26 березня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12022100020001475 за апеляційною скаргою прокурора у провадженні на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2023 року,
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2023 року, з підготовчого судового засідання, обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022100020001475 від 01.06.2022 року, по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 201-2, ч. 3 ст. 358 КК України, та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, повернуто прокурору Дарницької окружної прокуратури міста Києва, у зв'язку з його невідповідністю вимогам КПК України.
Повертаючи кримінальне провадження прокурору, своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що обвинувальний акт не містить обов'язкових складових, передбачених КПК України, та є неконкретним, оскільки в обвинувальному акті відсутнє детальне і зрозуміле формулювання обвинувачення, тобто твердження про вчинення обвинуваченими діянь передбачених законом України про кримінальну відповідальність, із зазначенням елементів складу кримінального правопорушення, зокрема, часу,
способу вчинення та наслідків, форми вини, мотивів кримінального правопорушення, в межах якого повинен проводитись судовий розгляд, _____________________________________________________
Справа №11-кп/824/1952/2025 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_9
Категорія: ч. 3 ст. 201-2 КК України Доповідач ОСОБА_1
відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України. Такі недоліки обвинувального акта виключають можливість його призначення до судового розгляду та не можуть бути виправлені в порядку ст. 338 КПК України шляхом зміни обвинувачення в суді, оскільки закон дозволяє прокурору змінити обвинувачення в суді не для виправлення описки, граматичних помилок, неузгодженості окремих частин тексту обвинувального акту, а виключно для зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення і тільки за результатами судового розгляду при встановленні нових фактичних обставин кримінального правопорушення. Також в порушення вимог ч. 2 ст. 109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування не містить даних про всі процесуальні дії і не відображає всі процесуальні рішення, прийняті в ході розслідування за наслідками розгляду клопотань сторони захисту.
В апеляційній скарзі прокурор у провадженні, вважаючи ухвалу суду незаконною, у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, просить її скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Також посилання на недоліки в реєстрі матеріалів досудового розслідування не ґрунтується на нормах закону, оскільки кримінальним процесуальним законодавством передбачено повернення обвинувального акта прокурору у разі саме його невідповідності вимогам ст. 291 КПК України, а не реєстру, який додавався до обвинувального акта.
Поряд з цим, фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, є такими, які прокурор вважає встановленими, відповідно до вимог ст. 291 КПК України, і підстави для повернення обвинувального акта відсутні. Доводи, на які вказує суд, не є підставами для повернення обвинувального акта прокурору відповідно до положень КПК України.
Зокрема, визначення способу та обсягу викладу фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті належить до дискреційних повноважень прокурора. Виключно прокурор уповноважений підтримувати публічне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку встановленому КПК України. При цьому кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, кваліфікації дій особи, зобов'язувати його змінювати цей обсяг та/або статтю закону про кримінальну відповідальність.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022100020001475 від 01.06.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 201-2, ч. 3 ст. 358 КК України, та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, складений відповідно до вимог ст. 291 КК України, оскільки за змістом п.п. 2, 5 ст. 291 КПК України всі необхідні реквізити обвинувального акта, направленого до суду у цьому кримінальному провадженні, зазначені у його тексті прокурором, включаючи виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення за нормами КК України та формулювання самого обвинувачення.
Фактичні обставини кримінального правопорушення викладаються в такій формі і в такому об'ємі, в тому числі щодо способу вчинення кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими за результатами проведеного досудового розслідування.
Також звертає увагу, що питання доведеності кримінального правопорушення, правильність його кваліфікації, в тому числі щодо його об'єктивної та суб'єктивної сторін, суд має вирішувати під час розгляду справи по суті та постановлення вироку в нарадчій кімнаті. За змістом кримінально-процесуального закону під час підготовчого судового засідання суд не дає оцінки фактичним обставинам, доказам та правовій кваліфікації кримінального правопорушення, визначеного обвинувальним актом, оскільки ці питання вирішуються на стадії судового розгляду та оформлюються відповідним судовим рішенням.
Захисник ОСОБА_10 подала заперечення на апеляційну скаргу прокурора у провадженні, в яких, вважаючи ухвалу суду законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу неконкретною та надуманою, просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги, а також заперечення захисника ОСОБА_6 і обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 проти її задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
За приписами ч. 3 ст. 314 КПК України, суд має право із стадії підготовчого судового розгляду повернути обвинувальний акт прокурору в тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.
