П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/33252/24
Перша інстанція: суддя Левчук О.А.,
повний текст судового рішення
складено 15.01.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченко К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «МС КОРПОРЕЙШН» на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МС КОРПОРЕЙШН» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилась адміністративна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МС КОРПОРЕЙШН» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправними та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №11387108/41460849 від 09.07.2024 року, №11387103/41460849 від 09.07.2024 року, №11387107/41460849 від 09.07.2024 року, №11387110/41460849 від 09.07.2024 року, №11543885/41460849 від 01.08.2024 року; зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні №13 від 11.08.2023 року, №14 від 14.05.2024 року, №25 від 21.05.2024 року, №34 від 27.05.2024 року, №35 від 23.04.2024 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання.
Від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі в частині розподілу понесених витрат на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Від представника відповідачів надійшли заперечення, в яких представник відповідача зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Оцінивши витрати з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів як кваліфікований фахівець, враховуючи, що на розгляді в Одеському окружному адміністративному суді розглядаються безліч судових справ з аналогічним предметом спору - скасування рішень про відмову в реєстрації податкової накладної, відповідачі дійшли висновку, що ця справа не потребувала затрат значного часу, підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи, представник відповідачів вважає справедливим призначити позивачеві компенсації витрат на правову допомогу адвоката, що становить розмір прожиткового мінімуму на 2024 рік станом на час звернення з позовом до суду.
Згідно з вимогами ч.3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року прийнято додаткове рішення по справі №420/33252/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МС КОРПОРЕЙШН» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, адреса місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МС КОРПОРЕЙШН» (код ЄДРПОУ 41460849, адреса місцезнаходження: 65033, м. Одеса, пров. 4-й Аеропортовський, 3, оф. 3) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
На вказане додаткове рішення суду товариство з обмеженою відповідальністю «МС КОРПОРЕЙШН» подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі №420/33252/24 про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правову допомогу адвоката та прийняти нове рішення про задоволення заяви у повному обсязі, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МС КОРПОРЕЙШН» судові витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 20.000,00 (двадцять тисяч) гривень. Апелянт вважає зазначене додаткове рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права та без повного з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення.
05.02.2025 року (вхід.№6505/25) на адресу суду апеляційної інстанції від представника Головного управління ДПС в Одеській області - Лукашика Іллі Андрійовича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «МС КОРПОРЕЙШН» по справі №420/33252/24 на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року та залишити вказане додаткове рішення - без змін.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року в задоволенні клопотання Головного управління ДПС в Одеській області про продовження строку для усунення недоліків - відмовлено. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року - повернуто апелянту.
Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до вимог ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з вимогами ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до вимог ч.ч.1-2 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з вимогами ч.ч.3-4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до вимог ч.ч.5-7 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до вимог ч.ч.7, 8 ст.137 КАС України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з вимогами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до вимог ч.3 ст.4 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно з вимогами п.п.1, 2, 6 ч.ч.1, 2 ст.19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до вимог п.6 ч.1 ст.1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Згідно ст.28 Правил адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з'їздом адвокатів України, формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Частиною 3 статті 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до вимог ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з правничою допомогою суд враховує, що на підтвердження понесених витрат до суду надано ордер, договір про надання правової допомоги, детальний опис (звіт про надання правової допомоги), акт приймання-передачі наданих послуг.
Згідно з вимогами п.1.1, п.1.2 договору про надання правової допомоги від 16.09.2024 року адвокатське бюро на умовах та у строки, визначені у цьому договорі, приймає на себе доручення клієнта щодо надання йому правової допомоги, а клієнт на умовах та у строки, визначені у цьому договорі, зобов'язується сплатити гонорар за надену ним правову допомогу, а також компенсувати фактичні видатки, пов'язані з виконанням умов цього договору. На виконання п.1.1. даного договору клієнт уповноважує адвокатське бюро: представляти клієнта в судових органах України усіх інстанцій з питань оскарження рішень про відмову в реєстрації податкових накладних №11387108/41460849 від 09.07.2024 року, №11387103/41460849 від 09.07.2024 року, №11387107/41460849 від 09.07.2024 року, №11387110/41460849 від 09.07.2024 року, №11543885/41460849 від 01.08.2024 року, складених Головою комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних при ДПС України; представляти клієнта в судових органах України усіх інстанцій з питань оскарження рішень про відмову в реєстрації податкових накладних перелік яких може бути погоджено сторонами у додаткових угодах до цього договору. Для чого адвокатське бюро має право подавати та підтримувати позовні заяви, апеляційні скарги, подавати докази, а також додаткові пояснення та відповідні, заперечення та інші процесуальні документи передбачені законом для позивача, отримувати рішення суду та користуватись усіма правами наданими позивачу, без будь-яких процесуальних обмежень.
