П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/14102/23
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року (суддя Птичкіна В.В., м. Миколаїв, повний текст рішення складений 18.02.2025) про прийняття звіту про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року, постановленої у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.12.2023:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 з 01.10.2023 щомісячної доплати до пенсії в сумі 2 000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист деяких категорій осіб»;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області з 01.10.2023 установити та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії в сумі 2 000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист деяких категорій осіб».
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 зобов'язано відповідача подати до суду звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі №400/14102/23.
07.02.2025 до Миколаївського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області в порядку статті 382 КАС України надійшов звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 було прийнято звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.12.2023.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 18.02.2025, та відмовити у прийнятті звіту Головного управління з встановленням нового строку для його подання.
На думку апелянта судом першої інстанції не було враховано неповне виконання боржником рішення суду у справі №400/14102/23.
У зв'язку із цим апелянт зазначив, що доказів на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 в частині зобов'язання здійснити виплати ОСОБА_1 надбавки до пенсії в розмірі 2000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист деяких категорій осіб» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області не надано.
На обґрунтування порушення норм процесуального права апелянт зазначив, що в порушення частини 3 статті 382-2 КАС України, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області не надіслано звіт позивачу, що є окремою підставою для відмови у прийнятті звіту.
Відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
Судом першої інстанції спірне питання було розглянуто в порядку письмового провадження.
Апеляційним судом справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів у разі, в тому числі, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду колегія суддів дійшла таких висновків.
Так, пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства відносить обов'язковість судового рішення.
У статті 129-1 Конституції України вказано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частинами другою, четвертою статті 13 Закону України від 02.60.2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Подібні за змістом норми щодо обов'язковості судового рішення закріплено у процесуальних кодексах України.
Зокрема, частинами першою - третьою статті 14 КАС України та частинами першою та другою статті 370 КАС України, визначено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
На важливість належного виконання судового рішення неодноразово наголошував у своїх рішеннях Конституційний Суд України.
Так, у пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. З огляду на це, посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду із цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.
Крім того, в абзаці п'ятому підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист; набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов'язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 листопада 2018 року №10-р/2018); невід'ємною складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
ЄСПЛ у пункті 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
ЄСПЛ у рішенні від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" (заява №28342/95) вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
Таким чином, обов'язковість судового рішення та його виконання є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтею 13 Закону №1402-VIII та статтею 14 КАС України.
Положеннями частини першої та другої статті 382 КАС України визначено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, КАС України передбачено спеціальні норми, спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому статтями 382, 383 КАС України.
Зазначені правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.01.2024 набрало законної сили рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі №400/1402/23, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області з 01.10.2023 установити та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії в сумі 2 000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист деяких категорій осіб».
На виконання рішення суду від 29.12.2023 Головним управлінням встановлено доплату до пенсії позивача у розмірі 2000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713, що підтверджено протоколом перерахунку пенсії від 01.03.2024 (а.с. 93).
Згідно з розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії, загальний розмір доплати за рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 склав 10 000 грн. (а.с. 93 зв.).
Відомості щодо заборгованості за рішенням суду у справі №400/14102/23 внесені до «Реєстру судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (а.с. 94).
Окремо відповідачем зазначено, що провело виплату за рішеннями суду, що набрали законної сили 19.11.2020. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі №400/14102/23 набрало законної сили 30.01.2024, тобто після 19.11.2020. За такого, на сьогодні черговість виплати коштів по вищезазначеному рішенню суду не настала. Відповідно до Бюджету Пенсійного фонду України на 2024 рік, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2024 №1156, видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду становлять 500 000 000,00 грн. Бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік на сьогодні не затверджено. Кошти, на виплату заборгованості по ОСОБА_1 на сьогодні не виділялись.
Згідно з усталеною правовою позицією, неодноразово висловленою Верховним Судом у подібних відносинах, невиконання судового рішення органом ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
За приписами частини п'ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ґрунтуючись на зазначеному вище та приймаючи до уваги обставини даної справи, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для прийняття звіту про виконання рішення суду є правильним.
Твердження апеляційної скарги позивача про те, що ГУ ПФУ в Миколаївській області, в порушення частини 3 статті 382-2 КАС України, не надіслано йому копію звіту, спростовується наявними в матеріалах справи копією фіскального чека з описом вкладення поштового відправлення (а.с. 95, 95 зв), з яких вбачається що звіт з додатками були надіслані позивачу 06.02.2025.
Резюмуючи вищевикладене колегія суддів зазначає, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що судом були неправильно з'ясовані обставини справи чи порушені норми процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року про прийняття звіту про виконання рішення суду - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 2 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя М.П.Коваль
Суддя Ю.В.Осіпов