П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/34588/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року, прийнятого в порядку письмового провадження суддею Аракелян М.М. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - Відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області) в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії та виплаті пенсії по інвалідності без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи із дня ухвалення Другим Сенатом Конституційного Суду України Рішення № 2-р(ІІ)/2024 від 20.03.2024 року;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області провести з урахуванням раніше виплачених сум перерахунок та виплату пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків, призначену відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 20.03.2024 року, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 2-р(ІІ)/2024;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області, при перерахунку, здійснити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків їх виплати, на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, за період з березня 2024 року, до дати виплати заборгованості по пенсії у повному розмірі.
В обґрунтування позову зазначено, що Позивач перебуває на обліку у Відповідача та з 06.02.2004 року отримує пенсію по ІІ групі інвалідності, як ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, відповідно до Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ). Розмір пенсійної виплати, із врахуванням обмеження, визначеного статтею 2 Закону України від 08.07.2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» склав 20 930 грн.. Позивач звернувся до Відповідача із заявою про здійснення з 20.03.2024 року перерахунку та виплати пенсії з урахуванням усіх надбавок, доплат, підвищень, проведених індексацій, проведених та подальших перерахунків, без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Однак, Відповідач відмовив у такому перерахунку. Позивач зазначав, що Конституційний Суд України, у рішенні від 20.03.2024 року № 2-р(ІІ)/2024 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) припис статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини 3 статті 67 Закону № 796-XII зі змінами. Тому, вважає протиправними дії Відповідача щодо обмеження виплати пенсії максимальним розміром.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 року позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії та виплаті ОСОБА_1 пенсії по інвалідності без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи із дня ухвалення Другим Сенатом Конституційного Суду України Рішення № 2-р(ІІ)/2024 від 20.03.2024 року;
- зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області провести з урахуванням раніше виплачених сум перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків, призначену відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 20.03.2024 року;
- у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та винести нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, сторона не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, оскільки внаслідок перерахунку пенсії Позивача, призначеної відповідно до Закону № 796-XII, її розмір перевищив максимальний. Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми ч. 1 ст. 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Зазначені положення Закону № 3668-VI та ст. 67 Закону № 796-XII на момент проведення перерахунку неконституційними не визнавалися, були чинними, відтак обов'язкові для застосування.
Крім того, посилання на рішення Конституційного Суду від 20.03.2024 року № 2-р(ІІ)/2024 скаржник вважає безпідставним, оскільки таке рішення прийняте після проведення Позивачу перерахунку пенсії, яким було обмежено максимальний розмір пенсії до виплати, а отже таке обмеження на момент його встановлення було правомірним. У період між прийняттям рішення Конституційним Судом України та зверненням Позивача з даним позовом йому не проводилося жодних перерахунків, а отже не ставилося питання щодо застосування обмеження пенсії максимальним розміром. Відтак, з боку органів Пенсійного фонду України не було допущено протиправною поведінки або бездіяльності відносно Позивача.
Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на таке.
Положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (Категорія 1) та з 2007 року отримує пенсію по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Розмір пенсії Позивача станом на 28.02.2024 року визначений у розмірі 43 680, 02 грн., проте обмежений десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність - 23 610 грн..
У вересні 2024 року Позивач звернувся до Відповідача із заявою, в якій просив проводити виплату пенсії відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 року без обмежень максимального (граничного) розміру пенсії.
Листом від 24.10.2024 року Відповідач повідомив Позивача про те, що останній отримує пенсію як особа з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Розмір пенсії обчислено із розрахунку 80% від середньомісячного заробітку 62 615, 89 грн. (проіндексованого на 1, 0796), та її розмір з 01.03.2024 року становить 43 680, 02 грн, де: основний розмір пенсії від середнього заробітку 50 092, 71 грн.; цільова допомога інвалідам війни 2 групи - 50, 00 грн.; додаткова пенсія інвалідам 2 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС згідно Постанови № 112 - 379, 60 грн., підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни ІІ групи (40% від 2 361 грн.) - 944,40 грн, пенсія за особливі заслуги перед Україною Нагороджений одним орденом України або колишнього СРСР (23% від 2 361 грн.) - 543, 03 грн; обмеження на індексації з 01.03.2023 року - (-6 136, 34 грн.); обмеження на індексації з 01.03.2024 року - (-2 193, 38 грн.). Розмір пенсії до виплати становить - 23 610, 00 грн..
Вважаючи протиправну бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області щодо обмеження пенсії максимальним розміром з 20.03.2024 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів на належне пенсійне забезпечення.
Розглянувши справу по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на те, що Позивач має право на отримання пенсії згідно Закону № 796-XII без обмеження її максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з 20.03.2024 року - із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 року № 2-р(II)/2024 по справі № 3-123/2023(229/23). В свою чергу суд відмовив в задоволенні позову в частині нарахування та виплата компенсації, оскільки станом на дату розгляду справи перерахунок та виплату пенсії Позивачу не здійснено.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується із висновком суду попередньої інстанції про задоволення позову, виходячи з наступного.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (Закон № 796-ХІІ).
Отже, Закон № 796-XII визначає, зокрема, особливі норми та умови пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
За положеннями статті 49 Закону № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді:
а) державної пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
08 липня 2011 року прийнято Закон № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011 року.
Статтею 2 Закону № 3668-VI передбачено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
У зв'язку з цим частина 3 статті 67 Закону № 796-ХІІ викладена в такій редакції:
«Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.».
Рішенням Другого Сенату Конституційного Суду України від 20.03.2024 року № 2- р(ІІ)/2024 по справі № 3-123/2023(229/23) за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI, першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (щодо гарантованого рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами.
Припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає 2 361 грн..
Оскільки з 20 березня 2024 року (дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 року № 2-р(II)/2024) стаття 67 Закону №796-XII не містить норми про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, припис статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII, визнано неконституційними, є правильним висновок суду першої інстанції, що з 20.03.2024 року Відповідач не має правових підстав обмежувати пенсію Позивача максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, тому Відповідач діяв протиправно, відмовивши Позивачу у перерахунку пенсії.
Доводи апелянта про те, що на день виникнення спірних правовідносин Верховною Радою України редакцію статті 67 Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не змінено, тому для виплати пенсії в розмірі, який перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, немає підстав, суд відхиляє через їх безпідставність, адже після визнання правової норми неконституційною така норма втрачає чинність, тому в контексті спірним правовідносин є правильним висновок про відсутність підстав для обмеження пенсії Позивача максимальним розміром з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 року № 2- р(II)/2024.
За таких обставин, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони ґрунтуються на хибному тлумаченні норм матеріального права та не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України).
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України). Враховуючи викладене, оскільки в апеляційній скарзі оскаржується рішення суду першої інстанції виключно в частині задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки висновкам суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з чим у вказані частині рішення суду підлягає залишенню без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: М.П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко