П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/9267/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року, прийнятого в порядку письмового провадження суддею Малих О.В. у місті Миколаїв, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - Відповідач, ГУ ПФУ в Миколаївській області) в якому просила суд:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо не виплати за період з 15.12.2023 року по 08.03.2024 року надбавки до пенсії на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Миколаївській області здійснити нарахування та виплати за період з 15.12.2023 року по 08.03.2024 року надбавки до пенсії на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
На обґрунтування позову зазначено, що станом на 15.12.2023 року Позивач мав на своєму утриманні двох непрацездатних членів сім'ї, а саме двох доньок, які не досягли 18 років, тому згідно вимог п. «а» ч. 1 ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) Позивач, як непрацюючий пенсіонер, з 15.12.2023 року по 08.03.2024 року (до дня досягнення дітьми 18 років) мав право на надбавку на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 року позов задоволено, а саме:
- визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 за період з 15.12.2023 року по 08.03.2024 року надбавки до пенсії на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язано ГУ ПФУ в Миколаївській області здійснити нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 15.12.2023 року по 08.03.2024 року надбавки до пенсії на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що оскаржуване рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та не ґрунтується на засадах верховенства права, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення повністю та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, сторона не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у Позивача права на отримання за спірний період надбавки до пенсії на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, передбаченої п. «а» ч. 1 ст. 16 Закону № 2262-XII, оскільки на день звернення за призначенням пенсії Позивачу, діти досягли 18 років, а тому не відносяться до непрацездатних членів сім'ї, відтак підстав для встановлення надбавки на них -відсутні.
21.04.2025 року за допомогою системи «Електронний суд» Позивач подав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому йдеться про законність оскаржуваного судового рішення, прийнятого з урахуванням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, а також із повним з'ясуванням усіх обставин, які мали значення для справи. Тому просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на таке.
Положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, 14.12.2023 року Позивача звільнено з військової служби у запас та того ж дня виключено зі списків особового складу частини, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 356 від 14.12.2023 року.
У червні 2024 року Позивачу призначено пенсію за вислугу років з 15.12.2023 року, тобто з наступного дня після звільнення зі служби, відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Водночас, пенсія за вислугою років була призначена Позивачу через майже шість місяців після звільнення зі служби через те, що на момент звільнення був відсутній розрахунок вислуги років на пенсію, який необхідний для призначення пенсії, тому особова справа Позивача була направлена до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України для проведення необхідного підрахунку вислуги років для призначення пенсії, яка повернулась із відповідним підрахунком до ІНФОРМАЦІЯ_1 лише 20.05.2024 року. А 06.06.2024 року пенсійна справа Позивача була надана Відповідача для призначення пенсії за вислугу років.
Разом з цим, станом на 15.12.2023 року (дата призначення пенсії ) Позивач мав на своєму утриманні двох непрацездатних членів сім'ї, а саме двох доньок, які не досягли 18 років ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), тому розраховував на отримання з боку Відповідача надбавку на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 15.12.2023 року (дата призначення пенсії) по 08.03.2024 року (досягнення дітьми 18 років), що передбачено п. «а» ч. 1 ст. 16 Закону № 2262-ХІІ.
16.07.2024 року Позивач отримав пенсію за вислугою років за період з 15.12.2023 року, проте без надбавки на неповнолітніх дітей.
27.08.2024 року Позивач звернувся до Відповідача із заявою про нарахування та виплату за період з 15.12.2023 року по 08.03.2024 року надбавки до пенсії на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у розмірі 6 479, 30 грн., однак листом від 13.09.2024 року Відповідач повідомив про відсутність підстав для нарахування надбавки, оскільки пакет документів про призначення пенсії з надбавками на непрацездатних членів сім'ї надійшов до пенсійного органу - 06.06.2024 року, тобто на день звернення за призначенням пенсії діти досягли 18 років.
Вважаючи протиправними дії ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті за період з 15.12.2023 року по 08.03.2024 року надбавки до пенсії на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів на належне пенсійне забезпечення.
Розглянувши справу по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у Позивача права на отримання за період з 15.12.2023 року по 08.03.2024 року надбавки до пенсії на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки Позивача було позбавлена конституційного права на призначення пенсії за вислугу років з надбавками до пенсії на кожного непрацездатного члена сім'ї у зв'язку з тим, що пакет необхідних документів надійшов на адресу пенсійного органу вже після досягнення дітьми Позивача 18 років.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується із висновком суду попередньої інстанції про задоволення позову, виходячи з наступного.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Закон № 2262-ХІІ).
Як визначено абзацом 1 пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ, особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж», «з» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині 3 статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Пунктом «а» частини 1 статті 16 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що до пенсії за вислугу років, що призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом (у тому числі до обчисленої в мінімальному розмірі), нараховується, зокрема надбавка непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника (стаття 30), - на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому надбавка нараховується тільки на тих членів сім'ї, які не одержують пенсійні виплати із солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомогу на дітей одиноким матерям. За наявності права одночасно на пенсію, зазначені види допомоги і надбавку на непрацездатного члена сім'ї до пенсії за вислугу років за вибором пенсіонера може бути призначено пенсію, державну соціальну допомогу або нараховано на цього члена сім'ї надбавку. За наявності в сім'ї двох або більше пенсіонерів кожний непрацездатний член сім'ї, який перебуває на їх спільному утриманні, враховується для нарахування надбавки тільки одному з пенсіонерів за їх вибором.
До непрацездатних членів сім'ї, які мають право на надбавку, належать особи, визначені у п.п. «а» - «д» ч. 4 ст. 30 Закону № 2262-XII.
