Номер провадження: 22-ц/813/2833/25
Справа № 947/21460/24
Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О.
Доповідач Лозко Ю. П.
06.05.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Лозко Ю.П.,
суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,
за участю секретаря судового засідання - Пересипка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2024 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» про визнання дій протиправними, заборони вчиняти певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди,
встановив:
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним вище позовом, який згодом уточнив та остаточно просив: визнати дії відповідача Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» протиправними; заборони відповідачу позбавлення його як споживача права користування електроенергією шляхом підключення будинку АДРЕСА_1 до електромережі; стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 46131,46 грн та моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.
В обґрунтування позову позивач ОСОБА_1 посилається на те, що після аварійного відключення 02 липня 2024 року о 15 год електроенергії у будинку АДРЕСА_1 до часу звернення до суду з цим позовом, попри зазначені у інтернет-додатку відомості про поновлення постачання електроенергії о 18 годин 02 липня 2024 року та його чисельні звернення до відповідава із заявами та скаргами, поновлення електроживлення до вказаного вище житлового будинку не відбулось, при цьому про причини відключення електроенергії відповідачем йому не повідомлялось.
Вказаними діями відповідача, які позивач вважає протиправними, через відсутність у вказаному вище домоволодінні електроенергії, йому завдано матеріальну шкоду, яка виразилась у псуванні продуктів харчування, необхідності придбання генератора, тощо, та моральну шкоду, яку він оцінює у 100 000 грн, яка виразилась у душевних хвилюваннях з приводу зазначених вище обставин, зміні звичного укладу його життя, виникненні почуття образи, приниження гідності, необхідності вживати певних заходів для відновлення своїх порушених прав.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2024 року у задоволені зазначеного вище позову відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить суд скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що висновок суду про відмову в задоволенні його позову з підстав наведених в оскаржуваному рішенні є помилковим, поза увагою суду залишилось те, що відповідач не заперечував факт відключення 02 липня 2024 року вказаного вище домоволодіння АДРЕСА_1 від електроенергії, при цьому останнім не надано суду жодного доказу на підтвердження правомірності таких дій.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ «ДТЕК Одеські електромережі», заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, яку вважає необґрунтованою, наполягає на законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення суду, оскільки позивачем ОСОБА_1 не доведено підстав його позову, зокрема, щодо неправомірності дій відповідача та порушення прав позивача.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення скаржника ОСОБА_1 , який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, та його представника адвоката - Гнатюка В.О., пояснення представника відповідача ОСОБА_2 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на те, що є вірним висновок суду про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , через недоведеність останнім обставин, якими обґрунтовується позов, що є його процесуальним обов'язком, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Вказаним вимогам оскаржуване рішення суду не відповідає.
Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено підстав його позову, хоча це є його процесуальним обов'язком, а саме, факт порушення його прав у вигляді вимкнення електроенергії за вказаною вище адресою, оскільки останнім суду не надано акти, претензії тощо, які б свідчили про такі обставини. При цьому судом зауважено, що вимоги про визнання дій неправомірними та зобов'язання не порушувати права споживача є занадто загальними.
Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на таке.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , як власник частини житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.54), є споживачем послуг АТ «ДТЕК Одеські електромережі» з розподілу (передачі) електроенергії.
Закон України "Про захист прав споживачів" регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Оскільки спірні правовідносини між позивачем ОСОБА_1 , як споживачем та відповідачем АТ «ДТЕК Одеські електромережі», як оператором системи розподілу, склались щодо послуг щодо розподілу (передачі) електроенергії, до цих правовідносин застосовуються норми Закону України "Про захист прав споживачів", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг N 312 від 14.03.2018 (далі - Правила), Кодексу систем розподілу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року №310 (далі - Кодекс систем розподілу).
За нормою п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.
За пунктом 1.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг N 312 від 14.03.2018 (далі - Правила), ці Правила є обов'язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку. Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов'язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби.
Згідно п. 1.2.1 Правил, на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.
Відповідно до положень п. 1.2.15 Правил, укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Договори, передбачені цими Правилами, укладаються у письмовій формі в паперовому або в електронному вигляді. Для укладення договору шляхом приєднання до умов договору, друга сторона підписує заяву-приєднання. На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.
Оператор системи здійснює розподіл/передачу електричної енергії на роздрібному ринку в точку розподілу (для оператора системи розподілу, оператора малої системи розподілу) або в точку передачі (для оператора системи передачі) до електроустановок споживачів на території діяльності відповідного оператора системи згідно з Кодексом систем розподілу/Кодексом системи передачі та на підставі договорів про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, що укладаються відповідно до цих Правил (п. 2.1.1 Правил).
Оператор системи зобов'язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок (п. 2.1.2 Правил).
Договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається на основі типового договору, що є додатком 3 до цих Правил та як правило, укладається шляхом приєднання споживача за заявою-приєднанням до розробленого оператором системи договору на умовах складеного оператором системи паспорта точки розподілу/передачі (п. 2.1.5 Правил).
Підпунктом 6 п. 5.1.1 Правил передбачено, що оператор системи має право: тимчасово припиняти розподіл (передачу) електричної енергії, обмежувати обсяг розподілу (передачі) електричної енергії або відключати споживача від мережі без його згоди у випадках та порядку, передбачених цими Правилами та Кодексом систем розподілу, зокрема у зв'язку із заборгованістю споживача за договором про користування електричною енергією та/або договором про постачання електричної енергії, які продовжують свою дію в частині регулювання відносин сторін щодо заборгованості (переплати) за цими договорами, нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.
За змістом пп. 2 п. 7.5 та п. 7,10 Правил припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення у разі заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником.
Припинення електроживлення електроустановок споживача здійснюється оператором системи у порядку, визначеному Кодексом системи передачі та Кодексом систем розподілу.
Пунктами 11.5.2, 11.5.12 Кодексу систем розподілу визначено, що припинення електроживлення Користувача (споживача електричної енергії) у випадках, визначених Правилами здійснюється оператор системи розподілу за зверненням електропостачальника.
Оператор системи розподілу (далі - ОСР) не має права вимагати від електропостачальника обґрунтування причини (підстави) припинення електроживлення, якщо вона відповідає випадкам, визначеним Правилами роздрібного ринку електричної енергії. У випадках, не передбачених Правилами роздрібного ринку електричної енергії, ОСР має право відхилити звернення електропостачальника, про що повідомляє електропостачальника протягом 2 робочих днів з дати отримання звернення.
Вирішуючи справу суд помилково вважав, що обставини, якими обґрунтовано позов, зокрема, щодо протиправності дій відповідача з відключення 02 липня 2024 року будинку АДРЕСА_1 , від електричної енергії, а також причини виникнення цих обставин має довести саме позивач, що є його процесуальним обов'язком, зважаючи на таке.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов'язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Дійсно, за загальним правилом, тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що у справах про захист прав споживачів, зважаючи на положення частини 14 статті 8 та частини 6 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», обов'язок доказування виникнення недоліків товару, наданої послуги внаслідок вини споживача та відповідно правомірності власних дій чи бездіяльності, з урахуванням висновку Конституційного Суду України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі N 7-рп/2013 щодо слабшої сторони споживача, покладається на надавача послуг (виконавця).
Викладені вищи положення щодо розподілу тягаря доказування у справах про порушення прав споживачів залишились поза увагою суду першої інстанції, що призвело до неправильного вирішення справи, а отже, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 376 ЦПК України, є підстави для скасування оскаржуваного рішення.