Відповідно до вимог п.3.1, 3.2 договору за надання правової допомоги та представництво у суді клієнт сплачує адвокатському бюро гонорар, розмір якого становить 20.000,00 (двадцять тисяч) гривень за повний комплекс послуг за надання правової допомоги по кожній справі у першій інстанції (правовий аналіз документів, підготовка та подача адміністративного позову, підготовка та подача відповідних відповідей на відзив, тощо). Сторони погодити, що гонорар сплачується клієнтом у вигляді післяплати, протягом 30 календарних днів з моменту виставлення адвокатським бюро рахунку, який у свою чергу виставляється після, набрання законної сили рішення суду першої інстанції або після завершення процедури апеляційного оскарження, якщо таке рішення оскаржувалось.
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 03.01.2025 року АО «Леоніда Лісниченка» надало ТОВ «МС КОРПОРЕЙШН», а останнє прийняло наступні послуги у вигляді правової допомоги: 1. правовий аналіз рішень про відмову у реєстрації податкових накладних та документації клієнта на підставі якої було складено податкові накладні (договори, рахунки, квитанції, акти, тощо) первинна консультація щодо перспективи судового оскарження; 2. підготовка та подача адміністративного позову до Одеського окружного адміністративного суду (категорія справ середньої складності); 4. правовий аналіз заперечень на позов, поданих відповідачем, підготовка та подача відзиву на заперечення до Одеського окружного адміністративного суду. Всього надано правової допомоги у суді першої інстанції на суму 20.000,00 (двадцять тисяч) гривень.
В той же час, така правнича допомога як правовий аналіз рішень про відмову у реєстрації податкових накладних та документації, підготовка та подача адміністративного позову по суті є вчиненням однієї дії - підготовка та написання позовної заяви, вимоги до якої визначені приписами КАС України.
В постанові від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Вказана позиція підтримана Верховним Судом в постановах від 01 червня 2022 року по cправі №910/1929/19, від 18 травня 2022 року по cправі №911/1825/20, від 23 лютого 2022 року по справі №914/653/21, від 15 червня 2021 року по справі №912/1025/20.
В постанові від 24.01.2019 року по справі №910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічна позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року по справі №904/4507/18, від 19 лютого 2020 року по справі №755/9215/15-ц.
Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 року по справі №911/2737/17 метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 року від №640/8316/20, від 21.10.2021 року у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. При визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
В постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі №750/2055/20 вказано, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п.268, 269).
Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
У постановах Верховного Суду від 28 квітня 2023 року по справі №640/8003/20, від 25 травня 2023 року по справі №440/7120/20, від 20 червня 2023 року по справі №280/5922/21 викладено правову позицію, згідно якої визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу судом першої інстанції вірно враховано, що дана справа належить до категорії справ незначної складності та була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Враховуючи правовий підхід Європейського суду з прав людини до розподілу судових витрат між сторонами, з урахуванням заяви представника відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу у справі №420/33252/24, оцінюючи акт наданих послуг, перелік наданих послуг за критеріями співмірності та розумності наданих послуг, а також те, що ця справа не відноситься до категорії складних, вже існує стала сформована судова практика з розгляду цієї категорій справ, колегія суддів вважає, що наведені у цьому опису витрати, пов'язані зі переліченими діями, є неминучими та фактичними лише в частині написання позовної заяви та інших процесуальних документів. А тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МС КОРПОРЕЙШН» слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді К.В. Кравченко Н.В. Вербицька