Справа № 630/413/25
Провадження № 2/630/221/25
20 травня 2025 року м. Люботин
Люботинський міськи й суд Харківської області у складі:
головуючого судді Малихіна О.О.,
за участю секретаря Нерубацької А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Люботин Харківської області в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу № 630/413/25 (провадження №2/630/22125) за позовною заявою, поданою Мєшніком Костянтином Ігоровичем - представником АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 22 листопада 2018 року у розмірі 26255,59 грн. та стягнення судових витрат у розмірі 2422,40 грн., -
встановив:
В обґрунтування позову представник позивача вказував, що «Monobank» - це мобільний банк, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Відповідач ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим власноручно підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 22 листопада 2018 року. В результаті АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» ОСОБА_1 були надані кредитні кошти у розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, та на умовах передбаченими договором, а відповідач в свою чергу зобов'язання за кредитним договором не виконувала. Внаслідок прострочення зобов'язання відповідачем перед банком виникла заборгованість у загальному розмірі 26255,59 грн. Оскільки відповідач не бажає в добровільному порядку погашати заборгованість, то позивач вимушений був звернутися з даними позовом до суду.
Ухвалою суду від 07 квітня 2025 року будо відкрито провадження в справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України суд при розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а також заслуховує усні пояснення сторін та показання свідків.
Представник позивача Мєшнік К.І. в судове засідання не з'явився, але в позовній заяві вказував, що не заперечує проти розгляду справи без участі представника позивача та не заперечує проти ухвалення заочного рішення в разі неявки відповідача в судове засідання.
В судове засідання відповідач ОСОБА_1 була викликана шляхом надсилання копії ухвали та судової повістки на електронну адресу. Виходячи зі змісту ч. 8 ст. 128, ч. 4 ст. 130 ЦПК України, суд вважає, що відповідачу у належний спосіб була вручена судова повістка. Але відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, причини її неявки суду невідомі, відзив на позов нею не поданий. Суд, зі згоди представника позивача, розглядає справу за відсутністю відповідача в заочному судовому засіданні та на підставі наявних в ній матеріалів.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.
Так, «Monobank» - це мобільний банк, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank.
Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.
Особливістю даного мобільного банку є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
22 листопада 2018 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг.
Відповідно до підписаної анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг відповідач просила Банк відкрити поточний рахунок у гривні на її ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов Договору.
У заяві зазначено, що ОСОБА_1 погоджується з тим, що дана анкета-заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого вона підтверджує і зобов'язується виконувати його умови, а також, що вона ознайомлена з актуальною (чинною) редакцією Умов і Правил надання банківських послуг, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, Тарифами, що розміщені за посиланням, та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Беззастережно погодилася з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погодилася з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту Банк повідомляє їй шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
Крім того, ОСОБА_1 відповідно до підписаної анкети-заяви просила вважати наведений зразок її власноручного підпису або його аналоги (у тому числі її електронний підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті їй в Банку, засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису в мобільному додатку з метою засвідчення її даних згідно з Договором.
Також ОСОБА_1 визнала, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях. Крім того, підтвердила, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися нею та/або банком з використанням електронного удосконаленого електронного підпису.
Анкета-заява містить паспортні та анкетні дані відповідача, водночас, в анкеті відсутні дані про розмір встановленого кредитного ліміту, процентну ставку у межах пільгового періоду, строк кредитування, наслідки порушення умов кредитування, тощо. В даній анкеті-заяві є лише посилання на те, що ОСОБА_1 погоджується з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та те, що про зміну доступного кредитного ліміту Банк повідомляє їй шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано розрахунок заборгованості за договором б/н від 22 листопада 2018 року укладеним між банком та ОСОБА_1 відповідно до якого станом на 20 листопада 2024 року її розмір становить 26255,59 грн., із них: 26255,59 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 0 грн. - загальний залишок заборгованості за відсотками; 0 грн. - заборгованість за пенею, 0 грн заборгованість за порушення грошового зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Універсал Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, в зв'язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У рішенні № 7-рп/2013 від 11 липня 2013 року Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах.
В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), яка є релевантною стосовно порядку укладання договору кредиту, було зазначено наступну правову позицію щодо належного стандарту доведення факту узгодження Умов та правил банківських послуг.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що наданий позивачем витяг з Умов, датований 27 листопада 2021 року, за відсутності доказів, що відповідач з ними ознайомилася при підписанні Анкети-заяви від 22 листопада 2018 року є достатнім доказом укладення договору кредиту на тих умовах, які там зазначені. Доводи банку щодо нерелевантності цієї правової позиції є безпідставними, виходячи з наведених вище мотивів.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Із наданих позивачем доказів тільки Анкета-заява від 22 листопада 2018 року містить підпис відповідача. Водночас, Анкета-заява не містить відповідних істотних умов кредитного договору, в указаній заяві відсутні будь-які дані стосовно оформлення кредиту, зазначення суми кредитного ліміту, строку повернення кредиту, визначення розміру процентів за користування кредитом у межах пільгового періоду та інших істотних умов.
Крім того, матеріали справи не містять доказів, яке рішення було прийнято Банком за заявою відповідача, яка картка їй була видана, а також доказів про розмір кредитних коштів/встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
У матеріалах справи також у формі додатків до Умов наявні копія Тарифів, Паспорту споживчого кредиту, в яких викладені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, санкції за порушення зобов'язань, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача, які мають бути підписані споживачем його електронним цифровим підписом. Однак на вищевказаних документах відсутній підпис відповідача.
Зі змісту Паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.
Крім того, Паспорт споживчого кредиту не містить відомостей щодо дати його складання, а також його підписання відповідачем електронно-цифровим підписом. Інформація, що міститься у паспорті, зберігала чинність та була актуальною до 01 січня 2023 року.
До того ж, Паспорт споживчого кредиту є інформацією, тобто довідкою для споживача, та така інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування.
Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20.
Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано розрахунок заборгованості за договором б/н від 22 листопада 2018 року укладеним між банком та ОСОБА_1 , відповідно до якого станом на 24 вересня 2024 року її розмір становить 26255,59 грн грн., із них: 26255,59 грн грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 0 грн. - загальний залишок заборгованості за відсотками; 0 грн - заборгованість за пенею, 0 грн заборгованість за порушення грошового зобов'язання.
Розрахунок заборгованості, на який посилався позивач у позові, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація, зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає банк.
У розрахунку заборгованості зазначено, що розмір заборгованості за наданим кредитом складає 26255,59 грн., і вказана сума заявлена банком до стягнення. Проте, будь-яких доказів видачі кредитних коштів, підвищення (збільшення) кредитного ліміту до матеріалів справи позивачем надано не було. Відтак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позовній заяві, а саме, що заборгованість відповідачки за договором 22 листопада 2018 року становить 26255,59 грн (відповідно до розрахунку заборгованості), матеріали справи не містять.
Як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості, загальний залишок заборгованості за кредитом (тіло кредиту) визначений станом на 20 листопада 2024 року в розмірі 26255,59 грн. Проте, фактично ця сума не є заборгованістю лише за тілом кредиту, оскільки банком також нараховувались проценти на заборгованість за кредитом за процентними ставками 38,4% і 37,2%, що не передбачено умовам анкети-заяви від 22 листопада 2018 року, і такі нараховані проценти додавалися до суми заборгованості по тілу кредиту, що автоматично призводило до її збільшення без фактичного користування додатковими кредитними коштами.
ОСОБА_1 неодноразово вносила кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості різними сумами, однак сплачені ним кошти розподілялись банком на погашення процентів, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту, у зв'язку з чим заборгованість зростала.
Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 серпня 2023 року у справі № 206/3009/15 (провадження № 61-5576св23) та ін.
Так, позивачем надано до суду банківську виписку про рух коштів по карті, якою користується ОСОБА_1 яку було сформовано 20 листопада 2024 року. Дослідивши вказану виписку, суд переконався в тому, що він відображено нарахування процентів на заборгованість за кредитом з подальшому додаванням їх до суми заборгованості по тілу кредиту; а також здійснені відповідачем ОСОБА_1 операції з внесення грошових коштів на рахунок, які були спрямовані Банком на погашення заборгованості, в тому числі тієї, яка утворилась внаслідок нарахування відсотків на користування кредитом, але погашати яку у відповідача обов'язок не виникав. До того ж, вказана виписка по рахунку починається з дати 22 листопада 2018 року та завершується банківською операцією, здійсненою 11 листопада 2022 року. Отже такий документи не містить в собі всієї інформації щодо руху коштів та не підтверджує те, що з боку відповідача утворилась заборгованість станом на 20 листопада 2024 року в розмірі 26255,59 грн.
Стаття 80 ЦПК України передбачає достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов'язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2ст.13 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3ст.13 ЦПК України).
Оскільки в матеріалах справи відсутня заява відповідача про визнання позову, і оскільки саме на позивача в силу положень ст.ст. 12,13 ЦПК України покладається доведення обставин, на які він посилається на підтвердження своїх вимог, відтак неподання ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву та заперечень проти викладених позивачем обставин, зустрічних доказів саме по собі не свідчить про визнання нею обставин, на які посилається позивач, або наявність підстав для визнання судом цих обставин встановленими.
Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, зокрема виписки з рахунку, є підставою для вмотивованого висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, адже зазначені позивачем обставини ґрунтуються на припущеннях.
З огляду на викладене суд вважає безпідставними вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором , у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже судовий збір відшкодуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 88, 526, 530, 610, 611, 612, 625-627, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 83, 263, 265, 274, 279, 280, 282 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.
На заочне рішення відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення до Люботинського міського суду Харківської області може бути подана письмова заява про його перегляд. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» , код ЄДРПОУ 21133352, адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , адреса : АДРЕСА_1
Суддя О. О. Малихін