Справа № 523/10672/24
Провадження №2/523/1676/25
(заочне)
"20" травня 2025 р.
Пересипський районний суд м.Одеси у складі:
головуючого судді - Кисельова В.К.,
за участю секретаря - Дзюби Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №21 в м.Одесі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на наступні обставини. Так 13.04.2023 року ТОВ «Качай гроші» та Відповідач уклали Кредитний договір № 00-7559770 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відразу після вчинених дій відповідача, 13.04.2023 ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" ініціювало переказ коштів в розмірі 5500 грн.після вирахування 275,00 грн комісії згідно договору № 00-7559770 від 13.04.2023 безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ "ФК "САН-РАЙЗ ФІНАНС" на платіжну картку № 4149-49ХХ-ХХХХ-2326, що свідчить про те, що Відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ". Загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви за кредитним договором № 00-7559770 від 13.04.2023року, становить 16512,50грн., яка складається з наступного:5775,00 грн. - заборгованість по кредиту; 10737,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
30.10.2023 ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" та позивач уклали Договір факторингу № 30102023, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 00-7559770 від 13.04.2023року.
Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №30102023 від 30.10.2023 від ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 16512,50грн.
Відповідач не виконав свого зобов'язання за вищевказаним кредитним договором. Отже позивач просить стягнути заборгованість в розмірі 16512,50грн та також судовий збір: 2422,42 грн. та витрати на професійну правничу допомогу: 5000,00 грн.
24.07.2024 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням/викликом сторін.
В позовній заяві представник позивача просить розгляд справи проводити у їх відсутність, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач до суду не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, згідно з вимогами ст.ст.128,130,131 ЦПК України, причин неприбуття не повідомив, не заявив про розгляд справи у його відсутність, не подав ані відзив на позовну заяву, ані докази на підтвердження чи спростування позиції позивача, яка викладена у позовній заяві.
Фіксування судовогопроцесу за допомогою звукозаписувальноготехнічного засобуне здійснювалось через неявку в судове засіданнявсіх учасників справи, що узгоджується з положеннями частини другої статті 247 ЦПК України.
На підставі викладеного, суд вважає можливим розлянути справу у відсутність відповдіача та ухвалити заочне рішення у справі.
Дослідивши матеріали справи, суду дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з такого.
Судом встановлено, що 13.04.2023 року ТОВ «Качай гроші» та відповідач уклали Кредитний договір № 00-7559770 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Кредитний договір № 00-7559770 від 13.04.2023 року був підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор №5215F було направлено позичальнику 13.04.2023 року на номер мобільного телефону вказаний ним в Заявці на отримання грошових коштів : НОМЕР_1 , одноразовий персональний ідентифікатор №5215F було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 13.04.2023 року о 21:37:47 годині, після чого відповідач натиснув кнопку «Відправити/Підписати», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Відразу після вчинених дій відповідача, 13.04.2023 ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" ініціювало переказ коштів згідно договору № 00-7559770 від 13.04.2023 безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ "ФК "САН-РАЙЗ-ФІНАНС" на платіжну картку №4149-49ХХ-ХХХХ-2326, що свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ".
Загальна сума заборгованості, станом на 22.05.2024р. за кредитним договором №00-7559770 від 13.04.2023року, становить 16512,50грн., яка складається з:5775,00 грн. - заборгованість по кредиту; 10737,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
30.10.2023 ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" та позивач уклали Договір факторингу №30102023, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 00-7559770 від 13.04.2023року.
Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №30102023 від 30.10.2023р. від ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 16512,50грн.
Відповідач не виконав свого зобов'язання за вищевказаним кредитним договором, через що позивач просить стягнути заборгованість в розмірі 16512,50 грн та також судовий збір: 2422,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, встановлення факту неналежного виконання відповідачкем прийнятих на себе зобов'язань за кредитними договорами вказує на те, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню у повному обсязі.
Встановлення судом обставин неналежного виконання відповідачем кредитного зобов'язання, та відсутністю доведеності зворотного, дає підстави дійти висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення тіла кредиту та процентів у загальному розмірі 13860,00грн.
Як встановлено при розгляді справи, ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.
Із письмових матеріалів справи вбачається, що відповідач не надавав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором.
Відповідач не надав суду докази, які спростовують доводи позивача та заявлену до стягнення заборгованість.
Таким чином, в порушення умов Договору кредиту, а також вимог ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов'язання за вказаним вище договором не виконав.
Оскільки відповідач не здійснив повернення коштів у строк, визначений у договорі, то суд приходить до висновку, що права, свободи та інтереси позивача, як правонаступника первісного кредитора порушені, що призвело до звернення позивача до суду за захистом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
За таких обставин, з урахуванням того, що відповідач не скористався своїми процесуальними правами на подання відзиву на позов та доказів на спростування заявлених позовних вимог, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.Тому позов в частині стягнення кредитної заборгованості підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо стягнення судових витрат по справі.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Судом встановлено, що позивач ТОВ «ФК'ЕЙС» понесло судові витрати, що складаються з 2422,40 гривень, сплаченого судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача суму судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 2422,40 гривень.
Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.
Як видно з матеріалів справи, позовна заява була подана представником адвотського бюо «ТАРАНЕНКО ТА ПАРТНЕРИ»» - адвокатом Тараненком А.І., який діяв на підставі договору №03/04/24 про надання правничої допомоги від 03.04. 2024 року.
Також позивач вказав, що поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень, що підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг за Договором про надання правничової допомоги №16/0524 від 16.05.2024р. та додатковою угодою №1 до нього.
Керуючись ст. ст. 2, 76-83, 141, 263-265, 273, 280, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 509,525,526,527,530,598,599,610,615,629,1050,1054ЦКУкраїни, суд, -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" (код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005) заборгованість за Кредитним договором № 00-7559770 від 13.04.2023 року 5775,00 грн. - заборгованість по кредиту; 10737,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, судовий збір в розмірі 2422 грн. (дві тисячі чотиристьа двадцять дві гривні 40 копійок), а всього стягнути суму у розмірі 18 934 гривень 90 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня складання судового рішення.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання рішення суду.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.К.Кисельов
Рішення суду складено та підписано 20.05.2025р.