Справа № 521/2361/23
Провадження № 1-кп/522/1539/25
20.05.2025 року м. Одеса
Колегія судів Приморського районного суду м. Одеси у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
при розгляді в судовому засіданні об'єднаних обвинувальних актів у кримінальних провадженнях №12022163470000584 від 01.09.2022 року та №12022163470000602 від 09.09.2022 року відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, українця, громадянина України, з вищою освітою, перебуває у незареєстрованому шлюбі, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 115 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Київ, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,
за участі учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
захисників - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 , -
В провадження Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12022163470000602 від 09.09.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. ст. 307 КК України та обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12022163470000584 від 01.09.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
В судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що обвинуваченому ОСОБА_6 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб, так як існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та до обвинуваченого неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, так як більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Заслухавши прокурора, який підтримав клопотання, обвинуваченого, захисників, які заперечували проти задоволення клопотання прокурора, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» гарантується право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
В провадження Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12022163470000602 від 09.09.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. ст. 307 КК України та обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12022163470000584 від 01.09.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Надаючи оцінку доводам клопотання щодо наявності ризиків та неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, суд враховує наступне.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Суд враховуючи, що ОСОБА_6 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, за вчинення якого в разі доведеності його вини, передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, вважає наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме ризик того, що обвинувачений, враховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі встановлення його вини, може вдатися до спроб переховуватися від суду.
При цьому, суд враховує, що у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, зважаючи на те, що остаточне рішення по справі не прийнято, свідки підлягають безпосередньому допиту судом та суд має дослідити докази у справі, суд вважає, що в даному випадку існує ризик можливого незаконного впливу останнього на свідків, з метою зміни останніми показань, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, тобто наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
За таких обставин, суд вважає, що у клопотанні прокурора доведено про не зменшення ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, суд при продовженні запобіжного заходу, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, крім тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, враховує дані щодо особи обвинуваченого, у тому числі зазначені під час розгляду клопотання.
Стороною захисту не надано доказів, які б свідчили про відсутність встановлених ризиків, а також про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зав'язків, які б у сукупності вказували на можливість обрання обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу.
Таким чином, суд вважає, що прокурором доведені ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, обумовлені суспільною необхідністю, є обґрунтованими з огляду обмеження конституційних прав і свобод обвинуваченого, а також доведена неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити, продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177, 178 КПК України, та те, що ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, суд не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно обвинуваченого.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 318, 331, 350, 372, 376, 537,539 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 18.07.2025 року, включно.
Розмір застави не визначати.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місць ув'язнення.
Головуючий-суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3