Пунктом «а» частини 4 статті 30 Закону № 2262-ХІІ визначено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків. Такі надбавки призначаються на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
За приписами п. «д» ч. 1 ст. 50 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що пенсії відповідно до цього Закону призначаються, зокрема, особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів «а», «в» статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків. Особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які визнані особами з інвалідністю до закінчення трьох місяців з дня звільнення їх зі служби внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства, пенсія призначається з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.
Додатком 1 до постанови Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Порядок № 3-1) встановлено форму заяви про призначення/перерахунок пенсії визначеного зразка.
Пунктом 2 Розділу І Порядку 3-1 передбачено, що заява про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності подається військовослужбовцем, звільненим зі служби, та особою, яка має право на пенсію згідно із Законом або відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (заява про призначення/ перерахунок пенсії), до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Міністерства юстиції України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Служби судової охорони, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України, Національної поліції України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Управління державної охорони України (далі - уповноважений орган (структурний підрозділ)), за останнім місцем служби.
Пунктом 11 Розділу І Порядку 3-1 визначено, що днем звернення за призначенням пенсії є день подання до органу, що призначає пенсію, заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення уповноваженим органом (структурним підрозділом).
Підпунктом 11 пункту 4 Розділу ІІ Порядку 3-1 визначені документи для призначення надбавки на непрацездатних членів сім'ї (відповідно до п. «а» ст. 16 та п. «а» ст. 24 Закону № 2262-ХІІ): документи про належність до непрацездатних членів сім'ї, які передбачені підпунктом 5 пункту 3 цього розділу; документи, що засвідчують родинні відносини, які передбачені пунктом 12 цього розділу; документи про перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, які передбачені пунктом 13 цього розділу; документи, які підтверджують, що особа не працює (не провадить діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), не проходить службу, які передбачені пунктом 6 цього розділу.
Для призначення надбавки на непрацездатних членів сім'ї орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержані від органів, що призначають допомогу, відомості про вид призначеної непрацездатному члену сім'ї (на непрацездатного члена сім'ї) допомоги та період її одержання.
Як з'ясовано колегією суддів, дійсно пакет документів із заявою Позивача для призначення пенсії за вислугу років, відповідно до Закону № 2262-ХІІ, з надбавками на непрацездатних членів сім'ї: дочку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надійшов до Відповідача від ІНФОРМАЦІЯ_3 лише - 06.06.2024 року.
При цьому, факт перебування неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто непрацездатних членів сім'ї відповідно до п. «а» ч. 4 ст. 30 Закону № 2262-ХІІ, на утриманні Позивача з моменту звільнення з військової служби та до досягнення доньками повноліття, а саме з 15.12.2023 року по 08.03.2024 року включно, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Більш того, Позивачем дотримано умови звернення за призначенням спірної надбавки.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із твердженням Позивача про наявність права на отримання надбавки на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у період з 15.12.2023 року по 08.03.2024 року (до дня досягнення дітьми 18 років), передбаченої п. «а» ч. 1 ст. 16 Закону № 2262-XII, оскільки у вказаний період на утриманні Позивача перебували непрацездатні члени сім'ї, а саме дві доньки, які не досягли 18 років.
Натомість, Відповідач, після отримання від уповноваженого органу пакет документів на призначення Позивачу пенсії за вислугою років, вирішуючи питання щодо призначення відповідної пенсії з 15.12.2023 року, залишив поза увагою питання щодо призначення Позивачу відповідної надбавки до пенсії на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тим самим проявивши бездіяльність щодо призначення вказаної надбавки.
Водночас, як вірно зауважив суд першої інстанції, в межах цієї справи законодавство ставить особу, що має право на призначення пенсії з надбавками, у залежність від дій уповноваженого органу, який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсії.
Оскільки у період з 15.12.2023 року по 08.03.2024 року включно Позивач, як непрацюючий пенсіонер, мав на утриманні двох дітей віком до 18 років, що є підставою для призначення до пенсії Позивача надбавки на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до пункту «а» частини 1 статті 16 Закону № 2262-ХІІ. Проте, Позивача було позбавлено конституційного права на призначення пенсії за вислугу років з надбавками до пенсії на кожного непрацездатного члена сім'ї у зв'язку з тим, що пакет необхідних документів надійшов на адресу ГУ ПФУ вже після досягнення дітьми позивача 18 років.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що дії Відповідача у не призначенні надбавки непрацюючому пенсіонеру, який у спірний період мав на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї, у зв'язку із тим, що пакет документів із заявою Позивача для призначення пенсії за вислугу років з надбавками на непрацездатних членів сім'ї: дочку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надійшов до Відповідача лише 06.06.2024 року, слід визнати противними, адже на момент призначення пенсії у Відповідача були усі наявні документи, які підтверджували можливість призначення відповідного виду надбавки.
Твердження апелянта про відсутність у Позивача права на отримання за спірний період надбавки до пенсії на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, передбаченої п. «а» ч. 1 ст. 16 Закону № 2262-XII, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки питання щодо призначення відповідної надбавки до пенсії вирішувалося Відповідачем на момент призначення самої пенсії за вислугою років, починаючи з 15.12.2023 року, та станом на цей час, як встановлено вище, Позивач як непрацюючий пенсіонер мав на утриманні двох дітей віком до 18 років, що було підставою для призначення до пенсії відповідної надбавки відповідно до пункту «а» частини 1 статті 16 Закону № 2262-ХІІ.
Отже, установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи Відповідача.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України).
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: М.П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко