Справа № 693/507/25
2/693/364/25
Іменем України
19.05.2025 м. Жашків
Жашківський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Защитинської Т.І.
за участю секретаря судового засідання Чумак Р.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жашків в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину,
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Білик А.М. (далі-позивач) звернувся до суду з указаним позовом, просить стягнути із ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 11148 грн. та моральну шкоду у розмірі 30000 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що слідчим відділом Уманського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024250320000651 від 27.04.2024.
У ході досудового розслідування установлено, що 26 квітня 2024 року в темний час доби, приблизно о 23 годині 30 хвилин, не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, керував технічно справним мотоциклом марки «Forte», без реєстраційного номера на сухому асфальтобетонному покритті вул. Шевченка в с. Вороне Жашківської ТГ Уманського району Черкаської області, рухаючись зі сторони с. Хижня Жашківської ТГ Уманського району Черкаської області.
В цей же час, справа, в попутному напрямку по ходу руху мотоцикла марки «Forte», без реєстраційного номера, поблизу узбіччя рухався пішохід позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у сторону с. Зелений Ріг Жашківської ТГ Уманського району Черкаської області.
У ході подальшого руху, водій ОСОБА_2 , маючи об'єктивну можливість в подальшому обсязі спостерігати за рухом пішохода ОСОБА_1 , вчасно не вжив заходів для зменшення швидкості чи зупинки транспортного засобу, чим порушив вимоги п. п. 1.5, 2.3.б),12.3.,12.4. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Внаслідок порушення зазначених правил безпеки дорожнього руху, виконання яких було необхідною умовою для запобігання дорожньо-транспортної події водій ОСОБА_2 , допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , який внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритих уламкових переломів середньої третини діафізів обох кісток правої гомілки зі зміщенням відламків, дві рани в ділянці нижньої третини правої гомілки по передній поверхні, закритий подвійний перелом нижньої щелепи в ділянці тіла та вертикальний лівого вінцевого відростка з незначним зміщенням уламків, які відносяться до категорії ушкоджень середнього ступеню тяжкості. Що спричинили тривалий розлад здоров'я. Забійну рану потиличної ділянки голови, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я і множинні садна обличчя, обох верхніх та обох нижніх кінцівок, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм транспортного засобу мотоцикла марки «Forte», без реєстраційного номера, ОСОБА_2 , а саме вимог: п.п. 12.3., 12.4. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, знаходиться в причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1 .
Згідно із вироком Черкаського апеляційного суду від 13.05.2025 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та його засуджено на 1 (один) рік обмеження волі з позбавленням права керувати транспортним засобом на 2 (два) роки, та на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком в 2 (два) роки та покладено обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України.
Внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_2 потерпілий ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інвалід дитинства, отримав тілесні ушкодження, які потягли за собою необхідність відновлення стану здоров'я. Під час стаціонарного лікування у КНП «Уманська центральна міська лікарня» витрачено: на придбання ліків та лікарських засобів - 22 650,94 гри; витрати на проїзд до м. Умані та м. Жашків - 8 497,70 грн., всього - 31 148, 64 грн., (з яких відповідач добровільно відшкодував 20 000грн.). Та на цьому лікування, ще не завершилося і позивач змушений відвідувати травматолога, оскільки болі в нозі постійно відчуваються та стоматолога для відновлення зубів, які були пошкоджені внаслідок травми.
Зважаючи на те, що була пошкоджена щелепа, позивач зазнав крім надзвичайно сильного фізичного болю, ще і великі труднощі із задоволенням своєї нагальної біологічної потреби харчуватися, у зв'язку з чим позивач постійно відчував сильний біль у шлунку.
Окрім матеріальної шкоди позивачу завдано і моральну шкоду неправомірними діями відповідача, оскільки позивач зазнав фізичного болю, завдано тілесні ушкодження, порушено нормальний спосіб життя, оскільки позивач змушений докладати додаткові зусилля для захисту своїх прав і для лікування у закладі охорони здоров'я.
Крім цього у літку 2025 року запланована операція по видаленню металевого стержня з правої ноги, що потягне значні матеріальні затрати.
Враховуючи ступінь вини відповідача, характер вчиненого діяння та заподіяння шкоди у вигляді непоправного ушкодження стану здоров'я, позивач завдану моральну шкоду оцінює у 30000 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, мас право на їх відшкодування. До збитків, ч. 2 п. 1 вказаної статті відносить витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Ч. 1, ч. 2 ст. 23 ЦК України передбачають, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я. Частиною 3 вказаної статті передбачено відшкодування моральної шкоди грішми.
На даний час відповідачем спричинена шкода позивачу у добровільному порядку відшкодована частково.
Тому позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом та просить стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 11148 грн. та моральну шкоду в розмірі 30000 грн.
У судове засідання позивач та представник позивача не з'явилися, через канцелярію суду надіслали заяву про розгляд справи без їх участі та просять позовні вимоги задовольнити.
У судове засідання відповідач не з'явився, через канцелярію суду надіслав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.
Заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходило.
Оскільки учасники справи не з'явилися у судове засідання, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
У відповідності до положень ч.1 ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленному цим Кодеком, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом установлено, вироком Черкаського апеляційного суду від 13.05.2025 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та його засуджено на 1 (один) рік обмеження волі з позбавленням права керувати транспортним засобом на 2 (два) роки, та на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком в 2 (два) роки та покладено обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України.
Відповідно до виписки із медичної карти № 4250/239 стаціонарного хворого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,останній знаходився на стаціонарному лікуванні 27.04.2024 з ушкодженнями відкритих уламкових переломів середньої третини діафізів обох кісток правої гомілки зі зміщенням відламків ІІ ст., закритим подвійним перелом нижньої щелепи в ділянці тіла та вертикальний лівого вінцевого відростка з незначним зміщенням уламків, які відносяться до категорії ушкоджень середнього ступеню тяжкості. Забійною раною потиличної ділянки голови, множинними саднами обличчя, обох верхніх та обох нижніх кінцівок. Виписався із стаціонарного лікування 23.05.2024.
Згідно із квитанціями, які додані до позовної заяви, вбачається, що ОСОБА_1 мав витрати на придбання ліків та витрати на транспортний засіб.
Відповідно до виписки із медичного висновку від 11.07.2024 про дитину-інваліда віком до 18 років, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є інвалідом дитинства.
Відповідно до ст.128 КПК України особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом вказаних норм зобов'язання з відшкодування шкоди - це такі цивільно-правові зобов'язання, в яких потерпіла сторона (кредитор) має право вимагати від боржника (заподіювача шкоди) повного відшкодування протиправно завданої шкоди шляхом надання відповідного майна в натурі або відшкодування збитків.
Крім того, з огляду на положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 599, 1166 - 1168 ЦК України факт завдання особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
Зазначене підтверджується правовою позицією Верховного Суду України №6-954цс16 від 26 жовтня 2016 року.
Зі змісту вироку вбачається, що при розгляді кримінального провадження відносно ОСОБА_2 , цивільний позов ОСОБА_1 не пред'являвся.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно ч. 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права і способом захисту цивільних прав може бути відшкодування, в тому числі, моральної (немайнової) шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (ст. ст. 16, 1168 ЦК України).
Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст.1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Таким чином, будь-який факт протиправної поведінки щодо особи має наслідком отримання даною особою моральної шкоди, оскільки вона впевнена, що її права є непорушними (ст.21 Конституції України).
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N 4 від 31 березня 1995 року, (надалі - Пленум ВСУ), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Як визначається п. 3 Пленуму ВСУ моральна шкода може полягати, зокрема: моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Так, унаслідок вчиненого відповідачем кримінального правопорушення у позивача довгий час був порушений звичний для нього устрій життя. Він змушений був нервувати, оскільки в результаті злочинних дій відповідача поніс непередбачувані матеріальні витрати на лікування та зазнав фізичних страждань.
Згідно із роз'ясненнями, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Під час судового розгляду встановлена наявність завданої моральної шкоди позивачу, яка полягала у моральних та фізичних стражданнях.
Що стосується розміру відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Згідно із роз'ясненнями, викладеними в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України, з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.
Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного та фізичного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз (правова позиція Верховного Суду України № 6-28008св10 від 13.07.2011 року).
З огляду на зазначене та обставини справи, суд вважає, що в даному конкретному випадку факт заподіяння відповідачем моральної шкоди позивачу є безсумнівним, її наслідки у вигляді душевних страждань позивача залежать від особливостей його емоційно-розумового сприйняття внаслідок злочинних дій відповідача та перенесених ним у зв'язку з цим страждань.
Так, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Враховуючи наведене, розмір відшкодування суд визначає виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, беручи до уваги глибину і тривалість моральних страждань та фізичного болю позивача, характеру психологічної травми, які він отримав у зв'язку із нанесенням йому тілесних ушкоджень.
Суд вважає, що позивачем доведена заподіяна йому відповідачем матеріальна та моральна шкода, яка підтверджується доказами, які додані до позовної заяви, а відповідач визнав позовні вимоги, а тому позов підлягає до задоволення.
Відповідно до п. 6 ч. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Так, позивачем до суду подано дві позовні вимоги майнового характеру, зокрема про відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, в сумі 11148 грн. та моральної шкоди в сумі 30000 грн.
За позовною вимогою про відшкодування майнової шкоди позивач, з огляду на вказану норму закону, звільняється від сплати судового збору.
В той же час ця норма закону не звільняє позивача від сплати судового збору за позовною вимогою про стягнення моральної шкоди в сумі 30000 грн., а тому суд вирішив стягнути із позивача на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З урахуванням зазначеної норми закону із відповідача суд стягує судовий збір на користь держави за одну задоволену позовну вимогу майнового характеру про стягнення матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, в сумі 1211, 20 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.23, 1166, 1167, 1177 ЦК України, ст.ст.2, 4, 12, 13, 19, 76, 77, 78, 80, 81, 89, 133, 139, 141, 247, 263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_2 ) матеріальну шкоду в сумі - 11 148 гривень та моральну шкоду в сумі 30000 гривень, а всього 41,148, 64 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), на користь держави судовий збір за одну задоволену позовну вимогу майнового характеру в сумі 1211, 20 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (адреса: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди в сумі 1211, 20 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т. І. Защитинська