ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"20" травня 2025 р. справа № 640/5315/21
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Матуляк Я.П., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання неправомірними та скасування рішень від 15.07.2020 за № 173/2020 та від 21.12.2020 за № ХІІ-004/2020, зобов'язання до вчинення дій,
26.02.2021 ОСОБА_1 звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання неправомірними та скасування рішень від 15.07.2020 за № 173/2020 та від 21.12.2020 за № ХІІ-004/2020, зобов'язання до вчинення дій.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
На виконання Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" від 16.07.2024 № 3863-IX та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 за № 399, адміністративну справу № 640/5315/21 передано Івано-Франківському окружному адміністративному суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2025, справа передана головуючому судді Матуляку Я.П.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 прийнято до провадження адміністративну справу № 640/5315/21; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; в задоволенні клопотань Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 30.03.2021 про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача та про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено.
14.04.2025 представником кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області та 16.04.2025 представником Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури подано (надіслано) до Івано-Франківського окружного адміністративного суду в електронній формі засобами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (підсистема "Електронний суд") з використанням електронного підпису клопотання від 11.04.2025 та заяву від 16.04.2025 відповідно, згідно яких відповідачі просять суд залишити позов без розгляду з підстав пропуску позивачем тридцятиденного строку звернення до адміністративного суду, встановленого спеціальною нормою для спірних правовідносин - статтями 42 та 52 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Суд, встановивши після відкриття провадження, що позовна заява не відповідає вимогам, визначеним частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідності до приписів частини 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України 17.04.2025 постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Позивачу надано п'ятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з вказанням інших підстав для поновлення такого строку разом з доказами поважності причин його пропуску.
Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви на п'ятнадцять днів з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали.
На виконання вимог ухвали суду, 19.05.2025 від ОСОБА_1 , в електронній формі засобами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (підсистема "Електронний суд") з використанням електронного підпису, надійшло клопотання про поновлення строку на звернення з позовом від 19.05.2024. Заявлене клопотання, як і підстави для поновлення процесуального строку, зазначені у позовній заяві від 25.02.2021 мотивовані тим, що оскарження рішення регіонального КДКА є способом досудового врегулювання спору, яким позивач скористався, а відтак позовна заява подана в рамках тридцятиденного строку з дня отримання копій оскаржуваних рішень про відмову органу, що проводить досудове вирішення спору (ВКДКА). В обґрунтування клопотання ОСОБА_1 також покликається на використання висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду станом на момент звернення до суду у 2021 році, за змістом яких оскарження особою рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури є досудовим порядком вирішення спору та зазначає, що за відсутності єдності судової практики Верховного Суду, позивач, при зверненні до суду, мав справедливе сподівання на застосування норми права, яка є найбільш сприятливою для заявника.
Розглянувши заяву про поновлення строку звернення до суду, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд зазначає таке.
На підставі частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).
Положенням частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
У відповідності до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) як джерело права.
Наведені приписи кореспондуються із нормою частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якою суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Де Жуфр де ла Прадель проти Франції " від 16 грудня 1992 року).
ЄСПЛ у рішенні від 04 грудня 1955 року у справі "Белле проти Франції" зазначив, що право на доступ до суду повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним". Так, Суд вказав, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на верховенство права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У справі "Мушта проти України" Європейський суд з прав людини зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
У своїй практиці ЄСПЛ сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи "Белле проти Франції", "Ільхан проти Туреччини", "Пономарьов проти України", "Щокін проти України" та інші).
У рішенні від 25 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Аналіз практики Європейського Суду з прав людини дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду: 1) рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа "Белле проти Франції"); 2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа "Мушта проти України"); 3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа "Станьо проти Бельгії").
При цьому, суд враховує ту обставину, що оскільки Окружним адміністративним судом міста Києва, на підставі ухвали від 05.03.2021, даний позов було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду, у ОСОБА_1 виникли правомірні очікування, що його права будуть відновлені та захищені у судовому порядку у цій справі, тобто вказані обставини давали позивачу небезпідставні сподівання на те, що правовий спір буде вирішено по суті.
Таким чином, оцінюючи обставини справи в сукупності, зокрема, у контексті хронології обставин подання позову, часових меж винесення оскаржуваних рішень та тривалості розгляду даної справи, суд дійшов висновку, що застосування наслідків пропуску строку звернення до адміністративного суду було б явно непропорційним та може вказувати на надмірний формалізм у питанні доступу до правосуддя, що є порушенням права на справедливий судовий захист.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне поновити строк звернення до адміністративного суду з даним позовом та, на підставі частини 14 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжити розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін зі стадії на якій було залишено позовну заяву без руху після відкриття провадження у справі.
На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 171, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
1. Поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовом до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання неправомірними та скасування рішень від 15.07.2020 за № 173/2020 та від 21.12.2020 за № ХІІ-004/2020, зобов'язання до вчинення дій.
2. Продовжити розгляд адміністративної справи № 640/5315/21 за позовом ОСОБА_1 до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання неправомірними та скасування рішень від 15.07.2020 за № 173/2020 та від 21.12.2020 за № ХІІ-004/2020, зобов'язання до вчинення дій, зобов'язання до вчинення дій, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
3. Інформацію по даній справі учасники справи можуть отримати за веб-адресою: http://adm.if.court.gov.ua/sud0970/.
4. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи через підсистему "Електронний суд".
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя Матуляк Я.П.