про повернення позовної заяви
19 травня 2025 р. № 400/3944/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величко А.В., розглянувши позовну заяву
за адміністративним позовомВійськова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаЦентральний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеси), вул. Артилерійська, 18,м. Миколаїв,Миколаївська обл., Миколаївський р-н,54006,
провизнання дій протиправними, скасування постанов від 03.03.2025, від 18.03.2025,
Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеси) про:
- визнання дій головного державного виконавця у виконавчому провадженні ВП № 77360040 протиправними;
- скасування постанови у виконавчому провадженні ВП № 77360040 про відкриття виконавчого провадження та про розмір мінімальних витрат від 03.03.2025;
- скасування постанови у виконавчому провадженні ВП № 77360040 про накладення штрафу від 18.03.2025.
Ухвалою суду від 28.04.2024 року суд залишив позов без руху. Для усунення недоліків позивачу запропоновано подати до Миколаївського окружного адміністративного суду уточнену позовну заяву з чітко викладеними позовними вимогами; доказів доплати судового збору в розмірі 2422,40 гривень; клопотання про поновлення строку звернення до суду разом із доказами, які б вказували на поважні причини пропуску строку звернення до суду з позовом.
12.05.2024 року на виконання вимог зазначеної ухвали позивач подав уточнену позовну заяву разом із доказами сплати судового збору, згідно якої просив суд:
- визнати постанови головного державного виконавця у виконавчому провадженні ВП № 77360040 про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору від 03.03.2025, та про накладення штрафу від 18.03.2025 - протиправними;
- скасувати постанови у виконавчому провадженні ВП № 77360040 про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору від 03.03.2025;
- скасувати постанову у виконавчому провадженні ВП № 77360040 про накладення штрафу від 18.03.2025.
Також позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої послався на введення воєнного стану в Україні. Окрім того, військова частина НОМЕР_1 перебуває у складі Збройних Сил України (сил оборони України), що переведені на воєнний стан (штат воєнного часу). 04.03.2022 року військова частина НОМЕР_1 виконує бойові завдання з 2022 року в т.ч на території Миколаївської та Херсонської областей. Поза тим військовою частиною НОМЕР_1 вживалися заходи досудового врегулювання спору, а саме було направлено лист до відповідача від 31.03.2025 вих № 154/790/3/175 з проханням скасувати раніше згадані постанови. Однак у своїй відповіді відповідач від 02.04.2025 № 41584, що надійшов до військової частини НОМЕР_1 11.04.2025 за вх 4511 відмовив у задоволенні прохання військової частини НОМЕР_1 навіть не обґрунтовуючи причини своєї відмови.
Вирішуючи заяву, суд враховує наступне.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
Суд наголошує на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.
Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, рішення від 22 жовтня 1996 року, справа Девеер проти Бельгії, рішення від 27 лютого 1980 року)."
Поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, а відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим.
Згідно частини 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
При цьому, відповідно до частини 1, 2 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Так, починаючи з 24.02.2022 року і включно до дати звернення позивача до суду в Україні діяв (і діє до цього часу) воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389).
Відповідно до ст. 1 Закону № 389-VIII воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
За змістом ст. 9 Закону № 389 в умовах воєнного стану Президент України та Верховна Рада України діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Згідно зі ст. 12-2 Закону № 389 в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Приписами ст. 26 Закону № 389 передбачено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
Отже, незважаючи на введення в Україні воєнного стану, Миколаївський окружний адміністративний суд своєї роботи не припиняв, здійснював та здійснює свої повноваження, що визначені Конституцією та законами України.
Верховний Суд у постанові від 25.08.2022 року у справі № 240/3771/21 вказав на те, що введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною. Питання поновлення або наявності підстав для продовження відповідного процесуального строку вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у відповідній заяві.
Отже, саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу заявника, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.
На сьогодні Верховним Судом сформовано правову позицію, згідно з якою введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 року у справі № 990/115/22, постанови Верховного Суду від 25.10.2022 року у справі № 620/7233/21, від 24.10.2022 року у справі № 160/175/22 та від 22.09.2022 року у справі № 140/13772/21).
З наведеного слідує, що введення воєнного стану може бути поважною причиною пропущення процесуального строку якщо це пов'язано не з загальними, а конкретними причинами, що практично, а не теоретично, заважали вчасно виконати процесуальну дію.
Натомість позивач таких конкретних причин не наводить, як і не надає доказів, які б вказували на поважні причини пропуску строку звернення до суду з позовом. Також позивачем не доведено, що між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану є безпосередній, прямий, причинний зв'язок.
До того ж, позивач до своєї заяви про поновлення строку звернення до суду не надав доказів того, що всі співробітники військової частини НОМЕР_1 , які згідно з функціональними обов'язками здійснюють представництво цього органу в судах, проходять військову службу та залучені до бойових дій.
З огляду на наведені позивачем доводи щодо поважності пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом не є переконливими та не приймаються судом до уваги через їх безпідставність.
У той же час, позовна заява надійшла до суду за допомогою системи "Електронний суд" лише 21.04.2025 року, тобто з пропуском десятиденного строку для звернення до адміністративного суду.
У даному випадку суд враховує, що позивач, стверджуючи про неможливість своєчасного звернення до суду через воєнний стан, своєчасно вживав заходи досудового врегулювання спору, не дивлячись на введення воєнного стану.
Позивачем не надано пояснень щодо використання процедури адміністративного оскарження спірного рішення, однак неможливості його вчасного судового оскарження.
В той час як національним законодавством передбачено і фактично реалізовано можливість звернення до суду за допомогою підсистеми "Електронний Суд".
Жодних доказів, які б свідчили про наявність істотних обставин, перешкод чи труднощів, що унеможливили своєчасне звернення з цим позовом до суду позивачем не надано, а наведені ним у позові обставини щодо пропуску такого строку лише вказують на те, що позивач допустив умисне зволікання з реалізацією наданого йому права на судовий захист.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що зазначені позивачем причини пропуску строку звернення до суду у трьохмісячний строк, є неповажними.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
При цьому, згідно ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Суд роз'яснює позивачу, що відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" в разі повернення позовної заяви, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
На підставі вищезазначеного, керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Визнати неповажними причини пропуску строку звернення військової частини НОМЕР_1 з адміністративним позовом до суду.
2. Позовну заяву і додані до неї матеріали повернути.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.
4. Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя А.В. Величко