19 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/499/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - ГУ ПФУ в Кіровоградській області, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 17 вересня 2024 року №032550008174 про відмову у призначенні пенсії; зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області повторно розглянути заяву від 10 вересня 2024 року про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 21 березня 1989 року по 11 липня 1994 року в Немирівській сільській раді (а.с.23-28).
В обґрунтування позову позивач зазначила, що звернулась до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії, однак рішенням ГУ ПФУ в Кіровоградській області їй відмовлено у призначенні пенсії, оскільки не зараховано період роботи згідно з записами трудової книжки у Немирівській сільській раді з 21 березня 1989 року по 11 липня 1994 року, тому що в протоколі про звільнення (запис №8) відсутній його номер.
Позивач вважає рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Вказала, що спірний період її роботи підтверджено трудовою книжкою, архівною довідкою від 07 жовтня 2022 року №911, в якій зазначено відомості про заробітну плату за період з 21 березня 1989 року по 11 липня 1994 року. ОСОБА_1 звернула увагу, що запис №8 в трудовій книжці серії НОМЕР_1 містить дату звільнення з роботи, як підставу звільнення вказано протокол виконкому (номер не зазначено) та зазначено посаду, наявний підпис уповноваженої особи та відбиток печатки. Записи про період роботи не містять жодних виправлень, докази недостовірності таких записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи відсутні. При цьому зауважила, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача права на соціальний захист.
З урахуванням наведеного позивач просила позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву (а.с.37-40) у задоволенні позовних вимог просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що 10 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області (за місцем свого проживання) із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV). Засобами програмного забезпечення ГУ ПФУ в Кіровоградській області було визначене уповноваженим органом на розгляд вказаної заяви. У зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи, відповідачем 2 прийнято рішення від 17 вересня 2024 року №032550008174 про відмову у призначенні пенсії за віком. За результатом розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано період роботи відповідно до трудової книжки (серія НОМЕР_1 від 15 січня 1983 року) з 21 березня 1989 року по 11 липня 1994 року, тому що записи у ній не відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок. Відповідач 1 також вважає, що оскільки предметом спору є рішення саме ГУ ПФУ в Кіровоградській області, то безпідставними є позовні вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області повторно розглянути заяву від 10 вересня 2024 року про призначення пенсії та зарахувати до страхового стажу період роботи з 21 березня 1989 року по 11 липня 1994 року в Немирівській сільській раді.
ГУ ПФУ в Кіровоградській області, отримавши ухвалу про відкриття провадження 18 лютого 2025 року, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с.36), у встановлений судом строк відзив на позов не подав.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10 вересня 2024 року звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області з заявою про призначення пенсії за віком (а.с.55-30).
За принципом екстериторіальності така заява розглядалася ГУ ПФУ в Кіровоградській області, рішенням якого від 17 вересня 2024 року №032550008174 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (а.с. 11).
Зі змісту вказаного рішення слідує, що вік заявниці 62 роки 11 місяців 12 днів, страховий стаж становить 17 років 09 місяців 25 днів. За результатом розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано період роботи згідно з трудовою книжкою (серія НОМЕР_1 від 15 січня 1983 року), зокрема, з 21 березня 1989 року по 11 липня 1994 року, оскільки в протоколі про звільнення відсутній номер, для зарахування періоду згідно з трудовою книжкою необхідно надати належним чином оформлену довідку, видану за місцем роботи (правонаступником/архівним відділом) на підставі первинних документів, та довідки про перейменування (в разі необхідності).
Тут же зазначено, що право на призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV, заявниця набуде після досягнення 65-річного віку, з 29 вересня 2026 року.
Позивач не погоджується з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, вважає його протиправним, а тому звернулася до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України громадянам гарантоване право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон №1058-IV.
Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону №1058-ІV установлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року (частина друга статті 26 Закону №1058-IV).
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
За обставин цієї справи спірним є питання про зарахування позивачу до стажу роботи періодів трудової діяльності до набрання чинності Законом №1058-IV.
За приписами частини першої статті 56 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі Закону №1788-XII відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637). Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (абзац другий пункту 1, пункт 2 Порядку №637).
Згідно з частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
При цьому, суд звертає увагу, що чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05 грудня 2019 року у справі №235/805/17, від 06 грудня 2019 року у справі №663/686/16-а, від 06 грудня 2019 року у справі №500/1561/17, від 05 грудня 2019 року у справі №242/2536/16-а.
Зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що спірний період роботи з 21 березня 1989 року по 11 липня 1994 року не зараховано до страхового стажу, оскільки в протоколі про звільнення відсутній номер.
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 (а.с.60-61) ОСОБА_1 21 березня 1989 року прийнята на посаду головного бухгалтера Немирівської сільської ради (запис №7, внесений на підставі протоколу №21 від 21 березня 1989 року);
11 липня 1994 року звільнена з посади головного бухгалтера Немирівської сільської ради згідно поданої заяви (запис №8, внесений на підставі протоколу виконкому від 11 липня 1994 року).
