого майна за договором.
Продовжує, що суд не застосував положення ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України і, відповідно, не встановив чи дійсно спірні угоду і додаткову угоду підписувала саме відповідачка.
За наведеного відповідачка вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим.
Одночасно скаржниця подала суду клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.
В обґрунтування такого клопотання заявниця посилається на те, що при ухваленні рішення суд взяв до уваги недостовірні докази, наявні в матеріалах справи, а саме - Угоди про заміну сторони договірного зобов'язання (у Договорі оренди нерухомого майна №1 від 12.08.2022) та Додаткової угоди №4 від 01.11.2022.
Зауважує, що з'ясування обставин неналежності Осипенко Г.В. підпису, виконаного в графі "Новий орендар" Угоди та в графі "Орендар" Додаткової угоди від імені ФОП Осипенко Г.В., потребує спеціальних знань у сфері почеркознавства, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
Вказує, що відповідачка не може подати до суду висновок експерта щодо встановлення обставин неналежності відповідачці підписів в Угоді та Додатковій угоді, оскільки не може отримали необхідні для проведення експертизи оригінали Угоди та Додаткової угоди через те, що не має і не мала оригіналів таких документів, а ознайомилася із ними тільки разом із позовною заявою.
Продовжує, що оскільки суд першої інстанції безпідставно відмовив представнику відповідачки у призначенні експертизи, то існує необхідність у призначенні почеркознавчої експертизи апеляційним судом.
Відмічає, що з врахуванням неможливості самостійно надати оригінали Угоди та Додаткової угоди відповідачкою через те, що вона не має і не мала оригіналів таких документів, то існує необхідність у витребуванні оригіналів Угоди та Додаткової угоди у позивача.
За наведеного, заявниця просить:
1. Призначити у справі № 903/803/24 почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання:
- чи виконано підпис від імені Осипенко Ганни Вікторівни в Угоді від 01.11.2022 про заміну сторони договірного зобов'язання в Договорі оренди нерухомого майна №1 від 12.08.2022, копія якої містяться у матеріалах справи № 903/803/24, тією особою від імені якої він зазначений, чи іншою особою?
- чи виконано підпис від імені Осипенко Ганни Вікторівни в Додатковій угоді №4 від 01.11.2022 до Договору оренди нерухомого майна №1 від 12.08.2022, копія якої містяться у матеріалах справи № 903/803/24, тією особою від імені якої він зазначений, чи іншою особою?
2. Зобов'язати відповідача Осипенко Ганну Вікторівну здійснити необхідні дії щодо надання порівняльного матеріалу для проведення відповідного експертного дослідження.
3. Витребувати для проведення почеркознавчої експертизи у позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Нововолинський завод спеціального технічного обладнання" (код 44047949) оригінал Угоди від 01.11.2022 про заміну сторони договірного зобов'язання в Договорі оренди нерухомого майна №1 від 12.08.2022 та оригінал Додаткової угоди №4 від 01.11.2022 до Договору оренди нерухомого майна №1 від 12.08.2022;
4. Оплату за проведення почеркознавчої експертизи покласти на Осипенко Ганну Вікторівну.
5. На час проведення почеркознавчої експертизи зупинити провадження в справі до отримання результатів такої експертизи.
Позивач подав апеляційному господарському суду відзив, в котрому не погоджується із апеляційною скаргою відповідачки. Вважає, що рішення суду в повному обсязі відповідає чинному законодавству, ухвалене з дотриманням та у повній відповідності нормам матеріального і процесуального права.
На спростування доводів скаржника вказує на укладання 12.08.2022 між ТОВ "Нововолинський завод спеціального технічного обладнання" та ТОВ "Модулехаус" договору оренди нерухомого майна № 1, а 01.11.2022 між ТОВ "Нововолинський завод спеціального технічного обладнання" (орендодавець), ТОВ "Модулехаус" (первісний орендар) та ФОП Осипенко Г. В. (новий орендар) було укладено угоду про заміну сторони договірного зобов'язання (в договорі оренди нерухомого майна № 1 від 12.08.2022) за умовами якої первісний орендар за згодою орендодавця передає, а новий орендар приймає на себе всі права та зобов'язання первісного орендаря як сторони за договором оренди нерухомого майна № 1 від 12.08.2022 між орендодавцем та первісним орендарем.
Посилається на те, що відповідачкою 24.01.2023 було спачено 92 862 грн., згідно платіжної інструкції №111, призначення платежу "за оренду нерухомого майна за січень - лютий 2023р., згідно рахунку № 11 від 02.01.2023р.".
Зазначає, що рахунок № 11 від 02.01.2023 виставлений за оренду виробничого приміщення за січень 2023 року та лютий 2023 року згідно договору оренди нерухомого майна № 1 від 12.08.2022 та додаткової угоди від 01.11.2022.
