про повернення позовної заяви
20 травня 2025 рокусправа № 380/8305/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Мартинюк Віталій Ярославович , розглянувши у м. Львові матеріали позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 11 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року;
зобов?язати здійснити перерахунок грошового забезпечення з 11 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 Nє704, та провести виплату грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум.
визнати протиправними дії щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року;
зобов?язати здійснити перерахунок грошового забезпечення з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 Nє704, та провести виплату грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум.
визнати протиправними дії щодо обчислення та виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року;
зобов?язати здійснити перерахунок грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 Nє 704, та провести її виплату з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою суду від 05.05.2025 року позовну заяву залишено без руху, а позивачу встановлено строк для усунення зазначених у мотивувальній частині ухвали недоліків шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням причин пропуску та доказів, що підтверджують причини пропуску такого.
15.05.2025 року від представника позивача надійшла заява, в якій вона зазначає, що тривалість і правила обчислення строку звернення до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу строку. Посилається на практику Верховного Суду. Посилається на збройну агресію російської федерації, ракетні обстріли. Вказує, що не має відповідної освіти для обчислення розміру грошового забезпечення. Зазначає, що хворіє на низку тяжких захворювань. Вказує, що перебував на військовій службі у різних військових формуваннях.
Успірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 21.03.2025 року у справі № 460/21394/23 Верховний Суд дійшов наступних правових висновків: “Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
…
Судова палата частково поділяє позицію суду апеляційної інстанції щодо порядку обчислення строку звернення до адміністративного суду, зазначену у його висновку. Зокрема, слід погодитися із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Виходячи з цього, Судова палата вважає обґрунтованим висновок про те, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа, а саме 30 березня 2023 року, є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
Водночас слід наголосити, що визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності».
Зміст положень п.2 ч.1 ст.19 КАС України вказує на те, що адміністративні суди у сфері публічних відносин розглядають спори з приводу:
- прийняття громадян на публічну службу;
- проходження такої служби;
- звільнення з такої.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача з 13.05.2024 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення відповідача.
Як наслідок, правовідносини з приводу невиплати всіх сум, що належать позивачу при звільненні, виникли 13.05.2024 року, в період дії частини другої статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка є спеціальною повідношенню до ст.122 КАС України.
Положення частини другої статті 233 КЗпП України встановлюють строки звернення до суду у спорах, які стосуються правовідносин при звільненні, в тому числі у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, визначено тримісячний строк.
Враховуючи те, що спірні правовідносини стосуються невиплати всіх сум, що належать позивачу при звільненні, саме цей строк підлягає застосуванню у даному випадку.
Оскільки наказ від 13.05.2024 року за №140 містить інформацію про нараховані та виплачені суми, саме із датою його прийняття пов'язується початок перебігу строку звернення до суду.
До суду із даним позовом позивач звернувся 28.04.2025 року, пропустивши тримісячний строк звернення до суду із даним позовом.
При цьому, посилання позивача на те, що він дізнався про порушення свого права з відповідей відповідача, не змінює момент, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а вказує на триваючу пасивну поведінку позивача.
Окрім того, суддя зазначає, що у відповідності до положень статей 12-2 та 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», суди Львівської області не припиняли, не призупиняли своєї діяльності та продовжували здійснювати правосуддя.
Також неоднозначність судової практики у певних правовідносинах, відсутність такої чи її сформованість не є обставинами, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом, а тому не можуть вважатись поважними.
Більше того, до поданої заяви позивачем не долучено жодних доказів на підтвердження хвороби та проходежжня військової служби у різних військових формуваннях, які вказували на дійсні, обєктивні перешкоди звернення до суду у визначений законодавством строк.
Таким чином, суддя вважає, що позивачем не наведено об'єктивних обставин, які б не дозволяли звернутися до суду у визначений законодавством строк, а твердження, на які він посилається у своїй заяві, не можуть вважатись поважними для поновлення такого строку.
Згідно із п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених ч.2 ст.123 цього Кодексу.
Частиною другою статті 123 КАС України, передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву належить повернути позивачу.
Керуючись ст.ст.47, 160, 161, 169, 248, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМартинюк Віталій Ярославович