19 травня 2025 рокусправа № 380/16727/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Мартинюка В.Я.
розглянувши у письмовому провадженні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації недонарахованої та невиплаченої щорічної відпустки за 2022 рік в кількості 10 календарних днів станом на день звільнення з військової служби 03.09.2023 року;
зобов'язати нарахувати та виплатити грошову компенсацію недонарахованої та невиплаченої щорічної відпустки за 2022 рік в кількості 10 календарних днів станом на день звільнення з військової служби 08.09.2023 року;
визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації відпустки ненарахованої та невиплаченої щорічної відпустки за 2023 рік в кількості 10 календарних днів станом на день звільнення з військової служби 03.09.2023 року;
зобов'язати нарахувати та виплатити грошову компенсацію недонарахованої та невиплаченої щорічної відпустки за 2023 рік в кількості 10 календарних днів станом на день звільнення з військової служби 03.09.2023 року;
визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації як учаснику бойових дій за період з 2022 року по 2023 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 03.09.2023 року;
зобов'язати нарахувати та виплатити грошову компенсацію як учаснику бойових дій за період з 2022 року по 2023 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 03.09.2023 року.
В обґрунтування позову зазначає, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу військова частина НОМЕР_1 не провів з позивачем розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за період з 2022року по 2023рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 08.09.2023 року. Додаткову пільгову відпустку учасника бойових дій, не використовував за вказаний період, що вбачається з витягу з наказу військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.09.2023 року № 251. Норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Відповідач належним чином повідомлений (відповідні довідки про доставку електронного листа, які містяться в матеріалах справи), проте у встановлений судом строк відзив на позов не подав.
Ухвалою суду від 09.12.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Ухвалою суду від 10.02.2025 року справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 07.04.2025 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 05.05.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Листом від 12.06.2023 року у відповідь на запит представника позивача відповідач повідомив, що позивачу виплачено грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2022 рік - 20 днів, 2023 рік - 20 днів у сумі 31850 грн. 80 коп.
Відповідно до довідки чернігівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 24.10.2023 року позивач проходив військову службу з 15.05.1982 року по 25.04.1984 року, з 15.03.1994 року по 05.02.1996 року, з 03.03.2022 року по 08.09.2023 року (по мобілізації). Звільнено згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №109-рс від 03.09.2023 року.
Змістом спірних правовідносин є ненарахування та невиплати грошової компенсації недонарахованої та невиплаченої щорічної відпустки за 2022, 2023 рік в кількості по 10 календарних днів; ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період з 2022 року по 2023 рік.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 року (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2011-XII).
Статтею 1 Закон № 2011-ХІІ передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.8 ст.10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 504/96-ВР) установлюються такі види відпусток: щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Згідно ст.16-2 Закону №504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Відповідно до п.17 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
Згідно з п.18 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Відповідно до п.19 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 згаданої статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
Визначення поняття особливого періоду наведене у Законі України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 року №3543-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №3543-XII) та Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 року №1932-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №1932-XII).
Відповідно до ст.1 Закону №3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Стаття 1 Закону №1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Суддя звертає увагу, що Законом №2011-ХІІ не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової відпустки, право на яку чоловік позивача набув за період проходження ним військової служби, а встановлено припинення в особливий період з моменту оголошення мобілізації надання військовослужбовцям інших видів відпусток, у тому числі додаткової соціальної відпуски.
У разі ж невикористання відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, вказана відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Судом встановлено, що у позивача за 2022 рік та за 2023 рік залишилось по 10 днів за кожен рік невикористаної основної щорічної відпустки.
Окрім того, з матеріалів справи та позовної заяви вбачається, що позивач не використовував додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період з 2022 року по 2023 року.
Доказів виплати грошової компенсації за невикористані дні зазначених відпусток матеріали справи не містять.
Відтак, на переконання суду, у позивача було право на компенсацію цих відпусток.
Як наслідок, на переконання суду, у даному випадку позовні вимоги є підставними та обґрунтованими.
Окрім того, судом береться до уваги ч.4 ст.159 КАС України, відповідно до якої неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
З огляду на викладене, бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу грошової компенсації недонарахованої та невиплаченої щорічної відпустки за 2022, 2023 рік в кількості по 10 календарних днів за кожен рік, ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період з 2022 року по 2023 рік, не відповідають критеріям правомірності, передбаченим пунктом 1 ч.2 ст.2 КАС України.
Як наслідок, підлягають задоволенню також позовні вимоги щодо спонукання до вчинення дій.
Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ч.2 ст.139 КАС України, такі не підлягають стягненню зі сторін.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації недонарахованої та невиплаченої щорічної відпустки за 2022 рік в кількості 10 календарних днів станом на день звільнення з військової служби 08.09.2023 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову компенсацію недонарахованої та невиплаченої щорічної відпустки за 2022 рік в кількості 10 календарних днів станом на день звільнення з військової служби 08.09.2023 року.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки ненарахованої та невиплаченої щорічної відпустки за 2023 рік в кількості 10 календарних днів станом на день звільнення з військової служби 08.09.2023 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову компенсацію недонарахованої та невиплаченої щорічної відпустки за 2023 рік в кількості 10 календарних днів станом на день звільнення з військової служби 08.09.2023 року.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період з 2022 року по 2023 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 08.09.2023 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період з 2022 року по 2023 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 08.09.2023 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМартинюк Віталій Ярославович