про відмову у забезпеченні позову
19 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/4593/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Казкова оселя» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Казкова оселя» (ТзОВ “Казкова оселя») звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 квітня 2025 року №0119650701.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження; у справі призначено підготовче засідання на 11:00 05 червня 2025 року.
16 травня 2025 року представник позивача - адвокат Коломієць М.В., звернувся із заявою про забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню ДПС у Волинській області вчиняти дії щодо стягнення грошових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням від 14 квітня 2025 року №0119650701. Заява обґрунтована тим, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем з податку на додану вартість в розмірі 3 888 044, 99 грн. Однак на поштову адресу ТзОВ “Казкова оселя» надійшли податкова вимога від 05 травня 2025 року №0004801-1304-0320, в якій було зазначено про те, що станом на 01 травня 2025 року у позивача наявний податковий борг в розмірі 3 888 044, 12 грн, та рішення про опис майна у податкову заставу від 06 травня 2025 року №9614/6/03-20-13-04-06. На переконання представника ТзОВ “Казкова оселя» податкова вимога та рішення про опис майна в податкову заставу винесені ГУ ДПС у Волинській області передчасно, до моменту узгодження податкових зобов'язань позивача за оскаржуваним у вказаній справі податковим повідомленням-рішенням, а тому наявні підстави для вжиття судом заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Заяву про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи, у дводенний строк з дня її надходження.
Заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з таких мотивів та підстав.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частин першої, другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Необхідно зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Водночас для застосування таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них з точки зору процесуального закону є необхідною передумовою для їх вжиття судом за клопотанням позивача.
У постановах від 21 листопада 2018 року (справа №826/8556/17) та від 25 квітня 2019 року (справа №826/10936/18) Верховний Суд указував, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Таким чином, суд з огляду на докази, надані позивачем, для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні. Вирішуючи клопотання про забезпечення позову, суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов'язків сторін та рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта чи дій.
Суд також зауважує, що при вирішенні питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову враховується й специфіка правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у цьому конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Предметом публічно-правового спору у даній справі є перевірка законності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 14 квітня 2025 року №0119650701 на суму 3 888 044, 12 грн, яким позивачу контролюючим органом нараховано грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 3110436,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 777608,99 грн.
Згідно з твердженнями заявника, внаслідок протиправного винесення податкової вимоги від 05 травня 2025 року №0004801-1304-0320 та рішення про опис майна у податкову заставу від 06 травня 2025 року №9614/6/03-20-13-04-06 відповідач фактично розпочав процедуру стягнення податкового боргу з позивача до моменту постановлення судом рішення у вказаній справі.
Так, згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 3 статті 57.3 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
За приписами пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Таким чином, оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення від 14 квітня 2025 року №0119650701 зупиняє узгодження грошових зобов'язань за цим податковим повідомленням-рішенням до моменту набрання рішенням суду законної сили.
Щодо тверджень позивача, що без вжиття судом заходів забезпечення позову у вказаній справі, до моменту постановлення судового рішення відповідач реалізує майно позивача та зверне стягнення на кошти, які наявні на банківських рахунках у останнього, то суд зазначає наступне.
Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктом 95.1 статті 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно з пунктом 95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
У силу вимог пункту 95.2 статті 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Також суд зазначає, що відповідно до підпункту 93.1.4 пункту 93.1 статті 93 ПК України майно платника податків звільняється із податкової застави з дня отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання.
Таким чином, у зв'язку з неузгодженням суми податкового зобов'язання, контролюючим органом не можуть вживатися дії щодо її стягнення, оскільки остання відповідно до норм ПК України ще не є податковим боргом.
Виходячи з вищевикладеного, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості таких вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 248, 256 КАС України, суд
У задоволенні заяви про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Казкова оселя» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В. Л. Шепелюк