Вважає, що здійснивши часткову оплату, відповідачка схвалила договір оренди, а тому зобов'язана виконувати його умови.
Тому просить рішення Господарського суду Волинської області від 18.02.2025 у справі №903/803/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судове засідання Північно-західного апеляційного господарського суду 06.05.2025 представники сторін не з'явилися.
Крім того, від представника скаржниці надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване погіршенням самопочуття представника та його тимчасовою непрацездатністю.
За результатами судового засідання, з метою повного та всебічного розгляду справи, беручи до уваги неявку представників сторін, з огляду на клопотання представника відповідачки, Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 06.05.2025 відклав розгляд справи на 19.05.2025 о 11:30 год.
19.05.2025 представник скаржниці подав суду два клопотання про відкладення розгляду справи, які мотивоване повторним погіршенням самопочуття представника та його тимчасовою непрацездатністю. Також додав інформаційні довідки з електронної системи охорони здоров'я.
В судовому засіданні 19.05.2025 представниця позивача заявила, що з доводами апеляційної скарги відповідачки не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. Не заперечувала проти відкладення розгляду справи. Не погоджувалася із клопотанням скаржниці про призначення у цій справі судової експертизи. Просила суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Представник скаржниці в судове засідання 19.05.2025 не з'явився.
Щодо клопотання представника скаржниці про відкладення розгляду справи, суд вказує таке.
Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок сторони, і відповідно до положень статті 202 ГПК України справа, за умови належного повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає розгляду справи по суті.
При цьому, явка представників в судове засідання суду апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася.
Також, в силу ст. 202 ГПК України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Суд бере до уваги, що учасники справи не обмежені законом в кількості уповноважених осіб для представництва їх інтересів у тому числі і в суді апеляційної інстанції.
Разом із тим необхідно зазначити, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
За наведеного та враховуючи, що суд вже відкладав розгляд справи за клопотанням представника, позиція скаржниці викладена в апеляційній скарзі, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання представника скаржниці про відкладення розгляду справи.
Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, той факт, що учасники були належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать довідки про доставку електронних листів (а. с. 177-178), позиція сторін викладена в заявах по суті, відхилення клопотання представника скаржниці про відкладення розгляду справи, а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідачки.
Щодо клопотання про призначення експертизи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За приписами ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.
Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Згідно із ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта. Призначений судом експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.
Отже, якщо суд доходить висновку, що для того, щоб надати оцінку певним обставинам справи йому не вистачає певних знань, суд вправі призначити судову експертизу, поставивши перед експертом конкретні запитання, врахувавши клопотання сторін або сформулювавши питання експерту на власний розсуд.
Також, вирішуючи питання про призначення у справі судової експертизи, суд враховує, що тягар доведення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються заперечення, лежить на стороні, яка на них посилається.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку у разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №902/834/20, від 13.08.2021 у справі №917/1196/19, від 30.09.2021 у справі №927/110/18).
Призначення експертизи є правом, а не обов'язком господарського суду, при цьому питання щодо призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Аналогічний висновок наведений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.04.2021 у справі №927/685/20.
Під час апеляційного провадження, судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які потребували б дослідженню шляхом призначення експертизи.
Поруч з наведеним, і матеріалами цієї господарської справи не підтверджено, що після ухвалення судових рішень у справі №910/12786/23 та до звернення позивача із позовом в справі № 903/803/24 відповідачка вчиняла дії, які б вказували на її незгоду із обставинами укладання Угоди від 01.11.2022 про заміну сторони договірного зобов'язання в Договорі оренди нерухомого майна №1 від 12.08.2022 та Додаткової угоди №4 від 01.11.2022 до Договору оренди нерухомого майна №1 від 12.08.2022.
Апеляційний господарський суд бере до уваги, що ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду сторона відповідача не подала доказів щодо звернення до уповноважених правоохоронних органів із заявами щодо підробки документів.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що із загальнодоступних відомостей веб-сайту "Опендатабот" (https://opendatabot.ua/), фізична особа ОСОБА_1 є засновницею (власницею) ТОВ "Модулехаус" із часткою в статутному капіталі в розмірі 40% (20 000 грн).
Суд зазначає, що безпідставне призначення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
За наведеного вище в сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотанні скаржниці про призначення у цій справі почеркознавчої експертизи.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представниці позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішень норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з такого.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 12.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нововолинський завод спеціального технічного обладнання" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Модулехаус" (орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна № 1 (далі - Договір), відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в орендне (строкове, платне, обов'язкове до повернення) користування нерухоме майно, характеристики якого встановлені розділом 3 даного договору (а. с. 6-9).
