20 травня 2025 року справа №200/7670/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Компанієць І.Д.., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 4 грудня 2024 року у справі № 200/7670/24 (головуючий І інстанції Голубова Л.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач) про:
- визнання протиправним та скасування рішення № 104450010779 від 05.08.2024 року, з 19.10.2023 року у розмірі 7698,36 гривень з 01.04.2024 року довічно;
- визнання протиправним та скасування рішення, викладеного у листі № 23936-21325/Р-02/8-0500/24 від 05.09.2024 року «Про відмову розрахунку пенсії згідно з чинним законодавством» щодо безпідставного зарахування при розрахунку пенсії до страхового стажу періодів часу здійснення підприємницької діяльності з 31.03.2001 року по 01.10.2001 року(6 місяців), з 31.12.2001 року по 01.10.2002 року (9 місяців), з 31.12.2002 року по 01.04.2003 року (3 місяці) з нульовою заробітною платою, що є порушенням ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV;
- зобов'язання вилучити з розрахунку пенсії страховий стаж з нульовою заробітною платою, у період з 31.03.2001 року по 01.10.2001 року (6 місяців), з 31.12.2001 року по 01.10.2002 року (9 місяців), з 31.12.2002 року по 01.04.2003 року (3 місяці);
- зобов'язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 19.10.2023 року та прийняття рішення про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 19.10.2023 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 4 грудня 2024 року позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 104450010779 від 05.08.2024 року про перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, викладене у листі № 23936-21325/Р-02/8-0500/24 від 05.09.2024 року «Про відмову розрахунку пенсії згідно з чинним законодавством»;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виключити із розрахунку пенсії ОСОБА_1 заробітну плату з нульовою оплатою, у період з 31.03.2001 року по 01.10.2001 року (6 місяців), з 31.12.2001 року по 01.10.2002 року (9 місяців), з 31.12.2002 року по 01.04.2003 року (3 місяці), здійснити перерахунок пенсії з моменту її призначення з 19.10.2023 року та виплатити заборгованість з урахуванням проведених виплат.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову.
Апелянт вважає, що судом прийнято помилкове рішення про задоволення позовних вимог, оскільки врахування періодів здійснення підприємницької діяльності з 01.07.2000 до страхового стажу позивача без урахування заробітної плати суперечить вимогам частини 1 статті 40 Закону № 1058.
Пенсію позивачу обчислено відповідно до вимог чинного законодавства, для вилучення зі страхового стажу позивача періодів здійснення підприємницької діяльності з 01.04.2001 по 30.09.2001, з 01.01.2002 по 30.09.2002, з 01.01.2003 по 31.03.2003 відсутні.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволені.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».
За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).
Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).
Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).
За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2024 у справі № 200/1268/24, зокрема зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 час здійснення підприємницької діяльності з 30.06.1994 до 01.01.1999, з 30.09.1999 до 01.01.2000, з 31.03.2001 до 01.10.2001, з 31.12.2001 до 01.10.2002, з 31.12.2002 до 01.04.2003 та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з моменту її призначення з 19.10.2023 та виплатити заборгованість з урахуванням проведених виплат.
Цією постановою апеляційного суду встановлено наступне.
Відповідно до Витягу з реєстру платників єдиного внеску від 19.10.2020 ОСОБА_1 є платником такого податку, перехід на спрощену систему оподаткування 01.01.2016, група платника податків третя.
Як свідчить Витяг з реєстру застрахований осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування позивач має статус застрахованої особи - фізична особа-підприємець.
За даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування загальний стаж за період до 2004 року за даними оцифрованих документів складає 23 роки 1 місяць 21 день.
При цьому, до загального стажу позивача включені періоди з 30.06.1994 до 01.01.1999, з 30.09.1999 до 01.01.2000, з 31.03.2001 до 01.10.2001, з 31.12.2001 до 01.10.2002, з 31.12.2002 до 01.04.2003.
Відповідно до запису трудової книжки ОСОБА_1 позивач з 01.10.1994 є приватним підприємцем, свідоцтво № НОМЕР_1 .
Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 21.10.1992 підтверджується статус приватного підприємця ОСОБА_1 .
