16 травня 2025 р. № 400/1444/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Устинова І.А., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачівГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, вул. Митрополита Андрея, 10,м. Львів,79016,
провизнання протиправним та скасування рішення від 09.01.2025 року № 143750004251; зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 2), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 2 № 143750004251 від 09.01.2025 про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком, як матері дитиниособи з інвалідністю відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV;
- зобов'язати відповідача 1 призначити та виплачувати позивачці пенсію за віком як матері дитини з інвалідністю відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV з 09.01.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона має дочку, яка визнана в установленому порядку дитиною інвалідом з дитинства. Позивачка звернулась Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком як матері дитини інваліда з дитинства відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV. Однак, оскарженим рішенням відповідач 2 відмовив. Позивачка вважає таку відмову безпідставною, що і стало підставою для її звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою від 24.02.2025 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову та зазначив, що 03.01.2025 Позивачка звернулась до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області за принципом екстериторіальності було розглянуто заяву про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до статті 115 Закону № 1058 та було прийнято рішення № 143750004251 від 09.01.2025, яким відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком. Позивачкою до заяви про призначення пенсії не було надано висновок лікарсько-консультаційної комісії, затверджений наказом МОЗ № 577від 13.07.2012, а лише долучено рішення ЛКК від 22.11.2024 № 341, яке не відповідає вимогам п. 2.18 Порядку. Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 09.01.2025 № 143750004251 про відмову Позивачу в призначенні дострокової пенсії за віком, є правомірними та законними, прийнятими в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства.
Відповідач 2 у задоволенні позову просив відмовити, надавши відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначив, що позивчкою до заяви про призначення пенсії не було надано висновок лікарсько-консультаційної комісії, затверджений наказом МОЗ № 577від 13.07.2012, а лише долучено рішення ЛКК від 22.11.2024 № 341, яке не відповідає вимогам п. 2.18 Порядку. Тому, рішення є правомірним.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до ст. 263 КАС України.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивачка є матір'ю ОСОБА_2 , особи з інвалідністю з дитинства.
Відповідно до виписки з Акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 10 ААВ №356064 від 26.08.2014 ОСОБА_2 є інвалідом першої Б групи з дитинства безстроково.
Також, згідно рішення ЛКК від 22.11.2024 № 341, виданої Комунальним некомерційним підприємством «Березанський районний центр первинно-медико санітарної допомоги», ОСОБА_2 мала показання для визначення її дитиною інвалідом до досягнення нею повнолітнього віку. Діагноз дитини: цукровий діабет 1 важкої форми інсулінозалежна.
03.01.2025 Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області за принципом екстериторіальності було розглянуто заяву про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до статті 115 Закону № 1058 та було прийнято рішення № 143750004251 від 09.01.2025, яким відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком.
Не погодившись із вказаним рішенням позивач звернулась до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV.
Суд звертає увагу на те, що Законом України № 2249-VIII від 19.12.2017 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (із змінами, внесеними згідно із Законом України № 2449-VIII від 07.06.2018року), з метою приведення норм діючого законодавства у відповідність до положень Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю, - внесено зміни до ряду законодавчих актів України, які містять положення щодо закріплення та реалізації прав осіб, яким встановлено інвалідність: до Кодексу законів про працю України, Сімейного кодексу України, Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам", Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування, Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам", Законі України "Про державну допомогу сімям з дітьми", Закону України "Про охорону дитинства", Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні", Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування" та Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам".
Зокрема, відбулась така заміна в назвах та текстах вищенаведених законодавчих актів таких слів: "інвалід" - на "особа з інвалідністю", "дитина-інвалід" - на "дитина з інвалідністю", "інвалід з дитинства" на "особа з інвалідністю з дитинства".
Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Пунктом 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають: жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.
Статтею 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ встановлено, що жінки, які народили пятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94).
Відповідно до положень пункту в) статті 94 наведеного Закону дітям-інвалідам віком до 16 років соціальні пенсії призначаються в розмірі 100 процентів мінімального розміру пенсії за віком.
