Справа № 420/39792/24
20 травня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А.,
за участі: секретаря Ростомової А.П., представників: позивача Дубінкіна Ю.М., відповідача Кобилянської Д.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, -
Позивач звернувся - вищевказаним позовом до суду у якому з урахуванням уточнень просить визнати протиправними дії Головного управління ДПС в Одеській області щодо проведення документальної позапланової не виїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , результати якої зафіксовані в акті перевірки від 01.11.2024 року № 48661/15-32-24-04-15 Головного управління ДПС в Одеській області, з визнанням відсутності правових наслідків такої; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 27.11.2024 року № 52595/15-32-24-04-20, № 52592/15-32-24-04-20, № 52597/15-32-24-04-20, мотивуючи це тим, що представником Кулініч О.О. поштою отриманий Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 від 10.09.2024 року № 39047/15-32-24- 04-15 (далі - Акт перевірки) з яким він не погодився, та надав через представника свої письмові заперечення на Акт перевірки, які направив на адресу ГУ ДПС України в Одеській області засобами "Укрпошти" та електронною поштою з вимогами вважати Акт перевірки неузгодженим та призначення повторної перевірки. Листом від 04.10.2024 року № 13758/КПР/15-32-24-04-06 представника ОСОБА_1 (адвоката Дубінкіна) повідомлено про призначення переперевірки "діяльності" ОСОБА_1
06.11.2024 року на адресу ОСОБА_1 поштою надійшов Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 від 01.11.2024 року № 48661/15-32-24-04-15. Проте ОСОБА_1 не отримував за адресою своєї реєстрації копії Наказу від 04.10.2024 року № 10152-п про призначення перевірки, а також письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 04.10.2024 року № 1055/15-32-24-04-14, а тому дії службових осіб ГУ ДПС в Одеській області щодо початку та проведення відносно нього, як платника податків, документальної позапланової невиїзної перевірки, є протиправними.
Ухвалою від 20.01.2025 року відкрито позовне провадження та вирішено що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 08.04.2025 року вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 24 квітня 2025 року о 12 годині 00 хвилин.
Ухвалою суду від 21.04.2025 року задоволено заяву представника позивача про розгляд справи в режимі відеоконференції. Засідання по справі № 420/39792/24, в тому числі призначене на 24.04.2025 року о 12:00 год., вирішено здійснювати в режимі відеоконференції поза межами суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».
Відповідачем подано відповідь на відзив, у якому вимоги не визнає, з підстав того, що на адресу позивача засобами поштового зв'язку «Укрпошта» (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) 04.10.2024 (№ 6504416845425) згідно вимог п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України було направлено Копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 04.10.2024 № 10152-п, а також письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 04.10.2024 № 1055/15-32-24-04-14. Поштове відправлення вручено особисто 09.10.2024. Перевірку проведено в приміщенні Головного управління ДПС в Одеській області за адресою: м. Одеса, проспект Академіка Глушка,буд.17/2.Перевіркою встановлено наступні порушення :1).п.177.10 ст.177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-ІУ зі змінами, та п.49.1, пп. 49.18.4 п.49.18 ст.49, п.п.162.1.1 п.162.1 ст.162, п.п.164.2.20 п.164.2 ст.164, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 не подано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2023 рік та не задекларовано суму отриманого доходу у сумі 3 988 633,00 грн., як інші доходи;
2)п.п.162.1.1 п.162.1 ст.162, п.164.1, п.п.164.2.20 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.179.7 ст.179 Податкового Кодексу України, в наслідок чого не нараховано та не сплачено до бюджету податок на доходи з фізичних осіб у сумі 717 953,94 грн.;
3)п.п.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 179.7 ст.179, п.п.1.1, п.п.1.2, п.п.1.3. п. 16 підрозділу 10 розд. XX Податкового кодексу України, в наслідок чого не нараховано та не сплачено до бюджету військовий збір у сумі 59 829,49 грн.
Зазначає, що до ДПС від Національного банку України надійшла листом від 20.03.2024 № 24- 0006/21625/БТ інформація про отримані грошові кошти громадянином ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у періоді з 01.01.2023 по 31.12.2023 на особисті банківські рахунки всього в сумі 3 988 633,00 грн.
ФОПП ОСОБА_1 з висновками акту від 10.09.2024 № 39047/15-32-24-04-15 не погодився та разом із запереченням (вхідний до Головного управління ДПС в Одеській області від 20.09.2024 № 105118/6 та від 23.09.2024 № 105379/6) надав первинні документи у вигляді банківських виписок по розрахунковим рахункам.
