Березівський районний суд Одеської області
20.05.2025
Справа № 494/766/25
Провадження № 2/494/426/25
20 травня 2025 року м. Березівка
Березівський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Рябчун А. В.,
за участю секретаря - Авдєєвої С. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Березівка в порядку спрощеного позовного провадж ення цивільну справу за позовом Акціонерн ого товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2025 року Акціонерне товариство «Акцент Банк» (далі - АТ «А-Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 13 678,58 грн. та судові витрати у розмірі 2 422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, ОСОБА_1 звернувся до АТ'А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг а АТ «А-Банк». 19 грудня 2023 року відповідач уклав з банком кредитний договір № АВН0СТ155101702996928110, щодо надання кредиту у розмірі 7 000,00 грн., строком на 36 місяців, зі сплатою процентів у розмірі 85% щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту становить кредитний договір, що підтверджується простим електронним підписом у заяві.
Позивач зазначає, що свої зобов'язання виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов договору. Натомість, ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку із чим станом на 10 квітня 2025 року має заборгованість в розмірі 13 678, 58 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 7 000 грн., заборгованості за процентами - 6 678,58 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку, а також відшкодувати судові витрати по справі у розмірі 2 422,40 грн.
Процесуальні дії суду
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 квітня 2025 року справа передана для розгляду судді Рябчун А. В.
Відповідно до вимог частини 6 статті 187 ЦПК України судом 11 квітня 2025 року було скеровано запит на Розквітівську сільську раду Березівського району Одеської області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 . З отриманої судом 16 квітня 2025 року відповіді, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 16 квітня 2025 року позовну заяву було залишено без рухута надано строк для усунення недоліків.
21 квітня 2025 року позивач АТ «Акцент-Банк» усунув недоліки, зазначені в ухвалі судді від 16 квітня 2025 року, а саме надав підтвердження надсилання відповідачу копії позовної заяви з додатками.
Ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 22 квітня 2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.
Відповідно до довідкового листа від 06 травня 2025 року сторони по справі в судове засідання не з'явилися, слухання справи відкладено на 20 травня 2025 року.
В судові засідання 07 травня 2025 року та 20 травня 2025 року представник позивача до суду не прибув, в матеріалах справи міститься письмове клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити, проти проведення заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судові засідання 07 травня 2025 року та 20 травня 2025 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи вважається повідомленим належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 жовтня 2024 року у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23), якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (див. постанову Верховного Суду від 03 травня 2022 року у справі № 520/5386/15-ц).
З огляду на наявність достатніх матеріалів у справі, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.
Суд, відповідно до частини 1 статті 280 ЦПК України, з урахуванням згоди представника позивача на проведення заочного розгляду справи, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення.
Фактичні обставини справи
Акціонерне товариство «Акцент-Банк» є правонаступником прав та обов'язків ПАТ «Акцент-Банк», відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 30 вересня 2022 року, яким змінено організаційно-правову форму та назву позивача з ПАТ «Акцент-Банк» на АТ «Акцент-Банк», про що зазначено у п. 1.1 Статуту АТ «Акцент-Банк».
19 грудня 2023 року ОСОБА_1 уклав з банком кредитний договір №АВН0СТ155101702996928110, щодо надання йому кредиту у розмірі 7 000,00 грн. строком на 36 місяців (тобто до 18.12.2026 року) зі сплатою процентів у розмірі 85% річних.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту становить кредитний договір, що підтверджується простим електронним підписом у заяві.
Суд зазначає, що відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 10 квітня 2025 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 13 678,58 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 7 000 грн., заборгованості за відсотками по користуванню кредитом 6 678,58 грн.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення
Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України.
Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 530 ЦК України зобов'язання підлягає виконанню у строк встановлений договором.
Визначення поняття зобов'язання міститься у частині 1 статті 509 ЦК України.
Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (стаття 510 ЦК України).
Згідно положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформленою в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні статей 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Електронний договір та всі додаткові угоди до нього, підписані електронними підписами одноразовими ідентифікаторами, за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі, та мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін.
Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12 січня 2021 року дійшов висновку: «Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа.
Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.
Положеннями статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідачем в свою чергу жодних належних доказів на спростування позовних вимог не надано.
Судом враховано, що 19 грудня 2023 року ОСОБА_1 уклав з банком кредитний договір №АВН0СТ155101702996928110, щодо надання йому кредиту у розмірі 7 000,00 грн. строком на 36 місяців (тобто до 18.12.2026 року) зі сплатою процентів у розмірі 85% річних. Договір було підписано боржником за допомогою електронного підпису, використання якого сторонами погоджено в Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.
З наяваних у матеріалах справи документів встановлено, що АТ «А-Банк» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 за кредитним договором від 19 грудня 2023 року виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
Проте, у порушення норм закону та умов договору відповідач за вказаним договором зобов'язань належним чином не виконував, у результаті чого станом на 10 квітня 2025 року заборгованість відповідача по поверненню кредитних коштів, а саме заборгованості за кредитом становить 13 678,58 грн.
Наявність заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості за договором № АВН0СТ155101702996928110 від 10 квітня 2025 року. При цьому позивачем надано виписку по кредиту ОСОБА_1 .
У постанові Верховного Суду від 12 грудня 2024 року у справі № 298/825/15-ц (провадження № 61-998св24) зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
У постанові Верховного Суду від 03 грудня 2024 року у справі № 487/6342/18 (провадження № 61-2433св24) зазначено, що обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов'язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.
Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконує, доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, на день винесення судом рішення, жодного доказу оплати відповідачем на рахунок позивача заборгованості в повному обсязі чи її частини за вищевказаним кредитом, суду не надано, позов підлягає задоволенню.
Згідно наданого позивачем та перевіреного судом розрахунку заборгованості відповідач має заборгованість за тілом кредиту 7 000 грн., за відсотками у розмірі 6 678,58 грн, а отже загальна заборгованість у розмірі 13 678,58 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно із статтею 133 ЦПК судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Ураховуючи зазначене, з відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати за сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 526, 530, 610, 611, 628, 629, 639, 1050, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 81, 89, 141, 178, 247, 261, 263-265,280 ЦПК України, суд -
позовні вимоги Акціонерного твариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101702996928110 від 19 грудня 2023 року у розмірі 13 678 (шістнадцять тисяч шістсот сімдесят вісім) гривень 58 копійок, яка складається з:
7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту;
6 678 (шість тисяч шістсот сімдесят вісім) гривень 58 копійок - заборгованість за відстотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент Банк» судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга позивачем на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ 14360080.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя: А. В. Рябчун