Так, судом встановлено, що у записі №8 відсутній номер протоколу, на підставі якого внесено запис про звільнення позивача. Поряд з тим, варто звернути увагу, що записи про спірний період роботи не містять в собі виправлень, здійснені у послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на документи, на підставі яких внесено відповідні записи.
Суд зазначає про те, що відсутність у відповідному записі трудової книжки номеру протоколу, на підставі якого вчинено такий запис не впливає на зміст цього запису у цілому та не тягне за собою недійсність даного запису.
Порядок ведення трудових книжок законодавчо визначений. На момент внесення запису №8 у трудову книжку позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року №110 (Інструкція №58), у якій вказано, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пунктів 2.2-2.4 Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується «05 січня 1993 року».
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер (пункт 2.27 Інструкції №58).
Суд також зазначає, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.
Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Таким чином, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17.
За висновком Верховного Суду у постанові від 06 березня 2018 року у справі №754/14989/15-а не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.
Суд вважає, що відсутність у записі №8 трудової книжки номеру протоколу виконкому від 11 липня 1994 року не є суттєвою обставиною, яка може бути підставою для неврахування періоду роботи з 21 березня 1989 року по 11 липня 1994 року до страхового стажу позивача, оскільки законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок працівників на уповноваженого працівника підприємства. Слід наголосити, що підставою для призначення пенсії та врахування страхового стажу є саме відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Суд повторює, що підстави підтвердження трудової діяльності уточнюючими довідками, іншими документами про роботу виникає лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Також суд зазначає, що наявність в органу Пенсійного фонду сумнівів у достовірності відомостей в поданих документах може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак це не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу.
Верховний Суд у постанові від 28 січня 2025 року у справі №300/8132/23 виснував, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж. Разом з тим, у разі якщо остання містить неправильні чи неточні записи про періоди роботи (тобто такі, з приводу яких виникають сумніви у їх достовірності) то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, визначені пунктом 3 Порядку №637.
З архівної довідки від 07 жовтня 2022 року №911, яка надавалась органу пенсійного фонду разом із заявою про призначення пенсії від 10 вересня 2024 року, вбачається, що ОСОБА_1 згідно з особових рахунків та відомостей про заробітну плату працівників за 1989-1994 роки, дійсно працювала в Немирівській сільській раді та з березня 1989 року по червень 1994 року їй нараховувалась заробітна плата (а.с.15, 48).
Матеріали справи містять архівну довідку від 26 грудня 2024 року №693/01.18 зі змісту якої слідує, що розрахували ОСОБА_1 з посади бухгалтера Немирівської сільської ради з 11 липня 1994 року згідно з поданою заявою у зв'язку з поганим станом здоров'я (так у документі; рішення виконавчого комітету Немирівської сільської ради народних депутатів від 11 липня 1994 року; номер рішення не зазначений) (а.с.17).
Разом з тим, суд вказує, що надає оцінку тим документам, що подавалися заявницею до органу пенсійного фонду та на підставі яких приймалося оскаржуване рішення відповідачем.
Суд також зауважує, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії, або ж для підтвердження періодів трудової діяльності було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставин.
Матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій, що спрямовані на отримання будь-яких додаткових документів щодо підтвердження спірного стажу позивача.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що до страхового стажу ОСОБА_1 підлягає зарахуванню період роботи з 21 березня 1989 року по 11 липня 1994 року за відомостями трудової книжки.
З урахуванням обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що відповідач, не зарахувавши до страхового стажу позивача спірний період її роботи, і відповідно відмовивши у призначенні пенсії за віком, діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, визначені чинним законодавством. За таких умов, вказане рішення є протиправним та належить до скасування.
При вирішенні вказаного спору суд зазначає, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08 лютого 2024 року у справі №500/1216/23.
У межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Кіровоградській області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення. Натомість ГУ ПФУ у Волинській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо прийняття рішення за заявою позивача.
Отже, позовні вимоги до ГУ ПФУ у Волинській області заявлені безпідставно.
З огляду на суть та характер спірних відносин, зважаючи на безпідставність неврахування відповідачем 2 до страхового стажу позивача періоду роботи з 21 березня 1989 року по 11 липня 1994 року, виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, з метою належного захисту прав позивача у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 17 вересня 2024 року №032550008174, зобов'язання відповідача 2 зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 21 березня 1989 року по 11 липня 1994 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 вересня 2024 року про призначення пенсії за віком, та про відмову в задоволенні решти позовних вимог.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, у зв'язку із частковим задоволенням позову, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 807,47 грн, що був сплачений в розмірі 1211,20 грн квитанцією від 16 січня 2025 року (а с. 6).
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, Кіровоградська область, місто Кропивницький, вулиця Соборна, будинок 7а, ідентифікаційний код юридичної особи 20632802) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 17 вересня 2024 року №032550008174.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 21 березня 1989 року по 11 липня 1994 року та повторно розглянути заяву від 10 вересня 2024 року про призначення пенсії за віком.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області судові витрати у сумі 807,47 грн (вісімсот сім грн 47 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В. Л. Шепелюк