20 травня 2025 року м. Дніпросправа № 160/10179/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року
у адміністративній справі № 160/10179/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року відмовлено у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасуванні наказу командира Військової частини НОМЕР_1 «Про результати спеціального розслідування за фактом отримання травми солдатом запасу ОСОБА_1 » №207 від 24.10.2018 та про зобов'язання командира Військової частини НОМЕР_1 видати наказ про призначення повторного спеціального розслідування за фактом травмування 27.10.2016 солдата запасу ОСОБА_1 .
Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку позивачем по справі з підстав неврахуванням фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору у цій справі та неналежної їх оцінки з урахуванням норм матеріального права, якими врегульовано як проведення службового розслідування у Збройних Силах України та розслідування і облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України так і соціальний захист військовослужбовців, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити рішення про задоволення його вимог у повному обсязі.
Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, позивач зауважу, що ним оскаржується не тільки протиправний наказ про результати службового розслідування, а й відмова командира військової НОМЕР_1 у наданні довідки про обставини травми, яка є головним документом для реалізації конституційного права на соціальний захист після звільнення з лав Збройних Сил України, оскільки відсутність даної довідки, робить не можливим отримання соціальної підтримки з боку держави за наслідками отриманої травми. Описуючи обставини отриманої ним травми та проходження обстеження і лікування з цього приводу, позивач вважає повністю доведеним отримання ним внаслідок вибуху боєприпасів мінно-вибухової травми, закритої черепно мозкової травми, струсу головного мозку, що відповідно до п.4 Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04 липня 2007 року № 370 відноситься до легких та внаслідок якої втрата працездатності настала не відразу, і саме з цих причин підсумкове бойове донесення командира 2 ПДБ №1/1 від 27.10.2016 року та журнал бойових 2 ПДБ за інв.№1122/дск від 01.06.2016 не містить відомостей про його поранення. Разом з тим, позивач акцентує увагу на тому, що згідно п.2.1.2.1 Витягу із наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України №354дск від 18 грудня 2016 року, на підставі посвідчення про відрядження №14609 від 27.07.2016 року, наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 №270 від 30.11.2016, рапорту чергового лікаря №9235/1 від 30.11.2016, рапорту полковника ОСОБА_2 , його (солдата ОСОБА_1 ) з 29 листопада 2016 визнано таким, що вибув із складу сил та засобів, які долучаються та беруть участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення на лікування до НОМЕР_3 Військового мобільного шпиталю, і сам по собі факт раптового погіршення його стану здоров'я, який призвів до його госпіталізації, відповідно до п.10 розділу 2 «Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України» був самостійною підставою для проведення розслідування відповідачем, яке останній протиправно не провів. Посилаючись на наявність об'ємної медичної документації, неодноразового проходження лікування внаслідок травми та на висновки ВЛК, а також наголошуючи на тому, що він через 2 роки і 9 місяців був звільнений з військової служби за станом здоров'я, з яких майже рік лікувався від наслідків травми, позивач вважає, що відповідач протиправно не провів повторного розслідування, але суд першої інстанції залишив даний факт поза увагою, що є самостійною підставою для скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 «Про результати спеціального розслідування за фактом отримання травми солдатом запасу ОСОБА_1 » №2072 від 24.10.2018 та проведення повторного розслідування згідно чинних на той момент вимог інструкцій.
Обговоривши доводи апеляційної скарги відзиву, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин та правильність застосування до них норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача і для скасування рішення суду першої інстанції з наведених в апеляційній скарзі підстав, виходячи з нижченаведеного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України у період з 16.11.2015 по 06.09.2018, і на підставі свідоцтва про хворобу №1129 від 26.04.2018 був звільнений 06.09.2018 з військової служби в запас за станом здоров'я, що підтверджується копією витягу з наказу Військової частини НОМЕР_1 №186 від 06.09.2018, а з 11.09.2018 на підставі Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» ОСОБА_1 був прийнятий на облік Нікопольським об?єднаним міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, що підтверджується записом у військовому квитку.
Внаслідок погіршення стану здоров'я позивач 17.07.2020 звертався до ІНФОРМАЦІЯ_2 за роз?ясненням порядку отримання направлення до неврологічного відділення військового закладу охорони здоров?я для проходження безкоштовного лікування наслідків отриманого поранення 27.10.2016 під час виконання обов?язків військової служби в зоні проведення антитерористичної операції, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII, та отримав у відповідь від співробітників ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлення про те, що за результатами проведеного у Військовій частині НОМЕР_1 спеціального розслідування причин та обставин його поранення, факт отримання ОСОБА_1 поранення 27.10.2016 не підтверджено.
Враховуючи отриману від ІНФОРМАЦІЯ_2 інформацію, позивач 17.07.2020 звертався з заявою до Військової прокуратури Південного регіону з вимогою щодо перевірки у межах повноважень, порядку проведеного військовою частиною НОМЕР_1 , і у відповідь позивач отримав 27.07.2020 з Військової прокуратури Південного регіону надійшов лист №04/1-2403вих-20 від 21.07.2020, яким повідомлено про перенаправлення звернення для розгляду по суті до Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону, якою в свою чергу листом №3-6-2906вих20 повідомлено позивача про перенаправлення його звернення на розгляд по суті до командування десатно-штурмових військ в/ч НОМЕР_4 , а листом в/ч НОМЕР_4 від 10.08.2020 №117/298 ОСОБА_1 було повідомлено, що у військовій частині НОМЕР_1 призначено спеціальне розслідування, про результати якого позивача повідомлять додатково.
Разом з тим, як встановлено судом, підставою для звернення позивача до суду з позовом у цій справі стала неправомірність винесеного командиром військової частини НОМЕР_5 наказом «Про результати спеціального розслідування за фактом отримання травми солдатом запасу ОСОБА_1 » №207 від 24.10.2018, за змістом якого факт отримання травми 27.10.2016 солдатом запасу ОСОБА_1 в зоні проведення антитерористичної операції в районі населеного пункту Майорськ Донецької області в результаті артилерійського обстрілу не підтверджено, у зв'язку з тим, що факт отримання поранення базується лише на припущеннях солдата запасу ОСОБА_1 та витягах з медичних документів, де факт ЗЧМТ та струсу головного мозку 27.10.2016 базується на словах самого військовослужбовця, та з яким за твердженням позивача він ознайомився лише після свого звернення до ІНФОРМАЦІЯ_2 13.08.2020 із заявою (вхідним номер №4170) про надання доступу до особової справи і безпосередньо при його ознайомленні з матеріалами особової справи.
З урахуванням предмету спору у цій справі, судом першої інстанції було детально проаналізовано: положення Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992, зокрема, ч.1 ст.1 якою встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України; ч.1 ст.2, якою визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності; а також положення пп.21.7. п.21 II розділу наказу від 14.08.2008 року №402 Міністра оборони України «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», за яким постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України); та положення п.1.5, п.2.5 передбаченого Інструкцією про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 6 лютого 2001 року № 36, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.02.2001 року за № 169/5360 (далі по тексту - Інструкція №2) Порядку розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями і військовозобов'язаними, які призвані на збори, професійних захворювань, отриманих ними під час проходження військової служби (зборів), та аварій, що сталися у військових частинах, військово-навчальних закладах, установах, організаціях Збройних Сил України, структурних підрозділах центрального апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України; і зміст п.18 Розділу ІІ Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.02.2001 за №36 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за №169/5360, якими зокрема передбачено, що виданню військовослужбовцю довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) передує певна процедура, визначена вказаною Інструкцією, а її оформлення належить до виключної компетенції спеціально уповноваженого на те органу, відповідно до висновків, зазначених в акті комісією з розслідування нещасного випадку.
