16 травня 2025 рокусправа № 380/13715/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФ України в м. Києві), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 08.05.2024 №913090187894 про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 02.05.2024 про перерахунок пенсії, із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи в Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» і його юридичних попередниках з 01.01.2004 в подвійному розмірі згідно зі статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України м. Києві провести з 01.05.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи у Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» і його юридичних попередниках з 01.01.2004 до 11.06.2010 та з 26.03.2012 до 30.04.2024 в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з метою перерахунку пенсії за віком звернувся з відповідною заявою до відповідача, проте отримав відмову в зарахуванні стажу роботи з 01.01.2004 в подвійному розмірі, оскільки це суперечить статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою суду від 01.07.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.
Відповідач відзиву на позов у встановлений строк не подав. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 6 статті 162 КАС України).
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, а також долучених письмових доказів,-
ОСОБА_1 з 09.12.2010 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФ України у Львівській області) та отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На підставі рішення №913090187894 від 24.05.2022 ГУ ПФ України у Львівській області перевело позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач звернувся до ГУ ПФ України у Львівській області із заявою від 02.05.2024, в якій просив здійснити перерахунок пенсії за віком та зарахувати в подвійному розмірі стаж роботи з 01.01.2024 по теперішній час відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
За принципом екстериторіальності заяву позивача передано для розгляду ГУ ПФ України в м. Києві, яке прийняло рішення від 08.05.2024 про відмову у перерахунку пенсії.
Рішення мотивоване тим, що у зв'язку із набранням чинності 01.01.2004 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» стаж в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховується лише до 01.01.2004.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся за захистом свої прав до суду.
Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 26 Закону №1058-IV встановлено умови призначення пенсії за віком. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017. Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2022 по 31.12.2022 не менше 29 років.
У разі відсутності, починаючи з 01.01.2018, страхового стажу, передбаченого частиною 1 цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 01.01.2022 по 31.12.2022 - від 19 до 29 років.
Відповідно до приписів статті 1 Закон №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з приписами статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина 2).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років (частина 4).
Закон №1058-IV набрав чинності 01.01.2004. До цього моменту правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян врегульовувалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ.
У постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Законом України «Про пенсійне забезпечення», вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон України «Про пенсійне забезпечення» був прийнятий раніше за Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», то він мав би виключити із Закону України «Про пенсійне забезпечення» усі інші положення, чого зроблено не було.
Згідно з пунктом 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в тому числі щодо пільг по обчисленню стажу), продовжують діяти і підлягають застосуванню після 01.01.2004.
Пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах встановлені статтею 60 Закону №1788-XII.
Відповідно до статті 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Згідно із статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, приписами статті 43 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 у спірний період з 01.01.2004 позивач працював в Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» (Інфекційної клінічної лікарні м. Львів/ Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня»):
- з 01.03.1996 по 30.09.2008 на посаді завідуючого 3-м відділенням;
- з 01.10.2008 по 11.06.2010 на посаді головного лікаря;
- з 26.03.2012 по 18.04.2018 на посаді головного лікаря;
- з 19.04.2018 по 18.04.2023 на посаді директора Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня»;
- з 19.04.2023 на посаді виконувача обов'язків директора Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня».
Отже, періоди робити позивача в Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» (Інфекційна клінічна лікарня м. Львів/ Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня») підтверджуються, зокрема, записами трудової книжки. При цьому, слід звернути увагу, що відповідачем не вказано зауважень щодо змісту записів трудової книжки позивача.
Крім того, позивач надав довідку Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» №268 від 29.04.2024 щодо періодів роботи у вказаному інфекційному закладі охорони здоров'я.
Таким чином, період робот позивача з 01.01.2004 по 29.04.2024 (дату видачі довідки) в інфекційному закладі охорони здоров'я - Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» (Інфекційній клінічній лікарні м. Львів/ Комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня») підтверджена належними та допустимими доказами.
З огляду на викладене відповідно до статті 60 Закону №1788-XII та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV період роботи в Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 22.12.2021 у справі №688/2916/17, від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, від 08.06.2022 у справі №510/1593/16-а, від 27.04.2023 у справі №160/14078/22.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 08.05.2024 №913090187894 про відмову в зарахуванні стажу на пільгових умовах та перерахунку пенсії позивача слід скасувати.
Щодо дати, з якої пенсія позивача підлягає перерахунку, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 45 Закону №1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною 1 статті 35, частиною 2 статті 38, частиною 3 статті 42 і частиною 5 статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Під час розгляду справи суд встановив, що позивач 02.05.2024 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії встановленого зразка та долучив необхідний пакет документів. Отже, враховуючи викладені норми права та те, що за перерахунком пенсії позивач звернувся 02.05.2024, перерахунок пенсії слід здійснити з 01.05.2024.
Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
З огляду на викладене суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язати відповідача зарахувати позивачу у подвійному розмірі періоди роботи з 01.01.2004 по 11.06.2010 та з 26.03.2012 по 29.04.2024 у Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та здійснити перерахунок і виплату пенсії з 01.05.2024, з урахуванням виплачених сум.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Отже, позов необхідно задовольнити повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати між сторонами розподіляти не слід.
Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 08.05.2024 о/р913090187894 про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні стажу роботи з 01.01.2004 у Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» в подвійному розмірі згідно з статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, вул. Бульварно-Кудрявська,16, м. Київ; ЄДРПОУ 42098368) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) у подвійному розмірі періоди роботи з 01.01.2004 по 11.06.2010 та з 26.03.2012 по 29.04.2024 у Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 05.11.1991 №1788-XII та здійснити перерахунок і виплату пенсії з 01.05.2024, з урахуванням виплачених сум.
4. Судовий збір зі сторін не стягувати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кравців Олег Романович