Крім того, колегія суддів виснує про хибність зауважень суду першої інстанції про недоведеність позивачем ОСОБА_1 факту припинення енергоживлення домоволодіння АДРЕСА_1 , розташованого по вказаній вище адресі, з огляду на вимоги ст. 82 ЦПК України, за якою, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Так, як убачається з матеріалів справи, під час судового розгляду цієї справи, представник відповідача у поданих до суду письмових поясненнях ( а.с. 40-44,) заперечуючи проти задоволення позову ОСОБА_1 , підтвердив факт відключення АТ «ДТЕК Одеські електромережі» житлового будинку АДРЕСА_1 , від електричної енергії, посилаючись на відповідну заявку ООЕК.
Безпідставними є також посилання відповідача АТ «ДТЕК Одеські електромережі» на відсутність доказів порушення ним прав позивача ОСОБА_1 , як споживача послуг з розподілу електричної енергії, оскільки між сторонами не укладалось договору про надання відповідних послуг, зважаючи на таке.
Пунктом 1 Правил постановлено ОСР укласти договори про надання послуг з розподілу електричної енергії, які укладаються зі споживачем, з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані на території діяльності ОСР… Договір вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, яка повертається споживачем на адресу ОСР, та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається) одночасно з договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії.
Дійсно, матеріали справи не містять доказів щодо підписання ОСОБА_1 із АТ «ДТЕК Одеські електромережі» договору про розподіл електричної енергії, проте, як убачається з наданої позивачем суду квитанції №508237810 27.02.2024 року ОСОБА_1 було сплачено ТОВ «Одеська обласна енергетична компанія (далі - ООЕК) на особовий рахунок НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 11 250 грн, призначення: «за е/ен ТОВ «ООЕК» (Південний)».
Також, Актом встановлення пломб вузла обліку (засобу обліку) №1214570 від 20.09.2021 року, підписаного, зокрема, споживачем ОСОБА_1 , підтверджується встановлення представниками АТ «ДТЕК Одеські електромережі» на території будинку АДРЕСА_1 (особовий рахунок НОМЕР_2 ) електролічильника №3114447.
Ураховуючи викладене, колегія виснує, що попри протилежні посилання відповідача АТ «ДТЕК Одеські електромережі», ОСОБА_1 , у розумінні положень чинного законодавства, є споживачем, який уклав із АТ «ДТЕК Одеські електромережі» Договір про надання послуг з розподілу електричної енергії.
При цьому, з матеріалів справи убачається, що заперечуючи проти позову та наполягаючи на правомірності своїх дій щодо відключення від електричної енергії користувача (споживача електричної енергії) ОСОБА_1 , АТ «ДТЕК Одеські електромережі», у порушення вимог ст.ст. 77-81, 83 ЦПК України, не надано суду доказів на підтвердження обставин, на які посилається, а зокрема відключення будинку АДРЕСА_1 від електроживлення, на підставі заявки ООЕК, через наявну у споживача заборгованість.
Колегія суддів зауважує, що згідно ч.ч. 3-5, 8 ст. 83 ЦПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Тож, за змістом зазначених вище норм несвоєчасне надання відповідачем доказів, у відсутності обґрунтувань неможливості їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від нього має наслідком безальтернативне не прийняття таких судом. Тривала процесуальна бездіяльність відповідача у суді першої щодо надання доказів власних заперечень проти позову, враховуючи його обізнаність про перебування вказаної справи у суду першої інстанції та ознайомленні зі змістом позову, не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом.
Зважаючи на вказані вище норми, колегія суддів зауважує, що під час розгляду судом першої інстанції цієї справи відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами обставин щодо правомірності дій АТ «ДТЕК Одеські електромережі» з відключення 02 липня 2024 року від електричної енергії домоволодіння АДРЕСА_1 , розташованого по вказаній вище адресі.
При цьому колегія суддів зауважує, що під час апеляційного перегляду справи, не встановлено підстав для прийняття від сторони відповідача доказів, що не були подані до суду першої інстанції, зокрема, на підтвердження правомірності вказаних вище дій, що мали місце 02 липня 2024 року, оскільки АТ «ДТЕК Одеські електромережі» не доведено неможливості їх подання з причин, що об'єктивно не залежали від нього, а посилання на те, що під час вирішення справи судом першої інстанції відповідач вважав, що саме позивач має довести вказані вище підстави позову, не є поважною причиною не подання їх суду першої інстанції у встановлений законом строк ( ч.3 ст. 367 ЦПК України).
Стосовно зауважень суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні про надмірну абстрактність заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, колегія суддів зауважує, що некоректне з точки зору лінгвістики формулювання вимог позову не може бути перешкодою для захисту порушеного права особи, яка звернулася до суду, оскільки надміру формалізований підхід стосовно дослівного розуміння вимог позову, як реалізованого способу захисту, суперечить завданням цивільного судочинства, що узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного суду від 02 жовтня 2024 року по справі №372/3733/22.
З огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість посилань позивача ОСОБА_1 на неправомірність дій відповідача АТ «ДТЕК Одеські електромережі» щодо відключення житлового будинку АДРЕСА_1 , та наявність підстав для часткового задоволення вказаних вище позовних вимог та відновлення електроживлення споживачу ОСОБА_1 до будинку АДРЕСА_1 , зважаючи на таке.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц.
Водночас, вказаний спосіб захисту є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу, заявлення ж вимог про визнання дій відповідача, у спірних правовідносинах, протиправними не здатне забезпечити захист прав позивача.
При розгляді справ щодо відновлення електроживлення споживача, встановлення правомірності чи неправомірності дій надавача послуг є питанням, яке суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення, тому заявлення вказаних вимог окремо та, як наслідок їх вирішення в резолютивній частині судового рішення, не є необхідним.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача завданої матеріальної шкоди, колегія суддів виходить з такого.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди (пункт 4 частини першої ст. 611 Цивільного кодексу України).
За змістом частини першої, третьої ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
В силу положень пункту 1 частини другої ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України, власник майна, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, а саме: майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Заявляючи вимоги про відшкодування майнової шкоди у вказаному вище розмірі позивач ОСОБА_1 , послався на понесення ним вимушених витрат на придбання генератора (15 000 грн), паливно-мастильних матеріалів (19 011,46 грн) та оплату послуг поштового зв'язку (120 грн), а також зазначив про понесення ним збитків у розмірі вартості зіпсованих продуктів харчування на суму 12 000 грн.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас надані позивачем ОСОБА_1 фотознімки холодильника та генератора, у розумінні ст.ст. 77-80 ЦПК України, не є належними доказами на підтвердження підстав позову щодо завданої матеріальної шкоди, у заявленому позивачем розмірі.
Зважаючи на ненадання позивачем належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження понесення ним витрат, на придбання генератора, колегія суддів також відхиляє надані ОСОБА_1 копії фіскальних чеків про придбання паливних матеріалів.
При цьому, обґрунтування включення витрат на оплату послуг поштового зв'язку позовна заява, заяви про збільшення позовних вимог та письмові пояснення позивача ОСОБА_1 , надані у судів першої інстанції, не містять.
Також не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з АТ «ДТЕК Одеські електромережі» завданої моральної шкоди, оскільки відповідно до положень статей 4, 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законом.
Вказане, узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі N 761/26293/16-ц (провадження N 14-64 цс 19).
Підсумовуючи наведене, колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
При цьому колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.4 ч.1, абз.1 ч. 2, ч. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2024 року потрібно скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ«ДТЕК Одеські електромережі».
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» про визнання дій протиправними, заборони вчиняти певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Зобов'язати Акціонерне товариство «ДТЕК Одеські електромережі» відновити електроживлення споживачу ОСОБА_1 до будинку АДРЕСА_1 .
В іншій частині позову відмовити.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Повний текст постанови складено 09 травня 2025 року.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: О.Ю. Карташов
М.В. Назарова