Відповідно до повідомлення про взяття на облік фізичної особи-підприємця, виданого УПФУ в м. Дзержинську від 13.02.2007 № 514/11 ПП ОСОБА_1 взятий на облік як платник страхових внесків, розмір страхових внесків 0,5-2% та 33,2%, 4%.
Відповідно до протоколу/розпорядження щодо призначення пенсії (дата розрахунку 25.02.2024) страховий (повний) стаж ОСОБА_1 складає 36 років 08 місяців 00 днів, з яких страховий стаж до 01.01.2004 16 років 10 місяців 20 днів, з 01.01.2004 19 років 09 місяців 10 днів.
05.12.2023 позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком.
ОСОБА_1 призначена пенсія за віком з 19.10.2023.
Розрахунок стажу свідчить, що при призначенні пенсії до страхового стажу позивача не зараховано періоди підприємницької діяльності з 30.06.1994 до 01.01.1999, з 30.09.1999 до 01.01.2000, з 31.03.2001 до 01.10.2001, з 31.12.2001 до 01.10.2002, з 31.12.2002 до 01.04.2003.
29.12.2023 позивач звернувся до головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області із заявою щодо пояснень стосовно зарахування підприємницької діяльності.
Листом головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області від 22.01.2024 № 1615-26325/Р-02/8-0500/24 повідомлено позивача що для зарахування підприємницької діяльності йому необхідно надати документи що підтверджують сплату страхових внесків.
Як свідчать матеріали справи, підставою для не зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 30.06.1994 до 01.01.1999, з 30.09.1999 до 01.01.2000, з 31.03.2001 до 01.10.2001, з 31.12.2001 до 01.10.2002, з 31.12.2002 до 01.04.2003 пенсійним органом визначено не надання позивачем доказів сплати страхових внесків за вказані періоди.
Між тим, нормативно-правові акти пенсійного законодавства чітко не визначають підстав зарахування до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності позивача з 30.06.1994 по 31.12.1997 та не дають чіткої відповіді на питання щодо можливості зарахування до страхового стажу періодів здійснення позивачем підприємницької діяльності за вказаний період без надання документів про сплату страхових внесків.
В той же час, норми законодавства свідчать про можливість зарахування до страхового стажу періоду провадження підприємницької діяльності з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а не на підставі довідки про сплачені страхові внески.
Оскільки позивач здійснював підприємницьку діяльність в період до набрання чинності Законом № 1058, а законодавець передбачав можливість зарахування до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності по 30 червня 2000 року на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, враховуючи конституційне право особи на пенсійне забезпечення, а також приймаючи до уваги однаковий правовий статус «суб'єкта підприємницької діяльності», який існував як в період здійснення позивачем підприємницької діяльності так і в період з 01.01.1998 (період зазначений в Законі № 1058), тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів здійснення підприємницької діяльності з 30.06.1994 до 01.01.1999, з 30.09.1999 до 01.01.2000, з 31.03.2001 до 01.10.2001, з 31.12.2001 до 01.10.2002, з 31.12.2002 до 01.04.2003 на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності та за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до приписів частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідачем виконано постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2024 у справі № 200/1268/24 та відповідно до рішення № 104450010779 від 05.08.2024 року зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 час здійснення підприємницької діяльності з 30.06.1994 до 01.01.1999, з 30.09.1999 до 01.01.2000, з 31.03.2001 до 01.10.2001, з 31.12.2001 до 01.10.2002, з 31.12.2002 до 01.04.2003 та здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з моменту її призначення з 19.10.2023, проте при врахуванні до страхового стажу спірних періодів здійснення підприємницької діяльності враховано нульовий показник заробітної плати.
Як зазначив відповідач у відзиві, оскільки в періодах здійснення підприємницької діяльності з 01.04.2001 по 30.09.2001, з 01.01.2002 по 30.09.2002, з 01.01.2003 по 31.03.2003 відсутня сума нарахованої заробітної плати, зазначені періоди внесено із зазначенням заробітної плати 0.
