20 травня 2025 року м. Київ
Справа № 758/350/25
Провадження: № 33/824/3131/2025
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Невідома Т. О.,
перевіривши апеляційну скаргуОСОБА_3
на постанову Подільського районного суду м. Києвавід 20 січня 2025 року, винесену під головуванням суддіДенисова О. О.,
про притягнення до адміністративної відповідальностіОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1ст. 130 КУпАП,
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 20 січня 2025 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 грн 60 коп.
Не погодившись із таким судовим рішенням, 10 травня 2025 рокуОСОБА_3 подав апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови.
Клопотання обґрунтоване тим, щопостанову не отримував, тому був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу.
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд виходить з наступного.
Діючим Кодексом України про адміністративні правопорушення чітко встановлено процедуру та строки оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційну скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення такої постанови.
Тобто, діючий КУпАП пов'язує початок перебігу строку на апеляційне оскарження з моментом винесення постанови, а не отримання її копії.
Згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести скаржник, який заявив таке клопотання.
Апеляційний суд виходить з того, що про поважність причини на поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об'єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані скаржником.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку з урахуванням того, які саме дані наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження та чи підтверджуються вони відповідними доказами.
Учасники процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається, тобто дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у тісному взаємозв'язку з тривалістю пропущеного строку.
Як зазначено вище, діючий КУпАП пов'язує початок перебігу строку на апеляційне оскарження з моментом винесення постанови.
ОСОБА_3 був присутнім в судовому засіданні, а тому він не був позбавленийможливості оскаржити постанову суду у встановлений законом строк у разі незгоди з судовим рішенням. Однак, апеляційна скарга була подана ОСОБА_3 лише 10 травня 2025 року, тобто, більше ніж через три місяці з моменту винесення постанови судом першої інстанції.
Окрім того, зміст постанови Подільського районного суду м. Києва від 20 січня 2025 року був оприлюднений в Єдиному державному реєстрі судових рішень ще22 січня 2025 року.
Будь-яких обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, клопотанняОСОБА_3 не містить.
Крім того, подана апеляційна скарга не є об'ємною(три сторінки печатного тексту 12 шрифту)та містить лише норми та посилання на рішення Європейського суду з прав людини.
Згідно зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (974 256) (Aleksandr Shevchenkov. Ukraine), заява N8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukhv. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Оскільки скаржником не наведено причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що перебувають у площині поважних, та які були чи об'єктивно є непереборними, тобто, такі, що не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами, труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до апеляційної інстанції у строк, визначений законом, суд не вбачає підстав для поновлення ОСОБА_3 строку на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду м. Києва від 20 січня 2025 року.
У зв'язку з наведеним вище, апеляційна скарга Подільського районного суду м. Києва від 20 січня 2025 року на постанову Подільського районного суду м. Києва від20 січня 2025 рокупідлягає поверненню особі, яка її подала.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,
У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку на апеляційне оскарження постановиПодільського районного суду м. Києвавід 20 січня 2025 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ч ст. 130 КУпАП, відмовити.
Апеляційну скаргу з доданими до неї додатками повернути особі, яка її подала.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т. О. Невідома