З урахуванням наведених норм, суд першої інстанції обґрунтовано акцентував увагу на тому, що у оскаржуваному наказі №207 від 24.10.2018 «Про результати спеціального розслідування за фактом отримання травми солдатом запасу ОСОБА_1 » зазначено, що матеріали, які б свідчили (підтверджували) факт отримання ОСОБА_1 травми, 27.10.2016 до Військової частини НОМЕР_1 не надходили, а надані витяги медичних документів, де зазначається про отримання 27.10.2016 позивачем ЗЧМТ та струсу головного мозку складені в цій частині зі слів ОСОБА_1 , а вмотивовуючи твердження в наказі щодо непідтвердженості факту отримання ОСОБА_1 травми 27.10.2016, відповідач виходив з того, що позивач не звертався за медичною допомогою, факт травмування не зафіксовано жодними медичними документами, також як і не підтверджено наданими в ході проведення спеціального розслідування поясненнями свідків.
Оскільки матеріали адміністративної справи № 160/10179/20 не містять жодних доказів того, що позивач звертався за медичною допомогою після отримання відповідної травми в зоні АТО, суд першої інстанції у даному випадку обґрунтовано погодився з доводами відповідача та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для видачі позивачу довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), а відповідно і правильно зазначив, що військова частини НОМЕР_1 при винесенні спірного наказу «Про результати спеціального розслідування за фактом отримання травми солдатом запасу ОСОБА_1 » №207 від 24.10.2018, діяла в межах чинного законодавства, та не мала жодних законних підстав для видачі довідки ОСОБА_1 про обставини отримання травми, яку просив надати позивач.
Колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування наведених висновків суду, оскільки доводами апеляційної скарги позивача ці висновки не спростовуються, в тому числі і посиланнями в апеляційній скарзі позивача на висновки ВЛК стосовно його стану здоров'я і на неодноразове проходження ним у період 2016-2018 р.р. лікування.
З урахуванням суттєвості для позивача ініційованого у цій справі питання про протиправність та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 «Про результати спеціального розслідування за фактом отримання травми солдатом запасу ОСОБА_1 » №207 від 24.10.2018 та про зобов'язання командира Військової частини НОМЕР_1 віддати наказ про призначення повторного спеціального розслідування за фактом травмування 27.10.2016, колегія суддів враховуючи, що вимоги у цій справі позивачем заявлені саме з метою отримання відповідного змісту Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що відповідно до ст.260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України Довідка про обставини травми формується начальником медичної служби та затверджується підписом командира в/ч на підставі наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, а наказ командира військової частини про поранення (контузію, травму, каліцтво) військовослужбовця здійснюється на підставі рапорту командира підрозділу, журналу бойових дій, бойового донесення, картки передового району, первинної медичної картки (Форма 100, Додаток 2 до Настанови з медичного забезпечення ЗС України на особливий період), і таким чином, для того, щоб отримати довідку про обставини травми на підставі наказу командира військової частини про поранення військовослужбовця, обов'язково мають бути: поданий безпосереднім командиром військовослужбовця до штабу в/ч рапорт про подію (твою травму, поранення, контузію), а в Журналі бойових дій має міститися відповідний запис, а якщо цього не було зроблено, то військовослужбовець повинен самостійно скласти пояснення і рапорт на ім'я командира в/ч, в якому висловити прохання видати довідку про обставини травми та додати до рапорту пояснення про обставини поранення, а також за можливості додати пояснення 2-3 свідків (інших військовослужбовців, які були поряд в момент поранення). Проте, у даному спірному випадку позивачем не вчинялися дії за вказаним алгоритмом, що в свою чергу позбавляє адміністративний суд визнати встановленими перелічені позивачем при зверненні до суду обставин задля визнання протиправним наказу командира Військової частини НОМЕР_1 «Про результати спеціального розслідування за фактом отримання травми солдатом запасу ОСОБА_1 » №207 від 24.10.2018 та задля зобов'язання командира Військової частини НОМЕР_1 видати наказ про призначення повторного спеціального розслідування за фактом травмування 27.10.2016.
Оцінивши наявні у цій справі докази у їх сукупності, колегія суддів визнає прийняте у цій справі рішення суду першої інстанції таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні фактичних обставин спірних правовідносин та правильного застосування до них норм матеріального права, у зв'язку з чим у задоволені апеляційної скарги позивача слід відмовити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун
суддя Д.В. Чепурнов