Справа № 754/4883/21
Апеляційне провадження №22-ц/824/653/2025
19 травня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 січня 2022 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У березні 2021 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги мотивувало тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 15.02.2016 року. Згодом ОСОБА_1 , ознайомившись із умовами обслуговування кредитних карток та підписавши паспорт споживчого кредиту від 15.11.2018 року, отримав картку типу: Преміальна картка World Black Edition з кредитним лімітом до 200 000,00 грн.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, який відповідно до п. 1.1.1.63 договору - короткостроковий кредит, який надається банком клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування.
Свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг позивач виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 16.03.2021 року має заборгованість 172083,63 грн., яка складається з наступного: 160193,44 грн. - заборгованість за кредитом, в тому числі: 117961,36 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту та 42 232,08 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 7 245,92 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 4 644,27 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України; 0,00 грн. - нарахована пеня, 0,00 грн. - нараховано комісії.
Зважаючи на наведене, банк просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати по справі.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 26 січня 2022 року позов акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 15.02.2016 року в загальному розмірі 172 083,63 грн. та витрати щодо сплати судового збору в розмірі 2 581,25 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, у серпні 2023 року відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк».
В поданій апеляційній скарзі апелянт вважає помилковим висновок суду про врахування доказів щодо наявності заборгованості, а саме:
- анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг № б/н від 15.02.2016 року, підписану відповідачем, яка не містить інформації про вид наданої відповідачу картки;
- паспорт споживчого кредиту від 15.11.2018 року, який, зважаючи на його зміст, не є пам'яткою клієнта чи довідкою про умови кредитування, а натомість є інформаційним матеріалом щодо можливих умов отримання кредитних карток різних видів.
При цьому апелянт посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23.05.2022 року (справа № 393/126/20), де зазначено, що підписання споживачем паспорту споживчого кредиту АТ КБ «ПриватБанк» не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Крім того, апелянт вказує про те, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором від 15.02.2016 року станом на 16.03.2021 року не вбачається, яким чином було обчислено суми заборгованості за кожним її видом, також у справі відсутні докази, які б передбачали застосовані банком відсоткові ставки за порушення умов кредитування, за прострочений кредит.
Зазначає, що за даними наданої відповідачем виписки за договором за період з 01.01.2018 по 19.08.2021 року (а.с.124-156), позивач стягував з відповідача щомісячні комісії за обслуговування картки в розмірі 400 грн., з чим апелянт не погоджується, оскільки встановлення обов'язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту та нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит є нікчемними. Посилається на висновок Верховного Суду України в постанові від 16.11.2016 року (справа № 343/557/15-ц).
Окрім цього стверджує, що відповідно до наданої виписки за договором в період з 16.03.2021 року по 19.08.2021 року відповідач здійснював поповнення рахунку заборгованості на суму 15 000 грн., що могло вплинути на розрахунок заборгованості, яку просив стягнути позивач.
18 квітня 2024 року до апеляційного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заперечуючи доводи відповідача, позивач послався на підписану останнім анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 15.02.2016 року, у якій ОСОБА_1 засвідчив, що ознайомлений з умовами надання банківських послуг і тарифами банку та погоджується з тим, що запропоновані банком умови і тарифи разом із заявою складають договір про надання банківських послуг.
Крім того позивач посилається на те, що в подальшому відповідач, ознайомившись із умовами обслуговування кредитних карток та підписавши паспорт споживчого кредиту від 15.11.2018 року, отримав картку типу: преміальна картка World Black Edition (кредитний ліміт до 200 000 грн). Згідно з довідкою (а.с. 13) відповідачу було видано наступні кредитні картки:- 03.04.2018 картку № НОМЕР_1 з терміном дії до «03/21»;- 15.11.2018 картку № НОМЕР_2 з терміном дії до «10/21»;- 26.07.2019 картку № НОМЕР_3 з терміном дії до «07/22»;- 04.09.2020 картку № НОМЕР_4 з терміном дії до «08/23».
Позивач у відзиві також звертає увагу на те, що факт отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними, апелянтом не заперечується, а також підтверджується відомостями виписки по рахунку клієнта станом на 19.08.2021 року. Апелянт не навів жодних правових підстав в існуванні у нього права на користування коштами банку без сплати відсотків (безоплатно), з огляду на положення ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Крім того, позивач вважає, що самими діями відповідача підтверджено, що при відсутності розуміння Умов та Правил надання банківських послуг, він не зміг би з 2016 року користуватися кредитними коштами та кредитною карткою в межах ліміту кредитних коштів, які були встановлені, та за якими він вчиняв банківські операції на погашення відсотків, знову проводив перекази, оплату комунальних послуг, та здійснював погашення заборгованості.
Апелянт не звертався до банку за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок і повністю з ними погодився, про що свідчить факт користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював.
Щодо розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку клієнта банку, позивач вказує, що відповідач здійснював погашення кредитної заборгованості та відсотків, що свідчить про визнання ним боргу за кредитним договором і обов'язків, які виникли з цього договору, презумпція правомірності якого не спростована.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах даної категорії розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач доводів позивача про наявну заборгованість не спростував, контррозрахунку заборгованості не зробив, доказів сплати заборгованості у повному обсязі за кредитним договором не надав.