Поза увагою суду під час розгляду справи не може залишитись те, що окремо, така категорія громадян як батьки дітей-інвалідів та батьки дітей - інвалідів з дитинства в якості категорії громадян, на яких поширюються пільги на вихід на пенсію на пільгових умовах, чинним законодавством не виділена.
Так само, як на даний час у законодавстві України існує і термінологічна невизначеність самих понять "дитина-інвалід" (з 19.12.2017 року замінене на "дитина з інвалідністю") та "інвалід з дитинства" (з 19.12.2017 року замінене на "особа з інвалідністю з дитинства"), а відповідно відсутнє і чітке розмежування цих понять.
Цього поняття не містить ані Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі - Закон № 875-XII), ані Закон України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" від 16 листопада 2000 року № 2109-III (далі - Закон № 2109-III).
Відповідно до статті 6 Сімейного Кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Єдиними законодавчими актами, які містять визначення поняття "дитина інвалід" (з 19.12.2017 року замінене на "дитина з інвалідністю") - є Закон України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" (до зміни 19.12.2017 року назви - Закон України "Про реабілітацію інвалідів в Україні") та Закон України "Про охорону дитинства".
Так, відповідно до положень абзацу третього статті 1 наведеного Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" дитина-інвалід ("дитина з інвалідністю") - особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Водночас, абзац другий наведеної статті містить визначення, відповідно до якого: інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Стаття 1 Закону України "Про охорону дитинства" містить абзац, відповідно до якого визначено, що дитина з інвалідністю - дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту.
Окрім того, положення цієї статті містять відповідний абзац про те, що дитина, яка потрапила в умови, що негативно впливають на її життя, стан здоров'я та розвиток у зв'язку з інвалідністю, що встановлено за результатами оцінки потреб дитини це дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах.
У Законі України "Про державну соціальну допомогу дітям - інвалідам та інвалідам з дитинства" встановлюються права і гарантії дітей і батьків на отримання пенсій і соціальних допомог.
Залежно від характеру захворювання визначаються соціально-медичні класифікації дітей-інвалідів. Соціальний аспект класифікації дітей-інвалідів знаходиться у правовій парадигмі, має юридичне підґрунтя і розглядається з погляду визначення категорій дітей із функціональними змінами і патологічними станами, які дають право на встановлення інвалідності на різні терміни, залежно від діагнозу.
Таким чином, визначення категорії інвалідів все ж можна зробити, виходячи з логічного тлумачення норм законодавства, а також законодавчо закріплених понять "дитина" та "інвалідність" (яка настає у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами):
- "дитина-інвалід" (з 19.12.2017 року - "дитина з інвалідністю") - це статус, який надається дитині від народження до 18 років у разі наявності двох обов'язкових фактів: 1) виявлення відповідного захворювання, травм чи вроджених вад до 6-річного віку та 2) встановлення на підставі відповідної документації закладів охорони здоров'я до досягнення дитиною 6 років інвалідності вперше;
- "інвалід з дитинства" (з 19.12.2017 року - "особа з інвалідністю з дитинства") - це статус дитини, який надається дітям від 6 до 18 років у випадках, коли сама інвалідність може наставати як до 6 років так і після (а не до 6-ти років) внаслідок певних травм та захворювань чи вроджених вад, - однак вперше така інвалідність встановлена у визначеному законом порядку на підставі медичної документації - вже після досягнення дитиною 6-річного віку.
Показанням для визначення інвалідності у дітей - є патологічні стани, які виникають при уроджених спадкових, здобутих захворюваннях та після травм.
Разом з тим, загальновідомим та беззаперечним є той факт, що будь-які діти (в тому числі, і до 18 років), які мають інвалідність, незалежно від часу її встановлення, - вимагають опіки та постійного нагляду, який, відповідно до чинного законодавства можуть здійснювати законні представники: батьки; усиновителі; опікуни чи піклувальники; прийомні батьки; батьки-вихователі; патронатні вихователі.
Соціальний захист інвалідів є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей інвалідів нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, забезпеченні медикаментами, технічними й іншими засобами, здійсненні реабілітаційних заходів, з медичної, соціальної, трудової та професійної реабілітації, побутового обслуговування, а також- встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду.
