П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/37115/24
Перша інстанція: суддя Марин П.П.,
повний текст судового рішення
складено 31.01.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
02 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови, листом №31346-30094/Ш-02/8-1500/24 від 22.11.2024 року, мені, ОСОБА_1 , у нарахуванні та виплаті суми компенсації втрати частини доходів, за період з 24 лютого 2005 року по 30 вересня 2024 року, у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої ОСОБА_2 пенсії в розмірі 221732,30 грн;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити мені, ОСОБА_1 , суму компенсації втрати частини доходів, за період з 24 лютого 2005 року по 30 вересня 2024 року, у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої ОСОБА_2 пенсії в розмірі 221732,30 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2014 року по справі №2а-790/11/1509 18 жовтня 2024 року ОСОБА_1 , була виплачена сума не отриманої ОСОБА_2 пенсії в розмірі 221732,30 грн., за період з 24 лютого 2005 року по 22 липня 2011 року. З огляду на виплату зазначених 221732,30 грн. лише в жовтні 2024 року, затримка виплати, складає 235 календарних місяців (з 24 лютого 2005 року по 30 вересня 2024 року). Отримання позивачем суми недоотриманої пенсії на виконання постанови суду через відділення «Укрпошти» підтверджується службовим чеком, з якого вбачається, що 18 жовтня 2024 року була виплачена готівкою грошова сума у розмірі 221732,30 грн., як виплата пенсії.
Представник позивача вказує, що в листопаді 2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та сплату йому суми компенсації втрати частини доходів, на що відповідач, листом від 22.11.2024 року, відмовив у задоволенні заяви.
Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо відмови виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Представник відповідача, заперечувала проти задоволення позовних вимог, вказуючи, що сума коштів, нарахованих на виконання ухвали від 28.09.2020 по справі № 2а-790/11/1509 за періоди 24.02.2005 по 31.12.2005 та з 01.01.2006 по 22.07.2011 в сумі 221732,30 грн, була виплачена в межах бюджетних асигнувань відповідно до фінансування, що здійснюється Пенсійним фондом України 18.10.2024. А отже, заявлені позивачем вимоги щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів за період з 24.02.2005 по 30.09.2024 є необґрунтованими. Свою позицію Головне управління обґрунтовує тим, що в розумінні чинного законодавства компенсації втрати частини доходів підлягають виключно періодичні платежі, а виплата, здійснена на виконання судового рішення до таких платежів не відноситься.
Рішенням Одеського кружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволений.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови, листом №31346-30094/Ш-02/8-1500/24 від 22.11.2024 року, ОСОБА_1 , у нарахуванні та виплаті суми компенсації втрати частини доходів, за період з 24 лютого 2005 року по 30 вересня 2024 року, у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої ОСОБА_2 пенсії в розмірі 221732,30 грн.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів, за період з 24 лютого 2005 року по 30 вересня 2024 року, у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої ОСОБА_2 пенсії в розмірі 221732,30 грн.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, апелянтом посилався на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2014 по справі № 2а-790/11/1509 ОСОБА_2 у серпні 2014 року було проведено перерахунок пенсії, як інваліду 2 групи та постраждалому 1 категорії внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, з урахуванням його права на пенсію по інвалідності у розміру не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсоток мінімальної пенсії за віком, за період з 24 лютого 2005 року по 31 грудня 2005 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами України на відповідний рік, та починаючи з 01 січня 2006 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з наступними її змінами згідно законів України, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим.
Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Доплата за період з 24.02.2005 по 31.12.2005 та з 01.01.2006 по 22.07.2011 Головним управлінням була нарахована в сумі 221 732,30 грн, але за життя ОСОБА_2 не виплачена.
Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 28.09.2020, яка надійшла до Головного управління 21.10.2020 замінено сторону виконавчого провадження по адміністративній справі № 2а-790/11/1509 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії, а саме стягувача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на його правонаступника ОСОБА_1 .
Відповідно до службового чеку відділення «Укрпошти» 18 жовтня 2024 року була виплачена готівкою грошова сума у розмірі 221 732,30 грн (виплата пенсії).
Позивач звернулась до Головного управління ПФУ в Одеській області із заявою від 07.11.2024 року, в якій просила нарахувати та сплатити ОСОБА_1 , у якості відшкодування завданої майнової шкоди, суму компенсації втрати частини доходів за період з 24 лютого 2005 року по 30 вересня 2024 року.
Листом від 22.11.2024 року Головне управління ПФУ в Одеській області повідомило позивача про те, що в судових рішеннях по справі № 2а-790/11 відсутні зобов'язання щодо нарахування суми компенсації втрати частини доходів, а доплата пенсії на виконання рішення суду підлягає виплаті в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат, у Головного управління відсутні підстави для нарахування компенсації.
Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у виплаті компенсації втрати частини доходів протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-III).
Стаття 1 Закону №2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За приписами статті 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст.4 Закону №2050-ІІІ).
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Тобто зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Такий підхід до розуміння зазначених норм права, сформулював Верховний Суд України ще у постановах від 19.12.2011 у справі №6-58цс11, від 11.07.2017 у справі №2а-1102/09/2670 та підтримується Верховним Судом, зокрема, у постановах від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 у справі № 803/203/17, від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20, від 12 вересня 2024 року у справі № 400/5837/23 та інш.
Постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 року №159 затверджено «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» (далі Порядок №159).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Відповідно до п.3 Порядку №159 Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Зміст наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі страхові виплати, у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер.
Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 200/15033/21.
З огляду на вищезазначене, з урахуванням наявності факту несвоєчасної виплати донарахована сума пенсії в розмірі 221732,30 грн., здійснену на виконання на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2014 року по справі №2а-790/11/1509, вірним є висновок суду першої інстанції, що позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Щодо доводів апелянта про те, що сума коштів, нарахованих на виконання ухвали від 28.09.2020 по справі № 2а-790/11/1509 за періоди 24.02.2005 по 31.12.2005 та з 01.01.2006 по 22.07.2011 в сумі 221732,30 грн, була виплачена в межах бюджетних асигнувань відповідно до фінансування, що здійснюється Пенсійним фондом України 18.10.2024, колегія зазначає наступне.
Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).
Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, колегія суддів зазначає, що несвоєчасна донарахованої суми пенсії, з точки зору положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є втручанням у право власності позивача, і таке втручання не є законним.
Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді К.В. Кравченко Н.В. Вербицька