Згідно із ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Статтею 291 КПК України встановлено вимоги щодо змісту та форми обвинувального акта.
Зокрема, згідно ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого; анкетні відомості кожного потерпілого; прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта; дату та місце його складення та затвердження.
Таким чином, рішення про повернення обвинувального акта прокурору може бути прийнято лише в разі, якщо при його складанні допущені порушення вимог ч. 2 ст. 291 КПК України.
У рішенні ЄСПЛ у справі "Маттоціа проти Італії" від 25 липня 2000 року, зокрема, зазначено, що …обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення.
Аналіз вищенаведених норм закону дає підстави вважати, що основна мета складення та вручення обвинувального акта - це надання особі відомостей, які є достатніми для повного розуміння нею суті висунутого проти неї обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України, суд має право, але не зобов'язаний, повернути прокурору обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України. Повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну його невідповідність вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які дійсно перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Як убачається з обвинувального акта стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в ньому зазначені всі відомості, про які йдеться в ч. 2 ст. 291 КПК України, тобто цей процесуальний документ за формою та змістом повністю відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.
Приймаючи рішення про повернення обвинувального акта прокурору, суд першої інстанції в ухвалі послався на ті обставини, що у вказаному обвинувальному акті відсутнє детальне і зрозуміле формулювання обвинувачення, тобто твердження про вчинення обвинуваченими діянь передбачених законом України про кримінальну відповідальність, із зазначенням елементів складу кримінального правопорушення, зокрема, часу, способу вчинення та наслідків, форми вини, мотивів кримінального правопорушення, в межах якого повинен проводитись судовий розгляд, відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, що, на думку суду, виключає можливість призначення обвинувального акта до розгляду.
Крім того, суд першої інстанції вказав, що реєстр матеріалів досудового розслідування не містить даних про всі процесуальні дії і не відображає всі процесуальні рішення, прийняті в ході розслідування за наслідками розгляду клопотань сторони захисту.
Разом з тим, під час перевірки можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду, що є, в тому числі, завданням підготовчого судового засідання, правова оцінка відповідності, викладених в обвинувальному акті, встановлених обставин вчинення кримінальних правопорушень повинна бути дана тільки відносно загальних критеріїв їх відповідності ознакам статті (частин статті) Кримінального кодексу України, кримінальна відповідальність за якою, на думку прокурора, повинна настати відносно обвинувачених.
Згідно п. 13 ст. 3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
При цьому виклад фактичних обставин справи, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення викладається в обвинувальному акті у такому обсязі, які прокурор вважає встановленими.
Кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідками підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого, тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора. Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №273/1053/17.
Отже, зміст формулювання обвинувачення, як складової частини обвинувального акта, яке лише буде підлягати доведенню під час судового розгляду та в аспекті ст. 338 КПК України не завжди може бути остаточним на момент його надходження до суду, має містити формулювання вчиненого особою діяння, передбаченого КК України, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, наслідків кримінального правопорушення.
В свою чергу, місце, час, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, відповідно до ст. 91 КПК України, і підлягають доказуванню під час судового розгляду по суті.
Тобто, вирішуючи питання про відповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України, суд не вправі вирішувати ті питання, які вирішуються при розгляді кримінального провадження по суті.
Отже, повертаючи обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 прокурору із зазначених вище підстав, суд першої інстанції вийшов за межі предмету судового розгляду, який вирішується у підготовчому судовому засіданні, та фактично вдався до дослідження обставин кримінального провадження і визначення юридичної кваліфікації дій обвинувачених, що є неприпустимим на даній стадії судового розгляду.
Що стосується реєстру матеріалів досудового розслідування, то він є окремим документом, що долучається до обвинувального акта, тобто є додатком. За вимогами п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України підставою для повернення обвинувального акта прокурору є невідповідність вимогам КПК України саме обвинувального акту, а не інших документів, що додаються до нього.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги прокурора щодо безпідставності повернення обвинувального акта судом першої інстанції є обґрунтованими і підлягають задоволенню, а ухвала Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2023 року, як така, що постановлена з порушенням вимог кримінального процесуального закону, - скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу прокурора у провадженні задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2023 року, якою обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022100020001475 від 01.06.2022 року, по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 201-2, ч. 3 ст. 358 КК України, та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, повернуто прокурору Дарницької окружної прокуратури міста Києва, у зв'язку з його невідповідністю вимогам КПК України, - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ___________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3