Відтак, відповідно, посиленого соціального захисту потребують і особи, які доглядають за дітьми, які мають інвалідність, - як до досягнення ними 6-річного віку, так і у віці від 6 до 18 років.
Поряд з цим, зі змісту статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення" можна зробити висновок, що право на дострокове призначення пенсії як матерям "дітей-інвалідів" та і матерям "інвалідів з дитинства" обмежується кількома умовами:
- виховання дитини-інваліда або інваліда з дитинства до шестирічного віку, якнайменше;
- досягнення жінкою, яка виховувала дитину-інваліда або інваліда з дитинства 50-річного віку;
- наявність страхового стажу роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дитиною (дітьми).
Зі змісту пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вбачається, що право на призначення дострокової пенсії мають не тільки матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а і матері осіб з інвалідністю віком до 16 років.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до виписки з Акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 10 ААВ №356064 від 26.08.2014 ОСОБА_2 є інвалідом першої Б групи з дитинства безстроково.
Також, згідно рішення ЛКК від 22.11.2024 № 341, виданої Комунальним некомерційним підприємством «Березанський районний центр первинно-медико санітарної допомоги», ОСОБА_2 мала показання для визначення її дитиною інвалідом до досягнення нею повнолітнього віку. Діагноз дитини: цукровий діабет 1 важкої форми інсулінозалежна.
Документи, які підтверджують встановлення у віці до 16 років інвалідності дитині позивача, були надані відповідачу із заявою про призначення пенсії.
У даному випадку позивачем було надано до органу Пенсійного фонду всі передбачені чинним законодавством документи, необхідні для призначення їй дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства, а саме документи, які підтверджують, що інвалідність її доньки настала до досягнення вісімнадцятирічного віку, та підпадає під категорію інвалід з дитинства до 16 років. Позивачка з заявою звернулась у віці 59 років, а її страховий стаж становить 26 років 02 місяці 01 день.
В зв'язку з наведеним, суд вважає, що доводи відповідача є необґрунтованими, а вказана відповідачем підстава для відмови у призначенні пенсії - не ґрунтується на приписах чинного законодавства. Відтак, спірне рішення підлягає скасуванню.
Належним способом захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах буде зобов'язання відповідача 2 призначити позивачу достроково пенсію за віком на підставі пункту 3 частини першої статті 115 Закону України № 1058-IV як матері дитини-інваліда з дитинства.
Разом із тим, суд вважає помилковими твердження позиваки, що дії стосовно призначення пенсії мають бути здійснені ГУПФ України у Миколаївській області, з огляду на наступне.
Пунктом 4.2 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку №22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви позивача та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області.
Згідно з вимогами пункту 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до абзацу другого пункту 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Згідно з пунктом 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, а після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні підстави для задоволення щодо неї позовних вимог.
Суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області, яке прийняло оскаржуване рішення про відмову в призначенні пенсії позивачці, є уповноваженим органом, який має право приймати рішення про призначення позивачці пенсії за віком, а прийнявши таке рішення, має передати електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення до Головного управління Пенсійного фонду у Миколаївській області за місцем проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Щодо дати, з якої належить призначити пенсію, суд вказує таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. У разі звернення за пенсією після спливу трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку пенсія за віком призначається з дня звернення.
Суд установив наявність підстав для призначення позивачу пенсії за віком з дня звернення за пенсією 03.01.2025.
Позов задовольнити частково
Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України.
Так, позивачкою сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, оскільки їй відмовлено в частині вимог, що є похідними і за які додатково судовий збір не сплачується, стягненню підлягає судовий збір у сумі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (органу, який прийняв скасоване рішення).
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 263 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 13844159) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10,м. Львів,79016 13814885) задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львiв,79016, ЄДРПОУ 13814885) № 143750004251 від 09.01.2025.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львiв,79016, ЄДРПОУ 13814885) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) дострокову пенсію за віком з 03.01.2025 відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV.
4. В решті позовних вимог відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10,м. Львів,79016 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя І. А. Устинов