Об'єктом оренди за цим Договором є частина загальною площею 2 211 кв. м. будівлі виробничого приміщення, яке розміщене за адресою: м. Нововолинськ, вул. Луцька, буд. 25 (п. 3.1. Договору).
Пунктами 4.1, 4.4 Договору сторони визначили, що орендодавець передає, а орендар приймає об'єкт оренди за актом приймання-передачі. Об'єкт оренди вважається переданим (повернутим) в день підписання акту приймання-передачі.
Згідно з п. 5.1 договору розмір орендної плати за місяць становить: 42 грн за 1 кв. м. виробничого приміщення. Загальний розмір орендної плати об'єкта оренди за один календарний місяць становить 92 862 грн.
Орендна плата та оплата вартості комунальних послуг (електропостачання, водопостачання), що виникають у процесі проведення діяльності відповідно до п. 2.1 даного договору, сплачується орендарем щомісячно в безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 12-го числа поточного місяця (п. 5.3 Договору).
Пунктом 7.1 Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати орендарем орендної плати та/або комунальних платежів по встановлених рахунках, він зобов'язаний сплатити орендодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, від розміру несплаченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 9.1 Договору цей договір набуває чинності з 15.09.2022 по 14.09.2025.
Даний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками без будь-яких зауважень.
12.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нововолинський завод спеціального технічного обладнання" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Модулехаус" (орендар) було підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі нерухомого майна без будь-яких зауважень (а. с. 13-15).
В подальшому, 01.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нововолинський завод спеціального технічного обладнання" (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Модулехаус" (первісний орендар) та фізичною особою - підприємцем Осипенко Ганною Вікторівною (новий орендар) було укладено угоду про заміну сторони договірного зобов'язання (в договорі оренди нерухомого майна № 1 від 12.08.2022) (далі - Угода) за умовами якої первісний орендар за згодою орендодавця передає, а новий орендар приймає на себе всі права та зобов'язання первісного орендаря як сторони за договором оренди нерухомого майна № 1 від 12.08.2022 між орендодавцем та первісним орендарем (а. с. 11 на звороті).
Пунктом 2 Угоди визначено, що з моменту набрання чинності цією угодою первісний орендар втрачає, а новий орендар набуває право вимагати виконання орендодавцем своїх обов'язків за договором, а також первісний орендар перестає, а новий орендар починає нести зобов'язання та відповідальність за невиконання зобов'язань, що виникли до моменту набуття чинності цією угодою, а також тих, що виникають у майбутньому.
Права, зобов'язання та відповідальність сторони по договору переходить до нового орендаря в тому обсязі, в якому вони належали первісному орендарю до набуття чинності цією угодою (п.3 Угоди).
Угода набуває чинності з моменту її підписання та діє до завершення строку дії договору (п.5 Угоди).
Крім того, 01.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нововолинський завод спеціального технічного обладнання" (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем Осипенко Ганною Вікторівною (орендар) укладено додаткову угоду № 4 до договору оренди нерухомого майна № 1 від 12.08.2022, якою сторони погодили доповнити договір п.5.1.1, яким визначили, що розмір орендної плати за такі календарні періоди як: листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року становить 21 грн за 1 кв. м. виробничого приміщення. Загальний розмір орендної плати об'єкта оренди за один календарний місяць у такі календарні періоди як: листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року становить 46 431 грн (а. с. 12).
Інші умови договору оренди нерухомого майна № 1 від 12.08.2022 залишаються без змін (п.2 Додаткової угоди № 4).
Додаткова угода набуває чинності з дати її підписання сторонами та є невід'ємною частиною договору оренди нерухомого майна № 1 від 12.08.2022 (п. п. 3,4 Додаткової угоди).
Відповідно до платіжної інструкції № 111 від 24.01.2023 ФОП Осипенко Г.В. перерахувала ТОВ "Нововолинський завод спеціального технічного обладнання" грошові кошти в сумі 98 862 грн з призначенням платежу "за оренду нерухомого майна за січень - лютий 2023, згідно рахунку №11 від 02.01.2023 р. Без ПДВ." (а.с.42).
Як зазначає позивач, в період з серпня 2023 по липень 2024 відповідачці було нараховано 1 114 344 грн орендної плати, яка останньою не сплачена.
Вищевказане стало підставою для звернення до суду із позовом в цій справі про стягнення 1 114 344 грн орендної плати. Також позивачем нараховано та заявлено до стягнення суми пені та відсотків річних.
Крім того, ТОВ "Нововолинський завод спеціального технічного обладнання" зверталося з позовом до фізичної особи - підприємця Осипенко Ганни Вікторівни про стягнення 464 310 грн заборгованості по орендній платі, 5 838 грн 86 коп. - 3 % річних, 92 165 грн 45 коп. пені.
