19 травня 2025 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 368/334/24
номер провадження №22-ц/824/6835/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
розглянуву порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 21 листопада 2024 року /суддя Шевченко І.І./
у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №Z06.00605.004444859 від 18 жовтня 2018 року в сумі 303 861,76 грн, з яких: 99 753,01 грн - основний борг, 76 949,55 грн - відсотки, 127 159,20 грн - плата за обслуговування кредиту, а також судові витрати в сумі 4 557,93 грн.
Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 21 листопада 2024 року позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 176 702,56 грн (99 753,01 грн - основний борг, 76 949,55 грн - відсотки) та судовий збір у сумі 2 643,60 грн. У задоволенні вимог щодо стягнення плати за обслуговування кредиту (127 159,20 грн) відмовлено./а.с. 195-204/
Не погоджуючись із рішенням у частині задоволення позову, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення в частині стягнення 176 702,56 грн та ухвалити нове рішення про відмову в позові в повному обсязі. Апелянтка посилалася на те, що позивач не довів факт видачі їй кредиту, оскільки не надано первинних бухгалтерських документів (платіжних доручень, квитанцій); позивач не підтвердив право вимоги, оскільки не надано оригінал договору факторингу №07072023 від 07 липня 2023 року та акт прийому-передачі реєстру боржників; розрахунок заборгованості є одностороннім і не підтверджує розмір боргу; суд першої інстанції порушив принцип змагальності, безпідставно звільнивши позивача від обов'язку доведення.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив доводи апелянтки, посилаючись на законність кредитного договору, підтверджену підписом відповідачки та випискою з рахунку; правомірність договору факторингу, підтверджену копією договору, витягом з реєстру боржників і платіжною інструкцією; належність доказів заборгованості (виписка з рахунку, меморіальні ордери, довідка-розрахунок); відсутність у апелянтки доказів спростування позовних вимог. Позивач просив залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін з наступних підстав.
Судом встановлено, що 18 жовтня 2018 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Z06.00605.004444859, за яким відповідачці надано кредит у сумі 100 000,00 грн на 60 місяців із процентною ставкою 21,99 % річних. Факт видачі кредиту підтверджується меморіальними ордерами №3651874, №3651876, №3651880 від 18 жовтня 2018 року, які засвідчують перерахування 91 324,20 грн на рахунок відповідачки та 8 675,80 грн на страховий платіж (а.с. позову). Виписка з рахунку за період з 18.10.2018 по 21.12.2019 підтверджує рух коштів і часткове погашення відповідачкою боргу на суму 11 516,20 грн.
07 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №07072023, за яким право вимоги до відповідачки відступлено позивачу в сумі 303 861,76 грн, що підтверджується витягом з реєстру боржників №4 та платіжною інструкцією №19913 від 11 липня 2023 року (а.с. позову).
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції вірно керувався нормами ст. 509, 510, 512, 514, 516, 517, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 628, 629, 633, 634, 638, 639, 641, 642, 1048, 1049, 1054, 1056-1, 1077-1079 ЦК України, ст. 1, 8, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», а також ст. 12, 13, 76-81, 89 ЦПК України, дійшовши обґрунтованого висновку, що позивач довів факт видачі кредиту, право вимоги та розмір заборгованості за основним боргом і відсотками, але не довів правомірність стягнення плати за обслуговування кредиту через відсутність переліку послуг у договорі.
Доводи апелянтки щодо ненадання оригіналу договору факторингу та акту прийому-передачі реєстру боржників не спростовують висновків суду, оскільки позивач надав засвідчені копії договору та витягу з реєстру, а також платіжну інструкцію, що підтверджує виконання зобов'язань за договором факторингу (а.с. позову). Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України, засвідчені копії документів є допустимими доказами, якщо оригінал не вимагається законом. Позивач пояснив неможливість надання оригіналу через його використання в інших справах, що не суперечить ст. 517 ЦК України.
Доводи апелянтки про недоведеність видачі кредиту спростовуються меморіальними ордерами та випискою з рахунку, які є первинними бухгалтерськими документами відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Виписка підтверджує рух коштів і часткове погашення боргу відповідачкою, що свідчить про визнання нею зобов'язань (а.с. позову).
Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, є достатнім доказом, оскільки апелянтка не надала контррозрахунку чи інших доказів спростування, як того вимагає ст. 81 ЦПК України. Суд першої інстанції правомірно визнав недоведеною лише частину вимог щодо плати за обслуговування кредиту, застосувавши ст. 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування» та висновки Верховного Суду (постанови від 13.07.2022 у справі №496/3134/19, від 31.08.2022 у справі №202/5330/19).
Доводи апелянтки про порушення принципу змагальності не підтверджуються, оскільки суд дослідив усі надані докази, надав сторонам можливість реалізувати процесуальні права та оцінив докази відповідно до ст. 89 ЦПК України. Апелянтка не надала доказів, які б спростовували позовні вимоги чи свідчили про повне погашення боргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 21 листопада 2024 року - залишити без задоволення.
Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 21 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: