Справа № 120/4760/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Віятик Н.В.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
20 травня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулась до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 за період з 01.03.2018 по 14.07.2019;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 індексацію грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 за період з 01.03.2018 по 14.07.2019, в сумі 66202,27 грн.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
Відповідно до ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року провадження у справі закрито.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
Так, предметом спору у даній справі є вимоги про:
- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 за період з 01.03.2018 по 14.07.2019;
- стягнення з Військової частини НОМЕР_1 індексації грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 за період з 01.03.2018 по 14.07.2019, в сумі 66202,27 грн.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що у період з 01.03.2018 по 14.07.2019 їй не виплачувалась індексація грошового забезпечення, передбачена абзацами 4, 5, 6, пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Тому, з метою відновлення порушеного права, остання звертається до суду.
В свою чергу, як встановлено судом першої інстанції, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09.11.2023 у справі № 120/12970/23, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2023, було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та, зокрема, визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування при обчисленні їй індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 р. по 14.07.2019 р. вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 і зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 р. по 14.07.2019 р. відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078".
В подальшому, позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила здійснити нарахування та виплату індексації-різниці, розрахованої відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, у період з 01.03.2018 по 14.07.2019 включно і на виконання рішення суду від 09.11.2023 №120/12970/23.
Відповідачем видано довідку від 15.02.2024 №152 по нарахуванню індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , згідно якої сума до нарахування індексації становить 0,00 грн. та компенсації втрати частини доходів відповідно теж 0,00 грн., що і стало підставою для повторного звернення позивача до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ініційований позивачем спір не може бути вирішеним як адміністративним судом, так і в інших судових юрисдикціях, оскільки спірні правовідносини фактично виникли у зв'язку із неналежним виконанням, на думку позивача, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09.11.2023 у справі № 120/12970/23, що набрало законної сили.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
За змістом частини 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Виконання судового рішення може відбуватися у добровільному та примусовому порядку, а судовий контроль за виконанням рішення суду здійснює суд, що його ухвалив.
Судова колегія зауважує, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09.11.2023 у справі № 120/12970/23 зобов'язано відповідача, окрім іншого, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 р. по 14.07.2019 р. відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078".
Тобто, питання виплати позивачу недоплаченої індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 р. по 14.07.2019 р. охоплюється рішенням суду у справі № 120/12970/23 та належить до предмета його виконання.
Водночас, позивач, не погоджуючись з повнотою виконання цього рішення, звернулась до суду з новим позовом, фактичною підставою якого є незгода останньої з повнотою виконання Військовою частиною НОМЕР_1 рішення суду від 09.11.2023 року у справі №120/12970/23 в частині визначення розміру виплати індексації за вказаний період на виконання судового рішення.
Так, на переконання апелянта, суд в межах справи 120/12970/23, вирішивши питання про право позивача на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 14.07.2019 р. відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078", протиправно не визначив розмір такої виплати.
Приписами статті статті 372 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
За змістом частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В свою чергу, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду (ч. 1 ст. 383 КАС України).
Таким чином, суд першої інстанції вірно відзначив, що процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Зазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Згідно статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відтак, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17, а також в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, від 11.12.2020 у справі № 826/13146/18.
Колегія суддів зауважує, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправної бездіяльності відповідача при виконанні рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09.11.2023 у справі №120/12970/23. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
З огляду на викладене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимоги про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яка допущена на виконання судового рішення, в іншому (новому) судовому провадженні не можуть розглядатися судом.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17 та від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду висловлену у постанові від 11.12.2020 року у справі № 826/13146/18, де Суд вказав, що вирішуючи подібний спір пов'язаний із виконанням судового рішення, у цій справі поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ініційований позивачем спір не може бути вирішеним як адміністративним судом, так і в інших судових юрисдикціях, оскільки стосується вимог про зобов'язання відповідача виконати у бажаний для позивача спосіб чинне рішення суду від 09.11.2023 у справі № 120/12970/23, а тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України наявні підстави для закриття провадження у даній справі.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.