Звертаючись із позовом у справі № 910/12786/23, ТОВ "Нововолинський завод спеціального технічного обладнання" просило стягнути, зокрема, заборгованість з орендної плати за період березень-липень 2023 року.
Господарський суд Волинської рішенням області від 21.02.2024 у справі № 910/12786/23, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду, позов задовольнив частково. Стягнув з ФОП Осипенко Ганни Вікторівни на користь ТОВ "Нововолинський завод спеціального технічного обладнання" 464 310 грн заборгованості по орендній платі, 3 037 грн 73 коп. 3 % річних, 50 323 грн 57 коп. пені, 7 765 грн 07 коп. судового збору за подання позовної заяви. Відмовив в задоволені позову про стягнення 2 801 грн 13 коп. 3% річних та 41 841 грн 97 коп. пені.
Поруч з вказаним, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ФОП Осипенко Ганни Вікторівни містяться відомості щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи Осипенко Ганни Вікторівни 01.05.2024.
Тобто, Осипенко Ганна Вікторівна з 01.05.2024 не здійснює підприємницьку діяльність.
У випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за її зобов'язаннями, пов'язаними із підприємницькою діяльністю.
Подібний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18, від 05.06.2019 у справі № 904/1083/18, від 04.09.2019 у справі № 640/16902/18, від 09.10.2019 у справі №127/23144/18.
При цьому, якщо спірні правовідносини виникли щодо виконання фізичною особою-підприємцем умов господарського договору, зобов'язання за яким у особи з втратою статусу фізичної особи-підприємця не припинилися, то спір відноситься до юрисдикції господарського суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №640/16902/18).
Оскільки спір у справі стосується правовідносин, що виникли під час провадження підприємницької діяльності відповідачки, як фізичної особи-підприємця, то цей спір відноситься до юрисдикції господарського суду, а стороною в цьому спорі є Осипенко Ганна Вікторівна, як фізична особа, без статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги такі положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
В силу ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Згідно із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з ч. 1 ст. 509, ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Як стверджується ст. 521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст. 522 ЦК України новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.
Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
В силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Суд апеляційної інстанції встановив, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору оренди нерухомого майна № 1 від 12.08.2022(з Додатками) та Угоди від 01.11.2022 про заміну сторони договірного зобов'язання в Договорі оренди нерухомого майна №1 від 12.08.2022.
Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Апеляційний господарський суд вказує, що матеріалами справи підтверджено загальну суму заборгованості відповідачки перед позивачем за Договором в сумі 1 114 344 грн (за періодом з серпня 2023 року по липень 2024 року).
Крім того, щодо доводів відповідачки про не укладання з її боку Угоди від 01.11.2022, то суд апеляційної інстанції вказує, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 23.06.2022 у справі №917/1951/19 та від 29.05.2024 у справі №910/6103/23).
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц у разі, якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього кошти, а орендодавець їх приймав), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).
Як вказано вище, відповідно до платіжної інструкції № 111 від 24.01.2023 ФОП Осипенко Г.В. перерахувала ТОВ "Нововолинський завод спеціального технічного обладнання" грошові кошти в сумі 98 862 грн з призначенням платежу "за оренду нерухомого майна за січень - лютий 2023, згідно рахунку №11 від 02.01.2023 р. Без ПДВ.".
Посилання відповідачки на те, що вказаний платіж був зроблений на прохання ТОВ "Модулехаус" не підтверджені доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції.
Щодо позовних вимог про стягнення 15 570 грн 29 коп. 3 % річних та 35 830 грн 51 коп. пені, суд апеляційної інстанції враховує таке.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із до п.7.2 Договору у випадку несвоєчасної оплати орендарем орендної плати та/або комунальних платежів по встановлених рахунках, він зобов'язаний сплатити орендодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, від розміру несплаченого платежу за кожний день прострочення.
Також, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок позивача, дійшов висновку, що нараховані 15 570 грн 29 коп. 3 % річних та 35 830 грн 51 коп. пені є арифметично правильні, підставні та підлягають до стягнення з відповідачки.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі.
Крім того, щодо доводів апеляційної скарги про не призначення судом першої інстанції у цій справі експертизи, то суд апеляційної інстанції, з підстав викладених в цій постанові щодо відмови в призначені почеркознавчої експертизи, не вбачає порушення судом першої інстанції норм процесуального права, шляхом відмови в призначенні почеркознавчої експертизи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене рішення Господарського суду Волинської області від 18.02.2025 у справі №903/803/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 18.02.2025 у справі №903/803/24 - без змін.
2. Справу № 903/803/24 надіслати Господарському суду Волинської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "21" травня 2025 р.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.