Відповідно наданих до перевірки банківських виписок на розрахункові рахунки ФОПП ОСОБА_1 надійшли грошові кошти на суму 3 700 620,33 грн., в т.ч.:
-АТ «Універсал Банк» у сумі 1 838 985,73 грн. ;
-АТ «ПУМБ» у сумі 1 018 031,47 грн.;
-АТ «Акцент-Банк» у сумі 338 953,30 грн.;
-АТ КБ «Приват Банк» у сумі 504 649,83 грн.
Надані ФОПП ОСОБА_1 банківські виписки по розрахунковим рахункам не охоплювали перевіряємий період у повному обсязі, про що складено Акт про ненадання документів від 24.10.2024 №7047/15-32-24-04-17:
- АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_2 (за період 01.01.2023 31.01.2023; 01.07.2023-31.12.2023);
-АТ «ПУМБ» № НОМЕР_3 (за період 01.01.2023-02.06.2023; 25.09.2023-31.12.2023);
-АТ «Акцент-Банк» № НОМЕР_4 (за період 01.01.2023 30.04.2023.
ОСОБА_1 , у зв'язку з отриманням доходів на протязі 2023 року у сумі 3 988 633,00 грн. відповідно до вимог законодавства повинен був подати до 01.05.2024 річну Декларацію про майновий стан і доходи за 2023 рік, задекларувати дохід та нарахувати та сплатити податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків та військовий збір за ставкою 1,5 відсотків від бази оподаткування.
Станом на теперішній час декларацію платником ОСОБА_1 , до Головного управління ДПС в Одеській області не подано, податки з отриманих доходів не сплачені.
В ході проведення перевірки встановлено, що ОСОБА_1 , як фізична особа - підприємець, не реєструвався. Податкові декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік до Головного управління ДПС в Одеській області не надавались.
На порушення п.49.1, пп. 49.18.4 п.49.18 ст.49, п.п.162.1.1 п.162.1 ст.162, п.п.164.2.20 п. 164.2 ст.164, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ (із змінами та доповненнями) фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 не подано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2023 рік та не задекларовано суму отриманого доходу у розмірі 3 988 633,00 грн., як інші доходи.
Відповідно до наявної податкової інформації фізична особа - платник податків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у 2023 році отримував доходи, які згідно з Податковим кодексом України підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та підлягають до декларування платником податків в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).
Під час перевірки встановлено, що фізична особа - платник податків ОСОБА_1 , отримував дохід у 2023 році, у вигляді грошових переказів від фізичних осіб на загальну суму 3 988 633,00 грн., із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), що є платіжним інструментом, при переказі коштів фізичними особами один одному, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом, та з суми яких не сплачено податок на доходи з фізичних осіб та військовий збір.
Таким чином, відповідно інформації Національного банку України, грошові кошти, отримані на рахунки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , у сумі 3 988 633,00 грн, підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором, як інші доходи.
15.02.2025 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив.
Розглянувши заяви по суті справи, подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
03.05.2024 року ГУ ДПС в Одеській області направило позивачу запит щодо надання податкової інформації у вигляді пояснень та їх документальних підтверджень, який був отриманий 17.05.2024 року позивачем та відповідь на нього не надана.
24.07.2024 року ГУ ДРС в Одеській області виданий наказ №7221-п про проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.25.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79, п.82.2 ПКУ.
25.07.2024 року заступником начальника ГУ ДПС в Одеській області направлений позивачу запит про надання документів.
За результатами перевірки складений акт №39047/15-32-24-04-15 від 10.09.2024 року, який був направлений на адресу позивача.
З вказаним актом перевірки позивач не погодився та адвокат позивача Дубінкін Ю. подав на акт заперечення, які були розглянуті відповідачем та листом вих. №13758/КПР/15-32-24-04-06 від 04.10.2024 року повідомлено про призначення переперевірки діяльності ФОПП ОСОБА_1 ,
Вказаний лист був направлений відповідачем на адресу адвоката Дубінкіна Ю.
04.10.2024 року ГУ ДПС в Одеській області видало наказ №10152-п про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.44.7 ст.44, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.5 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79, п.82.2 ст.82 ПК України з 21.10.2024 року тривалістю 5 робочих днів, з метою здійснення контролю своєчасності, достовірності повнити нарахування та сплати належних сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів отриманих платником податків.
На підставі вищенаведеного наказу було складено повідомлення від 04.10.2024 року №1055 /15-32-24-04-14 про проведення перевірки.
Перевірку було проведено в приміщені відповідача.
За результатами перевірки складений акт №48661/15-32-24-04-15 від 01.11.2024р. висновками якого встановлено порушення: 1)п.49.1, пп. 49.18.4 п.49.18 ст.49, п.п.162.1.1 п.162.1 ст.162, п.п.164.2.20 п.164.2 ст.164, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 не подано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2023 рік та не задекларовано суму отриманого доходу у сумі 3 988 633,00 грн., як інші доходи;
2)п.п.162.1.1 п.162.1 ст.162, п.164.1, п.п.164.2.20 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.179.7 ст.179 Податкового Кодексу України, в наслідок чого не нараховано та не сплачено до бюджету податок на доходи з фізичних осіб у сумі 717 953,94 грн.;
3)п.п.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 179.7 ст.179, п.п.1.1, п.п.1.2, п.п.1.3. п. 16-1 підрозділу 10 розд. XX Податкового кодексу України, в наслідок чого не нараховано та не сплачено до бюджету військовий збір у сумі 59 829,49 грн.
На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області 27.11.2024 року прийнято:
податкове повідомлення-рішення № 52595/15-32-24-04-20 яким нараховано податок на доходи фізичних осіб на суму 897442,43грн.;
податкове повідомлення-рішення № 52592/15-32-24-04-20 яким нарахованона військовий збір на суму 74186,86грн.;
податкове повідомлення-рішення № 52597/15-32-24-04-20 яким нарахованоний штраф суму 340грн. .
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Джерела права та висновки суду.
Підстави та порядок проведення перевірок з питань порушення вимог податкового законодавства контролюючими органами визначено Податковим кодексом України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з пунктом 79.1, пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
За змістом пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Особливості регулювання проведення документальної невиїзної перевірки, встановлені статтею 79 Податкового кодексу України, не виключають необхідності дотримання загальних вимог до наявності підстав та порядку проведення документальних позапланових перевірок.
Вичерпний перелік підстав проведення документальних перевірок визначений статтею 78 Податкового кодексу України.
У відповідності до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Пунктами 10, 11 та 12 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245, визначено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують. Перед тим, як направити запит, орган державної податкової служби перевіряє: наявність законодавчих підстав для отримання податкової інформації; наявність інформації в системі органів державної податкової служби; відсутність підстав для періодичного подання зазначеної інформації відповідно до цього Порядку. Письмовий запит про подання інформації надсилається суб'єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлення за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, фактів, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.
Відповідно до підпункту 20.1.14 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючим органам надано право у разі виявлення порушення вимог податкового чи іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів.
Згідно з пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:
1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;
2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;
3) печатку контролюючого органу.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин, зокрема, якщо за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.
Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).
У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
У відповідності до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
За змістом абзацу шостого пункту 42.4 статті 42 Податкового кодексу України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
З аналізу вказаних положень вбачається, що умовою належного вручення документів у розумінні Податкового кодексу України є їх направлення за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисте їх вручення, при цьому жодна норма податкового законодавства не зобов'язує податковий орган здійснювати заходи для з'ясування причин невручення документів, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв'язку, кур'єрська доставка і т.д.) щодо вручення кореспонденції.
Сторонами не заперечується, що фізична особа ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Матеріалами справи підтверджується, що у листі відповідача від 04.10.2024 року вих №13758/КПР/15-32-24-04-06, яким доведено про призначення переперевірки діяльності позивача, відсутні посилання на наказ №10152-п. від 04.10.2024 року, так само в ньому відсутні відомості про додавання до цього листа наказу №1052-п чи повідомлення №1055 /15-32-24-04-14 від 04.10.2024 року про проведення з 21.10.2024 року документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.
Проте саме на цей лист представник відповідача посилається у поясненнях в суді, як на доказ належного повідомлення позивача про вручення наказу №10152-п від 04.10.2024 року та повідомлення №1055 від 04.10.2024 року.
Та у акті перевірки №48661/15-32-24-04-15 від 01.11.2024 року зазначено, що копію наказу про проведення перевірки від 04.10.2024 №10152-п, а також письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 04.10.2024 року №1055/15-32-24-04-14 було направлено засобами поштового зв'язку Укрпошта (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) 04.10.2024р. (№6504416845425) та поштове відправлення вручено особисто 09.10.2024 року.
