Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
20.05.2025 р. справа №520/7692/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденко А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - відповідач, владний суб'єкт, орган публічної адміністрації)
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 , на коефіцієнти у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796 для забезпечення індексації пенсії; 2) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 , в розмірі 10846,37 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та у зв'язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 03.10.2024.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що унаслідок вчинення органом публічної адміністрації протиправного управлінського волевиявлення не отримує пенсію у належному розмірі.
Відповідач із поданим позовом не погодився, надавши 23.04.2025р. відзив, де наполягав на правильності обчислення розміру пенсії.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ; з 20.06.2003р. по 11.12.2022р. отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування"; з 12.12.2022р. отримує пенсію за віком у порядку Закону України "Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування"; після призначення пенсії за віком продовжила працювати; під час призначення заявнику пенсії за віком суб»єктом владних повноважень був використаний показник середньої заробітної плати, з якого сплачені страхові внески за попередні три роки (2019р.-2021р.) у розмірі - 10.846,37грн.; пенсію заявнику обчислено із розрахунку страхового стажу - 41р. 05м. 26дн., коефіцієнту страхового стажу - 0,41417, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 0,65114; з 12.12.2022р. загальний розмір пенсії заявника склав - 3.307,14 грн. (3.189,00грн. - розмір пенсії за віком + 118,14 грн доплата за понаднормовий стаж).
З 01.03.2024р. загальний розмір пенсії заявника склав - 3.619,23 грн. (3.189,00грн. - розмір пенсії за віком + 230,23 грн доплата за понаднормовий стаж + 100,00грн. доплати з 01.03.2023р. + 100,00грн. доплати з 01.03.2024р.).
З 01.03.2025р. загальний розмір пенсії заявника склав - 3.802,09 грн. (3.342,38грн. - розмір пенсії за віком + 259,71 грн доплата за понаднормовий стаж + 100,00грн. доплати з 01.03.2023р. + 100,00грн. доплати з 01.03.2024р.).
Зверненням від 17.01.2025р. заявник ініціював перерахунок пенсії у спосіб множення показника середньої заробітної плати, з якого сплачені страхові внески на коефіцієнти індексації за постановою КМУ постановою КМУ від 24.02.2023р. №168, постановою КМУ від 23.02.2022р. №185 (у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796).
У відповідь на означене звернення суб»єктом владних повноважень було складено лист від 28.02.2025р. №5979-3692/Б-03/8-2000/25, де викладені роз»яснення з приводу відсутності підстав для обчислення розміру пенсії у бажаному для заявника порядку.
Стверджуючи про невідповідність закону реально вчиненого суб»єктом владних повноважень управлінського волевиявлення, заявник звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Згідно з ст.1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частиною 1 ст.8 Конституції України зазначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004р. таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України Про пенсійне забезпечення.
Отже, оскільки і Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і Закон України Про пенсійне забезпечення регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні мають норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" як однопредметного та рівносильного акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України "Про пенсійне забезпечення підлягають" субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням дії норм Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Згідно з ст.2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За змістом ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, тобто параметрів, арифметичне значення яких обчислюється за нормами ст.ст.24, 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Так, у розумінні ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Отже, за загальними правилами з 01.01.2004р. обов'язковими кваліфікуючими умовами для включення періоду трудової діяльності громадянина до страхового стажу є одночасна сукупність таких обставин як: 1) провадження діяльності, котра є об'єктом загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; 2) реальність щомісячної оплати страхових внесків (тобто єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною ч.2 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ч.4 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До набрання чинності нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" правила обчислення стажу роботи громадянина у цілях пенсійного забезпечення визначались, зокрема, ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ч.1 якої містила положення про те, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При цьому, ч.3 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" окреслювались спеціальні випадки включення до стажу роботи періодів іншої діяльності громадянина.
