16 травня 2025 року справа № 320/2133/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування постанов.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 25.08.2023 у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 про накладання на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3400,00 грн.;
- визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 25.08.2023 у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 про накладання на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3400,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваних постанов, оскільки позивачем в межах повноважень вжито всіх необхідних та вичерпних заходів щодо виконання рішення суду, а невиконання судового рішення зумовлене поважними і об'єктивними причинами.
До позовної заяви позивачем додано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій позивач зазначає, що 04.09.2023 вперше через свого представника звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовної заявою з аналогічними позовними вимогами щодо визнання протиправними та скасування постанов шляхом надсилання позовної заяви із доданими до неї документами поштовим зв'язком за трекінгом 0420900326172, тобто з дотриманням десятиденного строку звернення до суду. Разом з тим, у зв'язку із надмірним навантаженням Київського окружного адміністративного суду, зокрема, розподілом поштової кореспонденції, що надходить до суду поштовим зв'язком, реєстрація позовної заяви відбулася 25.12.2023 за вх.№60869, що підтверджується штампом суду на першому аркуші позовної заяви.
Вказує, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.12.2023 у справі №320/48838/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов повернуто позивачу з підстав, визначених п.3 ч. 4 ст. 169 КАС України, у зв'язку з тим, що ордер представника позивача - адвоката Карповської Л.В. не містив обов'язкових реквізитів, передбачених Положенням про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 №41. Вказану ухвалу отримано представником позивача у суді 10.01.2024, що підтверджується власноручною розпискою. Після цього, з 10.01.2024 представником позивача узгоджено повторне звернення до суду з позивачкою, сплачено судовий збір, сформовано матеріали позовної заяви, та з урахуванням графіку роботи канцелярії суду подано позовну заяву 16.01.2024.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 поновлено позивачу строк звернення до суду із позовом до Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов. Відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та в порядку, визначеному положеннями ст. 287 КАС України. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 .
Витребувано докази від відповідача: копію положення про Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ); копії всіх матеріалів виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3; докази направлення позивачу та отримання ним оскаржуваних постанов від 25.08.2023 про накладення штрафу у ВП № НОМЕР_3.
25.04.2024 Київським окружним адміністративним судом зареєстровано пояснення третьої особи, подані через підсистему «Електронний суд» 24.04.2024, у яких останній просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що з моменту відкриття виконавчого провадження боржник жодного разу не виконала рішення суду, законних вимог відповідача та своїх обов'язків боржника в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3.
Третя особа зазначає, що невиконання боржником рішення суду про встановлення побачень з дитиною носить триваючий та неодноразовий характер, а тому формальне позбавлення відповідача засобів впливу на боржника спричинить неможливість виконання відповідного рішення суду. З огляду на викладене ОСОБА_2 вважає, що відповідачем правомірно прийняті оскаржувані постанови.
01.05.2024 Київським окружним адміністративним судом зареєстровано подане через підсистему «Електронний суд» клопотання позивача про долучення до матеріалів справи копій усіх документів, що містяться в автоматизованій системі виконавчих проваджень по виконавчому провадженню № НОМЕР_3.
17.05.2024 Київським окружним адміністративним судом зареєстровано подані через підсистему «Електронний суд» додаткові пояснення позивача, у яких остання зазначає, що позивач не чинила перешкод у спілкуванні батька з дитиною, для чого, виходячи із об'єктивних обставин, обумовлених воєнним станом, неодноразово повідомляла стягувачу про адресу перебування в Австрії, надсилала запрошення та створила спільну з державним виконавцем та батьком дитину групу на платформі Viber для проведення групових відео-конференцій.
Згідно довідки про доставку судового рішення електронною поштою від 23.02.2024 копія ухвали про відкриття провадження у даній справі доставлена відповідачу 23.02.2024.
Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про залучення третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
07.03.2024 третьою особою подано до суду заяву про залишення позову без розгляду, у якій третя особа ОСОБА_2 просить врахувати, що позовна заява по справі № 320/2133/24 була подана представником позивача з значним пропуском процесуальних строків (на 20 день після отримання Ухвали про повернення позовної заяви від 26.12.2023 р. по справі №320/48838/23). В заяві про поновлення пропущеного строку на звернення до суду від 16.01.2024 представником позивача не наведено будь-яких обґрунтувань стосовно поважності причин пропуску процесуальних строків для подачі позову. Застосувати строки позовної давності та залишити позовну заяву без розгляду.
В обґрунтування вказаної заяви заявник вказує, що згідно відповіді № 579779 від 05.03.2024 Фізична особа: РНОКПП: НОМЕР_1 ПІБ: ОСОБА_3 (представник позивача) має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС. Дата реєстрації: 17.10.2023 14:35. Згідно відповіді № 579775 від 05.03.2024 Фізична особа: РНОКПП: НОМЕР_2 ПІБ: ОСОБА_1 (позивач) має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС. Дата реєстрації: 15.05.2020 17:12. З огляду на зазначене як сам Позивач ( ОСОБА_1 ), так і її представник (адвокат Карповська Лада Володимирівна) одержали Ухвалу від 26.12.2023 по справі №320/48838/23 про повернення позовної заяви 27.12.2023.
Суд зазначає, що заявником не надано суду доказів на підтвердження вказаних обставин, а саме отримання Позивачем ( ОСОБА_1 ) та/або її представником (адвокат Карповська Лада Володимирівна) Ухвали від 26.12.2023 по справі №320/48838/23 про повернення позовної заяви 27.12.2023.
Так само не спростовано третьою особо й інших обставин, покладених представником позивача в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, які прийняті судом до уваги.
Враховуючи відсутність нових доказів пропуску позивачем строку звернення до суду із даним позовом та приймаючи до уваги, що судом при відкритті провадження ухвалою суду від 16.04.2024 поновлено позивачу строк звернення до суду із позовом до Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов, суд не вбачає підстав для постановлення ухвали про залишення позову без руху після відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
У Святошинському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на виконанні перебуває виконавче провадження НОМЕР_4 з виконання виконавчого листа Солом'янського районного суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №760/15147/20 про визначення способу участі батька ОСОБА_2 (стягувач у виконавчому провадженні) у спілкуванні з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної другої та четвертої суботи місяця з 11.00 години до 20.00 години, весняні канікули у парні роки, осінні канікули у непарні роки, два тижні влітку для сумісного відпочинку та оздоровлення за попередньою домовленістю з матір'ю дитини, половина зимових канікул за попередньою домовленістю з матір'ю дитини.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем - матір'ю дитини, до відповідача 30.06.2023 подано заяву від 29.06.2023 щодо причин неможливості особистих зустрічей батька з дитиною. В цій заяві позивач вказувала про перебування її разом з дитиною з грудня місяця 2022 року у Республіці Австрія та отримання там тимчасового захисту, у зв'язку з чим просила врахувати відсутність перешкод у спілкуванні батька з дитиною та закінчити виконавче провадження.
12.08.2023 головним державним виконавцем Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено акт, згідно з яким побачення батька з дитиною 12.08.2023 не відбулось.
16.08.2023 головним державним виконавцем Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено акт, згідно з яким позивачем не виконано рішення суду в частині спілкування батька з дитиною два тижні влітку для сумісного відпочинку та оздоровлення за попередньою домовленістю з матір'ю дитини.
Постановою головного державного виконавця Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 25.08.2023 у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 на підставі акту від 12.08.2023, за невиконання боржником без поважних причин судового рішення у справі № 760/15147/20 накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі 3 400 грн.
Постановою головного державного виконавця Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 25.08.2023 у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 на підставі акту віл 16.08.2023, за невиконання боржником без поважних причин судового рішення у справі № 760/15147/20 накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі 3 400 грн.
Не погоджуючись з такими постановами про накладення штрафу, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Згідно статті 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частин 1, 2 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
За частиною 1 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Частинами 1 та 2 Закону № 1404-VIII передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до статті 64-1 Закону № 1404-VIII виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.
Згідно зі статтею 75 Закону № 1404-VIIIу разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Згідно із положеннями статті 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (далі - Закон №3857-XII), громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.
Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи зі своєю власною.
Суд зазначає, що у зв'язку із розпочатою військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.
У подальшому Указами Президента України, затвердженими відповідними Законами України, строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє і на теперішній час.
На переконання суду, у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, виїзд матері з дитиною за межі території України з метою захисту свого та дитини здоров'я та життя, є вимушеним кроком і не може бути розцінений як порушення вимог Закону, зокрема, і щодо виконання судового рішення.
Як вже зазначалось судом позивачем - матір'ю дитини, до відповідача 30.06.2023 подано заяву від 29.06.2023 щодо причин неможливості особистих зустрічей батька з дитиною. В цій заяві позивач вказувала про перебування її разом з дитиною з грудня місяця 2022 року у Республіці Австрія та отримання там тимчасового захисту, у зв'язку з чим просила врахувати відсутність перешкод у спілкуванні батька з дитиною та закінчити виконавче провадження.
Крім того, в матеріалах справи наявна нотаріально посвідчена заява від батька дитини ОСОБА_2 про надання згоди на поїздку за кордон. Зазначена згода батька надана після ухвалення рішення у справі № 760/15147/20, яким визначено способи участі батька у спілкуванні з донькою дитини.
В рамках спірних відносин не відбулось невиконання позивачем судового рішення у справі №760/15147/20 без поважних причин, а отже слід дійти висновку про протиправність постанови головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 25.08.2023 у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 на підставі акту від 12.08.2023, про накладання на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3400, 00 грн.
Щодо постанови головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 25.08.2023 у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 на підставі акту від 16.08.2023, про накладання на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3400, 00 грн. суд додатково до вже зроблених висновків щодо відсутності факту невиконання рішення суду без поважних причин зазначає наступне.
Повторним невиконанням судового рішення в розумінні статті 64-1 Закону № 1404-VІІІ є встановлений відповідним актом факт невиконання боржником судового рішення після складення акту про невиконання такого рішення вперше та винесення відповідної постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення без поважних причин.
Відповідно до пункту 9 розділу 9 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (далі - Інструкція № 512/5) у разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону № 1404-VIII.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною четвертою статті 64-1 Закону № 1404-VIII.
При кожному наступному невиконанні боржником зазначеного рішення державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 64-1 Закону № 1404-VIII.
Як вбачається з матеріалів справи, до прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу, державним виконавцем у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 прийнято постанову про накладення штрафу від 09.08.2023 та від 25.08.2023, яка є предметом оскарження у даній справі.
Варто зауважити, що саме нормами статті 64-1 Закону № 1404-VIII визначено, які дії має вчинити державний виконавець при невиконанні рішення та при повторному невиконанні рішення суду.
Суд наголошує на тому, що нормами статті 64-1 Закону № 1404-VIII чітко визначено які дії, повноваження на вчинення яких державний виконавець має при невиконанні рішення та при повторному невиконанні рішення суду.
Приписи ж статті 9 розділу ІХ Інструкції № 512/5 фактично змінюють положення статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», дозволяючи при цьому державному виконавцю виносити необмежену кількість постанов про накладення на боржника штрафу при кожному наступному невиконанні боржником відповідного судового рішення.
У відповідності до частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Відтак, у спірних правовідносинах слід застосовувати положення статті 64-1 Закону № 1404-VIII, який має вищу юридичну силу по відношенню до Інструкції № 512/5.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12.08.2020 у справі № 520/6943/19 та від 08.07.2021 у справі №640/11833/19, від 18.07.2023 у справі № 380/16763/22.
Враховуючи приписи частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини п'ятої статті 242 КАС, частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд констатує, що прийняття відповідачем у відношенні позивача на підставі акту від 16.08.2023 оскаржуваної постанови про накладення штрафу є необґрунтованим та таким, що суперечить нормам статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із чим приходить до висновку про протиправність прийнятої на підставі акту від 16.08.2023 постанови головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 25.08.2023 у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 про накладання на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3400, 00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами 1,2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Згідно статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422 грн., що підтверджується квитанціями від 11.01.2024 № 0272-4682-3959-2307 та № 9289-1490-3449-4267.
Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 25.08.2023 у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 про накладання на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3400,00 грн.
3. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 25.08.2023 у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 про накладання на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3400,00 грн.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ідентифікаційний код 34999049) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 2 422,00 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 00 коп).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Кушнова А.О.