Водночас адвокат Дубінкін на адресу якого було направлено відповідачем поштове відправлення Укрпошти №6504416845425, пояснив в судовому засіданні, що отримав в цьому поштовому відправлені тільки відповідь ГУ ДПС в Одеській області вих № 13758/КПР/15-32-24-04-06 від 04.10.2024 року на подане ним заперечення на акт перевірки без будь яких інших документів, та це відповідачем не спростовано.
Також відповідач не надав суду копію поштового відправлення Укрпошти №6504416845425. Надаючи правову оцінку зазначеним доводам в контексті встановлених судом обставин та у взаємозв'язку із наведеними вище нормами права варто зазначити, що визначений пунктом 42.2 статті 42 ПК України спосіб вручення наказу та повідомлення щодо проведення контрольного заходу надає відповідачу можливість обирати альтернативні шляхи направлення документів платнику податків, а саме: або засобами електронного зв'язку, або шляхом вручення особисто платнику чи його представнику, або засобами поштового зв'язку.
При цьому у разі обрання податковим органом останнього способу надіслання поштової кореспонденції та якщо поштова служба не може вручити платнику податків відповідного документа такий відповідно до абзацу 6 пункту 42.4 статті 42 ПК України вважається врученим у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Отже, платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки.
При цьому суд звертає увагу на те, що зазначені вище положення податкового законодавства не дають підстави вважати, що законодавець ототожнює такі поняття як «вручення» та «надіслання» наказу в розумінні належного повідомлення про проведення перевірки.
Суд звертає увагу на те, що невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, і завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об'єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.
Згідно з пунктом 17.1 статті 17 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків має право, зокрема: представляти свої інтереси в контролюючих органах самостійно, через податкового агента або уповноваженого представника; бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом; вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків.
Так, вимога, яку Податковий кодекс України ставить до контролюючого органу, щодо необхідності пересвідчитись чи вручено платнику податків у визначений законодавством спосіб копію наказу про проведення невиїзної документальної перевірки, кореспондує з чітко зазначеними в статті 17 ПК України правами платника податків, а саме:
- право бути присутнім під час проведення перевірок;
- право подавати письмові звернення щодо проведення замість документальної невиїзної перевірки- документальну виїзну.
Правові висновки у даному контексті наведено у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 520/8681/18 та від 14.08.2020 у справі № 160/2116/19.
Суд також звертає увагу на те, що Верховний Суд України у постанові від 25 січня 2015 року у справі 21-425а14 зробив правовий висновок відповідно до якого, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
З урахуванням наведеного обставина належного вручення наказу про проведення невиїзної перевірки входить до предмету доказування для цілей вирішення цього спору.
Окрім того, варто відмітити, що у відповідності до п. 1, 9 ч. 2 ст. 2 КАС України під час вирішення справи суд має перевірити чи прийнято рішення суб'єкта владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Суд звертає увагу, що поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2010 року № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.
Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
Разом з тим, вищенаведені норми Податкового кодексу України, не передбачали вибору поведінки (розсуду/дискреції) податкового органу щодо надання платнику податків можливості ознайомитись із наказом проведення щодо нього контрольного заходу.
Відповідно до пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
З урахуванням наведеного, податковий орган, як суб'єкт владних повноважень, в силу положень Основного Закону, повинен виконувати свої повноваження лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак зобов'язаний був пересвідчитись відповідно до вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України про вручення платнику податків відповідного наказу про початок проведення перевірки щодо нього. Адже, відповідно до абзацу 2 пункту 79.2 статті 79 ПК України тільки виконання цих умов надає право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Виходячи з вищезазначеного, суд враховує, що матеріали справи не містять доказів відправлення відповідачем позивачу копії наказу №10152-п від 04.101.2024 року та повідомлення №1055 від 04.10.2024р.
Відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правил) поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв'язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об'єкті поштового зв'язку (п. 91); підлягають доставці додому рекомендовані поштові картки, листи, секограми, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових відправлень (п. 92); у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження (п. 116); не врученні одержувачам або відправниками поштові, поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку протягом строку, визначеного цими Правилами. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення вважаються такими, що не вручені, поштові перекази - не виплачені. Не вручені поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку до закінчення шестимісячного строку з дня прийняття їх для пересилання, невиплачені поштові перекази - протягом трьох років з дня прийняття їх для пересилання (п.119).
Таким чином, проведена відповідачем перевірка у період з 17.02.2020 по 21.02.2020 з урахуванням особливостей поштового обігу відбулась без перевірки відповідачем обставин повідомлення позивача про її проведення та отримання ним копії наказу у порушення вимог п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України як законодавчо закріпленої передумови проведення позапланової невиїзної перевірки.
Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду перевірки. Реалізація такого права за відсутності обов'язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.
Суд вважає з необхідне зазначити, що обов'язку контролюючого органу завчасно ознайомити платника податків про намір проведення документальної позапланової невиїзної перевірки у спосіб, визначений пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України, кореспондує також і обов'язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень від податкових органів. Необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов'язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 6 серпня 2019 року у справі № 520/8681/18.
Разом з тим, відповідачем не зазначено жодних обставин, які б давали підстави вважати, що позивач, як платник податків, щодо якого прийнято наказ про проведення перевірки, вчиняв дії (бездіяльність), які б в сукупності свідчили про недобросовісний характер його поведінки в контексті отримання відповідного повідомлення та наказу про проведення перевірки.
Окрім того, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 названого Кодексу.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.05.2020 у справі № 818/532/16 зазначив, що після оцінки судами порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, на які вказує позивач, суди мають обов'язково оцінювати такі порушення з огляду на те, чи призвели вони до необґрунтованості чи помилковості висновків контролюючого органу та чи є вони такими, що тягнуть протиправність податкового повідомлення-рішення. У разі, якщо установлені судом порушення щодо проведення перевірки не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, суди мають переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства, які слугували підставою для визначення платнику грошового зобов'язання.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, що викладена у постанові від 27 січня 2015 року у справі №21-425а14, незаконна перевірка не створює правових наслідків.
Так само, згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року № К/9901/1970/17, невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення); як наслідок, акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не можуть бути визнані правомірними.
Отже, незаконність дій з проведення документальної перевірки та порушення порядку її проведення є підставою для скасування рішень, прийнятих за наслідком проведення такої перевірки; у свою чергу акт перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не можуть бути визнані правомірними.
Відповідно до пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень - рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.
Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення у зв'язку з допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.
Отже, нормами ПК України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів встановлені умови та порядок проведення перевірок. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 27 січня 2015 року (справа № 21-425а14), від 16 лютого 2016 року (справа №826/12651/14) та у постанові Верховного Суду від 17 березня 2018 року (справа №1570/7146/12), від 20 грудня 2018 року (справа № 815/1851/15), від 11 липня 2019 року (справа № 804/8855/14).
Таким чином, перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 01.11.2024 № 48661/15-32-24-05-14, проведена відповідачем з суттєвими порушеннями, отже не може створювати жодних правових наслідків та тягне за собою протиправність рішень, прийнятих у результаті проведення такої перевірки, а саме: податкові повідомлення-рішення від 27.11.2024 року № 52595/15-32-24-04-20, № 52592/15-32-24-04-20, № 52597/15-32-24-04-20.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що прийняті податковим органом зазначені вище рішення за результатами перевірки, оформленої актом від 01.11.2024 № 48661/15-32-24-05-14, є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо вимог визнати протиправними дії Головного управління ДПС в Одеській області щодо проведення документальної позапланової не виїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , результати якої зафіксовані в акті перевірки від 01.11.2024 року № 48661/15-32-24-04-15 Головного управління ДПС в Одеській області, з визнанням відсутності правових наслідків такої; то з урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги слід задовольнити шляхом визнання протиправними дії ГУ ДПС в Одеській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 без направлення на його адресу копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки відповідно до п.79.2 ПК України.
Відповідно до положень частини першої та другої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У відповідності до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 10936,89грн. за квітанціями №61890706-9032-0226 від 20.12.2024 року та №0981-4049-8556-2280 від 07.01.2025р. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління ДПС в Одеській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 без направлення на його адресу копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки відповідно до п.79.2 ПК України.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 27.11.2024 року № 52595/15-32-24-04-20, № 52592/15-32-24-04-20, № 52597/15-32-24-04-20.
Стягнути з Головного управління Державної податкової служби в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 10936,89грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області м.Одеса вул.Семінарська 5 код ЄДРПОУ ВП 43142370.
Суддя Е.А.Іванов