За приписами ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, до 31.12.2003р. страховий стаж громадянина має складатись виключно з проміжків часу ведення трудової діяльності або часу належності до кола осіб, спеціально окреслених ч.3 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", підтверджених записами у трудовій книжці або іншими об'єктивними даними за Порядком №637 та безвідносно до події оплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; а з 01.01.2004р. обов'язковими кваліфікуючими умовами для включення періоду трудової діяльності громадянина до страхового стажу є одночасна сукупність таких обставин як: 1) провадження діяльності, котра є об'єктом загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; 2) реальність щомісячної оплати страхових внесків (тобто єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч.1 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Згідно з п. 4-3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсії, призначенні до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Частиною 2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Отже, у випадку призначення пенсії на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Згідно з ч.2 ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Відповідно до ч. 4 ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Подібні за змістом положення містяться і у приписах Порядку проведення перерахунку пенсії без додаткового звернення особи відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (затверджений постановою Правління ПФУ від 18.05.2018р. №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.06.2018р. за №714/32166; далі за текстом - Порядок 10-1), відповідно до пункту 3 якого перерахунок пенсії проводиться пенсіонеру, який після призначення (перерахунку) пенсії: 1) продовжував працювати та має не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію або із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058-IV, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії; 2) продовжував працювати і має менш як 24 місяці страхового стажу. Перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки з дня звернення за призначенням (попереднім перерахунком) пенсії.
Перерахунок проводиться з урахуванням страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) та із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Таким чином, зміст ч.4 ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" свідчить, що цією нормою встановлено можливість перерахунку пенсії застрахованій особі, яка продовжувала працювати, з урахуванням додатково набутого нею страхового стажу. Такий перерахунок, на вибір пенсіонера, може здійснюватись або лише з урахуванням додатково набутого страхового стажу за умови перерахунку пенсії із заробітної плати (доходу), з якої ця пенсія була обчислена, або з урахуванням як зазначеного стажу, так і заробітної плати, яку пенсіонер отримував уже після призначення пенсії.
Згідно із п.3 Порядку проведення перерахунку пенсії без додаткового звернення особи відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (затверджений Постановою правління ПФУ від 18.05.2018 року №10-1) перерахунок пенсії проводиться пенсіонеру, який після призначення (перерахунку) пенсії: 1) продовжував працювати та має не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію або із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії; 2) продовжував працювати і має менш як 24 місяці страхового стажу. Перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки з дня звернення за призначенням (попереднім перерахунком) пенсії. Перерахунок проводиться з урахуванням страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) та із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію.
У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 18.11.2020р. по справі №522/1916/17 та постанови Верховного Суду від 21.10.2021р. по справі №2-а-2430/11 за змістом частини другої статті 40 та частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV передбачений у формулі визначення заробітної плати для обчислення пенсії (Зп = Зс х (Ск: К)) показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії (Зс), який використовується при призначенні пенсії, є величиною незмінною і не підлягає коригуванню при перерахунку пенсії з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення.
Отже, під час здійснення перерахунку розміру раніше вже призначеної пенсії, у формулі визначення заробітної плати для обчислення пенсії можуть змінюватися лише показники суми коефіцієнтів заробітної плати за кожний місяць (Ск) та кількості місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати застрахованої особи (К).
Відтак, перерахунок пенсії на підставі ч.4 ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" повинен проводитись із застосуванням незмінного показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, з якого були сплачені страхові внески (тобто такого, яким він був на час призначення пенсії), а розмір пенсії повинен розраховуватись за формулою, наведеною в ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.04.2024р. по справі №420/19398/23.
З огляду на викладені вище міркування та незмінність правової природи такого елементу механізму обчислення розміру пенсії як показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, з якого були сплачені страхові внески, суд доходить до переконання про те, що перерахунок пенсії на підставі ч.2 ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" також повинен проводитись із застосуванням незмінного показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, з якого були сплачені страхові внески (тобто такого, яким він був на час призначення пенсії).
Висновки постанови Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 22.10.2024р. у справі №300/5450/23 хоча і побічно, але також підтверджують правильність наведеного судом вище тлумачення змісту належної норми матеріального норми права про незмінність показника заробітної плати середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, з якого були сплачені страхові внески (тобто такого, яким він був на час призначення пенсії) під час будь-яких подальших перерахунків пенсій.
Тому підсумково суд відмічає, що за змістом ст.ст.40 і 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" такий елемент алгоритму обчислення розміру пенсії як показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, підлягає використанню одноразово вперше під час обчислення грошового виразу пенсії за віком (призначеної як у порядку Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", так і у порядку інших актів права, але з цієї ж самої підстави) і після цього має залишатися у незмінному стані під час усіх подальших перерахунків пенсії громадянина.
Суд відзначає, що на подальший розвиток приписів ч.2 ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Урядом України було прийнято постанову КМУ від 20.02.2019р. №124 про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі за текстом - Порядок №124), яким визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Зі змісту наведеної норми права слідує, що механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії полягає у збільшенні за процедурою Порядку №124 вже застосованого раніше показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, а не у застосуванні нового показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески.
