20 травня 2025 року м. Дніпросправа № 211/1347/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 березня 2025 року (суддя Ніколенко Д.М.) у справі №211/1347/25 за позовом ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просив:
скасувати постанову начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №41 від 04.02.2025, на підставі якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмір 17 000,00 грн., а провадження у справі закрити.
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що оскаржуваною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності за неприбуття, у строк визначений в повістці, до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Неправомірність оскаржуваної постанови пов'язував з тим, що не був обізнаний про факт направлення йому повістки з викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 березня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Судом першої інстанції зазначено, що відповідач при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, належним чином оцінив обставини справи, розглянув справу про адміністративне правопорушення у порядку, що визначений КУпАП, прийняв рішення, яке відповідає вимогам Закону. При цьому, суд зазначив, що абзацом 3 підпункту 2 ст. 41 вказаного Порядку №560, визначено, що належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку день проставлення у поштовому повідомленні, зокрема, відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. З цих підстав суд вказав на безпідставність аргументів позивача про необізнаність щодо необхідності явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки нормами вказаного Порядку, прийнятого на виконання ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», закладено презумпцію обізнаності військовозобов'язаного у разі надіслання повісток підрозділами ТЦК та СП за зареєстрованим
(зазначеним військовозобов'язаним) місцем проживання.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову. Фактично позиція позивача полягає в тому, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки аргументам позивача щодо направлення повістки за адресою, яка не була місцем проживання чи перебування позивача, у зв'язку з чим судом неправильно застосовано положення Порядку №560, яким визначено процедуру повідомлення військовозобов'язаних про необхідність явки до ТЦК та СП.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що відповідно до відомостей повістки №1793406 ОСОБА_1 зобов'язано з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 (Дружківка) 18.01.2025 о 14:00 годині для уточнення даних. Відповідно до форми 107П АТ «Укрпошта» рекомендованим поштовим відправленням № 06 102 2150 5800 відповідачу відправлено документ «Повістка 08.01.2025 №1793406 на 1 арк.», згідно форми Ф.20 причиною повернення рекомендованого поштового відправлення є відсутність адресата за вказаною адресою ( АДРЕСА_1 ).
Головним спеціалістом ІНФОРМАЦІЯ_2 (Дружківка) Нєскіною О.С. 29.01.2025 складено протокол №41 стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Так, відповідно до протоколу, засобами поштового зв'язку АТ «УКРПОШТА» військовозобов'язаному ОСОБА_1 була надіслана повістка №1793406 від 08.01.2015 керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних. Дата явки 18.01.2025. За викликом у строк, зазначений у повістці без поважних на то причин не з'явився, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 210-1 КУпАП. До відділу №1 Краматорського РУП ГУНІІ за вих. №Е-1202039 віт 28.01.2025 направлено звернення щодо доставлення громадянина ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 . 29.01.2025 військовозобов'язаний ОСОБА_1 був доставлений працівниками поліції. Вказується, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч. 4 п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1КУпАП. У графі зауваження та пояснення особи, яка притягається до відповідальності, зазначено «З правопорушенням не згоден, повістку не отримував» та поставлено підпис, також підпис міститься в графі щодо отримання другого примірнику протоколу.
Постановою №41 від 04.02.2025, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Правомірність та обгрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.
За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Статтею 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до якої в редакції на час виникнення спірних правовідносин:
Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.1 ст.210-1 КУпАП).
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3 ст.210-1 КУпАП).
Згідно ст. 1 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Відповідно до положень абз. 2 ч.10 ст. 1 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані зокрема прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.
Згідно п.21 цього Порядку за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Отже, неявка військовобов'язаного за викликом ТЦК та СП створює склад правопорушення, відповідальність за яке, в особливий період, передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо обставин, з якими Порядок надіслання повісток визначено Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінеті Міністрів України №560 від 16.05.2024, пов'язує обізнаність військовозобов'язаного про направлення йому повістки про необхідність явки до ТЦК та СП.
Суд першої інстанції обгрунтовано прийняв до уваги, зокрема, абзац 3 підпункту 2 ст. 41 вказаного Порядку, яким визначено, що належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку день проставлення у поштовому повідомленні, зокрема, відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
В той же час, суд першої інстанції не врахував того, що презумпція обізнаності військовозобов'язаного пов'язана з дотриманням ТЦК та СП такої умови, як направлення повістки за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання військовозобов'язаного.
У спірному випадку задекларованим та зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_2 (теперішня назва АДРЕСА_3 )
Вказані обставини підтверджуються інформацією з паспорту позивача, інформацією з Резерв+, а також безпосередньо і інформацією, наведеною самим відповідачем в протоколі про адміністративне правопорушення та оскаржуваній постанові.
Натомість, повістку відповідачем направлено позивачу за адресою: АДРЕСА_4 .
Отже, відповідачем направлено повістку не за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання позивача, у зв'язку з чим підстави стверджувати про обізнаність позивача про необхідність явки до ТЦК та СП відсутні.
З цих підстав суд апеляційної інстанції приходить до висновку про неправомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позову.
У зв'язку із задоволенням позову на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позову - 484,48грн., за подання апеляційної скарги - 726,72грн., а всього 1211,20грн.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 березня 2025 року у справі №211/1347/25 - скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позову.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №41 від 04.02.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП - визнати неправомірною та скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1211,20грн.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення та відповідно до ч.3 ст.272 Кодексу адміністративного судочинства України касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 20.05.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк