Справа № 240/7794/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черноліхов Сергій Вікторович
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
19 травня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
у жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою в порядку ст. 383 КАС України у якій просив:
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо обмеження розміру перерахованої пенсії за вислугу років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести йому перерахунок та виплату з 01.01.2020 пенсії без обмеження її максимального розміру та з урахуванням раніше проведених виплат, виплативши різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за вислугою років.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити заяву.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20.08.2020, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2020, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, оформлене листом № 258/02.18 від 23 квітня 2020 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру", виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 16 квітня 2020 року № 21-766 зп з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з 13 грудня 2019 року.
На виконання вказаного судового рішення позивачу 13.01.2021 видано виконавчий лист, який пред'явлено для примусового виконання до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).
Проте, при виконанні судового рішення по справі № 240/7794/20 відповідач здійснив перерахунок його пенсії з обмеженням її максимальним розміром.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даною заявою.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необґрунтованості заяви.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Так, з метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, регламентований статтею 383 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Таким чином, вказані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо визнання дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними щодо неналежного виконання рішення суду, суд не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення, а тому процесуальна процедура вирішення питання протиправності дій/бездіяльності відповідача у справі суб'єкта владних повноважень, вчинених на виконання рішення суду, виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення.
Із матеріалів справи встановлено, що ппозивач у поданій заяві просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо обмеження розміру перерахованої пенсії за вислугу років і зобов'язати відповідача провести йому перерахунок та виплату з 01.01.2020 пенсії без обмеження її максимального розміру та з урахуванням раніше проведених виплат, виплативши різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за вислугою років.
Проте, питання перерахунку і виплати пенсії без обмеження її максимального розміру не було предметом розгляду даної справи, а тому це не може свідчити про невиконання рішення суду, а є окремим предметом позову. Відтак, вирішення даного питання призведе до зміни рішення суду.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача поданої в порядку ст. 383 КАС України.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 370, 383 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Шидловський В.Б. Боровицький О. А.