Сутність запровадженого ч.2 ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Порядком №124 перерахунку пенсії викладена законодавцем у п.4 Порядку №124, де згаданий такий розрахунковий елемент механізму перерахунку пенсії як коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Згідно з п.5 Порядку №124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.
Кожен наступний перерахунок у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Пенсії, які призначені відповідно до Закону та розмір яких не підвищено відповідно до пункту 4 цього Порядку, абзаців першого, другого цього пункту, з урахуванням абзаців першого, третього частини першої, частини другої статті 28, абзацу другого пункту 41 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону, пункту 4 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 3 жовтня 2017 р. №2148-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», а також з урахуванням щомісячної державної адресної допомоги до пенсії, що виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 р. № 265 “Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» (Офіційний вісник України, 2008 р., № 25, ст. 785), щороку підвищуються за рішенням Кабінету Міністрів України в межах бюджету Пенсійного фонду України. Підвищення встановлюється в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, і враховується під час подальших перерахунків пенсії.
Отже, коефіцієнти індексації за постановою КМУ від 22.02.2021р. №127, постановою КМУ від 16.02.2022р. №118, постановою КМУ від 24.02.2023р. №168, постановою КМУ від 23.02.2022р. №185 (у розмірі - "1,11", у розмірі - "1,14", у розмірі - "1,197", у розмірі - "1,0796") згідно з ч.2 ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у процедурі перерахунку пенсій призначених та обрахованих за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підлягають застосуванню не до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за попередні три роки відносно 01 березня поточного року, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, а наростаючим підсумком до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії станом на 01.10.2017р. у розмірі - "3.764,40грн.".
Утім, згідно з правовим висновком постанови Верховного Суду від 13.01.2025р. у справі №160/28752/23 абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися у відповідності з частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення; при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020 - 2023 роках згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Застосуванню також підлягають відповідні постанови Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» від 22 лютого 2021 року № 127, «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16 лютого 2022 року № 118, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24 лютого 2023 року №168.
З огляду на приписи ч.5 ст.13 та ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" саме цей висновок підлягає застосуванню у межах спірних правовідносин.
Продовжуючи розгляд справи, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Визначаючись з приводу реально вчиненого суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах управлінського волевиявлення, суд зазначає, що за загальним правилом з огляду на положення п.18 ч.1 ст.19, п.19 ч.1 ст.4 КАС України, п.1 ч.2 ст.24, п.2 ч.2 ст.24, ч.3 ч.2 ст.24 Митного кодексу України під рішенням суб'єкта владних повноважень слід розуміти - письмовий акт, під дією суб'єкта владних повноважень слід розуміти - вчинок з приводу реалізації управлінського повноваження, під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти - ухилення від виконання обов'язку, під відмовою суб'єкта владних повноважень слід розуміти - оформлене офіційним письмовим документом - листом відхилення прохання/звернення приватної особи.
У спірних правовідносинах суб»єктом владних повноважень було вчинено управлінське волевиявлення як у формі відмови, втіленої у складеному у відповідь на звернення зацікавленої особи письмовому листі, існування якого свідчить про закінчення процедури розгляду і вирішення питання з приводу обчислення нового розміру пенсії заявника, так і у формі бездіяльності з приводу застосування відповідного коефіцієнту індексації 01.03.2023р. та 01.03.2024р.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах з огляду на зміст ч.5 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суб»єктом владних повноважень не було дотримано приписи ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України.
Указане є підставою для задоволення позову із наданням праву заявника захисту у спосіб, що сформульований у резолютивній частині даного судового акту.
При розв'язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії); вичерпно реалізував існуючі правові механізми з'ясування об'єктивної істини; надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору; дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору; із достатньою поза розумним сумнівом повнотою виклав власні мотиви тлумачення змісту належних норм права, оцінки фактичних обставин спору та аргументів сторін.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, ст.ст.72-77, 90, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , оформлену листом від 28.02.2025р. №5979-3692/Б-03/8-2000/25.
Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 03.10.2024р. перерахунок пенсії ОСОБА_1 у спосіб послідовного застосування до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 під час призначення пенсії за віком коефіцієнту індексації у розмірі - "1,197" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023р. №168, коефіцієнту індексації у розмірі - "1,0796" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024р. №185 і провести виплату пенсії з урахуванням раніше здійснених платежів.
Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.
Суддя А.В. Сліденко