При цьому суд врахував та зазначив у своєму рішенні про те, що:
- відповідач підписав анкету-заяву та паспорт споживчого кредиту, а також своїм підписом підтвердив, що ознайомився з умовами та правилами надання банківських послуг і згоден з тим, що запропоновані банком Умови та Тарифи разом з цією заявою складають договір про надання банківських послуг (а.с.14);
- після отримання картки за умовами укладеного з банком договору відповідач здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, користувався кредитними коштами (отримував готівку у банкоматі, купував товари, перерахував кошти на інші рахунки, отримував кошти від інших осіб, поповнював рахунок у відділенні банку, а також в терміналі самообслуговування), що підтверджується випискою з рахунку (а.с. 124-156);
- за наданою позивачем довідкою відповідачу було видано кредитні картки (а.с. 13);
- матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідач відмовився від договору про споживчий кредит протягом 14 календарних днів у порядку та на умовах, визначених Законом України «Про споживче кредитування» та що договір у встановленому законом порядку відповідачем оспорювався та визнавався недійсним судом;
- враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню;
- виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами;
- у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Суд також зазначив, що підписавши вказану анкету-заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, та паспорт споживчого кредиту відповідач відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов'язання.
Із наявного у справі та підписаного відповідачем Паспорту споживчого кредиту, вбачається, зокрема: пільговий період користування коштами, процентна ставка (у пільговий період - 0,00001 % річних, поза межами пільгового періоду - 37,2% річних, фіксований тип процентної ставки, загальну річну процентну ставку (63,71%), періодичність її сплати - щомісячно), порядок повернення кредиту, наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що у даній справі сторони узгодили умови в тому числі і щодо сплати процентної ставки, фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, тому наявні правові підстави для їх стягнення з відповідача.
Суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 172 083,63 грн., що складається з 160 193,44 грн. - заборгованість за кредитом, в тому числі: 117 961,36 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту та 42232,08 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 7245,92 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 4644,27 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
З наведеною позицією суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В ході розгляду справи встановлено, що з метою отримання банківських послуг, відповідач ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у АТ «КБ «Приватбанк» №б/н від 15.02.2016 року. У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді та які діяли на момент підписання заяви (а.с.14).
Крім того, до кредитного договору банк додав довідку про умови надання інформації щодо умов кредитування (паспорт кредиту), яка підписана ОСОБА_1 (а.с.15-16).
У позовній заяві позивач вказав про отримання відповідачем картки типу: преміальна картка World Black Edition (кредитний ліміт до 200 000 грн). Крім того, за наданою позивачем довідкою відповідачу було видано кредитні картки (а.с. 13).
За таких умов факт отримання відповідачем відповідного кредитного інструменту, за допомогою якого були фактично отримані кредитні кошти, підтверджується матеріалами справи.
Також окрім анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, відповідач також підписав паспорт споживчого кредиту, в якому останнього було повідомлено про основні умови кредитування з використанням кредитної картки, а саме:
- Тип кредиту;
- Суму ліміту;
- Строк договору та строк кредитування;
- Спосіб та строк надання кредиту;
- Процентна ставка в межах та поза межами пільгового періоду;
- Тип процентної ставки;
- Платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця;
- Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача;
- Реальна річна процентна ставка;
- Порядок повернення кредиту;
- Наслідки прострочення виконання чи невиконання зобов'язань за договором, у тому числі: розмір штрафу за прострочення більш ніж на 30 днів за обов'язковими платежами за карткою; підвищена процентна ставка, яка застосовується при невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту, тощо.
Таким чином доводи апелянта щодо неможливості ідентифікації саме тих умов, які були погоджені сторонами при отриманні кредиту, не відповідають матеріалам справи.
Апеляційний суд також зважає й на те, що на підтвердження фактичного користування відповідачем кредитною картою та здійснення за її допомогою фінансових операцій банком було направлено до суду першої інстанції виписку руху коштів по рахунку за отриманою відповідачем банківською картою.
Згідно представленого до суду розрахунку заборгованість відповідача за кредитом станом на станом на 16.03.2021 року має заборгованість у розмірі 172 083,63 грн., що складається з 160 193,44 грн. - заборгованість за кредитом, в тому числі: 117 961,36 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту та 42 232,08 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 7 245,92 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 4 644,27 грн. - заборгованість за простроченими відсотками (а.с.6-11).
Щодо твердження апелянта про те, що здійснення поповнення рахунку заборгованості на суму 15 000 грн. могло вплинути на сам розрахунок заборгованості, то апеляційний суд звертає увагу на те, що судом було враховано та зазначено в оскаржуваному рішенні про факт поповнення відповідачем рахунку у відділенні банку.
Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.
На підтвердження своїх вимог позивачем було представлено до суду як докази надання кредиту відповідачу, так і неналежності виконання прийнятих боржником зобов'язань, внаслідок чого за кредитом утворилася заборгованість, яку відповідач не погашає. Розмір нарахування відсотків, пені та штрафів було обґрунтовано відповідним розрахунком згідно умов кредитного договору. За таких умов позиція позивача підтверджена рядом представлених ним до суду доказів.
В свою чергу вказані документи та розрахунки не були належним чином спростовані відповідачем. Фактично його позиція залишилася недоведеною, відтак не може бути прийнята судом.
У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України серед підстав для скасування апеляційним судом судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, передбачені законом порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, в даному випадку відсутні. Не було допущено судом першої інстанції й неправильного застосування норм матеріального права, оскільки в основу оскаржуваного рішення були покладені правові норми, що регулюють такого роду правовідносини. Не є така справа й справою окремого провадження. За таких умов у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги, відтак й підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача.
На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 374, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 січня 2022 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий С.О. Журба
Судді: Т.О. Писана
К.П. Приходько