Позивач не погодився з рішенням відповідача № 104450010779 від 05.08.2024 року про перерахунок пенсії та звернувся до відповідача через портал електронних послуг зі скаргою від 12.08.2024 № ВЕБ-05001-Ф-С-24-132848, в якій просив перерахунок пенсії позивача перерахувати з врахуванням вимог та ст. 27 п.2, ст. 40 п.1 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
05.09.2024 року позивач на порталі електронних послуг отримав рішення 23936- 21325/Р-02/8-0500/24 ГУ ПФУ Донецької області про те, що здійснювати розрахунок пенсії позивача за двоскладовою формулою недоцільно, оскільки розрахунок частини пенсії за стаж до 2004 року обмежується максимальним розміром пенсії, що у 2003 році становила 150 гривень.
Відповідач зазначив, що наразі двоскладова формула розрахунку пенсії практично не застосовується. Вона була задумана як формула перехідного періоду від старого закону до нового у 2004 році та в деяких випадках була вигідною. Пенсію призначено згідно з чинним законодавством.
Позивач не погодився з рішенням відповідача та 08.09.2024 року та знову звернувся через портал електронних послуг зі скаргою до Головного управління Пенсійного фонду України. Вказану скаргу було відправлено за №ВЕБ-28000-Ф-С-24-146858 від 08.09.2024 року та зареєстровано 09.09.2024 року, відповіді на скаргу позивачем не отримано.
Позивач також не погодився з рішенням 23936-21325/Р-02/8-0500/24 ГУ ПФУ Донецької області та вважає, що даний розрахунок зі змінами було проведено з порушенням прав та законних інтересів позивача, з порушенням вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV та вимог постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2024 по справі № 200/1268/24.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд враховує наступне.
Згідно ст. 113 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
За ст. 26 Закону №1058 (зі змінами внесеними Законом України від 03.10.2017 № 2148 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», які набрали чинності з 01.01.2018) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу мають особи, зокрема в період з 01 січня 2024 по 31 грудня 2024 - не менше 31 років.
За ч. 2 ст. 26 Закону №1058 у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років.
Право на призначення пенсії обґрунтовується також Законом України “Про пенсійне забезпечення».
Судом встановлено, що ОСОБА_1 призначена пенсія за віком з 19.10.2023 року.
Згідно ст. 40 Закону № 1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Згідно ст.24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За п.31 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із ст.26 цього Закону включаються періоди:1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків(єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
За ст. 41 Закону № 1058 до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: 1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із цим Законом були фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески; 2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; 3) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону.
Згідно п. «б» ч.1 ст.3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788) право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом: особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно п. «а» ч .3 ст. 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Як встановлено постановою апеляційного суду у справі № 200/1268/24, в період з 30.06.1994 року по 01.04.2003 року позивач, як суб'єкт підприємницької діяльності, здійснював підприємницьку діяльність, і сплачував єдиний податок.
За ст. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 року № 727 суб'єкти підприємницької діяльності користувались пільгами, зокрема, звільнялись від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідач у спірний період здійснення підприємницької діяльності включив у розрахунок заробітної плати дохід позивача нульовим значенням.
Суд враховує, що включення відповідачем заробітної плати для обчислення пенсії за цей період як доходу - 0 грн. суперечить змісту Закону № 1058, тому дії пенсійного органу щодо включення доходу позивача у періоди з 31.03.2001 року по 01.10.2001 року (6 місяців), з 31.12.2001 року по 01.10.2002 року (9 місяців), з 31.12.2002 року по 01.04.2003 року (3 місяці), коли позивач здійснював підприємницьку діяльність, нульовим значенням є неправомірними.
Згідно п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Відповідачем не подано належних доказів правомірності вчинений дій та прийнятих рішень.
За ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відсутність можливості та наміру суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 104450010779 від 05.08.2024 року про перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, викладене у листі № 23936-21325/Р-02/8-0500/24 від 05.09.2024 року «Про відмову розрахунку пенсії згідно з чинним законодавством»;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виключити із розрахунку пенсії ОСОБА_1 заробітну плату з нульовою оплатою, у період з 31.03.2001 року по 01.10.2001 року (6 місяців), з 31.12.2001 року по 01.10.2002 року (9 місяців), з 31.12.2002 року по 01.04.2003 року (3 місяці), здійснити перерахунок пенсії з моменту її призначення з 19.10.2023 року та виплатити заборгованість з урахуванням проведених виплат.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 4 грудня 2024 року у справі № 200/7670/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 20 травня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: А.А. Блохін
І.Д. Компанієць